Тактика слідчого експерименту

1. КАФЕДРА КРИМІНАЛІСТИКИ, СУДОВОЇ ЕКСПЕРТОЛОГІЇ ТА ДОМЕДИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ ТЕМА: ТАКТИКА СЛІДЧОГО ЕКСПЕРИМЕНТУ

2.

Питання
1. Поняття, сутність та види слідчого експерименту.
2. Перевірка показань на місці: сутність та тактичні
положення її проведення.
3. Слідчий експеримент: поняття, види та тактичні
прийоми його проведення.
4. Фіксація ходу та результатів слідчого
експерименту.

3. ЛІТЕРАТУРА: 1. Криміналістика: підручник у 2 т. Т.1 / [А.Ф.Волобуєв [А. Ф. Волобуєв, М. В. Даньшин, А. В. Іщенко та ін.] ; за

ЛІТЕРАТУРА:
Криміналістика: підручник у 2 т. Т.1 / [А.Ф.Волобуєв [А. Ф. Волобуєв, М.
В. Даньшин, А. В. Іщенко та ін.] ; за заг. ред. А. Ф. Волобуєва, Р. Л. Степанюка,
В. О. Малярової ; МВС України, Харків. нац. ун-т внутр. справ. – Харків, 2017.
– 384 с.], . Т. 2 / [А. Ф. Волобуєв, О. В. Одерій, Р. Л. Степанюк та ін.] ; за заг.
ред. А. Ф. Волобуєва, Р. Л. Степанюка, В. О. Малярової ; МВС України,
Харків. нац. ун-т внутр. справ. – Харків, 2017. – 312 с.
2. Заяць Д. Д. Тактика перевірки показань на місці : наук.-практ. посіб. / Д.
Д. Заяць. – Харків : Вид-во Харків. нац. ун-т внутр. справ, 2005. – 84 с.
3. Лукашевич В. Г. Відтворення обстановки і обставин події як метод
пізнання під час розслідування злочинів : навч. посіб. / В. Г. Лукашевич. –
Херсон : ХЮІ НУВС, 2004. – 154 с.
4. Шепітько В. Ю. Криміналістична тактика (системно-структурний
аналіз): монографія / В. Ю. Шепітько. – Харків : Харків юрид., 2007. – 432 с.
5. Криміналістика : [підручник] / [В. Ю. Шепітько, В. О. Коновалова, В. А.
Журавель та ін.]. – Київ : Ін Юре, 2016. – 636 с.
6. Криміналістика : навч. посіб. / [Р. І. Благута, Р. І. Сибірна, В. М.
Бараняк та ін.] ; за заг. ред. Є. В. Пряхіна. – Київ : Атіка, 2012. – 496 с.
7. Криміналістика : підручник / [В. Д. Берназ, В. В. Бірюков, А. Ф. Волобуєв] ; за заг. ред. А. Ф. Волобуєва ; МВС України, Харків. нац. ун-т внутр.
справ. – Харків : ХНУВС, 2011. – 666 с.
8. Конституція України : закон України від 28 черв. 1996 р. № 254к/96-ВР
9. Кримінальний процесуальний кодекс України : закон України від
13 квіт. 2012 р. № 4651-VI
1.

4.

Сутність слідчого експерименту визначається
ст. 240 КПК України.
Слідчий експеримент – це слідча (розшукова) дія,
яка полягає у відтворенні дій, обстановки й
обставин певної події, проведенні необхідних
дослідів чи випробувань з метою перевірки й
уточнення відомостей, які мають значення для
встановлення
обставин
кримінального
правопорушення.

5.

За необхідності слідчий експеримент може проводитися за
участю спеціаліста. Під час проведення слідчого
експерименту
можуть
проводитися
вимірювання,
фотографування, звуко- чи відеозапис, складатися плани і
схеми, виготовлятися графічні зображення, відбитки та
зліпки, які додаються до протоколу.
До участі в слідчому експерименті можуть бути залучені
підозрюваний, потерпілий, свідок, захисник, представник.
Проведення слідчого експерименту допускається за умови,
що при цьому не створюється небезпека для життя і
здоров’я осіб, які беруть у ньому участь, чи оточуючих, не
принижуються їхні честь і гідність, не завдається шкода.

