Захворювання з переважно рановим та інокуляційним механізмами передачі

1.

Лекція з інфектології
Захворювання з переважно
рановим та інокуляційним
механізмами передачі.
БЕШИХА. СКАЗ.

2. Бешиха

Це інфекційно-
алергійна хвороба,
яка
характеризується
розвитком
вогнищевого
запалення шкіри,
гарячкою та
проявами
інтоксикації

3. Етіологія

Спричиняється
В-гемолітичним
стрептококом
групи А.
Збудник стійкий у
довкіллі, чутливий
до дії дезрозчинів,
нагрівання.

4. Епідеміологія

Джерело інфекції – хворий на стрептококову
інфекцію (ангіна, скарлат.) та бактеріоносії
Механізм передачі – інокулятивний 9через
подряпини, садна), можливий повітрянокрапельний.
Контагіозність незначна.
Характерні спорадичні випадки.
Частіше хворіють жінки та люди похилого віку.
Характерна індивідуальна схильність,
Сприяє хворобі порушення лімфообігу та
кровообігу.
Відзначається підвищена захворюваність в
літньо-осінній період.
Імунітет не формується.

5. Патогенез

Збудник проникає через ушкоджену
шкіру або слизові оболонки до
лімфатичних судин та капілярів
шкіри, розмножується, формується
вогнище інфекції, призводить до їх
підвищеної проникливості, ломкості.

6.

Виникає застійна гіперемія, серозне
або серозно-геморагічне запалення
усіх шарів шкіри, набряк, токсемія,
розвивається виражена алергія до
стрептокока.
Порушується лімфовідток.

7. Класифікація клінічних форм

За кратністю:
Первинна (вперше)
Повторна (виникає більш, ніж через 2 роки після зах.)
Рецидивуюча (раніше, ніж через 2 роки і на тому ж
місці)
За характером місцевих змін розрізняється:
-Еритематозна форма;
-Еритематозно-бульозна форма
-Еритематозно -геморагічна форма
-Бульозно-геморагічна форма
-Флегмонозна
-Некротична

8. За локалізацією:

Локалізована
Мігруюча (поширена)
Метастатична

9. Клінічна картина

Інкубаційний період від кількох годин до
3-5 діб
Початок гострий: озноб, підвищення Т до
38-40 град., симптоми інтоксикації
(головний біль, слабкість)
Одночасно або через декілька годин
з’являються місцеві прояви: на місці
вхідних воріт –печіння, розпирання, біль.
Збільшені та болючі регіонарні лімфатичні
вузли.

10.

Частіше вражаються нижні кінцівки, рідше
обличчя.
Еритематозна форма - спочатку рожева
пляма, яка поширюється і утворюється
еритема – обмежена ділянка
гіперемійованої шкіри з нерівними
контурами у вигляді зубців.
Шкіра гаряча на дотик, інфільтрована,
помірно болюча під час пальпації.
Гіперемія і болючість збільшується від
центру до периферії.Виникає набряк шкіри.

11. Еритематозна форма бешихи

12. Бульозна форма бешихи

Розвивається протягом кількох годин
до 2-5 діб від початку хвороби.
На фоні еритеми з’являються
бульозні елементи різної величини –
дрібні або великі пухирці із серозним
вмістом (виникає через
відшаровування епідермісу від дерми
ексудатом)

13. Бульозно-геморагічна форма

14. рецидивуюча еритематозно-бульозна форма

рецидивуюча еритематознобульозна форма

15.

16. Еритематозно-бульозна форма верхньої кінцівки

17.

Потім пухирці підсихають, утворюючи
бурі кірки.
З бул може витікати ексудат
Можуть виникати ерозії

18. Геморагічна форма бешихи

На фоні еритем виникають
крововиливи в шкіру
Бульозно-геморагічна форма
– були (пухирці) заповнені
кров’янистим вмістом

19. РЕЦИДИВУЮЧА ЕРИТЕМАТОЗНО-ГЕМОРАГІЧНА БЕШИХА ПРАВОЇ ГОМІЛКИ

РЕЦИДИВУЮЧА ЕРИТЕМАТОЗНОГЕМОРАГІЧНА БЕШИХА ПРАВОЇ ГОМІЛКИ

20. РЕЦИДИВУЮЧА ЕРИТЕМАТОЗНО-БУЛЬОЗНА ФОРМА бешихи ПРАВОЇ ГОМІЛКИ

РЕЦИДИВУЮЧА ЕРИТЕМАТОЗНОБУЛЬОЗНА ФОРМА бешихи ПРАВОЇ ГОМІЛКИ

21. ПЕРВИННА ЕРИТЕМАТОЗНО-ГЕМОРАГІЧНА БЕШИХА ОБЛИЧЧЯ

ПЕРВИННА ЕРИТЕМАТОЗНОГЕМОРАГІЧНА БЕШИХА ОБЛИЧЧЯ

22. Рецидивуюча зі слоновістю

23. Підсохша бульозна

24. Заживлення після утворення булл

25.

