Тип саркоджгутикові

1.

1

2.

Живуть у воді,
вологих місцях
суходолу
Травні і
скоротливі
вакуолі
Живлення: всією
поверхнею тіла,
через рот,
осмотично
(малярійний
плазмодій),
міксотрофно
(евглена зелена)
Вільноживучі і
паразитичні
Виявив
А. ван Левенгук
1673 р.
Тип
Найпростіші
(~40 тис. Видів)
Класи
Саркодові
Джгутикові
Утворюють
цисти
Війчасті
Споровики
Тіло
складається
з однієї
клітини
Рухаються за
допомогою
псевдоподій,
джгутиків,
війок
Виділення
через
порошицю
або всією
поверхнею
тіла

3.

живлення
автотрофне і
гетеротрофне,
міксотрофне
цитоплазма
скоротлива
вакуоля
0,5 мм
кисень
проходить в
клітину
шляхом
дифузії
Розмножуються
безстатево поділ
клітини на 2
дочірні
утворюють при
несприятливих
умовах цисту
Непостійна
форма тіла
Амеба
протей
псевдоніжки
ядро
Евглена
зелена
оболонка
ядро
хлоропласти
джгутик
дві скоротливі
вакуолі
світлочутливе
вічко (стигма)
живиться
одноклітинними
водоростями,
бактеріями;
(фагоцитоз)
Прісноводні
Найпростіші
два ядра: макронуклеус і
мікронуклеус
травні вакуолі
0,1-0,3 мм
Інфузорія
туфелька
розмноження статевим і
нестатевим способом
порошиця
клітинний рот і
глотка
Кон’югація

4.

Мають захисну
черепашку
Черепашка має
отвір – устя
Ловильна сітка
Бентостні
Чергування
нестатевого і
статевого
поколінь
Фораменіфери
Утворюють
поклади крейди,
вапняку
Ядро одне або
багато
Морські
одноклітинні
Псевдоподії
утворюють навколо
клітини ловильну сітку
Добувають
яшму, опали
Утворюють
осадочні породи
Радіолярії
Розмножуються
нестатево
Планктоїдні
Мають
внутрішньоклітинний скелет з
кремнезему
Краплини жиру
в цитоплазмі

5.

Утворюють
цисти
Живляться
бактеріями,
водоростями,
грибами,
рештками
відмерлих
організмів
Малі розміри
У вологому
ґрунті
Одноклітинні
ґрунту
Амеби
Джгутикові
Розкладають
органічні
речовини
Інфузорії
Беруть участь у
процесах
ґрунтоутворення

6.

Може живитися бактеріями кишок
Може живитися
клітинами крові
оболонки кишок
Викликає
дизентерію
Товста кишка
людини
У тонких
кишках
Дизентерійна
амеба
Лямблії
Паразитичні
Найпростіші
В кров
людини
попадає
при укусі
комара
Статеве
розмножен
ня тільки в
тілі комара
У протоках
печінки
Остаточним
хазяїном є
комар
Лейшманії
шкіра
Малярійний
плазмодій
Пізніше у кров,
де руйнує
еритроцити
У печінці
людини
розмножується
нестатево
селезінка
передають
москіти
печінка

7.

3
У клітині паразитичних
джгутикових трипаносом
(збудників сонної хвороби
людини) є лише одна
велетенська розгалужена
мітохондрія.
Ядро
Мітохондрія
Рухлива
частина
мембрани
Джгутикова
частина
мембрани
трипаносома
Джгутик

8.

Сонна хвороба людини

9.

Збудники
захворювань
Служать для
оцінки
ступеня
очищення
водойм
Утворення
осадових
порід
Участь у
самоочищенні
водойм
Використовуються
геологами як
корисні копалини
Роль
одноклітинних
Участь у
процесах
ґрунтоутворення
Утворюють
поклади
вапняку
Добувають з
покладів
радіолярій яшму,
опал
Корм для
тварин

10.

Медична протозоологія – вивчає паразитів людини, які належать
до підцарства одноклітинних і викликають протозойні
захворювання
Підцарство Найпростіші (Protozoa)
Тип Саркоджгутикові
(Sarcomastigophora)
Клас Справжні амеби (Lobosea)
Вид Амеба дизентерійна
(Entamoeba histolytica)
Саркоджутикові налічують близько 10 000 видів.
Саркоджгутикові - це організми з найпростішою будовою, їм
притаманна здатність утворювати псевдоподії для захоплення їжі й
руху.
10

11.

