Моделі відносин "лікар - хворий"

1.

Моделі відносин "лікар
- хворий"
ПРЕЗЕНТАЦІЮ ПІДГОТУВАЛА
СТУДЕНТКА ПС22-2 КУПЦОВВА ОЛЬГА

2.

Вступ
Відносини між лікарем і хворим — це не лише процес
обміну інформацією, а складний феномен, що включає
психологічні, соціокультурні, правові та етичні
компоненти. Вони формуються в певному контексті й
змінюються
під
впливом
розвитку
медицини,
суспільних цінностей та підвищення правової
обізнаності
пацієнтів.
Моделі
цих
взаємин
демонструють, як у різні часи змінювалися ролі обох
сторін у медичному процесі.

3.

Патерналістська
модель
У патерналістській моделі лікар розглядається як
головне джерело знань, влади та рішень. Пацієнт
вважається пасивним об’єктом медичного втручання,
що не має достатніх знань або здатності для
самостійного вибору. Такий підхід часто базується на
добрих намірах лікаря, але ігнорує автономію
пацієнта. В умовах невідкладної допомоги або в
умовах обмежених ресурсів ця модель може бути
доцільною, проте в хронічних або складних етичних
ситуаціях — застарілою.

4.

Інформована модель
Інформована модель ставить у центр особистість
пацієнта, його право на самостійне прийняття рішень
після отримання всієї необхідної медичної інформації.
Завдання лікаря — надати об'єктивну, повну та
зрозумілу інформацію, пояснити альтернативи та
ризики. Ця модель максимально підкреслює принцип
автономії, однак вимагає високої поінформованості
пацієнта й здатності брати на себе відповідальність за
вибір. Найчастіше її використовують у планових або
неургентних ситуаціях.

5.

Партнерська
модель
Партнерська модель — це сучасний підхід, за якого
лікар і пацієнт співпрацюють на рівних. Медик
виступає не як директивний керівник, а як консультант,
який враховує погляди пацієнта, його життєві
обставини, культурні переконання й індивідуальні
потреби. Обидві сторони активно обговорюють
стратегії лікування, оцінюють ризики й приймають
узгоджене рішення. Така модель сприяє довірі,
покращенню дотримання призначень і підвищенню
результативності терапії.

6.

Делібертивна
модель
Ця модель виходить за межі суто технічного
прийняття медичних рішень. Лікар не лише інформує,
а й допомагає пацієнту сформувати власні
переконання та життєві пріоритети у контексті
лікування. Це діалог цінностей, а не лише фактів.
Мета — спільно знайти оптимальний варіант
лікування, який врахує як медичні показання, так і
етичні, культурні або релігійні орієнтири пацієнта. Така
модель вимагає високого рівня емпатії, етики й
взаємної довіри.

7.

Етичні засади
взаємин
Незалежно від моделі, відносини "лікар — хворий"
мають будуватися на принципах медичної етики:
повага до автономії, доброзичливість, недопущення
шкоди, справедливість і конфіденційність. Без
дотримання цих засад будь-яка модель ризикує стати
формальною або маніпулятивною. Довіра пацієнта
виникає лише тоді, коли лікар не лише володіє
знаннями, а й демонструє чесність, людяність і
відкритість.

8.

Фактори впливу
на модель
Тип обраної моделі залежить від багатьох чинників:
гострота ситуації (екстрена чи планова допомога), вік і
психоемоційний стан пацієнта, рівень освіти, соціальний
статус, особливості системи охорони здоров’я та
культурні норми. Наприклад, у педіатрії частіше
застосовується патерналістський підхід (через участь
батьків), тоді як у сімейній медицині — партнерський.
Гнучкість у виборі моделі — важливий показник
професіоналізму лікаря.

9.

Тенденції сучасної
медицини
Медицина ХХІ століття активно рухається в бік
пацієнт-центрованого підходу. Зростає увага до
комунікативних навичок, психологічної підтримки та
культурної компетентності лікарів. Освітні програми
дедалі більше включають тренінги з емпатії, активного
слухання та етичної дилематики. Пацієнт перестає
бути об'єктом втручання — він стає суб’єктом
лікувального процесу. Це формує нову якість
медичних послуг і підвищує їхню ефективність.

10.

Висновки
Моделі відносин "лікар — хворий" — це не лише
теоретичні конструкції, а реальні підходи до медичної
практики. Успішне лікування залежить не лише від
точності діагнозу чи правильно підібраного препарату,
а й від здатності лікаря будувати комунікацію,
враховуючи особистість пацієнта, його потреби, страхи
та цінності. Професійний лікар — це не лише
фахівець, а й мудрий партнер у боротьбі за здоров’я
людини.