86624

1.

ТЕМА 14: «Стратегічний менеджмент ефективного
використання біомас на біопаливо»

2. План

1.
2.
3.
4.
Поняття стратегії на мікро- та макрорівнях, стратегії
поводження з біоресурсами та біомасою.
Концепції стратегічного розвитку держави і роль у них
біомас і біопалива
Біоекономіка як стратегічний напрям ефективного
менеджменту біомаси.
Стратегія
поводження з відходами аграрних
підприємств: раціональне поводження
відходами
рослинництва, відходами тканин тварин, тваринним
гноєм, агрохімічними відходами

3. 1. Поняття стратегії на мікро- та макрорівнях, стратегії поводження з біоресурсами та біомасою

Стратегія підприємства – це довгостроковий курс розвитку
підприємства, спосіб досягнення цілей, який воно визначає для
себе, керуючись власними міркуваннями.
Стратегія
підприємства
–
визначення
основних
довгострокових цілей та задач підприємства, прийняття курсу
дій і розподіл ресурсів, необхідних для досягнення поставлених
цілей.
Стратегія підприємства – це специфічний управлінський план
дій, спрямованих на досягнення встановлених цілей. Вона
визначає, як організація функціонуватиме та розвиватиметься,
а також яких підприємницьких, конкурентних і функціональних
заходів і дій буде вжито для того, щоб організація досягла
бажаного стану.

4.

Основні риси стратегії:
дає визначення основних напрямків і шляхів досягнення
зміцнення, росту і змін підприємства шляхом концентрації
зусиль на певних пріоритетах;
стратегія являється основою для розробки стратегічних планів,
проєктів та програм;
стратегія змінюється, коли досягнуті певні параметри;
стратегія формується на основі дуже узагальненої, неповної та
недостатньо точної інформації;
стратегія постійно уточнюється в процесів діяльності;
стратегія
являється основою для формування і змін
організаційної структури;
стратегія – це фактор стабілізації відношень, тому що дає змогу
відчути контроль над ситуацією і дозволяє зменшити
невизначеність процесів, що відбуваються у зовнішньому і
внутрішньому середовищі підприємства.

5.

Стратегія на макрорівні – це узагальнена модель майбутнього
стану економіки та планових дій щодо його досягнення, яка
встановлює основні напрями, цілі та пріоритети діяльності,
визначає критичні ресурси та необхідні нововведення, включає
засоби реалізації пріоритетів та індикатори досягнення
планованого результату.
Стратегія використання біоресурсів і біомаси на макрорівні
– це довгостроковий план використання біоресурсів для
досягнення
продовольчої
безпеки
та
енергетичного
використання надлишку біоресурів та біомаси для зменшення
залежності від традиційних енергоносіїв.

6.

Під ресурсоспоживанням розуміється натуральна величина,
що відображує кількість споживаного ресурсу певного типу, яка
використовується для розрахунку показників ефективності.
Раціональне використання біоресурсів – використання
біологічних ресурсів, що забезпечують максимальне досягнення
ефективності при існуючому рівні розвитку техніки і технології.
Економія біоресурсів – порівняльне зіставлення з базисним
значенням скорочення споживання біоресурсів на виробництво
продукції (робіт) встановленого рівня якості.
Ефективне
використання
біоресурсів
–
досягнення
економічно виправданої ефективності використання біоресурсів
при існуючому розвитку техніки і технології.
У поняття ресурсозбереження вкладається реалізація правових,
наукових, виробничих, технічних та економічних заходів,
спрямованих на ефективне використання ресурсів і на
залучення у виробництво поновлюваних джерел енергії.

7.

Ознаки недостатньо обґрунтованої стратегії:
орієнтація
на «вузьке коло питань», що не
охоплюють усієї виробничої системи держави та
особливостей її діяльності;
передбачення однобічного розвитку без резервних
стратегій і запасних варіантів;
ототожнення стратегії й тактики діяльності;
недостатнє
врахування зовнішніх і внутрішніх
факторів, використання необгрунтованих гіпотез і
недостовірної інформації;
відсутність
навичок стратегічної діяльності та
невміння керувати опором (що проявляється у
відсутності відповідних розділів стратегічних планів).