6.

Слідчий експеримент, що проводиться в житлі чи іншому
володінні особи, здійснюється лише за добровільною
згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали
слідчого судді за клопотанням слідчого, погодженого з
прокурором, або прокурора, яке розглядається в порядку,
передбаченому цим Кодексом, для розгляду клопотань
про проведення обшуку в житлі чи іншому володінні
особи.
Про проведення слідчого експерименту слідчий,
прокурор складає протокол згідно з вимогами цього
Кодексу. Крім того, у протоколі докладно викладаються
умови і результати слідчого експерименту.

7.

ВИДИ СЛІДЧОГО ЕКСПЕРИМЕНТУ
За ступенем складності:
перевірка свідчень на місці (зіставлення свідчень щодо
обставин злочину з фактичною обстановкою на місці
події);
слідчий експеримент (проведення певних дослідних дій
чи випробувань);
За процесуальним порядком та умовами проведення:
слідчий експеримент як окрема слідча (розшукова) дія;
спеціальний слідчий експеримент як одна з форм
проведення такої негласної слідчої (розшукової) дії, як
контроль за вчиненням злочину (п. 3 ч. 1 ст. 271 КПК).

8.

Залежно від мети слідчого експерименту
установлення можливості сприйняття якогось
факту (видимості, чутності та ін.) за певних умов
(взагалі або конкретною особою);
установлення можливості вчинення певних дій у
конкретних умовах (взагалі або конкретною
особою);
установлення можливості існування
факту, явища за певних обставин;
якогось
установлення механізму події в цілому або
окремих її етапів.

9.

ПЕРЕВІРКА ПОКАЗАНЬ НА МІСЦІ: СУТНІСТЬ
ТА ТАКТИЧНІ ПОЛОЖЕННЯ ЇЇ ПРОВЕДЕННЯ
Сутність перевірки показань на місці полягає в показуванні
раніше допитаною особою певного місця, пов'язаного з подією
кримінального правопорушення, розповіді про вчинені на ньому
дії, а також демонстрації цих дій. Це дає змогу співставити
показання з реально існуючою обстановкою місця події і
визначити їх правдивість.
При цьому слідчий наочно переконується:
а) в існуванні того місця, про яке розказував допитуваний;
б) в існуванні того шляху, котрим особа потрапила на місце
кримінального правопорушення або пішла з нього;
в) у наявності або відсутності протиріч у показаннях декількох
учасників кримінального провадження про шлях проходження до
місця кримінального правопорушення або про саме місце
кримінального правопорушення, місце зустрічі або про дії на
певному місці;
г) у знанні особою, показання якої перевіряються, дійсних
обставин кримінального правопорушення.

10.

Типовими є чотири ситуації, коли виникає потреба у
проведенні перевірки показань на місці:
1) у показаннях допитаної особи є дані про значиме місце
або маршрут пересування, які вона не змогла описати
достатньо повно;
2) у показаннях допитаної особи містяться відомості про
місцезнаходження
певних
слідів
кримінального
правопорушення або предметів, що можуть служити
речовими доказами у справі;
3)
у показання двох або більше осіб щодо події, яка
відбулася у певному місці, або маршруту пересування є
суттєві суперечності;
4) у показаннях допитаної особи щодо місця події є такі
прогалини, які ставлять під сумнів повідомлені нею
відомості.

11.

Підготовка до перевірки показань на місці
включає в себе такі заходи:
визначення кола обов’язкових, а також допоміжних учасників;
визначення часу і місця проведення слідчої (розшукової) дії;
визначення речових доказів чи предметів, що їх заміняють, які
будуть використовуватись при проведенні перевірки (макети
зброї, манекен тощо);
підбір і підготовка необхідних техніко-криміналістичних
засобів, допоміжних інструментів;
забезпечення
проведення
слідчої
(розшукової)
дії
транспортними засобами;
організація охорони підозрюваного, який утримується під
вартою;
розподіл процесу проведення перевірки на етапи, а місце
певної події на “опорні пункти”, що відображають вузлові
моменти події.
в окремих випадках - виїзд заздалегідь на місце проведення
перевірки показань з метою з’ясування змін, що відбулися,
встановлення можливості проведення слідчої (розшукової ) дії
на місці у наявній обстановці.

