Українські землі у складі Австрійської Імперії в першій половині ХІХ ст

1. УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У СКЛАДІ АВСТРІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ В ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ СТ

2. РЕВОЛЮЦІЯ 1848 – 1849 рр. ТА ЇЇ ВПЛИВ НА ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ

У 1848 – 1849 рр. в більшості європейських
країн відбулися революційні події, котрі
завершили розпочатий у попередні століття
процес переходу від середньовіччя до
модерної доби.
Завдяки революції майже повсюдно було
покінчено з панщиною та різними формами
середньовічної залежності селян, що
зумовило вперше в історії широку участь
народних мас у політичному житті. В
європейських країнах розпочалося
становлення громадянських суспільств.

3. «ВЕСНА НАРОДІВ»

Невід’ємною складовою революції були визвольні рухи багатьох національно
поневолених народів Східної та Центральної Європи, боротьба цих народів за
соціальне та культурне відродження («ВЕСНА НАРОДІВ»):
● тенденція до становлення національних держав (німці, італійці);
● за відновлення власної національної державності (угорці, поляки, чехи);
● за національну автономію як перший крок до національно – державного
самоутвердження (словаки, серби, хорвати, румуни, українці на західноукраїнських
землях).
Революційна хвиля зумовила кардинальні зрушення в суспільній організації
Австрійської імперії. 15 березня 1848 р. австрійський цісар Фердинанд проголосив
конституцію, яка передбачала надання громадянам свободи слова, друку, зборів,
скликання парламенту (рейхстагу).

4. ГОЛОВНА РУСЬКА РАДА (ГРР)

Ці радикальні зрушення сприяли пожвавленню суспільного руху в
західноукраїнських землях. Першими виявили активність польські буржуазноліберальні кола, які у квітні 1848 р. проголосили утворення у Львові Центральної
ради Народової
Мета – відновлення Польщі в кордонах 1772 р. та надання їй автономного статусу
у складі Австрійської імперії. Однак більшість поляків продовжувала обстоювати
ідею, що галицькі українці не мають нічого спільного з українцями
Наддніпрянщини, що це – гілка польського народу, а українська мова – діалект
польської.
2 травня 1848 р. у Львові виникає перша русько-українська організація –
ГОЛОВНА РУСЬКА РАДА (ГРР), яку очолив спочатку Г. Яхимович, а згодом М.
Куземський.

5. «ЗОРЯ ГАЛИЦЬКА»

15 травня 1848 р. Рада почала видавати «ЗОРЮ ГАЛИЦЬКУ» – ПЕРШУ у Львові
газету українською мовою.
У відозві до українського народу, яка була надрукована в першому номері газети,
Рада проголосила, що українці Галичини і Наддніпрянщини – це єдиний народ;
ДОЦІЛЬНІСТЬ ПОДІЛУ ГАЛИЧИНИ НА ДВІ ПРОВІНЦІЇ – польську та українську з
окремими адміністраціями;
необхідність розширення сфери вжитку української мови, зрівняння в правах
уніатського духовенства з католицьким, дозволу українцям обіймати всі державні
посади.
Влітку 1848 р. у містах і селах Східної Галичини і Буковини виникли місцеві руські
ради (50 осередків), які займалися активною громадсько-політичною та
культурно-освітньою діяльністю.

6. ПОСТУПКИ В КУЛЬТУРНІЙ СФЕРІ

Правлячі кола Австрії відкинули політичні
вимоги українців, але пішли на значні
ПОСТУПКИ В КУЛЬТУРНІЙ СФЕРІ, що принесло
свої результати:
● скликання з’їзду діячів науки та культури –
«Собор руських учених» (1848);
● заснування культурно освітнього товариства
– «Галицько-Руська матиця» з метою видання
книжок для народу (1848);
● відкриття у Львові Народного дому з
українською бібліотекою, музеєм і народним
клубом (1848);
● створення у Львівському університеті
кафедри української мови (першим її
завідувачем став ЯКІВ ГОЛОВАЦЬКИЙ) (1849).

7. «РУСЬКИЙ СОБОР»

Центральна рада народова у своїх діях
опиралася не лише на польське населення
Галичини, а й на ту ополячену українську
шляхту, яка не бажала відокремлюватися
від вищої верстви польського суспільства.
23 квітня 1848 р. шляхта утворила власну
організацію «РУСЬКИЙ СОБОР», яка була
покликана обстоювати ідею незалежності
Польщі під зверхністю Габсбургів.

8. СЛОВ’ЯНСЬКИЙ З’ЇЗД

На початку червня 1848 р. у Празі відбувся СЛОВ’ЯНСЬКИЙ З’ЇЗД, у роботі якого
брали участь представники Руської ради, Центральної ради народової та
«Руського собору».
З’їзд ухвалив рішення про рівноправність української мови у школах і державних
установах, рівність всіх національностей і віросповідань, створення спільної
українсько-польської гвардії та керівних органів.
Гостру дискусію викликала пропозиція української депутації поділити Галичину
на українську (Східну) й польську (Західну) адміністративні одиниці.

9. Конституційна монархія

Революція поклала початок демократичним
реформам у суспільному житті.
Конституційною грамотою від 25 квітня
1848 р. Австрія була проголошена
конституційною монархією.
Законодавчу владу мали виконувати
спільно імператор і парламент,
декларовано демократичні свободи, усім
народам гарантовані непорушність їх
національності і мови.

