Українські землі у складі Австро-Угорщини у другій половині ХІХ ст

1. Тема 16

Українські землі у складі
Австро-Угорщини у другій
половині ХІХ ст.
1868 р. - створення у Львові товариства
«Просвіта»;
1873 р. - створення у м. Львів
Літературного товариства імені Тараса
Шевченка (від 1892 р. - Наукове
товариство імені Тараса Шевченка);
1890 р. - створення Русько-української
радикальної партії;
1899
р.
створення
Української
національно-демократичної
партії
та
Української соціал-демократичної партії

2. ВАЖЛИВО ЗНАТИ:

ПЕРСОНАЛІЇ:
ПОНЯТТЯ:
Іван Франко,
Юліан Романчук,
Юліан Бачинський,
«трудова еміграція»,
«кооперація», «партія»,
«радикали», «нова ера»,
«українофіли»,
«народовці»,
Олександр Барвінський,
Юрій Федькович

3.

4.

Адміністративні зміни в Австрійській імперії
Реформа місцевого
самоврядування 1860 р.
• національні провінції
отримали право
обирати крайові сейми
із законодавчими
повноваженнями
місцевого рівня;
• на українських землях
обрано Галицький і
Буковинський сейми.
• Уряд не розділив
Галичину на Західну і
Східну.
Конституційна реформа
1867 р.
• імперію перетворено з
Австрійської на АвстроУгорську;
• до складу Австрії
увійшли Галичина і
Буковина, до Угорщини
– Закарпаття.
Наслідки реформ для
українських земель
• українці могли обирати й
бути обраними до
австрійського і угорського
парламентів, галицького і
буковинського сеймів;
• офіційно проголошено
міжнаціональну
рівноправність у школах,
державних установах і
судах;
• водночас польська мова
стала мовою освіти і
управління в Галичині.

5. Кооперативний рух

Причина розгортання: захист незаможних верств
населення від лихварів, потреба в дешевих
кредитах. Перші кооперативи в Галичині
з'являються завдяки Василю Нагірному, який у
1883 р. заснував споживчий кооператив «Народна
торгівля».
Кооперативи допомагали селянам купувати землю
й реманент, збувати продукцію, організовували
читальні, створювали кредитні спілки, з яких
виникли українські банки і страхові товариства
(«Дністер», «Віра» та ін.)
Кооператив - підприємство,
створене на основі об'єднання для
спільної реалізації продукції.

6. Соціально-економічний розвиток

• завершився промисловий переворт у
80- х рр. ХІХ ст.;
• провідні галузі: лісопильне будівництво,
нафтодобування (м. Борислав), солеварна
промисловість;
• низька
концентрація
виробництва
(більшість підприємств - дрібні);
• іноземний капітал переважав у великій і
середній промисловості;
• будівництво
мережі
залізниць
прискорило
процес
руйнування
традиційних галузей господарства;
• 1861 р. - збудована перша залізниця
Відень-Перемишль-Львів.
Район нафтовидобування
Цукрова промисловість
Вуглевидобувна
промисловість

7. Трудова міграція

Причини:
• малоземелля селян;
• аграрне перенаселення;
• нерозвиненість промисловості;
• демографічний вибух.
Трудова еміграція була спрямована
переважно на захід - в США, Канаду,
Бразилію, а також до західноєвропейські
країни.
«Нужда галицька так надоїла нашим людям,
що і в пекло не бояться йти, щоб лише втекти
з рідного краю... Пішов голос про Бразилію.
Незнаний цей край, далекий, але народ не
зважав, не роздумував довго: утекти з неволі це єдиний вихід».
Перша хвиля міграції українців

8.