12.

Тактичні положення (правила)
показань на місці події:
проведення
перевірки
1. Надання повної ініціативи особі, показання якої перевіряються.
2. Здійснення перевірки показань із кожним підозрюваним,
потерпілим або свідком порізно.
3. Поєднання при перевірці показань на місці розповіді з показом і
демонстрацією дій.
4. Поєднання перевірки показань із дослідженням місць або предметів.
5. Спостереження за поведінкою особи, показання якої перевіряються.
До тактичних прийомів проведення перевірки показання на місці
відносяться також оптимальна послідовність дій під час перевірки
показань, деталізація показань, способи активізації пам’яті особи,
показання якої перевіряються, врахування під час перевірки показань
звичок, професійних навиків особи, показання якої перевіряються,
оптимальна постановка питань, використання знань спеціаліста та
врахування вмінь особи, показання якої перевіряються, орієнтуватися на
місцевості
Перевірку показань на місці доцільно проводити в денний час, при
наявності сприятливих погодних умов, а також у той час доби, коли
умови освітлення й інші природні чинники максимально подібні до
тих, які мали місце під час досліджуваної події.

13.

СЛІДЧИЙ ЕКСПЕРИМЕНТ: ПОНЯТТЯ, ВИДИ ТА
ТАКТИЧНІ ПРИЙОМИ ЙОГО ПРОВЕДЕННЯ.
Слідчий експеримент полягає у проведенні певних
дослідницьких (випробувальних) дій, спрямованих на перевірку
вже отриманих фактичних даних (у т.ч. перевірку версій) або
одержання нових доказів.
ВИДИ СЛІДЧОГО ЕКСПЕРИМЕНТУ ЗАЛЕЖНО ВІД МЕТИ:
1. Слідчий експеримент з метою встановлення можливості
(неможливості) сприйняття якогось факту (видимості,
чутності та ін.) за певних умов (взагалі або конкретною
особою). Проводиться у більшості випадків для перевірки
можливості особи побачити або почути у певних умовах.
Плануючи слідчий експеримент для встановлення можливості
сприйняття, необхідно не тільки створити умови подібні з тими,
що перевіряються, але й визначити ціль експерименту: він
потрібний для перевірки можливості сприйняття факту взагалі
або певною особою. Експеримент повторюють неодноразово
(3 – 4 рази) для одержання стабільного результату.

14.

2.
Слідчий
експеримент
зі
встановлення
можливості вчинення певних дій у конкретних
умовах (взагалі або конкретною особою).
Може
стосуватися як принципової можливості взагалі
учинення цих дії, так і можливості учинення їх
конкретними особами (наприклад, чи може особа
залізти з даху будинку на балкон квартири).
Різновидом зазначеного експерименту є експеримент з
метою перевірки можливості учинення дії певною
особою в конкретних умовах або за певний час
(наприклад, чи міг злочинець один перенести
викрадені речі на певну відстань). Такі експерименти
дозволяють, зокрема, перевірити показання особи про
наявність у неї фахових, професійних або злочинних
навичок.

15.

3. Слідчий експеримент щодо встановлення
можливості існування певного факту або явища за
певних обставин. Спрямовані на підтвердження або
спростування показань допитаної раніше особи.
Зокрема, це може стосуватися перевірки показань про
переміщення товарно-матеріальних цінностей на складі,
коли потрібно встановити, чи можливо було в даному
приміщенні зберігати партію товару певного об’єму, ваги
тощо.

16.

