Лямбліоз

1.

Підготувала: Денисенко Яніна, М1 гр12113
Лямбліоз

2.

Що таке лямбліоз
• Лямбліоз – протозойна
хвороба, для якої
характерний фекальнооральний механізм передачі,
збудником є лямблії, які
переважно вражають тонкий
відділ кишки, а у деяких
можуть бути неврологічні,
алергічні прояви.

3.

Історичні відомості
• Уперше збудника захворювання в 1681 році
виявив Антоні ван Левенгук у фекаліях. Згодом
у 1859 році його детально вивчив Вілем Душан
Лямбль. Він спостерігав збудників у
випорожненнях дітей з проносом, надав
детальний опис трофозоїта, відобразивши його
у власноруч зроблених малюнках. У 1888 році
паразит отримав назву Giardia lamblia на честь
Лямбля і французького біолога Альфреда Матьє
Жіара, який вперше описав найпростішого
з роду Giardia, до якого надалі віднесли
лямблій.

4.

Царство: Protista (Протисти)
Тип: Sarcomastigophora
(Саркомастигофори)
Клас: Zoomastigophora (Джгутикові)
Таксономічне
положення
Ряд: Diplomonadida (Дипломонади)
Родина: Hexamitidae (Гексамітові)
Рід: Giardia (Лямблії)
Вид: Giardia lamblia (Лямблія
кишкова)

5.

Морфологія
Має рухому вегетативну (трофозоїт) і нерухому цистну стадії розвитку.
Вегетативна форма груші із двома симетричними ядрами
Передня частина трофозоїта має присмоктувальний диск, за допомогою якого він нестійко
прикріплюється до клітин епітелію кишкових ворсинок у тонкому кишечнику. Здійснює поступальний
або обертальний рух завдяки 4 парам джгутиків. Ротового отвору трофозоїт не має, харчується всією
поверхнею тіла осмотичним шляхом, так само й виділяє продукти метаболізму.
Розмноження відбувається поздовжнім поділом, трофозоїти подвоюються кожні 9-12 годин.
Вегетативна форма живе до 30-40 діб, нестійка в довкіллі (гине за 5-10 хвилин), швидко руйнується під
впливом кип'ятіння, звичайних дезінфекційних засобів, соляної кислоти. Проникаючи з тонкої кишки в
товсту (де умови для них несприятливі), трофозоїти втрачають свою рухливість і перетворюються
на цисти.

6.

Цисти
• Циста — нерухома овальна форма
лямблій, в якій вони існують за
несприятливих умов. Має
двоконтурну прозору оболонку, один
або два набори по 2 ядра; як і
вегетативна форма, здатна до
ділення.
Цисти зафарбовуються розчином
Люголя в коричневий або жовтий
колір.
• Цисти зберігаються у випорожненнях
до 3 тижнів, каналізаційних стоках до
10 тижнів, ґрунті — 6 міс. і довше,
але швидко гинуть при висиханні.
Кислото- і жовчостійкі, хлоровмісні
дезінфекційні засоби на цисти
лямблій практично не діють.

7.

Культивування
Культивування лямблій (Giardia lamblia) у лабораторних умовах — складний
процес через специфічні потреби паразита. Лямблії потребують особливого
живильного середовища, яке має імітувати умови в тонкому кишківнику людини,
де вони природно розвиваються.
Середовище Тайлера
(TYI-S-33): одне з
найефективніших
середовищ, що містить
амінокислоти, пептони,
сироватку та інші поживні
речовини.
Середовище Локка:
містить спеціальні буфери,
щоб підтримувати рівень
pH(6.8-7.2) та інші
компоненти, необхідні для
росту.

8.

Антигенна структуора та фактори патогенності
Поверхневі
антигени
трофозоїтів
Цистні
антигени
(оболонки)
Секреторні
та
мембранні
білки
Токсин

9.

