Урок 3 Боротьба населення західноукраїнських земель проти соціального гноблення

1.

Соціальні протести.
Історія України
9 клас

2.

План уроку:
• 1. Соціальні протести.

3.

Боротьба населення ЗахідноУкраїнських земель проти соціального гноблення.
На західноукраїнських землях у цей період постійно відбувалися виступи
селянства, спричинені посиленням гноблення землевласниками. Наприкінці
XVIII ст. у зв’язку зі здійсненням аграрних реформ Йосифа II селяни
активізувалися, оскільки зрозуміли зміни як звільнення від влади панів. Опір
селян Східної Галичини був настільки сильним, що влада змушена була
застосувати війська для його приборкання. Боротьба спалахнула також у
Закарпатті й Північній Буковині.

4.

Селянські виступи в Галичині.
• 1817–1822 рр. — виступи селян Східної
Галичини;
• 1824–1826 рр. — виступи у Східній
Галичині (відбувалося в маєтку графа
Потоцького, до якого входили містечко
Сколе і 26 навколишніх сіл.); відмова
селян відпрацьовувати панщину;
• 1838 р. — відмова селян 39 громад
Чортківщини відробляти панщину,
зміщення сільської старшини, розправи
над представниками поміщицької
адміністрації;
• 1846–1848 рр. — антикріпосницькі
виступи селян в західній частині Галичини.

5.

Селянські виступи Закарпаття.
• 1810 – 1815 рр, 1831 р. — «холерні
бунти»; обурення селян забороною
переміщення у зв’язку з епідемією
холери.
• Придушені регулярними військами.

6.

Селянські виступи Буковини.
Лук’ян Кобилиця
• 1838 р. — виступи селян
Буковини;
• 1843–1844 рр. — рух
селян 22 громад під
проводом Лук’яна
Кобилиці; відмова
виконувати повинності,
самовільне захоплення
лісів і пасовищ,
встановлення
самоврядування.
• Жорстоко придушено.

7.

8.

Персоналії
Кобилиця Лук’ян (1812, с. Путила-Сторонець, тепер Путала Чернівецької обл. — 24.10.1851, Гура-Гумора, нині
Гура-Гуморулуй, Румунія) — сусп.-політ. діяч. 1843-1844 очолював повстання селян Буковини. Під час революції
1848-1849 К. був обраний депутатом парламенту, де вимагав скасування кріпацтва і передачу селянам землі без
викупу. Знову очолив виступи селян, які тривали до літа 1849. Наступного року К. був заарештований, після
катувань важко захворів, помер на засланні.

9.

1843–1844 рр. повстання на чолі
з Лук’яном Кобилицею
✓
✓
✓
Відмова виконувати повинності
Самовільне захоплення лісів, пасовищ
Встановлення самоврядування
Придушено
військами
Л. Кобилицю ув’язнили
P.S майбутній депутат
З протоколу допиту слідчим Лук’яна Кобилиці про
причини виступу селян у 1844 р.
«...Що ж стосується підбурювання підданих... то його треба приписати... головним чином Лук’янові Кобилиці, який поширив
між підданими ідею, що вони вільні й мусять відібрати у дідичів ліси. Для обґрунтування цього твердження оповідав Кобилиця
підданим, що він має цісарський патент, друкований золотими буквами, який забезпечує населенню Русько-Кимпулунзької округи
усі свободи. Але під час детального допиту він сказав, що не мав такого патенту, що він тільки купив книжку про права і
повинності гірських підданих, яка мала позолочену печатку, й через що прийшов до думки, що вона писана золотими буквами. З
цього патенту він сказав зробити багато копій для тутешніх підданих. Коли його допитано після арешту і обвинувачено в
бунтарстві, то виявилося, що ця книжка, якої не знайдено в нього, є не що інше, як твір камерального радника Дрдацького про
патенти панщини в Галичині та Буковині...»
Поміркуйте: 1. Що зробив Лук’ян Кобилиця для того, щоб підняти селян на повстання? 2. Які риси
селянської психології він використав? 3. Яке ваше ставлення до вчинку Л.Кобилиці?

10.

Рух опришків
Посилення політичного,
соціально-економічного та
національно-релігійного
гноблення привело до
розгортання на
західноукраїнських землях
національно-визвольного
руху, який увійшов в
історію під назвою
опришківський рух.

11.

Працюємо з поняттями
Опришки
–
учасники
національно-визвольної
боротьби в Галичині, на
Закарпатті та Буковині проти
польської,
угорської
та
австрійської шляхти у ХVІ –
першій половині ХІХ ст.

12.

13.