4. Слідчий експеримент щодо встановлення механізму
злочинної події за певних обставин.
Може проводитись з метою перевірки способу вчинення кримінального
правопорушення, тривалості динаміки злочинної події та ін.
Так, під час розслідування крадіжки грошей із сейфа, розташованого в
бухгалтерії підприємства, треба було провести декілька експериментів.
Перший – для встановлення принципової можливості розсвердлити
дверцята сейфа навколо замка за допомогою ручного дриля, а також
часу, витраченого на цю операцію.
Другий – та ж само операція із застосуванням електромеханічного
дриля і визначення періоду повного розсвердлювання.
Третій експеримент – для встановлення того, чи міг чути охоронець, що
перебував на 1-му поверсі цього підприємства, звук свердління
(ручного, електромеханічного дриля) на 2-му поверсі у приміщенні
бухгалтерії.
Слідчий експеримент щодо встановлення механізму події є типовим,
наприклад для розслідування злочинних порушень правил дорожнього
руху

17.

ПІДГОТОВКА ДО ПРОВЕДЕННЯ СЛІДЧОГО ЕКСПЕРИМЕНТУ
ВКЛЮЧАЄ У СЕБЕ ЗАХОДИ, ЩО ПРОВОДЯТЬСЯ:
а) до виїзду на місце слідчого експерименту;
б) після прибуття на місце слідчого експерименту, але до його
початку.
До виїзду на місце проведення слідчого експерименту слідчий
має вирішити низку задач:
визначення місця, часу і умов його проведення. (Погодні умови
повинні бути такими ж, як на момент вчинення кримінального
правопорушення. Якщо
перевіряються показання,
що
обумовлені конкретним місцем, експеримент проводять саме у
даному місці. Вибір часу визначається характером факту, що
перевіряється. Час має істотне значення, коли в ході
експерименту повинні бути дотримані умови пожвавленого руху
на вулиці або освітленості (природної, штучної, змішаної).
визначення складу учасників слідчого експерименту. Зокрема,
обов'язкова присутність понятих, окрім випадків безперервного
відеозапису ходу проведення цієї процесуальної дії. До
проведення слідчого експерименту можуть залучатися статисти,
спеціалісти, співробітники поліції інших служб .

18.

добір необхідних для слідчого експерименту предметів. Найкращим
варіантом є вибір тих же предметів, знарядь, що використовувались
під час вчинення кримінального правопорушення, особливо якщо
сутність експерименту вимагає їх використання. У деяких ситуаціях
для проведення експерименту виготовляють моделі (манекени,
муляжі та ін.), подібні предметам, що мають значення для правильної
постановки експерименту.
складання плану слідчого експерименту, в якому вказуються:
питання, що підлягають перевірці; завдання учасників; зміст
дослідних дій та їх послідовність; можливі варіанти дослідних дій;
заходи для забезпечення явки учасників; предмети, матеріали,
необхідні для проведення експерименту, заходи для реконструкції
місця слідчого експерименту, відновлення обстановки, науковотехнічні засоби та ін.
погодження заходів взаємодії зі співробітниками поліції щодо
охорони місця слідчого експерименту;
попередження представника адміністрації підприємства, установи,
власника помешкання про майбутній слідчий експеримент, тощо.
ознайомлення заздалегідь з місцем проведення слідчого
експерименту.

19.

Підготовчі дії слідчого після прибуття на місце проведення
слідчого експерименту, але до його проведення:
огляд місця проведення дослідних дій, при необхідності зміна
деталей, організація реконструкції обстановки (відтворення того
вигляду, який був на момент вчинення кримінального
правопорушення). При цьому можуть враховуватися пояснення і
зауваження учасників, показання яких будуть перевірятися.
організація охорони місця і вжиття заходів щодо забезпечення
безпеки учасників. Важливим на даному етапі є інструктаж
учасників слідчого експерименту, пояснення його сутності,
конкретних дій кожного з учасників, роз'яснення їхніх прав і
обов'язків, попередження про нерозголошення даних слідчої
(розшукової) дії.
Після цього слідчий пропонує кожному з учасників, у тому числі
і понятим, зайняти визначені для них місця.
В окремих випадках, коли це доцільно, попередньо фіксується
обстановка місця експерименту (за допомогою фотографування,
відеозапису) – як після прибуття, так і після реконструкції.

20.