Дизентерійна амеба - збудник амебіазу (амебної дизентерії).
Географічне поширення:
зустрічається повсюдно,
частіше у країнах з тропічним
і субтропічним кліматом
(Індія, Північна і Центральна
Африка, Південна Америка).
Дизентерійна амеба (Entamoeba
histolytica), тканинна вегетативна
форма (forma magna)
Морфологія: паразит існує у трьох
формах:
Тканинна вегетативна форма (forma
magna);
Просвітна вегетативна форма (forma
minuta);
Циста
Дизентерійна амеба, циста
11

12.

Інвазійна форма - циста. Механізм передачі фекально-оральний.
Цисти потрапляють в організм здорової людини з забрудненою їжею,
водою, із брудних рук. Механічними переносниками можуть бути
мухи і таргани.
Локалізація: просвіт товстої кишки, переважно сліпа і сигмоподібна
кишки.
Основне джерело зараження - здоровий цистоносій і хворий на
амебіаз у період видужання, в яких цисти виділяються у великій
кількості.
Дизентерійна амеба:
а — просвітна форма;
б — 4-ядерна циста;
в — велика вегетативна
форма (еритрофаг)
з фагоцитованими
еритроцитами.
12

13.

Життєвий цикл: паразитує тільки в людини.
Дизентерійна амеба (а - схема життєвого циклу; б - будова):
1 - циста, що потрапила в кишківник людини; 2 - метацистні форми;
З - просвітня форма (forma minuta); 4 - тканинна форма (forma magna);
5-7 - одно-, дво- та чотириядерні цисти; 8 - forma magna; 9 - forma minuta;
10 - чотириядерна циста; 11 - ядро; 12 - фагоцитовані еритроцити; 13
13 - бактерії.

14.

Патогенна дія: утворення
мікроабсцесів стінки
кишківника при проникненні
амеби, після прориву яких
виникають виразки різного
розміру.
Діагностика. Клінічна:
переймоподібні болі в животі, рідкі
випорожнення з домішками крові та
слизу; дані ректороманоскопії.
Виразка стінки товстої кишки
при амебіазі
Профілактика. Особиста:
дотримання правил особистої гігієни,
кип'ятіння води, миття овочів,
фруктів, захист їжі від мух і тарганів.
Громадська: виявлення і лікування хворих та цистоносіїв, контроль
за станом джерел водопостачання, знищення мух і тарганів, 14
санітарно-просвітня робота.

15.

Підцарство Найпростіші (Protozoa)
Тип Саркоджгутикові (Sarcomastigophora)
Клас Справжні амеби (Lobosea)
Вид амеба кишкова (Entamoeba coli)
Географічне поширення: зустрічається повсюдно.
Морфологія: кишкова амеба існує у двох формах трофозоїт і циста.
Трофозоїт розміром 20-40 мкм, ядро добре помітне,
з великою кількістю зерен хроматину.
Амеба кишкова
(Entamoeba coli), 15
трофозоїт.

16.

Циста велика, розміром 10-30 мкм. Округлої або овальної
форми, з чіткою оболонкою.
Життєвий цикл: паразитує у
людини. Механізм передачі
фекально-оральний. Цисти
потрапляють в організм здорової
людини з забрудненою їжею,
водою, із брудних рук.
Механічними переносниками
можуть бути мухи і таргани.
Локалізація: мешкає у товстій кишці
людини, але протеолітичного ферменту
не виділяє, тому проникати у стінку кишки
не може.
Патогенної дії не викликає.
Географічне поширення: зустрічається
повсюдно.
Амеба кишкова, цисти
16

17.

Підцарство Найпростіші (Protozoa)
Тип Саркоджгутикові
(Sarcomastigophora)
Клас Справжні амеби (Lobosea)
Вид амеба ротова (Entamoeba
gingivalis)
Амеба ротова (Entamoeba
gingivalis), трофозоїт
Морфологія: існує тільки у формі
трофозоїта (вегетативна форма).
Трофозоїт розміром 6-30 мкм,
цитоплазма чітко розділена на два
шари.
Локалізація: м'який зубний наліт, альвеоли зубів.
Патогенної дії не викликає.
17

18.

Підцарство Найпростіші (Protozoa)
Тип Саркоджгутикові (Sarcomastigophora)
Клас Тваринні джгутикові (Zoomastigophora)
Вид гамбійська трипаносома (Trypanosoma brucei gambience)
родезійська трипаносома (Trypanosoma brucei rhodisiense)
(Trypanosoma cruzi)
Африканський трипаносомоз
(сонна хвороба)
Збудниками цього захворювання є
два види трипаносом: Trypanosoma
brucei gambiense і Trypanosoma
brucei rhodesiense.
Морфологія: тіло видовжене,
звужене на кінцях, довжиною
30—40 мкм, шириною 1,5-3 мкм
з одним джгутиком.
Родезійська трипаносома
(Trypanosoma brucei
rhodesiense), трипаносомна
форма
18

19.