Опришківський рух
Рушійні сили
Характер руху
Безземельне і
малоземельне селянство,
міська біднота
Національно-визвольний,
спрямований проти
соціального гноблення
Територія поширення
Галицьке Прикарпаття, Буковина, Закарпаття

14.

1819–1825 рр. — рух
опришків на Західній
Україні;
діяло 50 загонів
повстанців;
понад 10 років на
Буковині діяв загін на
чолі з Мироном
Штолюком;
для придушення були
введені польові суди і
регулярні війська;
окремі виступи тривали
до 1848 р.

15.

Діяльність опришків
1700-1737 рр.:
• Окремі загони опришків громили
шляхетські маєтки, двори міських
багатіїв і лихварів, тримали в
постійному напруженні польську
адміністрацію.
• Ватажки опришків: і.Пискливий,
І.Шугай, В.Солонинка, І.Панчишин,
І.Лютий, П.Сабат, Г.Драпка.
1738-1745 рр.:
• Набув найбільшого поширення під
проводом О.Довбуша.
• Опорним пунктом була гора
Чорногора в Карпатах.
• Загін О.Довбуша становив 30-50
осіб.
• Загін здійснив успішні напади на
укріплені міста Дрогобич і Рогатин.

16.

Опришки застосовували тактику партизанської війни.
Зненацька нападали на ворога і швидко відходили, уникаючи
відкритого бою. В очах простого люду це були народні
месники - легендарні й непереможні герої. В кожній
селянській хаті їх чекала підтримка і допомога. Опришки мали
тісні зв'язки з гайдамаками й часто діяли спільно з ними.
Опришківський рух тривав у Галичині, на Закарпатті та
Буковині аж до середини ХІХ ст.

17.

Діяли опришки з ранньої весни до пізньої осені невеликими
загонами. Партизанська тактика раптових ударів, сувора
конспірація, підтримка з боку більшості селян давали
опришкам змогу успішно діяти протягом тривалого часу.

18.

Зброя опришків
У
XVI-XVII
століттях
зброєю
опришків були луки, арбалети,
списи, братки,
ножі, рогатини.
Згодом, у XVIIІ-ХІХ ст. нею стали
також
рушниці
та
пістолі.
Символом
бойової
звитяги
опришків були братки (топірці), на
яких вони присягали, вступаючи до
ровти.

19.

Олекса Довбуш
• Керівник руху опришків у 17381745 рр.
• Народився в селі Печеніжині на
Івано- Франківщині в сім’ї
селянина. Був пастухом
громадської худоби. Пізнав
злидні, несправедливість,
безправ’я.
• Діяв у Карпатах, створивши
табір на горі Стіг, звідки
здійснював рейди на
Прикарпаття, Буковину.
• Загинув від руки заможного
селянина у с.Космач.

20.

21.

Опришки
— учасники народно-визвольної боротьби в Галичині, Буковині й Закарпатті проти
соціального гноблення, панування польської, угорської та австрійської шляхти в XVI — першій
половині XIX ст.
Галичина
Буковина
Закарпаття
1817–1822 рр.
виступи селян
1819-1825 р. виступ під
проводом М. Штолюка
1810 – 1815 рр, 1831 р.
«холерні бунти»;
1824–1826 рр.
виступи селян
1838 р.
виступи селян
1838 р.
виступи селян
1843–1844 рр.
повстання на чолі
з Лук’яном Кобилицею
1846–1848 рр.
антикріпосницькі
виступи селян
Невщухаючі хвилі селянських виступів змусили імперську адміністрацію шукати спроби вирішення пекучих
проблем. У 1836 р. угорський сейм скасував частину селянських повинностей. У 40-х рр. проекти аграрних
реформ за ініціативою місцевої адміністрації стали обговорюватись у крайовому сеймі Галичини.

22.

Значення руху опришків
1. Розхитав основи феодально-кріпосницької системи
спочатку в Польщі, а потім і в Австрійській імперії.
• 2. Зміцнив волелюбні традиції українського народу в
боротьбі за національне й соціальне визволення.
• 3. Надихнув український народ на подальшу боротьбу
проти гнобителів.
• 4. Образи народних месників назавжди залишаться в
пам’яті народній як захисники прав і свобод, як борці,
віддані тій справі, яку обстоювали.

23.

Терміни і поняття
Опришки — учасники народно-визвольної боротьби в Галичині, Буковині й Закарпатті проти
соціального гноблення, панування польської, угорської та австрійської шляхти в XVI — першій
половині XIX ст.
Освічений абсолютизм — політика абсолютизму в деяких європейських країнах у ХVІІІ ст.
Її змістом було знищення або перетворення «згори» застарілих феодальних порядків.

24.

Домашнє завдання:
• Опрацювати відповідний матеріал підручника - § 7