Течії суспільно-політичного руху
МОСКВОФІЛИ (РУСОФІЛИ)
МОСКВОФІЛИ
(РУСОФІЛИ)
НАРОДОВЦІ
(УКРАЇНОФІЛИ)
РАДИКАЛИ
Орієнтувалися на Російську
імперію і прагнули об'єднати
українські землі під її владою
Виступали за самостійність
українського народу та
мови
Вели боротьбу за
визволення українського
народу від національного та
соціального гніту.
Базувалися на
соціалістичних ідеях
Лідери: Я. Головацький,
І. Гуталевич, Б. Ділецький
Лідери: В. Шашкевич,
К. Климкович, Є. Згарський
Лідери: І. Франко, М. Павлюк,
О. Терлецький

9. МОСКВОФІЛИ

Сформувалися на Західній Україні в середовищі
українського духовенства. Лідери: Я. Головацький, І.
Гуталевич.
Програма:
• заперечення існування українського народу та
мови;
• провідна роль росії серед слов'янських народів;
• приєднання західноукраїнських земель до росії.
Діяльність:
• заснували Руську Раду;
• видавали газети «Народний дім», «Слово»;
• намагалися створити «язичиє» - суміш російської,
української, польської, церковнослов'янської мов.
Москвофіли
представники
мовнолітературної та суспільно-політичної течії
другої половини XIX ст. на Галичині, Буковині
та Закарпатті, які виступали за національнокультурну єдність із російським народом і
російською державою.

10. НАРОДОВЦІ

Лідери: К. Климкович, Є. Згарський.
Програма:
• єдність усіх українських земель, необхідність їх
об'єднання в одній державі;
• розвиток єдиної української мови;
• створення української літератури на народній основі.
Діяльність:
• друкували та поширювали твори І. Котляревського,
Т. Шевченка та ін.;
• ініціювали у Львові створення першого професійного
українського театру 1864 р.;
• ініціювали створення товариства «Просвіта» 1868 р.;
• видавали журнали «Вечорниці», «Русалка», «Мета»;
• 1875 р. відкрито Чернівецький університет, де
народовець Г. Онишкевич очолив кафедру української
філології;
• скликали перші масові українські збори (віче).

11.

Назва
Рік
Перший голова
«Руська бесіда»
1861 р.
В. Продан
Товариство
Св. Василя
(Закарпаття)
1866 р.
І. Раковський
Видавало часопис «Світ»
А. Вахнянин
Діяло в Галичині. Видавництво української літератури,
організація читалень в містах і селах, проведення
літературних
вечорів,
фінансування
діяльності
кооперативів
В. Продан
Організоване з метою розвитку української мови і
літератури, видавало журнали «Правда» і «Зоря»
Ю. Целевич,
О. Барвінський
Виникло внаслідок реорганізації Літературного
товариства ім. Т. Шевченка. Видавало журнали «Зоря»,
«Літературно-науковий вісник», «Записки НТШ»
Ю. Романчук
Політична організація, що мала стати продовжувачем
Головної Руської ради і домагатися відокремлення
Східної Галичини від Західної. Стало основою для
створення Української національно-демократичної
партії (1899 р.)
«Просвіта»
Літературне
товариство
ім. Т. Шевченка
Наукове товариство
ім. Т. Шевченка
Народна рада
1868 р.
1873 р.
1892 р.
1885 р.
Діяльність
Організація літературно-музичних вечорів, концерті

12. Олександр Барвінський

О. Барвінський - український громадськополітичний діяч Галичини, історик, педагог.
Ініціатор перетворення
Літературного
товариства ім. Тараса Шевченка на наукове в
1892 р., голова НТШ, автор підручників з
української літератури та мови на основі
фонетичного правопису.

13. Юліан Романчук

Український громадський і політичний діяч,
письменник, публіцист, один із лідерів народовців у
Галичині. Працював у Галицькому сеймі та
Австрійському парламенті, де відстоював права
українців. Член-засновник товариства «Просвіта»
(1868), співзасновник Української національнодемократичної партії (УНДП), один із засновників
Літературного товариства імені Т. Шевченка (1873).