Тактичні правила проведення слідчого експерименту.
1. Проведення експерименту в обстановці, тотожній або
максимально наближеній до тієї, у якій відбувалася подія.
Експеримент доцільно проводити у тому ж місці (у певному
помешканні, на конкретній ділянці місцевості), де відбувалася подія,
якщо перевіряється можливість бачити когось або щось із певного
місця; чути звуки з певної відстані; здійснити певні дії в конкретних
умовах, або за певний час. Може мати істотне значення проведення
слідчого експерименту в ту ж пору року, доби, при певному освітленні.
При цьому можуть враховуватися час сходу і заходу сонця, положення і
фази місяця, наявність штучного освітлення, вид, висота
освітлювального приладу від поверхні землі . Дотримання принципу
подібності погодних і кліматичних умов (сонце, дощ, сніг, спека, мороз)
доцільне при слідчих експериментах у справах про ДТП.
2. Використання тих же приладів, механізмів, матеріалів, коли це
має принципове значення. Наприклад, використання того ж самого
знаряддя злому, або автомобіля з певними особливостями роботи
його механізмів є доцільним у разі перевірки можливості його
використання в певних умовах.

21.

3. Дотримання тих же характеристик дій, що здійснювались
у процесі вчинення кримінального правопорушення. Це може
бути істотним, наприклад, при перевірці можливості щось
пересунути,
перетягнути,
перенести
через
перешкоду.
Дотримання тих же характеристик може відноситися до темпу і
тривалості дії, наприклад, можливість подолати певну відстань,
виконати певну дію за певний час. Важливим є дотримання
послідовності дій (при виготовленні саморобної зброї,
підробленого документа та ін.).
4. Кількаразове повторення дослідів у змінених умовах з метою
одержання достовірних і виключення випадкових результатів.
5. Проведення експерименту поетапно. Дотримання цього
правила дозволяє всім учасникам експерименту вивчити
послідовність проведення його етапів, наочно переконатися в
настанні певних результатів, одержати чітке уявлення про
експеримент у цілому. Поетапність експерименту фіксується як
документально, так і наочно (за допомогою фотозйомки чи
відеозапису).

22.

ФІКСАЦІЯ ХОДУ ТА РЕЗУЛЬТАТІВ
СЛІДЧОГО ЕКСПЕРИМЕНТУ
Основним засобом фіксації процесу і результатів слідчого
експерименту є протокол зазначеної слідчої дії, який складає
слідчий (оперативний працівником за дорученням слідчого),
прокурор.
Протокол складається з:
1) вступної частини, яка повинна містити відомості про:
- дату, час і місце його складання та назву процесуальної дії;
- посаду, спеціальне звання і прізвище, ім’я, по батькові особи, яка
проводить процесуальну дію;
- всіх осіб, які присутні під час проведення процесуальної дії
(прізвища, імена, по батькові, дати народження, місця
проживання);
- вказівку на конкретну мету слідчого експерименту, добровільний
характер участі в ній особи, показання якої перевіряються;
- інформацію про те, що особи, які беруть участь у процесуальній
дії, заздалегідь повідомлені про застосування технічних засобів
фіксації, характеристики технічних засобів фіксації та носіїв
інформації, які застосовуються при проведенні процесуальної дії,
умови та порядок їх використання;

23.

2) описової частини, яка повинна містити відомості про:
- показання потерпілого, свідка або підозрюваного щодо всього
маршруту пересування;
- вихідну точку прямування учасників слідчої (розшукової) дії;
- опис способу пересування і маршруту проходження до місця
події;
- опис та послідовність дій, що здійснювалися на зазначеному
місці;
- опис кінцевого пункту прямування;
- отримані в результаті процесуальної дії відомості, важливі для
цього кримінального провадження, в тому числі виявлені
та/або надані речі і документи;
3) заключної частини, яка повинна містити відомості про:
- позначку про фото- і відеозйомку, плани і схеми;
- вилучені речі і документи та спосіб їх ідентифікації, позначку
про те, куди відправлено виявлені та вилучені об'єкти
- спосіб ознайомлення учасників зі змістом протоколу;
- зауваження і доповнення до письмового протоколу з боку
учасників процесуальної дії.
- підписи всіх учасників слідчої (розшукової) дії.