Епідеміологія
Джерело інфекції: хвора
людина або здоровий
носій;
Механізм передачі:
фекально-оральний;
Імунітет: нестійкий;
Сезонність: літньоосіння.

10.

Патогенез
• При попаданні в травний тракт цисти проходять через шлунок і досягають тонкого
кишківника. Під дією шлункового соку цисти перетворюються на вегетативну форму
— трофозоїти, які здатні активно прикріплятися до стінок кишківника.
• Трофозоїти лямблій використовують спеціальні присоски, щоб прикріпитися до
епітелію тонкого кишківника. Вони не проникають у клітини, але їх прикріплення
порушує нормальну роботу ворсинок слизової оболонки, що знижує всмоктування
поживних речовин, особливо жирів і вітамінів. Лямблії також можуть виділяти
токсини, що призводить до подразнення та запалення слизової.
• Лямблії періодично утворюють цисти, які знову виходять з організму з фекаліями,
продовжуючи цикл зараження.

11.

Симптоми
• Порушення цілісності слизової оболонки та запальний процес спричиняють симптоми лямбліозу, такі як
діарея, здуття, болі в животі та втрату ваги. Через зниження абсорбції поживних речовин часто розвиваються
гіповітамінози, особливо дефіцит жиророзчинних вітамінів (A, D, E, K), а також може виникати дефіцит білків
та вуглеводів.

12.

Діагностика
• З клінічних симптомів значення
надають комбінації диспепсичного,
больового, астено-невротичного та
алергічного синдромів.
У загальному аналіз
крові виявляється
невелика еозинофілія.
Фіброгастродуоденоскопія виявляє
виражені запальні та атрофічні
зміни у постбульбарному відділі
дванадцятипалої кишки,
дуоденогастральний рефлюкс.
Запропоновано орієнтовну пробу —
при змішуванні на предметному склі
досліджуваного матеріалу з
кишечнику з розчином вітаміну В12
за наявності лямблій відбувається
знебарвлення препарату
(чутливість методу 88 %).

13.

Специфічна діагностика
• Ґрунтується на методі мікроскопічного дослідження — прямої паразитоскопії, виявленні цист у свіжому калі
та вегетативних форм (трофозоїти) лямблій у дуоденальному вмісті. При проносі в калі можуть виявлятися
трофозоїти. Пошук паразитів у калі бажано здійснювати не менше 3 разів з проміжками 1-2 дні. Цисти
лямблій при тяжкій інвазії можна знайти й у зіскрібках з поверхні язика. Частота знахідок збільшується при
проведенні повторних досліджень, а також попередньої підготовки (прийом жовчогінних препаратів 5-7 днів
до обстеження), використанні методів формалін-ефірного збагачення, реакції імунофлюоресценції (РІФ) і
люмінесцентної мікроскопії за допомогою акридинового оранжевого. У випорожненнях можна також виявити
антигени лямблій методами зустрічного імуноелектрофорезу.
• Серологічна діагностика ретроспективна і недостатньо чутлива. Використовують імуноферментний аналіз
(ІФА) і реакцію непрямої імунофлюоресценції (РНІФ) для виявлення IgM та IgG, діагностичний титр 1:32.
Специфічні IgM швидко зникають з крові, IgG можуть зберігатися ще 12-15 місяців після звільнення організму
від збудників.

14.

Лікування та профілактика
У лікуванні використовують антимікробні,
протозойні, антигістаміні препарати
Профілактика лямбліозу передбачає заходи
санітарного та лікувального характеру. Перші
проводяться з метою усунення можливості
забруднення цистами оточуючого
середовища – ґрунту, води, овочів. Воду
потрібно вживати переварену, а овочі та
фрукти ретельно мити, ошпарювати
кип’ятком, суворо дотримуватись правил
особистої гігієни, щоденно проводити вологе
прибирання приміщень, дезінфекцію іграшок,
горщиків, меблів. Специфічна профілактика
не розроблена.

15.

ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!