Форми та методи

1. Національна академія внутрішніх справ Кафедра адміністративно-правових дисциплін

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ
Кафедра адміністративно-правових дисциплін
ТЕМА
ФОРМИ ТА МЕТОДИ
ПУБЛІЧНОГО
АДМІНІСТРУВАННЯ.

2. За ступенем правової регламентації процесу використання виділяють такі форми публічного управління:

1. Встановлення норм права (видання нормативних актів публічного
адміністрування).
2. Застосування норм права (видання ненормативних актів
публічного адміністрування, актів застосування норм права).
3. Укладання адміністративних договорів.
4. Здійснення реєстраційних та інших юридичне значущих дій.
5. Провадження організаційних дій.
6. Виконання матеріально-технічних операцій.

3. Головним критерієм розмежування названих методів є:

Метод правового
регулювання
Метод публічного
адміністрування
• – функція адміністративного права
• – функція суб'єкта адміністративного
права, причому не будь-якого, а лише
того, який одночасно є суб'єктом
владних повноважень (публічна
адміністрація).

4. Сукупність методів публічного адміністрування розподіляється на види за різними критеріями:

• правові – містяться в нормативних та індивідуальних правових актах і тягнуть
юридичні наслідки;
в
залежності • неправові – характеризуються здійсненням суб'єктом публічної адміністрації
певних дій організаційного характеру (наради, інструктажі тощо);
від форми
вираження:
• - нормативні – застосовуються з метою прийняття нормативних правових актів;
залежно від • індивідуальні – застосовуються з метою прийняття індивідуального
правових
адміністративного акта;
властивосте
й:
• імперативні – містять владні приписи, які зобов'язують до вчинення необхідних
дій або належної поведінки;
• уповноважуючи – дозволяють здійснювати певні дії (наприклад, приймати правові
акти публічного адміністрування);
за ступенем
владного • заохочувальні – реалізуються за допомогою встановлення стимулів до правомірної
поведінки суб’єктів адміністративного права;
впливу на
• рекомендаційні – містять рекомендації щодо здійснення певних дій
об'єкти:
необов’язкового характеру;

5.

• одноосібні (єдиноначальні);
• колегіальні
за суб’єктним складом:

6. Найбільш поширеним є розмежування методів публічного адміністрування:

залежно від міри
використання
владних
повноважень
публічної
адміністрації:
залежно від ступеня
врахування у
владному впливі
інтересів і правових
можливостей його
об'єктів:
• переконання;
• заохочення;
• примус.
• адміністративні;
• економічні

7. До заходів переконання відносять:

навчання;
пропаганда, реклама, агітація з метою підвищення рівня правової свідомості та правової
культури громадян (пояснення сутності законів, правової політики держави);
роз'яснення завдань і функцій публічної адміністрації;
виховання;
інструктажі;
обмін передовим досвідом.

8. Методи заохочення

Заохочення, за способом їх впливу
на осіб, можна поділити на:
1) моральні (подяка, грамота);
2) матеріальні (премія, цінний
подарунок);
3) змішані (дострокове
присвоєння чергового рангу,
призначення на вищу посаду);
4) статусні (присвоєння
почесних звань, присвоєння
навчальному закладу статусу
національний тощо).
Ознаками використання методу
заохочення в діяльності публічної
адміністрації є наступні:
підставою його застосування є
заслуга, діяння, що позитивно
оцінюється суб'єктом публічної
адміністрації;
пов'язано з оцінкою як вже вчинених
діянь, так із зацікавленням суб’єктів
до їх вчинення;
застосовується як до індивідуальних,
так і до колективних суб'єктів;
його зміст полягає в моральному
схваленні, наділенні додатковими
правами, пільгами, іншими
матеріальними цінностями.

9. Поняття та ознаки адміністративного примусу.

