Похожие презентации:
Презентация_Психология_Развернутая
1.
ВступПсихологія – це наука, яка вивчає закономірності виникнення, розвитку та функціонування психіки.
Вона досліджує, як людина сприймає навколишній світ, як формується її внутрішній досвід, яким
чином психіка регулює поведінку та діяльність у різних життєвих ситуаціях. Сучасна психологія
розглядає психіку як особливу властивість високоорганізованої матерії – мозку, а також як складну
систему, що забезпечує адаптацію людини до умов середовища, допомагає передбачати події,
планувати дії та досягати мети.
2.
Психологія як вчення про душуНайдавніший етап розвитку психології пов’язаний з уявленням про душу. Первісні люди вважали, що
душа є двійником тіла, яка залишає його під час сну, втрати свідомості чи смерті. Сновидіння
трактувались як мандрівки душі, а смерть – як сон, коли душа не повертається у тіло. Душа уявлялась
нематеріальною субстанцією, яка продовжує існувати після смерті людини. З розвитком релігійних
вірувань виникають уявлення про безсмертя душі та її незалежність від тіла.
3.
Психологія як вчення просвідомість
У XVII–XIX ст. психологія поступово почала розглядатися як наука про свідомість. Вчені вважали, що
людина здатна відчувати, мислити, переживати, і ці здатності складають її свідомість. Основним
методом дослідження став метод інтроспекції, або самоспостереження, який полягав у
спостереженні людиною за власними переживаннями та процесами мислення. Попри важливість
цього підходу, він мав суттєвий недолік – суб’єктивність, оскільки неможливо було перевірити
результати експериментально.
4.
Психологія як вчення проповедінку
На початку XX ст. виник біхевіоризм, який запропонував новий підхід: предметом психології стала
поведінка. Представники цього напряму вважали, що психіку і свідомість досліджувати
безпосередньо неможливо, тому слід зосередитися на зовнішніх діях людини. Основна формула
біхевіоризму: S (стимул) → R (реакція). Цей підхід дозволив психології наблизитися до природничих
наук, використовуючи спостереження та експеримент. Проте практика показала, що один і той
самий стимул може викликати різні реакції залежно від обставин.