Беджель

1. Беджель

Національний фармацевтичний університет
Кафедра мікробіології, вірусології та імунології
Тропічні інфекції
Беджель
Спеціальність – 226 Фармація
Лектор – Гейдеріх Ольга Григорівна

2. План лекції

1.Визначення беджель. Морфологія збудника.
2.Епідеміологія.
3.Географічне розповсюдження.
4.Патогенез та клінічні ознаки захворювання.
5.Принципи лабораторної діагностики.
6.Принципи лікування та профілактики.
Питання для самостійного
вивчення
1. Резистентність збудника до впливу факторів довкілля.
2. Контингент хворих.

3. Рекомендована література

1. Тропічні інфекції. Конспект лекцій: навч. посіб.
для студентів вищ. нав. закл. / Н.І.Філімонова,
О.Г.Гейдеріх, М.М.Велика та ін. – Харків: НФаУ:
Золоті сторінки, 2016. – 128 с.: 8 с. кол. вкл.
2. Инфекционные болезни тропиков. \ Под
редакцией А.С. Сокол, А.Ф. Киселевой.- К.:
Здоров’я, 1992 - 280 с.
3. Тропические болезни. / Под ред. Ю.А.
Ильинского, В.М. Лучшева. – М.:Медицина,
1984. – 272 с.

4. Беджель (син.: баляш, зухра, ньювера, сіті, сифіліс арабський, сифіліс невенеричного дитячого віку, сифіліс ендемічний, таїр,

франгу)
антропонозна невенерична хронічна інфекційна хвороба з
групи трепонематозів з контактним механізмом передачі
збудника. Характеризується ураженням шкіри, слизових
оболонок, кісток і суглобів.
У 1928 році беджель був вперше описаний у дітей
бедуїнів, які мешкають на середньому
Євфраті.

5. Морфологія

Збудник – спірохета Treponema bejel (pallidum)
родина Spirochaetaceae
рід Treponema
Морфологічно і серологічно не відрізняється від блідої
спірохети - збудника сифілісу.

6. Епідеміологія

• Резервуар і джерела інфекції: інфікована людина.
• Період заразливості джерела - тижні і місяці протягом
наявності на шкірі специфічних уражень.
• Механізм передачі - безпосередній контакт з джерелом
збудника інфекції або опосередкована передача
збудника побутовим шляхом через контаміновані
рушники, постільну білизну, предмети побуту.
• Природна сприйнятливість людей висока.

7. Географічне розповсюдження

Поширена на Балканах, в Туреччині, східному Середземномор'ї, а також
в сухих саванних регіонах Північної Африки; особливо поширена в місцях
з поганими санітарними умовами і поганою особистою гігієною.

8. Клініка

• Виділяють ранні та пізні стадії беджель.
• До ранніх стадій відносяться інкубаційний
період, первинні та вторинні висипання.
• Пізня стадія - третинна стадія, подібна з гумозними
проявами фрамбезії і сифілісу.
• Інкубаційний період: від 1-2 тижнів до 3 місяців.
• На місці проникнення утворюється беджелоідний шанкр з
прозорим або помутнілим вмістом.
• Спірохетемія;
• Формуються беджеліди - множинні, симетричні
рожево-червоні плями, вузлики, гнійники, які з'являються на
слизових оболонках рота, статевих органів і у великих
складках шкіри.

9.

• Характерною особливістю гнійничкового висипу, що
розташовується в складках і на слизових оболонках, є
схильність до мацерації, мокнуття і гіпертрофії.
• На тулубі та кінцівках беджеліди більш великі, щільні, бурочервоного кольору, часто рясно лущаться.
• Беджеліди супроводжуються сверблячкою, тримаються
протягом 6-8 місяців, а іноді до 1 року і більше.
• Постійно з'являються нові висипання.
• У процесі розвитку беджеліди частково мимовільно
зникають, залишаючи на шкірі сліди гіперпігментації або
депігментації.

10.

• Через 1 - 5 років беджеліди перетворюються в третинні
гумозно-вузлуваті або гумозно-виразкові висипання, які
існують одночасно з вторинними висипаннями.
• Гумозно-виразкові висипання тістуватої консистенції,
болючі.
• Утворюються великі виразки з рясними гнійними
виділеннями і норицями.
• Гумозний розпад в області піднебінних кісток, а також
глотки і гортані призводить до деформації і спотворення
обличчя.
• Гумозна інфільтрація частіше формується навколо рота,
на волосистій частині голови, долонях і підошвах.
• На волосистій частині голови спостерігаються лущення,
порідіння волосся за типом змішаного дифузноосередкового облисіння; долоні і підошви потовщуються,
покриваються болючими тріщинами.

11. Лабораторна діагностика

• заснована на серологічних реакціях ІФА, Васермана,
Кана, цитохолева, а також РІБТ.
• Диспансерне спостереження за перехворіли не
регламентоване.
Серодіагностика невенеричних трепонематозів ідентична
серодіагностиці венеричного сифілісу і не дозволяє
розрізнити фрамбезію, беджель, пінту і сифіліс.

12. Лікування

екстенціллін ,
ретарпен,
азитроміцин (сумамед),
тетрациклін,
еритроміцин,
левоміцетин.

13. Висновки

• Беджель
є
хронічним
тропічним
трепонематозом,
викликаними спірохетами, які розповсюджуються за
допомогою фізичного контакту.
• Беджель починається в дитинстві у вигляді слизової бляшки
(як правило, на слизовій щік), які можуть залишитися
непоміченими, або у вигляді стоматиту в кутах губ.
• Ці безболісні ураження можуть зникати спонтанно, але
зазвичай
супроводжуються
папульозно-лускатими
і
ерозійними папульозними ураженнями тулуба і кінцівок, що
нагадують симптоми невенеричного сифілісу.
• Поширений периостит кісток нижніх кінцівок.
• Пізніше розвиваються гумозні ураження носа і м'якого
піднебіння.

14.

Дякую за увагу!