Діагностика протозоонозів

1.

Тип Ciliophora:
1) Органели руху – війки, що вкривають тіло.
2) Є два ядра: поліплоїдний макронуклеус (вегетативне) та
диплоїдний мікронуклеус (генеративне).
3) Розмноження безстатеве (поділом навпіл) та статеве
(кон’югацією)
Паразит: Balantidium coli
Захворювання: балантидіаз
Географічне поширення: повсюдне, частіше в країнах
із жарким кліматом
Морфологія: 1) трофозоїт 2) циста (50-60 мкм)
кулястої форми, має два ядра.

2.

Морфологія: трофозоїт (100-200 мкм)
овальний, має 2 ядра, війки, цитостом, анальну
пору (цитопрокт), травні та скоротливі вакуолі

3.

Хазяї Balantidium coli: людина, свині, щурі
Шлях зараження: фекально-оральний (aліментарний)
Інвазійна стадія: циста
Джерело інвазії: свині, щурі, людина, яка виділяє цисти
Локалізація: товстий кишечник
Патогенез: утворення виразок в стінці кишечника,
діарея, фекалії містять кров і слиз.
Лабораторна діагностика: Виявлення у свіжих
фекаліях під мікроскопом вегетативних форм та цист.
Профілактика: а) особиста: миття рук перед їжею та
після туалету, після догляду за свиньми; б) громадська:
утримання свиноферм у чистоті, лікування хворих і
цистоносіїв; спостереженя за санітарним станом джерел
водопостачання, харчових закладів.

4.

Лабораторна діагностика
протозоонозів
Лабораторна діагностика амебіазу
При ректороманоскопії на слизовій оболонці виявляють виразки
діаметром від 2 до 10-20 мм. Краї виразки підриті, дно вкрите гноєм і
некротичними масами. У тканині країв і дна виразки знаходять амеб.
Виразка оточена зоною гіперемії. Слизова оболонка, вільна від
виразок, залишається майже без змін.

5.

Лабораторна діагностика
протозоонозів
Лабораторна діагностика амебіазу
Основним методом виявлення амеб є мікроскопія нативних
препаратів
рідких
або
напівоформлених
випорожнень.
Досліджують мазки, забарвлені розчином Люголя і залізним
гематоксиліном за Гейденгайном. Для встановлення діагнозу іноді
проводять аналіз 3-5 зразків фекалій. Досліджують щойно виділені
фекалії (не пізніше 10-15 хв після дефекації); іноді слід проводити
багаторазове обстеження. Якщо дослідження неможливе на місці,
фекалії пересилають у лабораторію, додаючи консерванти для
збереження цист (10% розчин формаліну) і трофозоїтів (полівіниловий
спирт). Найбільш ймовірно виявити їх у фекаліях, у згустках слизу з
домішками крові.

6.

Лабораторна діагностика
протозоонозів
Лабораторна діагностика амебіазу
При колоноскопії і ректороманоскопії знаходять ділянки ураження
слизової, які доцільно обстежити на наявність трофозоїтів шляхом
аспірації або біопсії.
Допоміжним методом діагностики амебіазу може бути культивування
амеб на штучних живильних середовищах. Останнім часом
застосовують імунологічні (серологічні) методи: РЗК, РФА тощо.

7.

Лабораторна діагностика
протозоонозів
Лабораторна діагностика шкірного лейшманіозу
Вирішальне значення в розпізнанні хвороби має виявлення лейшманій.
Горбики і вузлики знекровлюють, затискаючи їх між пальцями, потім
роблять поверхневий надріз, кінцем скальпеля зішкрібують або
зрізають кусочок тканини. З отриманого матеріалу готують мазки, які
фіксують і забарвлюють за методом Романовського. З виразки
вищипують пінцетом шматочок гранульоми біля крайової зони
інфільтрату.

8.

Лабораторна діагностика
протозоонозів
Лабораторна діагностика лямбліозу
При гострому перебігові захворювання паразити легко виявляються у
фекаліях; під час хронічного процесу цисти виділяються з
випорожненнями нерегулярно.
Останнім часом досліджують вміст дванадцятипалої кишки на
трофозоїти, який отримують за допомогою нейлонової нитки або
шляхом аспірації через ендоскоп.

9.