Географічне поширення: пов'язано з місцями
паразитування специфічного переносника - мухи цеце.
Центральна і Західна Африка.
Південно-Східна Африка.
Профілактика. Особиста:
захист від укусів мухи цеце за
допомогою репелентів, сіток;
Громадська: раннє виявлення і
лікування хворих, знищення
переносників за допомогою
інсектицидів.
19

20.

Життєвий цикл: хребетні хазяїни - люди і деякі ссавці (свині, вівці,
кози, буйволи, антилопи, рідше собаки). Безхребетний хазяїн і
специфічний переносник - муха цеце.
Життєвий цикл трипаносом (а - Trypanosoma brucei thodesiense; б Trypanosoma brucei gambiense; в трипаносома в організмі хазяїна)
20

21.

Локалізація: головний мозок, печінка, селезінка, нирки,
серце, легені, кістковий мозок, лімфатичні вузли.
Патогенна дія: потрапивши в організм людини при
укусі інвазованої мухи, трипаносоми накопичуються в
лімфатичних судинах і вузлах, розмножуються і через
20-25 днів виходять у кровоносні судини, поширюються
по всіх тканинах і органах, особливо уражуючи
головний мозок.
Діагностика. Клінічна: тривала лихоманка
неправильного типу, шкірна висипка, ураження
нервової системи.
21

22.

Американський трипаносомоз
(хвороба Чагаса)
Збудником американського трипаносомозу є
Trypanosoma cruzi.
Географічне поширення: країни Південної,
Центральної і Північної Америки між 40° північної і 40°
південної широти (Бразилія, Аргентина, Парагвай,
Уругвай та ін.)
Морфологія: характерна риса - наявність
джгутикових трипаносомних
і безджгутикових
лейшманіальних форм
паразита в організмі
людини і тварин.
Trypanosoma cruzi,
лейшманіальні форми
22

23.

Життєвий цикл: хребетні хазяїни -люди, броненосці, опосуми,
лисиці, мавпи, деякі домашні тварини (собаки, кішки, свині).
Безхребетний хазяїн і специфічний переносник - тріатомовий клоп
(блощиця).
Американський трипаносомоз - трансмісійне захворювання.
Життєвий цикл Trypanosoma cruzi
23

24.

24

25.

Інвазійна форма: метациклічні трипаносоми. З місця
укусу вони з кров'ю розносяться по організму.
Локалізація: клітини внутрішніх органів.
Trypanosoma cruzi,
трипаносомні форми
Симптом Романьї у дитини
25

26.

Трихомонади
В організмі людини існують три види трихомонад:
кишкова трихомонада (Trichomonas hominis) - у товстій
кишці;
ротова трихомонада (Trichomonas tenax) – у ротовій
порожнині;
сечостатева (піхвова) трихомонада (Trichomonas vaginalis) - у
сечостатевих шляхах чоловіків і жінок.
Піхвова трихомонада
Піхвова трихомонада (Trichomonas
vaginalis) є збудником
урогенітального трихоманозу.
Географічне поширення:
повсюдно.
Морфологія: існує тільки у
вигляді вегетативної форми
(трофозоїт), цист не утворює.
Трофозоїт має грушоподібне
тіло довжиною 14-30 мкм.
Піхвова трихомонада
(Trichomonas vaginalis),
26
трофозоїти

27.

Життєвий цикл: паразитує тільки в людини.
Основні шляхи зараження: при статевих контактах, через вологі
рушники, губки (таким шляхом від дорослих можуть заразитися діти),
через гінекологічні й урологічні інструменти (недостатня стерилізація
після огляду хворого).
Трихомонада (а - будова трихомонади; б - схема субмікроскопічної будови
трихомонад):
27
1 - ундулююча мембрана; 2 -джгутики; З - блефаробласт; 4 - ядро;
5 - аксостиль;

28.

Локалізація: у жінок у піхві, сечоводах, сечовому
міхурі, у чоловіків - в уретрі, сім'яних мішечках,
простаті.
Патогенна дія: запалення слизової оболонки
сечостатевих шляхів.
Діагностика: наявність специфічних виділень із
піхви.
Профілактика. Особиста: відмова від безладних
статевих стосунків, використання презервативів.
Громадська: лікування хворих; стерилізація
гінекологічного та урологічного інструментарію.
28

29.

