Українська скульптура: Трипілля. Збруцький ідол. Культура Київської Русі

1. Тема: Керамічна скульптура Трипілля. Збруцький ідол. Сакральна скульптура. Експресія бароко у творчості І. Г. Пінзеля.

Мета: формувати міжпредметні компетентності у вивченні
української
скульптури;
виховувати
ціннісно-світоглядні
орієнтації, потреби у творчому самовираженні та естетичному
самовдосконаленні.
Тип уроку: засвоєння нових знань.

2.

Мистецтво скульптури на теренах України виникло дуже давно.
Здебільшого воно пов’язане з архітектурою.
Перші культурні пам’ятки, які знайшли на території
України, відносяться до епохи палеоліту. У селищі Мізин, що
на Чернігівщині, знайдено стародавнє поселення мисливців
на мамонтів, що налічує близько 20 тисяч років. Найбільшу
цінність
мають
знайдені
тут
витвори
прадавніх
художників: жіночі статуетки та фігурки тварин із бивнів
мамонта, прикраси з кісток, оздоблені складними різьбленими
орнаментамита розписані червоною охорою черепи мамонта.

3.

Розвиток кераміки — характерна риса землеробських
культур. Одна з них — трипільська культура.
Трипільська кераміка — пам’ятки епохи неоліту (міднокам’яного віку), поширені на Правобережній і частково
Лівобережній Україні та в Молдавії.
Трипільська культура
є унікальним явищем
в
історії світової
культури. Свою назву
вона отримала від
селища Трипілля, що
на Київщині.

4.

Як і в інших регіонах світу, археологи до цього часу
знаходять невеличкі за розмірами фігурки жінок — «палеолітичних
Венер» із кістки, каменю, глини. Серед артефактів трипільської
культури чимало жіночих фігурок, пов’язаних із культом Богині-матері
— покровительки роду та землеробства. Ці глиняні статуетки
використовували в магічних ритуалах.
https://www.youtube.com/watch?v=4_B66FbVZW4

5.

Трипільська
кераміка
за
якістю
не
поступається порцеляні й вражає надзвичайною
красою орнаментів, виконаних білою, чорною,
червоною й коричневою фарбами.

6.

Другим
видом
трипільського
мистецтва
була
пластика.
Глиняна
скульптура
зображувала
жіночі
фігури
(магія
родючості) і тварин.

7.

Жіночі фігурки створені з великою любов’ю і
натхненням, передають містичну красу жіночого тіла,
вшановують жінку у її різних життєвих ролях. Жінки
впливали на всі суспільні процеси, вони ткали, займались
землеробством, гончарним ремеслом. Але головне – жінка
вважалася
дочкою та обраницею Великої Богині,
провідницею її магічних сил. Тому саме жінка займає посаду
жриці, є старшою в роді, общині.

8.

На фото набір складається з 21-ї жіночої фігурки і 13-и кріселець. Всі
фігурки різного розміру, форми і з різним орнаментом, але їх можна
згрупувати за певними ознаками. Знахідка датується фазою Прекукутень – ІІ
(середина VI тис. до Р. Х.). Дослідники інтерпретують дану знахідку як збори
жінок для проведення якогось ритуалу або сакрального дійства.
А так, як фігурки різного розміру, то, можливо, для проведення ініціації
або посвячення. Також можна припустити, що жінки зібралися для спільної
духовної практики..

9.

Керамічні домівки — типові об’єкти трипільскої
культури.
Вони різні за розміром, але завжди з овальною покрівлею,
прямокутні, на ніжках та
з арковим входом. Функціональне
їх призначення невідоме. Можливо, це дарохранильниця, вівтар,
«житло душі». Чотири знаки на її стінках можна сприйняти як чотири
річні фази: зимове і
літнє
сонцестояння
та
весняне
й осіннє рівнодення.

10.

Збруцький ідол IX ст. Кам'яна статуя з зображенням
слов'янського бога. Знахідка 1848 р.
Знайдений
біля
села Личківці коло
Гусятина в річці Збруч
(притока
Дністра).
Цьому
сприяла
аномальна посуха —
голова
статуї
з'явилась
над
поверхнею
вод
Збруча
внаслідок
різкого падіння їх
рівня. Збручанський
Світовид зберігається
в
Краківському
археологічному музеї

11.