10. ДОСВІД ПАРЛАМЕНТАРИЗМУ

Українська спільнота здобула свій перший
ДОСВІД ПАРЛАМЕНТАРИЗМУ.
У скликаному 10 липня 1848 р. австрійському
парламенті інтереси українців представляли
39 депутатів (27 з них селяни).
Виступали за безплатне скасування
кріпацтва, поліпшення становища селян,
розглядали різні аспекти національних
відносин
Питання про територіально-національний
поділ Галичини. Ця вимога опиралася на
масову підтримку.

11. Лук’ян КОБИЛИЦЯ

Важливу роль у селянському русі відігравали
депутати парламенту, обрані від сільських округів,
особливо Лук’ян КОБИЛИЦЯ (депутат від
Буковини).
Він у листопаді 1848 р. очолив повстання селян
гірських округів Буковини. До літа 1849 р.
повстання поширювалося на все нові території.
Лише у квітні 1850 р. Кобилиця та кілька його
товаришів були заарештовані. Внаслідок жорстоких
катувань він захворів і помер у жовтні 1851 р.

12. СКАСУВАННЯ КРІПАЦТВА

Революційні події 1848 р. дали поштовх
піднесенню антифеодального руху,
намагаючись не допустити загострення
революційної кризи, офіційна влада йде на
скасування кріпосного права.
Імператорським указом від 17 квітня 1848
р. було оголошено звільнення селян від
панщини та інших повинностей на користь
дідичів в ГАЛИЧИНІ.
Буковина – з 1 липня (серпень?) 1848 р.;
Закарпаття – з березня 1853 р.

13. СУТЬ СЕЛЯНСЬКОЇ РЕФОРМИ:

1) ліквідація юридичної залежності селянина від поміщика;
2) наділення селян землею, яка переходить у їхню власність;
3) сплата селянами поміщикам вартості кріпосних повинностей.
Згідно з рішенням парламенту селяни були зобов’язані заплатити поміщикам
за своє звільнення дві третини викупних платежів, а держава платила решту.
Формально селяни мали зберегти за собою землі, якими користувалися до
реформи, але під час роздачі наділів поміщикам були відведені кращі землі.
У руках поміщиків на Східній Галичині опинилося 44% земельної площі, на
Буковині – 54%, на Закарпатті – 70%.

14. СЕРВІТУТИ

До того ж, селяни мусили
сплачувати поміщикам за
користування лісами та пасовищами
(СЕРВІТУТАМИ), якими до реформи
користувалися безкоштовно.
Це означало, що юридично вільний
селянин потрапляв в економічне
кріпацтво.
ТЕРМІН: СЕРВІТУТИ – звичаєве чи
законом встановлене право
користуватися (частково або
спільно) чужою власністю.

15. СКАСУВАННЯ КРІПАЦТВА

Суттєво підривала селянське господарство і
сплата викупу за ліквідацією феодальних
повинностей. Навіть в цьому питанні виявлялася
дискримінація: галицький селянин сплачував
суму втричі більшу, ніж чеський і в п’ять разів
більшу, ніж німецький.
Однак скасування влади феодала, перетворення
селянина на власника, отримання ним
громадянських прав (обирати і бути обраним,
самостійно визначати місце проживання)
сприяло перетворенню селянства на самостійну
політичну силу, відкривало шлях до переходу
аграрного сектора на шлях утвердження
капіталістичних відносин.

16. ПОРАЗКА РЕВОЛЮЦІЇ В АВСТРІЇ

Починаючи з літа 1848 р. сили
контрреволюції в Австрії, в тому числі на
українських землях, почали переходити в
контрнаступ, намагалися ліквідувати ті
політичні, соціальні, національні свободи,
які завоювали народи імперії. Проте
останні не збиралися поступатися.
1 – 2 листопада 1848 р. відбулося
збройне повстання у Львові на захист
революції проти австрійських військ.
Повстання було придушене, національна
гвардія розпущена, закрито всі періодичні
видання, заборонено збори й політичні
товариства.

17. ПОРАЗКА РЕВОЛЮЦІЇ В АВСТРІЇ

Наприкінці першої половини XIX ст.
революційна хвиля, досягнувши
свого піку, пішла на спад.
Почався наступ реакції. 7 березня
1849 р. було розпущено
австрійський парламент, відмінено
конституцію, відновлено
централізовану монархію,
розпущено Головну Руську Раду
(1851 р.)

18. Культура

Університети:
1805 р. – відкриття
університету в Харкові
(Ініціатор – В. Каразін).
1834 р. – відкриття
університету в Києві.
(Ректор М. Максимович)

19. Математика:

М. Остроградський
Т. Осиповський

20. Література:

І. Котляревський(«Енеїда», «Наталка Полтавка»)
П. Гулак-Артемовський
Микола Гоголь(«Тарас Бульба»)
Григорій Квітка-Основ’яненко («Маруся»)
Пантелеймон Куліш («Чорна Рада»)
Тарас Шевченко(«Кобзар», «Гайдамаки», «Заповіт»)

21. Живопис:

Василь Тропінін («Дівчина з Поділля»)

22. Т. Шевченко ( «Автопортрет», «Катерина»)

23. «Мальовнича Україна»