Трихомонада кишкова
Трихомонада кишкова (Trichomonas hominis) є умовно
патогенним паразитом: вона трапляється у фекаліях як
здорових, так і хворих людей.
Географічне поширення: повсюдно.
Морфологія: форма овальна чи грушоподібна, завдовжки 5-20
мкм.
Кишкова трихомонада
(Trichomonas hominis)
Життєвий цикл: зараження людини відбувається через забруднену
фекаліями воду або їжу. Локалізується трихомонада у товстій кишці,
живиться осмотично рідкими рештками, бактеріями, яких захоплює
клітинним ротом. Цист не утворює. Розмножується поздовжнім 29
поділом. Вегетативні форми знаходять у фекаліях.

30.

Лямблія
Лямблія (Lamblia intestinalis) - збудник лямбліозу.
Географічне поширення: зустрічається повсюдно, особливо в
країнах з жарким кліматом.
Морфологія: існує у двох формах: трофозоїт (вегетативна форма)
і циста.
Лямблія (Lamblia intestinalis),
трофозоїт.
30

31.

Трофозоїт грушоподібної форми,
передній кінець
розширений і
заокруглений, задній загострений. Довжина - 912 мкм, ширина - 8-10 мкм.
31

32.

Лямблія (а - вид збоку; б - вид з черевного боку; в - лямблія, що
присмокталася до епітеліальної клітини):
1 - джгутики; 2 - базальні тільця; 3 - присмоктувальні диски; 4 - ядро; 5 параболічне тільце; 6 - аксостиль.
32

33.

Життєвий цикл: паразитує
тільки в людини.
Інвазійна форма - циста,
потрапляє в організм через
брудні руки, їжу і воду;
механізм передачі -фекальнооральний.
Локалізація: слизова
оболонка верхніх відділів
тонкої кишки, особливо
дванадцятипалої кишки
33

34.

Циста - овальної форми,
довжиною 10-14 мкм і
шириною 6-10 мкм.
Особливість - щільна
оболонка, часто відшарована
від цитоплазми.
Лямблія, цисти
Діагностика. Клінічна: нестійка дисфункція кишківника при мало
зміненому самопочутті і нормальній температурі тіла. Лабораторна:
в дуоденальному вмісті виявляють вегетативні форми, у фекаліях
Профілактика. Особиста: дотримання санітарно-гігієнічних правил:
миття рук, кип'ятіння води, захист продуктів від механічних
переносників цист (мухи і таргани). Громадська: виявлення і
лікування хворих і цистоносіїв (обстежують працівників харчових
підприємств і дитячих установ); контроль санітарно-гігієнічного стану
джерел водопостачання; знищення мух, тарганів; санітарно-просвітня
34
робота.

35.

Підцарство Найпростіші (Protozoa)
Тип Апікомплексні (Apicomlexa)
Клас споровики (Sporozoea)
Toxopazma gondii
Токсоплазма (Toxoplasma gondii) - збудник
токсоплазмозу.
Географічне поширення: повсюдно.
Морфологія: в організмі людини існує у вигляді
вегетативної форми (ендозоїт) і справжньої цисти.
Вегетативна форма (ендозоїд) півмісяцевої форми,
довжиною 4-7 мкм. Один кінець загострений, другий
заокруглений.
Токсоплазма (Toxoplasma
gondii), ендозоїт (вказано
35
стрілкою)

36.

Життєвий цикл: складний, зі зміною хазяїв і чергуванням
статевого і безстатевого розмноження.
Життєвий цикл токсоплазми. Ендогонія: 1-6 - безстатеве розмноження
токсоплазм у епітелії кишок остаточного хазяїна; гаметогонія: 7-проникнення
мерозоітів у клітини епітелію кишок; 8-9 - макро- та мікрогаметоцити;
10 - макрогамета, мікрогамета; 11 - зигота, спорогонія; 12-13 - формування ооцист
(споруляція у зовнішньому середовищі); 14-22 - ендогонія у тканинах остаточного
та проміжного хазяїв (14-17 формування псевдоцист; 18-22 формування цист);
36
23 - циста в кишках остаточного хазяїна.

37.

Локалізація: головний мозок,
сітківка ока, серцевий і скелетні
м'язи, лімфатичні вузли, печінка,
легені та інші органи.
Патогенна дія руйнування
клітин хазяїна може призвести до
сліпоти й ураження нервової
системи.
Клініка. Залежно від механізму
зараження розрізняють набутий і
уроджений токсоплазмоз.
Набутий токсоплазмоз може
перебігати безсимптомно
37

38.

