Урок 48

1.

2.

Вільноживучі плоскі черви
– мешканці водойм

3.

Паразитичні плоскі черви

4.

Особливості будови
плоских червів
У більшості видів форма тіла плоска
і сильно сплощена у спинно-черевному
напрямку - дорзо-вентрально
Плоскі черви мають
двобічну симетрію

5.

Особливості будови
плоских червів
Деякі черви
схожі на
стрічку
і розділені
на ряд
члеників

6.

Особливості будови
червів
Плоскіплоских
черви мають тришарове
тіло
Покриви тіла і розташована під ними система
м’язових волокон утворюють шкірно-м’язовий мішок
кільцеві м’язи
епітелій
косі м’язи
паренхіма
поздовжні
м‘язи
У паразитів тіло вкрите
щільним тегументом

7.

Особливості будови
Плоскі плоских
черви не мають порожнини
тіла
червів
Плоскі черви не мають дихальної та кровоносної системи
Центральна нервова система має вигляд поздовжніх стовбурів, з’єднаних
кільцевими перемичками, що відходять від парних головних вузлів

8.

Особливості будови
У вільноживучих
форм розвинена
травна система
плоских
червів
У паразитів часто немає травної системи
гілки кишечника
глотка
рот
(анальний отвір)

9.

Особливості будови
Видільна
система має вигляд
розгалужених канальців, які закінчуються в паренхімі
плоских
червів
зірчастою клітиною з пучком війок
війчаста клітина
канальці

10.

Особливості будови
Плоскі плоских
черви – гермафродити,
тобто є істотами, у яких в одному організмі
червів
розвиваються і чоловічі, і жіночі статеві органи
сім’яники
статевий
отвір
яєчник
протоки
У вільноживучих плоских червів запліднення
відбувається в коконі, там розвиваються нащадки –
розвиток прямий

11.

Тип Плоскі черви поділяють на три
Війчасті черви,
або Турбелярії
Сисуни,
або Трематоди
Стьожкові черви,
або Цестоди

12.

Планарія біла - представник
вільноживучих війчастих червів
Планарія має молочнобілий колір, розміри
до 25 мм завдовжки.
Тіло має листоподібну
форму, вкрите війками

13.

Планарія біла - представник
вільноживучих війчастих червів
Планарія має високу
здатність до регенерації
У той час як планарія біла
(ліворуч) не може відновлювати
нові голови на надрізах задньої
половини тіла, модельний вид
шмідчай середземноморський
(праворуч) може

14.

Залежно від місця локалізації паразити
Ектопаразити – зовнішнібувають:
паразити - живуть на зовнішніх покривах хазяїна:
Блоха котяча
Коростяний свербун
Личинка вольфартової мухи
Ендопаразити – внутрішні паразити:
- порожнинні - живуть у порожнинах тіла
внутрішніх органів;
- тканинні - у м'язовій, нервовій тканинах
Гострик дитячий

15.

Сисуни –плоскі черви, що паразитують у
На передньому кінці тіла навколо
внутрішніх органах
стравохід
ротового отвору розташована
мускулиста ротова присоска
Черевна присоска служить
для фіксації у організмі хазяїна
гілки
кишечника
личинки
незрілі
дорослі
Печінковий сисун має сплющене тіло
листоподібної форми, звужене
спереду довжиною 2–5 см
Пошкодження
жовчої протоки
Уражена печінка

16.

Сисуни –плоскі черви, що паразитують у
Осаточний хазяїн - людина або
Цикл розвитку печінкового сисуна
внутрішніх
травоїдні тварини органах
В організмі хазяїна оболонка личинки розчиняється
Далі вони
прикріплюються
до твердих поверхонь
й вкриваються щільною
оболонкою,
перетворюючись
на інвазійну стадію
Хвостаті личинки
залишають
тіло молюска,
активно плавають
Нові покоління живляться
тканинами молюска, продовжують
розмножуватися, далі утворюються
хвостаті личинки
в кишечнику, проникає в кровоносні судини,
мігрує до печінки, де у жовчних протоках
перетворюється на дорослу форму
Запліднені яйця виводяться
з організму кінцевого хазяїна
разом із фекаліями
У тілі молюска рухома
личинка перетворюється
на нерухому форму
Із яйця у воді виходить
личинка з війками
Проміжний хазяїн –
прісноводний молюск
ставковик малий

17.

18.

19.

Стьожкові черви – внутрішні паразити
Сьогодні відомо біля 3500 видів стьожкових червів, які
ідеально пристосовані до паразитичного способу життя
Основна функція голівки
(сколекса) — утримання
черв'яка в тілі хазяїна
За голівкою знаходиться
шийка - це зона росту,
де утворюються нові
членики (проглотиди)
Сколекс свинячого
ціп’яка має 4 присоска
та подвійний ряд гачків
– його називають
озброєним
У бичачого ціп’яка
на сколексі є 4 присоска
– його називають
неозброєним

20.

Стьожкові черви – внутрішні паразити
Сьогодні відомо біля 3500 видів стьожкових червів, які
ідеально пристосовані до паразитичного способу життя
Стьожкові черви не мають ні травної
системи, ні рота, адже вони цілком
занурені в їжу, що заповнює кишечник
хазяїна, і вбирають її усією поверхнею
тіла
Вони не мають органів дихання.
Крім того, вони є анаеробами,
бо живуть у бідному на кисень
середовищі
Ехінокок
Органи чуттів, крім органів дотику,
відсутні

21.

Стьожкові черви – внутрішні паразити
Людина заражається, споживаючи
недостатньо термічно оброблене
або сире м’ясо, яке містить фіни
шестигачкова
личинка
Цикл розвитку свинячого ціп’яка
фіна – міхурець личинки у м’ясі
з голівкою черва
Людина – остаточний хазяїн ціп’яка:
в організмі людини паразит досягає
статевої зрілості, розмножується,
тобто виробляє запліднені яйця
Свиня є проміжним
хазяїном: в її організмі
живуть їхні личинки
чи недозрілі стадії
При проковтуванні з яєць
виходять шестигачкові личинки,
які проникають через стінки
кишечника, далі розносяться по
організмові і осідають у м’язах,
де формують фіни
Зі зрілих
сегментів
вивільняються запліднені яйця
У кишечнику оболонка фіни
розчиняється, і сколекс
прикріплюється до стінки
кишки. Черв’як починає
рости і формувати нові
проглотиди