Зображення на його гранях розділені на
три горизонтальні яруси, це пов’язано з
уявленнями язичників про поділ Всесвіту на три
частини: небо – світ богів (верхній ярус); землю,
де живуть люди (середній ярус); і підземний
світ, таємничі мешканці якого тримають на
собі землю (нижній ярус). У верхньому ярусі на
кожній з чотирьох сторін обеліска зображені в
повний зріст фігури чотирьох божеств,
увінчаних однією загальною шапкою. На
головній, лицьовій стороні поміщено жіноче
божество (можливо, богиня родючості) з
туриним рогом у правій руці. На інший межі –
чоловіча фігура, що тримає злегка вигнуту
шаблю з перехрестям (такого типу шаблі були
поширені в IX-XI століттях). Поруч – фігура
коня. На тильній стороні – зображення
чоловічого божества, і на четвертій грані –
жіноче божество з кільцем у руці. У середньому
ярусі зображені почергово фігури чоловіків і
жінок, а в нижньому – три фігури вусатих
чоловіків.

12.

Пластика Ренесансу тісно пов’язана з архітектурою.
На каплиці Кампіанів у Львові розміщено рельєфи на тему
страстей Христових: «Зняття з хреста», «Воскресіння»,
«Христос-городник» (автор А. Бемер).

13.

14.

У фондах музею Олеського замку зберігаються
пофарбовані сакральні скульптури з дерева, а також
мармурове погруддя польської королеви Барбари
Радзивілл.

15.

Дух і експресію бароко блискуче втілив у своїй творчості
найзагадковіший скульптор Іоанн Георгій Пінзель (1707?—1761?),
якого називають українським Мікеланджело. Відомостей про його
біографію мало. Він жив і працював у Галичині в першій половині ХVІІІ
ст. Створив низку творів, які вражають несподіваними ракурсами й
динамікою руху, небаченою вигадливістю пластичної форми,
емоційністю образів. Зокрема, його статуї прикрашають споруди
собору Святого Юра у Львові й ратуші в Бучачі.
https://www.youtube.com/watch?v=WFItky6zhGc

16. Йоганн-Георг Пінзель

Дата народження Пінзеля, як і його походження,
точно невідомі. Проте прийнято вважати, що
приблизний рік народження митця – це 1707 або
ж
1720
рік
у
місті
Бучач,
що
на
Тернопільщині. Галицький скульптор середини 18
століття, представник пізнього бароко і рококо.
Зачинатель Львівської школи скульпторів.

17. Життєпис

Відомостей про те, де навчався Пінзель,
немає. В 1740 році він прибув до Польщі. За
однією з версій – за запрошенням Бернарда
Меретина, який на той час був відомим
архітектором. За іншими даними, Пінзель в
1740 році опиняється при дворі магната М.
В. Потоцького, який і став його головним
замовником. Протягом наступних років
скульптор працює в парі з Меретином на
Львівщині,
Івано-Франківщині
та
Тернопільщині.

18. Прояви бароко у творчості Пінзеля

Цікавою є історія кінної статуї, адже саме як
модель Пінзеля розглядається сумлінно
вирізьблена з липового дерева і позолочена
група святого Юрія на коні у битві зі змієм
висотою 51 см, яка зберігається в
Національному
музеї
у
Львові,
яка
вважається підготовчою роботою до його
камяної скульптури на фасаді собору
святого Юра.

19. Бучацька ратуша

Бу́чацька ра́туша — унікальна пам'ятка архітектури
середини XVIII століття в м. Бучачі Тернопільської області.
Зведена 1750 (1751, або близько 1743—1758) р., за іншими
даними — час невідомий) у стилі рококо. Архітектор
Бернард Меретин, скульптор Йоган-Георг Пінзель,
фундатор — Микола Василь Потоцький.