26. УСКЛАДНЕННЯ БЕШИХИ

Місцеві : флегмона, абсцес, некроз,
виразки, гангрена, флебіт,
тромбофлебіт, тромбоемболії,
слоновість.
Загальні: сепсис, ендоміокардит,
нефрит, отит, синусит, гостра серцева
недостатність

27.

28. Діагностика

Збір анамнезу (подряпина, пошкодження,
незначне поранення)
Клінічні симптоми (гострий початок,
гарячка, озноб…)
Об’єктивні зміни на шкірі (еритема у
вигляді полум’я, з нерівними краями…)
Регіонарний лімфаденіт

29. Диференційна діагностика

- еризипелоїд (хворіють тварини, схоже
на бешиху);
- вузлувата еритема;
- алергічний дерматит;
- шкірна форма сибірки;
- оперізувальний герпес;
- екзема

30. Лікування

1. Госпіталізація.2. Специфічна терапія –
антибіотики : Макроліди, цефалоспоріни 3-4
покоління
(Цефтриаксон, Цефобід), (Клиндамицин)
3. Препарати для покращення лімфовідтоку
(краплі ескузан), мазь троксевазин;
4. для зменшення проникливості капілярів –
рутин, аскорутин, вітаміни гр.В,А,
5. Для заживлення –мазь левоміколь
6.Антигістамінні препарати
7. Симптоматична терапія, загальнозміцнююча
8.Фіз.методи для підсушування (УВЧ, УФО),
Лазеротерапія).

31. Профілактика

1. Слідкувати за цілісністю шкіри,
дотримуватись гігієни.
2. Первинне оброблення ранок, пошкоджень
шкіри антисептиками.
3.Диспансеризація перехворілих протягом
3 міс.; при частих рецидивах – не менше 3-х
років.
4.Біцилінопрофілактика.
Протиепідемічні заходи в осередку не
проводяться!

32. Сказ

33. С К А З

СКАЗ
Синонім - гідрофобія (водобоязнь)
- Цельс вперше описав клініку хвороби
- Л.Пастер визначив знаходження
збудника в ц.н.с. і створив
антирабічну вакцину в 1885 році
- В. Бабеш та А. Негрі описали
спец.включення в цитоплазмі клітин
головного мозку тварин, які загинули
від сказу.

34. Тільця Бабеша-Негрі

35. СКАЗ

Це гостре зоонозне інфекційне
захворювання, яке виникає внаслідок
укусу або ослинення хворою твариною,
характеризується енцефаломієлітом,
проявами різкого збудження рухових
центрів, судомами м’язів глотки і
дихальних м’язів з наступним їх
паралічем, слинотечею і закінчується
летально.

36.

37.

38. Етіологія

Спричиняється вірусом сказу,
відноситься до родини рабдовірусів,
має однониткову РНК
Патогенний для більшості теплокровних
тканин
Розмножується в тканинах мозку
Виділяється зі слиною

39. Стійкість віруса сказу

Не стійкий в навколишньому середовищі
Руйнується кислотами, лугами, при
нагріванні (при Т 56град – гине протягом 15
хв, при кип’ятінні – через 2 хв.)
Гине при дії УФО, висушуванні, дії
дезрозчинів
Стійкий до фенолу, заморожування,
антибіотиків, висушування під вакуумом)

40. Вірус сказу (рабдовірус)

41. Етіологія

Існує 2 види вірусів сказу:
а) вуличний або дикий (циркулює в
природі серед диких тварин);
б) фіксований або лабораторний не виділяється зі слиною і не може
передаватися під час укусу
( використовується для отримання
антирабічних вакцин)

42.

43. Епідеміологія

Джерело інфекції – хворі тварини:
собаки, коти (навіть корови) і дикі
тварини - лисиці, вовки, їжаки,
кажани...
Основний резервуар в природі:
вовки, лисиці, шакали...

44. Епідеміологія

45. Епідеміологія

46. Епідеміологія

Шляхи зараження людини:
1) При укусі (особливо небезпечно в
голову, обличчя, кисті рук)
2) При ослиненні пошкодженої шкіри
або слизових оболонок
Літньо-осіння сезонність

47. Фактори, які впливають на виникнення сказу:

Глибина рани від укусу (порода тварин)
Число укусів та місце укусу,
(особливо небезпечні укуси в голову,
обличчя, кисті рук)
В голову - 80%
В руку – 65 %
В ногу – 25%

48. На інкубаційний період впливають:

Вік людини ( у дітей –коротший);
Місце та глибина укусу
Стан тварини

49. Хворі на сказ тварини: резервуар в природі

50.