В юридичній літературі систему
різновидів державного примусу, виділяючи їх
специфіку та співвідношення, схематично
окреслюють наступним чином:
1) кримінальний примус – кримінальна
санкція – покарання – кримінальна
відповідальність;
2) цивільно-правовий примус – цивільноправова санкція – заходи забезпечення
виконання зобов’язань – цивільно-правова
відповідальність;
3) дисциплінарний примус – дисциплінарна
санкція – дисциплінарне покарання –
дисциплінарна відповідальність;
4) адміністративний примус –
адміністративно-правова санкція (стягнення)
– адміністративна відповідальність, інші
санкції, що застосовуються за адміністративні
правопорушення, які не зумовлюють
настання адміністративної відповідальності, –
інші примусові заходи, які не забезпечуються
санкціями, не тягнуть настання
адміністративної відповідальності

10. Адміністративний примус це вид державного примусу, що застосовується уповноваженими на те суб’єктами публічної адміністрації до

фізичних та юридичних осіб з метою попередження,
припинення правопорушень та притягнення винних у їх скоєнні до відповідальності.
Адміністративний примус характеризується такими ознаками:
це вид державного примусу, якому притаманні всі ознаки останнього (це правозастосовча
діяльність, що покликана забезпечити захист правопорядку, реалізується в рамках
правоохоронних відносин та ін.);
на відміну від інших видів державного примусу, які за своєю сутністю, як правило,
рівнозначні відповідному виду юридичної відповідальності (наприклад, кримінальноправовий примус практично цілком збігається з кримінальною відповідальністю),
адміністративна відповідальність за змістом вужча і є однією зі складових
адміністративного примусу;
адміністративний примус застосовується в сфері публічного адміністрування, відносини
якого регулюються, переважно, нормами адміністративного права та поширюються на
сферу публічного управління, адміністративного судочинства, застосування заходів
відповідальності за порушення нормативно-правових актів та інші;

11.

він застосовується на підставі норм як матеріального так і процесуального права,
закріплених у законах та численних підзаконних актах різного рівня;
застосування заходів адміністративного примусу є формою реалізації владних
повноважень;
застосовувати заходи адміністративного примусу правомочні не всі представники
публічної адміністрації, а лише ті, за якими таке право закріплено нормативно;
він застосовується широким колом представників публічної адміністрації, де особливе
місце з найбільш широкими повноваженнями займають органи виконавчої влади. В той
же час, заходи адміністративного примусу застосовуються й іншими державними
органами, а також недержавними утвореннями та їх представниками

12.

він застосовується суб'єктами не дисциплінарної, а функціональної влади за відсутності
відносини службового підпорядкування;
цей примус застосовується як до фізичних, так і юридичних осіб, інших колективних
суб’єктів, обмежуючи права і свободи громадян і організацій у випадках, безпосередньо
передбачених чинним законодавством. При цьому заходи адміністративного примусу
застосовуються як до конкретних громадян або підприємств, так і неперсоніфіковано;
адміністративний примус реалізується за допомогою заходів психічного, фізичного,
матеріального або іншого визначеного нормою права впливу на свідомість і поведінку
громадян, а також організаційного впливу на юридичних осіб;
у більшості випадків адміністративне примус має свою процесуальну форму й
здійснюється за допомогою правозастосовчих актів;
адміністративний примус переслідує різні цілі, такі як: попередження правопорушень і
шкідливих наслідків різноманітних надзвичайних ситуацій, припинення вчиненого
адміністративного правопорушення, а іноді і злочину; забезпечення притягнення
винної особи до відповідальності із застосуванням відповідних санкцій тощо.

13. Види заходів адміністративного примусу.

Незважаючи на певні розбіжності,
переважна більшість вченихадміністративістів на сьогоднішній день
дотримується традиційної трьохчленної
класифікації заходів адміністративного
примусу за способом адміністративноправового забезпечення правопорядку або
«розміщення» цих заходів відносно
протиправної дії. Відповідно до цих
підстав, заходи адміністративного
примусу поділяються на три групи:
а) заходи адміністративного
попередження;
б) заходи адміністративного припинення;
в) заходи відповідальності за порушення
нормативно-правових установлень.
Досить часто в юридичній літературі цю
групу заходів зводять лише до накладення
адміністративних стягнень, що не
відповідає сучасному стану та тенденціям
адміністративно-деліктного
законодавства.