20. Бучацька ратуша

Гармонійно розташувавшись посеред ринкової площі в центрі міста, Бучацька
ратуша прикрашена витонченими кам’яними скульптурними композиціями,
тематика яких запозичена з античної міфології та біблійних сюжетів. Фронтон
будівлі має чудове різьблення з каменю – геральдичну композицію з гербом
фундатора ратуші Миколи Василя Потоцького. Попри те, що скульптури є зразком
оригінальності та виняткової майстерності, вони наразі перебувають у поганому
стані.

21. Іконостаси

У Львові, у музеї Пінзеля, до огляду виставили
давній п’ятиярусний іконостас із Жовківщини.
Його реставрували три роки. Іконостас датують
кінцем XVII – початком XVIII століття.
Відреставрований іконостас з церкви Св. Трійці
м. Жовкви налічує приблизно 50 ікон

22. Цікаві роботи у виконані Пінзеля

Меретин ймовірно доручив йому виконання
двох балконових консолей з чоловічими
торсами на кам’яниці на Площі Ринок, 40, яка
була резиденцією львівського єпископа Леона
Шептицького.

23. Домініканський костел. Львів

У 1761 р. Миколай Потоцький жертвує 10.000 золотих для виконання робіт в
новому Домініканському костелі Львова. До нашого часу вціліли приналежні
фігури святих Миколая, Августина, Домініка, виконані Пінзелем до 1764 року.

24.

Моделлю Пінзеля вважається також статуетка
святого Якима з Музею Пінзеля у Львові. За
розмірами та характером виконання її можна
порівняти з групою святого Юрія.

25. Вшанування

Про Пінзеля згадали. Йому присвятили
монету, марку, навіть відкрили пам’ятник.
Проте для пересічних гродян він і досі
залишається маловідомим і мало хто з
львів’ян може сказати, де ж знаходиться його
музей

26. Цікаві факти про скульптора

• Борис Возницький зазначає, що у 1980-х роках у Польщі
знайшли запис у книзі Бучацької церкви. З нього дізнаємось, що
у 1751 році вівтарний скульптор Іоанн-Георгій Пілзе (Пінзель)
взяв шлюб із Єлизаветою Маєвською. Згодом у них родився син,
і хресним був архітектор Собору Святого Юра у Львові Бернард
Меретин. А в 1762 році Єлизавета одружилась вдруге, що дає
підстави дослідникам припускати, що скульптор помер.
• Сьогодні у наукових колах вже не існує сумнівів щодо цього.
Пінзель одностайно визнається найвпливовішою мистецькою
постаттю львівської скульптурної школи. Ян К. Островський
навіть назвав його нещодавно «напевно останнім справді
великим митцем європейського бароко» і тим самим
підкреслив його загальноєвропейське значення.

27. Йоган Пінзель у Луврі

Посольство України у Франції 21 листопада 2012 року
офіційно заявило, що у паризькому музеї Лувр
відкрилася виставка скульптора доби барокко Йогана
Пінзеля. На ній було представлено 27 робіт знаменитого
митця. На виставці мала бути і 28 статуя, але останню
скульптуру Святого Онуфрія, яка знаходиться в селі
Рукомиші, селяни відмовились віддавати. Не допомогло
навіть звернення тодішнього міністра культури Михайла
Кулиняка. Саме ця скульптура Пінзеля виконана з
каменю, а не зі звичного для скульптора дерева. Її ж і
вважають однією з останніх робіт митця.
Протягом трьох місяців шедеври мистецтва побачили
більше мільйона відвідувачів. Потрібно зауважити, що
запрошення до Лувру стало своєрідним спасінням для
скульптур – більшість із них знаходилась у не

28.

І. Пінзель “Богоматір”
І. Пінзель, Ангел (дерево).

29.

Юрій Змієборець (вапняк). Львів, Собор св. Юр

30.

31.

Самобутнє явище українського мистецтва —
монументальні
іконостаси,
які
розвивали
національні традиції дерев’яного різьблення з
химерною рослинною орнаментикою.

32.

Іконостас Свято-Троїцької церкви в смт. Диканька

33.

Іконостас Свято-Преображенської церкви в с. Сорочинці
Висота цього іконостасу — 17 м, ширина — 22 м

34.

Іконостас Андріївської церкви

35.

36.

https://www.youtube.com/watch?v=S2lEx0wUM8
.