Серед тварин
виникають
спонтанні епізоотії
сказу

51. Патогенез

Вірус при укусі або ослиненні
проникає периневрально в головний
та спинний мозок, де розмножується і
накопичується в нейронах.
Виникають вогнищеві ураження
мозкової тканини з набряком,
крововиливами, дегенералізацією
клітин.

52.

53.

По нервових волокнах вірус проникає
в слинні залози і виділяється зі
слиною.
Внаслідок ураження ц.н.с.
підвищується її рефлекторна
збудливість, розвиваються паралічі.

54. Класифікація клінічних форм

Розрізняють за клінічним перебігом:
1. Гідрофобна форма (буйний сказ)
2. Паралітична форма (тихий сказ)
За гостротою процесів:
- зверхгострий сказ (кілька годин);
- звичайний сказ (3-5 дней);
- затяжний сказ (8-15 дней)

55. Клінічна картина

Інкубаційний період від 7-12 діб до
100 днів ( рідко до1 року) або від
1 міс.до 3 міс.
Якщо укус в голову, то коротший,
Якщо укус в ногу – довший
У дітей та ослаблених людей –
коротший
Залежить від дози збудника

56. В перебігу (буйного) сказу виділяють:

3 СТАДІЇ :
- 1. Провісників (депресії)
2. Збудження (буйна стадія)
3. Паралітична
Тривалість хвороби 3-7 діб

57. 1ст.- стадія провісників

В місці укусу ( хоча рана
зарубцювалася) з’являються ознаки:
біль, печіння,
свербіння - “феномен рубця”,
заніміння, почервоніння

58.

Одночасно виникає відчуття
неспокою, страху, туги, страху смерті,
погані думки;
пригнічення, депресія
Стадія триває 1-3 доби (іноді до 7 діб)

59. 2 ст.- стадія збудження

Виникає приступ гідрофобії – дуже
болючі спазми глотки та гортані,
шумне дихання та короткочасна
зупинка дихання
Приступи – при спробі пити воду,
вимові слова “вода”, при капанні
води, при піднесенні стакана з водою.

60.

Гідрофобія, аерофобія, фотофобія,
акустикофобія –виникають приступи
Слинотеча
На обличчі – жах, страждання, погляд
в одну точку
Зіниці розширені, тахікардія.
Хворі неспокійні, збуджені,
кидаються, молять про допомогу

61.

Приступи виникають від яскравого
світла, шуму, звуку, кашлю, дотику до
шкіри
Рухове збудження, галюцинації
Виявляється ярість, надлюдська
сила, ламає меблі, рве одяг, кричить,
кидається на людей

62.

Не може ковтати слину, розпльовує
навколо.
Може ковтати дрібно нарізану їжу
У міжприступному періоді свідомість
збережена, балакучість

63. 3 ст. – стадія паралічів

Приступи припиняються
Лежить нерухомо
Слинотеча, потовиділення
Свідомість збережена, стає краще,
може їсти, пити, дихання вільніше
“Зловісне заспокоєння” – надія на
видужання
– триває 1-3 дні

64.

Стан погіршується: Ат падає,
тахікардія, зневоднення, олігурія,
Т тіла до 42 град.
Тривалість стадії 18-20 годин
Смерть – від паралічу серця або
дихального центру наступає раптово
без агонії

65. Лабораторна діагностика

ІФА
Гістологічне дослідження головного
мозку і виявлення у мозочку і
гіпокампі тілець Бабеша-Негрі
Біологічна проба

66. Диф.діагностика з:

Правцем, енцефалітом,
лісофобією, псевдосказом,
бульбарною формою ботулізму,
алкогольним делірієм та ін.

67. Лікування

- Госпіталізація в тиху, затемнену палату,
без протягів
-Симптоматичне –протисудомні,
заспокійливі, спазмолітичні, наркотичні,
(аміназін, фенобарбітал, гексенал)
-Підтримання діяльності кровообігу, водносольового обміну
-Штучне дихання, догляд

68. Профілактика

1.Промивання рани струменем теплої
кип’яченої води з милом, обробка країв
йодом, накладання стерильної пов’язки.
2.Відправлення потерпілого до рабіолога
(хірурга).
3.Вакцинація обов’язкова!
( Вводиться антирабічна вакцина по схемі :
0-1 день, 5 день., 40 день або інша схема
та антирабічний імуноглобулін 1- разово, а
через 6 міс. повторно.
Враховують всі обставини укусу: яка тварина (дика
чи домашня; вакцинована чи ні)

69. Принципи специфічної профілактики сказу

Пасивна імунізація : введення людського
антирабічного імуноглобуліна (обов’язково при укусах в кисті рук або обличчя) -20 МО на кг
маси тіла. Половина дози вводиться в/м, другою
половиною обколюють рану.
Активна імунізація – введення антирабіческої
вакцини в дельтоподібний м’яз (при укусах в в кисті
рук або обличчя вакцинацію розпочинають негайно)
Схема введення вакцини після укусу: 1, 3, 7, 14, 28 (дні)
або інша схема.