14. «НОВА ЕРА»

Україно-австро-польське порозуміння кінця ХІХ ст. у
Галичині, яке полягало в культурно-освітніх і господарських
поступках австрійських і польських правлячих кіл в обмін на
лояльне ставлення українців до імперії Габсбургів (пов’язане
з діяльністю народовців).
Передумови:
• загострення відносин між Австро-Угорщиною та росією;
• керівники Київської громади В. Антонович і О.
Кониський підтримали проєкт Австро-Угорщини в обмін
на широкі права українців Галичини – «українського
П'ємонту».
Зміст політики:
• українцям надавали певну кількість місць в
Австрійському парламенті та Галицькому сеймі;
• засновано кафедру української історії у Львівському
університеті (перший завідувач - М. Грушевський);
• в 1892 р. Літературне товариство ім. Т. Шевченка
перетворене на наукове;
• поширено двомовність на низку учительських семінарій;
• створене ощадне товариство «Дністер»;
• розширено сферу використання української мови в
державних установах.
Значення:
Розширено національно-культурні та
політичні права українців, відбувся розкол
українського руху

15. Народовський рух на Буковині

Діяльність:
• утворено «Буковинську трійцю» у складі
письменників Юрія Федьковича та братів
Воробкевичів;
• видання газети «Буковина» під редакцією
Федьковича;
• 1875 р. відкрито Чернівецький університет.
Юрій Федькович - письменник, фольклорист, культурноосвітній і громадський діяч. Лідер українського
національного відродження на Буковині в другій
половини ХІХ ст. Автор першого «Букваря» для
українських шкіл, редактор видавництва Львівського
товариства «Просвіта». Редактор першої на Буковині
української газети «Буковина» (1885- 1888).

16. РАДИКАЛИ

Лідери: І. Франко, М. Павлик.
Програма:
• возз'єднання українських земель в одній
державі;
• скасування залишків кріпацтва, передання
поміщицьких земель селянам.
Діяльність:
• критикували
москвофілів
і
народовців,
прагнучи політизації українського руху;
• пропагували ідеї серед селян і робітників;
• створили перші українські партії;
• 1877-1878 рр. - відбувся перший судовий процес
над радикалами.

17. Формування перших політичних партій

(формуються під впливом європейських ідей і доктрин)
Назва
Рік
Перший голова
Програмні засади
ПЕРША ПОЛІТИЧНА ПАРТІЯ ЗАХІДНОЇ УКРАЇНИ
Русько-українська
радикальна партія
(РУРП)
Українська
національнодемократична
партія (УНДП)
Українська соціалдемократична
партія (УСДП)
1890 р.
І. Франко
М. Павлик
економічні реформи;
встановлення демократичних прав і свобод;
піднесення національної свідомості;
перемога соціалізму;
автономія України.
1899 р.
Ю. Романчук
К. Левицький
• створення єдиної української провінції АвстроУгорщини з власним сеймом та адміністрацією
• Найчисельніша та найвпливовіша партія
Галичини на початку ХХ ст.
1899 р.
М. Ганкевич
С. Вітик
В. Охримовський
Ю. Бачинський
• захист інтересів робітників;
• виборча реформа;
• незалежна Українська республіка.

18. Іван Франко

Іван Франко - український письменник, поет-новатор,
громадсько-політичний діяч. Очолював філологічну
секцію та етнографічну комісію програми Наукового
товариства ім. Шевченка, редагував «Літературнонауковий вісник». Стояв біля витоків Української
радикальної партії, її співзасновник та перший
керівник.
Найвідоміші твори: поетичні збірки «З вершин і
низин», «Зів'яле листя», поема «Мойсей», повість
«Захар Беркут», драма «Украдене щастя».

19.

«Україна irredenta» (1895 р.)
«Україна irredenta» («Україна уярмлена») - брошура Юліана
Бачинського. У брошурі обґрунтовано ідею створення
незалежної Української держави. Ю. Бачинський вперше
обґрунтував ідею політичної незалежності України. Здобуття
Україною політичної незалежності є необхідною умовою її
економічного і культурного розвитку.

20.