24.

Фіксацію ходу та результатів слідчого експерименту, крім
протоколювання, варто доповнити проведенням відеозапису,
матеріали якого оформлюються відповідним додатком до
протоколу.
З метою ефективного використання відеозапису під час
проведення слідчого експерименту слідчому доцільно:
а) підготувати план відеозапису і намітити характерні
моменти й опорні пункти, які необхідно зафіксувати;
б) запросити спеціаліста, роз'яснити йому загальну задачу,
конкретні цілі майбутньої слідчої (розшукової) дії та
використання відеозапису, узгодити план дій.
Слідчий разом із спеціалістом намічає прийоми зйомки,
масштаби
зображення
об'єктів,
орієнтовні
точки
розташування.

25.

Відеозапис також повинен складатися умовно з трьох частин вступної, основної і заключної.
1. Вступну частину відеозапису доцільно починати з того, що
слідчий у кадрі повідомляє свою посаду і прізвище, ім’я, по
батькові число, час, місце початку проведення відеозапису, в якій
слідчій (розшуковій) дії провадиться, і з ким. Далі називається
кожний з учасників, яких послідовно знімають крупним планом.
Сповіщається, що буде використовуватися відеозапис на
відеокамеру, певної марки, з певним типом накопичувача
інформації та режимом роботи; роз'ясняються їхні права й
обов'язки; вказується транспортний засіб, на якому вони будуть
пересуватися і прізвище водія; особі, показання якої
перевіряються слідчий (оперативний працівник) пропонує назвати
місце, адресу, куди потрібно прямувати і маршрут руху. Після
цього учасники сідають у машину.

26.

2. Основна частина відеозапису. При зйомці маршруту руху
достатньо обмежитися лише основними його етапами й орієнтирами –
найбільш примітними об'єктами, раніше зазначеними особою у своїх
показаннях. Маршрут може фіксуватися цілком, якщо це має значення
для справи.
При пересуванні необхідно, щоб особа, показання якої
перевіряються, знаходилася попереду, за ним – слідчий, далі – поняті
й інші учасники. Спеціаліст проводить зйомку, знаходячись
паралельно прямуванню учасників, але не випереджаючи їх.
Допускаються короткочасні перерви відеозапису для зміни точки
зйомки, при цьому слідчий повідомляє час його призупинення і
поновлення.
Зйомка безпосередньо на місці слідчого експерименту включає
фіксацію, як його самого з навколишнім середовищем, так і дій, які
вчиняються особою, показання якої перевіряються. Важливо
зафіксувати орієнтири, що найбільше точно визначали б таке місце:
найменування вулиці, номер будинку, квартири та ін.
При виявленні там предметів або їхніх частин, слідів
кримінального правопорушення, що надалі будуть мати значення
речових доказів, рекомендується зафіксувати їх, звертаючи особливу
увагу на характерні ознаки і розташування. Дії особи, що
перевіряється повинні бути зафіксовані послідовно та в повному
обсязі.

27.

3. Заключна частина відеозапису відбиває перегляд відеозапису
учасниками слідчої (розшукової) дії. При цьому доцільно, щоб в
останніх кадрах був зафіксований момент, коли слідчий
(оперативний працівник) з'ясовує, чи відповідає зміст
відтвореного запису ходу і результатам слідчої (розшукової) дії.
Відеозапис закінчується відповідями на поставлене слідчим
питання про посвідчення факту фіксації і повідомленням про
закінчення слідчого експерименту. Після цього він приступає до
складання відповідного протоколу.
Фіксація процесу відтворення окремих дій особи, показання
якої перевіряються, її поведінка та поведінка інших учасників,
служить засобом попередження можливої відмови особи від своїх
пояснень і свідчить, що до неї не застосовували незаконних
прийомів.
Крім зазначеного, хід слідчого експерименту може
додатково бути зафіксований за допомогою фотозйомки, а також
шляхом складання планів, схем, тощо.