Лабораторна діагностика
протозоонозів
Лабораторна діагностика африканського
трипаносомозу
Діагноз африканського трипаносомозу встановлюють на підставі
виявлення трипаносом у мазках периферичної крові або в аспіратах
збільшених лімфатичних вузлів, спинномозковій рідині, кістковому
мозку. На пізніх стадіях захворювання збудника виявляють тільки у
спинномозковій рідині.

10.

Лабораторна діагностика
протозоонозів
Лабораторна діагностика американського
трипаносомозу
Хворобу Чагаса ідентифікують шляхом виявлення трипаносом у
периферичній крові або безджгутикових форм у матеріалі біопсії
лімфатичних вузлів, селезінки, кісткового мозку тощо, зараженням
лабораторних тварин (морських свинок) або клітинних культур, шляхом
ксенодіагностики або серологічними методами.
Для серологічної діагностики застосовують РЗК із антигеном з
серцевого м'яза інвазованих тварин. Проводять також
внутрішньошкірну пробу на специфічний антиген.

11.

Лабораторна діагностика
протозоонозів
Лабораторна діагностика трихомонозу
Проводять дослідження нативних і забарвлених препаратів, а також
посів матеріалу на живильні середовища. Матеріал для лабораторного
дослідження: виділення з уретри, піхви і цервікального каналу,
свіжовиділена сеча, секрет передміхурової залози, сім'яних міхурців,
купферових і бартолінієвих залоз. Виділення уретри або піхви
забирають жолобуватим зондом.
Для приготування нативного препарату щойно взятий матеріал
наносять на злегка підігріте предметне скельце, змішують із краплею
фізіологічного розчину, накривають накривним скельцем і досліджують
під мікроскопом. Взяті мазки висушують на повітрі (без фіксування).
Препарат забарвлюють за методом Романовського-Гімзи і за методом
Грама. У нативних препаратах визначають рухомість трихомонад.

12.

Лабораторна діагностика
протозоонозів
Лабораторна діагностика трихомонозу

13.

Лабораторна діагностика
протозоонозів
Лабораторна діагностика малярії
Дослідження крові на малярійних паразитів проводять у всіх хворих на
лихоманку, які прибули з тропічних країн, відвідували осередки малярії
протягом останнього року, і коли розміри селезінки збільшені. Виявлення
паразита у забарвлених мазках крові – патогномонічна ознака малярії. Слід
ідентифікувати вид збудника, бо від цього залежить лікування і прогноз. Це
дозволяє зробити дослідження мазка крові.

14.

Лабораторна діагностика
протозоонозів
Лабораторна діагностика малярії
В еритроцитарному циклі розвитку плазмодіїв розрізняють такі стадії:
каблучки (кільця), шизонта, меруляції, молодих і сформованих
гаметоцитів.
Молоді мерозоїти в еритроциті нагадують кулясту грудочку
цитоплазми з одним ядром. Із збільшенням розмірів мерозоїт
перетворюється в шизонт. У ньому виникає вакуоля, оточена чітким
обідком цитоплазми. Цитоплазма однорідна, без пігменту, ядро
щільне яскрово-червоного кольору. У подальшому кількість
цитоплазми зростає, накопичується пігмент (продукт розпаду
гемоглобіну) в формі зерен і паличок золотисто-жовтого, темнобурого або чорного кольору.
Морфологія збудника триденної малярії.
Мерозоїти в еритроцитах мають вигляд овальної або кулястої
грудочки, розміром 1-2 мкм, на одному з полюсів розміщується ядро.
Між ядром і цитоплазмою знаходиться світлий обідок. Потім паразит
набуває вигляду каблучки, займає 1/3-1/4 діаметра еритроцита,
з'являються скупчення пігменту, далі – амебовидного трофозоїта.

15.

Стадії розвитку
малярійного
плазмодія в крові
людини:
1) стадія кільця
(юний трофозоїт);
2) стадія зрілого
трофозоїта;
3) шизонт;
4) макрогаметоцит;
5) мікрогаметоцит

16.