ВИЗНАЧЕННЯ:
Трудова еміграція - вимушене переселення за
кордон, зумовлене тяжкими економічними
умовами на Батьківщині. Уряди заокеанських
країн заохочували масове переселення з-за
кордону. Емігрували здебільшого найбідніші
та середнього достатку селяни.
Москвофіли - суспільно-політична течія в
Галичині, на Буковині та Закарпатті у
другої половини ХІХ ст., представники якої
вважали,
що
українського
народу
й
української мови не існує, обстоювали
необхідність приєднання західноукраїнських
земель до росії. Грунтувалася на концепції
словʼянофільства.
Однією
з
причин
виникнення
було
бажання
українців
вирватися з-під влади Австро-Угорщини.
Москвофіли пропагували «єдину неділиму
російську народність», стверджували про
етнічну тотожність росіян, українців та
галицьких русинів, заперечували існування
окремої української нації, а отже, в
перспективі, - й незалежної держави.
Кооперація - діяльність, спрямована на створення різних
форм і видів (кредитних, споживчих, сільсьогосподарських
тощо) кооперативів економічної співпраці задля спільного
організованого виробництва та збуту. Перший споживчий
кооператив на західноукраїнських землях - торговельне
підприємство «Народна торгівля» - створив у Львові
Василь Нагірний (1883). Діяльність кооперативу спершу
зводилася до підтримки української приватної торгівлі,
згодом створено мережу оптових контор, які забезпечували
товарами широкого вжитку міські крамниці. У Східній
Галичині виникали різні види кооперації - заготівельнозбутова, споживча, молочарська, кредитна. У Перемишлі було
створено перший український кредитний кооператив «Віра»
(1894), який надавав довгострокові кредити селянам. При
страховому товаристві «Дністер» у Львові було відкрито
«Товариство взаємного кредиту» (1896).
Радикали - представники нового покоління діячів Галичини
другої половини 70-х років ХІХ ст., які критично ставилися до
москвофільства й народовства. Наголошували насамперед на
соціальних проблемах, прагнули надати українському
національному рухові європейського характеру.

21.

ВИЗНАЧЕННЯ:
«Нова ера» - спроба українсько-польського
порозуміння у Галичині (1890) за участю
австрійського
уряду
та
українських
громадських
діячів
Наддніпрянщини.
Передумовою стало загострення відносин
між Австро-Угорщиною та росією, що
спонукало
австрійців
завойовувати
прихильність українців Наддніпрянської
України, яку Австро-Угорщина прагнула
приєднати.
Домовленості
передбачали
надання українцям місць в австрійському
парламенті та галицькому сеймі, було
відкрито три українські гімназії та
кафедру української історії (очолив М.
Грушевський) у Львівському університеті.
Було дозволено використання української
мови в державних установах, У 1894 р.
«Нова ера» завершилася через невдоволення
і поляків, і українців.
Народовці (українофіли) - діячі культурницького, згодом
політичного руху, що виник на початку 60-х років ХІХ ст.
серед української інтелігенції в Галичині на противагу рухові
москвофілів. Народовці сповідували традиції національного
відродження в дусі демократизму 30-40-х років ХІХ ст.,
пропагували живу народну мову в літературі та школі.
Заснували перший український професійний театр у Львові
(1864), культурно-освітню організацію «Руська бесіда» (1861),
«Просвіту» (1868), Літературне товариство ім. Т. Шевченка
(1873). Видавали журнали «Правда» (1867-1898) та «Діло»
(1880). у 70-х роках у русі виділилася радикальна течія.
В 1885 р. народовці заснували свою політичну організацію Народну раду. У 90-х з руху народовців постали 4 політичні
партії: Руська радикальна партія (1890), Українська соціалдемократична партія (1899), Національно-демократична
партія (1899) та Християнсько-суспільна партія (після 1896).
Політична партія - організація, що обʼеднує своїх членів
навколо програми, гасла або керівника: прагне досягти
мети шияхом здобуття державної влади, участі в її
здійсненні або безпосередньою впливу на рішення державної
влади.