Стенлі Кубрик

1. Стенлі Кубрик

2. Біографія

• Народився і виріс у Нью-Йорку і з юних років виявляв
жвавий інтерес до літератури, фотографії та
кінематографу. Після закінчення школи він почав
самостійно вивчати всі аспекти кіновиробництва та
режисури. Після роботи фотографом у журналі Look[англ.]
наприкінці 1940-х — на початку 1950-х років почав знімати
малобюджетні короткометражні фільми, а в 1956 році
зняв свій перший великий голлівудський фільм «Вбивство»
для «United Artists».

3. Сценарій і структура

4. Екранізації

• Більша частина робіт Кубрика - екранізації.
Більшість критиків скаржилися саме на
сценарій його перших робіт, починаючи з
«Лоліти» (1962), для якого він брав за основу
книги, на основі яких вже будував свій
сценарій. У більшості випадків автори
оригіналу були незадоволені адаптаціями.

5. Розповідна структура

• Майже всі фільми режисера розділені на частини. Взяти,
наприклад, «2001: Космічна одіссея» (1968), який розділений на
чотири основні розповідні частини, що уподібнює його до
симфонії. Структура включає пролог про еволюцію і три етапи
освоєння космосу, пов'язані монолітами. У сяйві режисер
розбиває за часом від місяців до годин. У заводній апельсині
сюжет чітко ділиться на 2 частини: стан жорстокості і лікування. Те
саме можна сказати і про «Баррі Ліндона» (1975) і про
«Цільнометалеву оболонку» (1987). Також у фільмах Кубрика
помітна циклічність. Майже в кожному фільмі якась дія або подія
повторюється або дублюється, створюючи цикл.

6. Відсутність героя

У більшості своїх картин Кубрик відмовляється від героя
центричної схеми. Його персонажам складно
співпереживати або через нечітку експозицію, або тому,
що вони навмисно представлені малопривабливими.
Позитивні образи у фільмах режисера знайти складно. У
деяких фільмах він навмисно розмиває межі, розміщуючи
в центрі історії декількох більш-менш рівних персонажів. В
основному його герої самотні і відокремлені від
суспільства.

7. Песимізм

• Філми Кубрика це: Перемога естетики над
гуманізмом,зла над мораллю,фаталізму над
вірою,Дикунства над цивілізацією,нігілізму над
оптимізмом,гротеску над ліризмом,парадоксу над
логікою,жахаючого над умиротвореним,трагічного
фіналу над геппі-ендом.

8. Технічна частина

9. Кадр

• Кубрик насамперед відомий своєю симетричністю
кадру, знімаючи їх панфокусом, він також додає
глибини і реальності кадру. Режисер використовує
симетрію, щоб показати знайомі речі з
незнайомого боку. Симетрія справляє зловісне
враження. Того ж він досягає фіменним кадром
головного героя, який підло дивиться прямо в
камеру, порушуючи дистанцію між ним і глядачем.

10. Новаторство

• У багатьох фільмах режисер експериментував з
обладнанням і знаходив нові рішення. Взяти хоча б
«Сяйво», де режисер одним з перших в історії
використав studycam. Оператором був сам творець
цієї технології. У «Барі Ліндоні» Кубрик
користувався об'єктивами від Насса, які до цього
використовувалися для зйомок на Місяці.

11. Музика

• У фільмах Кубрика музика є невід'ємною частиною твору.
У деяких вона відіграє найважливішу роль, як,
наприклад, у «Заводній апельсині», де музика є вже
окремим персонажем. А буває, що вона безпосередньо
натякає на правильне трактування того чи іншого
моменту, як, наприклад, у «Космічній одіссеї», де ключем
до розгадки фільму є початкова мелодія, що має назву
однієї з ключових книг Ніцше — «Так говорив
Заратустра», основною тезою якої є те, що людина не є
кінцем еволюції, а лише її серединою.

12. Командна робота та перфекціонізм

Стенлі Кубрик, безперечно, був генієм, але не дуже
приємною особистістю. Він постійно сварився з акторами,
сценаристами, письменниками та продюсерами. В
основному ненависть до нього виникала через його
прагнення до ідеалу. Він міг по 100 разів змушувати
акторів повторювати одну і ту ж сцену, поки не отримував
потрібний йому результат. У фільмі «Сяйво», наприклад, на
одну сцену пішло 148 дублів. Йому ж належать найдовші
зйомки в історії - 400 днів.

13. Кінець