Лабораторна діагностика
протозоонозів
Лабораторна діагностика малярії
Морфологія збудника триденної малярії.
Зрілий шизонт округлої форми, пігмент у цитоплазмі розміщений нерівномірно.
Перед новим нападом цитоплазма містить 12-18 грудочок пігменту. Гаметоцити
округлої або овальної форми без псевдоподій і вакуолі, виповнюють весь
еритроцит. Пігмент у значних скупченнях розподіляється рівномірно.
Макрогаметоцити містять маленьке, щільне яскраво-червоне ядрo.
Цитоплазма темно-блакитна.
Мікрогаметоцити дрібні за розміром, ядро велике, пухке, в центрі його
розміщуються значних розмірів грудочки. Цитоплазма блідо-блакитного
кольору. Уражені еритроцити неправильної форми, збільшені за розміром,
блідого кольору, містять надмірну кількість червоно-фіолетового кольору
зернистої цитоплазми (шюффнерівська зернистість). З ростом паразита
еритроцити зазнають істотних змін. Увесь внутрішній простір їх заповнюють
шизонти і гамонти, які можуть бути більшими за розміри еритроцита.

17.

Лабораторна діагностика
протозоонозів
Лабораторна діагностика малярії
У товстій краплі Plasmodium vivax відрізняється від інших збудників
величиною і поліморфізмом. Каблучки рідко зберігають форму, вони переважно
розірвані, до невеликого ядра прилягає частка цитоплазми кулястої,
видовженої або трикутної форми. У зрілих шизонтах цитоплазма розірвана, а
біля ядра розміщується декілька часток цитоплазми різного розміру. Частину
шизонтів важко відрізнити від гаметоцитів. Морула розпізнається легко,
мерозоїти зібрані навколо купки темно-бурого пігменту. В еритроцитах
виявляється ніжна шюффнерівська зернистість з паразитами – важлива
ознака, вона відсутня в інших видів плазмодіїв.

18.

Лабораторна діагностика
протозоонозів
Лабораторна діагностика токсоплазмозу
Проводять серологічні методи дослідження. Антитіла класу IgM, що
з'являються на першому тижні захворювання, визначають методом непрямої
імунофлуоресценції, кількість їх досягає максимуму через 4-8 тижнів і
повертається до норми через декілька місяців. Антитіла класу IgG з'являються
пізніше, їх вміст досягає максимуму через 1-2 місяці і залишається на високому
рівні місяцями і роками. Вони визначаються за допомогою теста СейбінаФельдмана, непрямої гемаглютинації або реакції зв'язування комплементу.
Позитивний результат визначення IgM або 4-кратне підвищення рівня IgG
вказують на гострий перебіг захворювання. Якщо при лімфаденопатії у вагітних
жінок або енцефаліті в осіб з ослабленим імунітетом титр IgG перевищує
1:1000, слід запідозрити токсоплазмоз.
Реакцію непрямої гемаглютинації проводять з еритроцитами барана, на яких
адсорбується токсоплазмовий антиген, і сироваткою хворого.
Реакцію зв'язування комплемента проводять за загальноприйнятою
методикою. Антигеном служать токсоплазми, отримані з курячих або качачих
ембріонів або перитонеальної рідини заражених мишей. Реакція частіше буває
позитивною в низьких титрах і на пізніх стадіях захворювання.

19.

Лабораторна діагностика
протозоонозів
Лабораторна діагностика токсоплазмозу
Паразитів можна виділити в гостру фазу хвороби шляхом зараження мишей,
білих щурів, морських свинок, кроликів, голубів кров'ю, емульсією з кусочків
тканин у мозок або очеревину. У заражених тварин розвивається гостре
захворювання; тварини гинуть на 7-10 добу. На 3-4 день у черевній порожнині
накопичується велика кількість ексудату і токсоплазм; паразити виявляються у
різних органах, зокрема в мозку. За зараженими мишами спостерігають 2-3
тижні, за морськими свинками – 6 тижнів.
Мікроскопічно токсоплазми можна виявити в рідині або органах хворих людей і
тварин. З центрифугату спинномозкової рідини готують мазки і забарвлюють за
методом Романовського-Гімзи; досліджують харкотиння при пневмонії, пунктат
кістковго мозку і біоптати лімфатичних вузлів.

20.

Лабораторна діагностика
протозоонозів
Лабораторна діагностика балантидіазу
Діагноз встановлюють виявленням у рідких випорожненнях рухливих
вегетативних форм балантидій або цист. Виділення найпростіших з фекаліями
мають періодичний характер, тому аналіз слід проводити до 5 разів і більше,
іноді після призначення проносного. Досліджувати випорожнення слід одразу
після дефекації, підігрітими до 30ºС.
Важливе значення має ректороманоскопія, контрастна колоноскопія. При
ректороманоскопії виявляються катаральні, геморагічні і навіть виразкові
ураження дистального відділу тонкої кишки. В окремих випадках застосовують
метод культивування.