Локалізація: головний мозок,
сітківка ока, серцевий і скелетні
м'язи, лімфатичні вузли, печінка,
легені та інші органи.
Остаточний хазяїн (кішка) зазвичай
заражається, з'ївши м'ясо хворих
тварин
Діагностика: утруднена внаслідок
розмаїтості клінічної картини.
38

39.

Малярійний плазмодій
Для людини патогенні чотири
види малярійного плазмодія.
Plasmodium vivax - збудник
триденної малярії.
Plasmodium ovale - збудник ovaleмалярії (малярія типу триденної).
Plasmodium malariae - збудник
чотириденної малярії.
Plasmodium falciparum - збудник
тропічної малярії.
Морфологія: малярійний плазмодій проходить складний
життєвий цикл з декількома стадіями розвитку.
39

40.

Види малярійних плазмодіїв (а - Plasmodium vivax; б - Plasmodium
malariae; в - Plasmodium ovale; г - Plasmodium falciparum):
1 - неуражені еритроцити; 2 - кільцеподібний трофозоїт; 3-5 - амебоподібні
трофозоїти; 6 - зрілий трофозоїт; 7-8 - шизонти, що діляться; 9 - жіночий
гаметоцит; 10 - чоловічий гаметоцит.
40

41.

Життєвий цикл. Для малярійного плазмодія характерний складний
життєвий цикл зі зміною хазяїв і чергуванням статевого і безстатевого
розмноження.
Життєвий цикл Plasmodium falciparum: 1-4 вихід спорозоїтів з протоки слинної
залози комара та проникнення їх у клітини печінки; 5-10 - шизогонія в еритроцитах;
11-16 - гаметогонія; 17 жіноча гамета; 18 - утворення мікрогамет;
19 - запліднення; 20 - зигота; 21 - оокінета; 22-24 - розвиток ооцисти; 25 - розрив
41
зрілої спороцисти та вихід спорозоїтів; 26 - спорозоїти у слинній залозі.

42.

Малярійний плазмодій
42

43.

Проміжний хазяїн - людина.
Остаточний хазяїн і специфічний переносник - самка комара роду
Anopheles.
Проникнення мерозоїта
всередину еритроцита
людини
Діагностика. Клінічна: характерна лихоманка, збільшення селезінки,
анемія.
Профілактика. Особиста: захист від укусів комарів, профілактичний
прийом протималярійних препаратів. Громадська: оздоровлення
місцевості за допомогою меліоративних заходів, знищення комарів та
їх личинок за допомогою інсектицидів, розведення біологічних
43
ворогів комарів, виявлення і лікування хворих.

44.

Розмноження плазмодію в еритроциті людини:
Комп”ютерне моделювання цієї картини
Географічне поширення: в усіх країнах Африки і
Середнього Сходу, Південно-Східної Азії, на островах
Тихого океану, Центральній і Південній Америці (між 40°
південної широти і 60° північної широти).
44

45.

Тип Війконосні (Ciliphora)
Клас Щілиннороті (Rimostomatea)
Тип налічує близько 7500 видів.
Балантидій (Balantidium соїї) - збудник
балантидіазу.
Морфологія: існує в формі трофозоїта і
цисти.
Трофозоїт (вегетативна форма) —
овальної форми, 30-200 мкм завдовжки,
завширшки -20-70 мкм. Тіло вкрите
війками.
Циста овальна або куляста, 50-60 мкм в
діаметрі, покрита двошаровою
оболонкою. У цитоплазмі виявляється
макро- і мікронуклеус, задня скоротлива
вакуоля.
Балантидій (а - будова; б - циста): 1 - війки; 2
- перистом; 3 - цистосом; 4 - цитофаринкс; 5 скорочувальна вакуоля; 6 - харчова вакуоля; 7 порошиця; 8 - мікронуклеус;
9 – макронуклеус
45

46.

Балантидій (Balantidium coli),
циста
Життєвий цикл: паразитує в
основному у свиней, рідше - в
людини, пацюків. Людина
заражається через забруднену воду
або їжу, брудні руки.
Інвазійна форма - циста.
Основне джерело зараження - свині.
Локалізація: товста кишка.
Діагностика. Клінічна: ознаки коліту в поєднанні з загальною
інтоксикацією; дані ректороманоскопії.
Профілактика. Особиста: дотримання правил особистої гігієни,
особливо при догляді за свинями. Громадська: утримання свиноферм у
чистоті для запобігання зараження свиней, регулярне обстеження
працівників свиноферм, захист водойм від забруднення нечистотами.
46