8. Процес розробки, затвердження, виконання та контролю за реалізацією стратегії

Постановка стратегічних
завдань
Пошук та формування
альтернативних стратегій
Узгодження та затвердження
стратегії
Вибір стратегії, формування
стратегічного плану
Рис. 3. Процес розробки і затвердження стратегії
Після вибору стратегії формується стратегічний план, який
містить послідовний перелік заходів, механізм їх реалізації,
виконавців, ресурси та терміни впровадження. Стратегічний
план розглядається як динамічна складова стратегії і може
коригуватися залежно від змін зовнішнього середовища та
внутрішньої ситуації в країні.

9.

Доведення окремих завдань
до виконавців
Координація виконання
стратегії
Контроль та аналіз реалізації
стратегії
Коригування стратегічного
плану або стратегії
Рис. 4. Організація виконання та контроль за ходом
реалізації стратегії
Організація виконання та контроль за ходом реалізації стратегії
передбачає доведення окремих завдань до виконавців.
Головний зміст цієї роботи полягає в тому, щоб виробити певну
технологію роботи з реалізації стратегії.

10.

При складанні стратегії розвитку доцільно користуватися
наступними моделями стратегічного аналізу:
– матриця “BCG” (Boston Consulting Group);
– матриця “GE / McKinsey” (General Electric / McKinsey);
– модель “McKinsey / 7S”;
– матриця “Shell / DPM” (Shell / Direct Policy Matrix);
– матриця “Hofer / Schendel”;
– матриця “ADL / LC” (Arthur D. Little / Life Cycle);
– матриця зростання A.T. Kearney;
– модель ABCD.
– модель SPACE;
– модель трьох ціннісних критеріїв М. Трейсі і Ф. Вірсема;
– метод аналізу LOTS;
– GAP – аналіз;
– STEP – аналіз;
– SWOT-аналіз

11. 2. Концепції стратегічного розвитку держави і роль у них біомас і біопалива

Екологічно чисте виробництво (Cleaner Production). ЮНЕП
визначає
Екологічно чисте виробництво як “постійне
застосування інтегрованої “захисної” екологічної стратегії до
процесів, продуктів і послуг з метою підвищення ефективності та
зниження ризику для людей та довкілля”. Концепція має на меті
змусити промисловість і бізнес зменшити кількість небезпечних
відходів і викидів, а також мінімізувати негативні екологічні
наслідки послуг і продуктів.
Ефективне використання ресурсів (Resource Efficiency).
ЮНЕП визначає
Ефективність використання ресурсів як
“зменшення загального впливу виробництва та споживання
товарів і послуг на довкілля протягом усього циклу (від
видобутку сировини до кінцевого використання). Це передбачає
скорочення викидів ПГ, сприяння безпечному поводженню з
хімічними речовинами та впровадженню більш чистих продуктів
і технологій.

12.

Стале споживання та
виробництво (Sustainable
Consumption
and
Production,
SCP).
Концепція
передбачає
використання товарів і
послуг, які відповідають
основним потребам та
покращують якість життя,
мінімізуючи використання
природних
ресурсів
і
токсичних матеріалів, а
також викиди відходів та
забруднюючих
речовин
протягом життєвого циклу
товару/послуги,
не
ставлячи
під
загрозу
потреби
майбутніх
поколінь.

13.

Циркулярна економіка (Circular
Economy). Циркулярна економіка
визначається як відновлювальна та
регенеруюча
економіка,
спрямована
на
подовження
максимальної
корисності
та
цінності продуктів, компонентів і
матеріалів.
Це модель економічного розвитку,
заснована на відновленні та
раціональному
споживанні
ресурсів,
альтернатива
традиційній, лінійній, економіці.
Характеризується
створенням
нових альтернативних економічних
підходів,
завданням
яких
є
мінімізація негативного людського
впливу на довкілля.

14.

Рис. Порівняльна схема лінійної та циркулярної економік

15.

Блакитна економіка (Blue Economy). Концепція пропагується у
доповіді ЮНЕП “Зелена економіка в синьому світі” (Green
Economy in a blue world), де робиться акцент на важливості
морів та океанів для забезпечення продовольством, водою та
енергією для зростаючої чисельності людей, які живуть у
прибережних районах та на островах. У ЄС була прийнята
Стратегія “Блакитного зростання” (“Blue Growth” strategy),
покликана сприяти економічному зростанню в морському секторі
та секторі морських перевезень.

16.

Зелена економіка (Green Economy) - це економіка з низькими
викидами вуглецевих сполук, ефективно використовують природних
ресурсів, яка задовольняє по максимуму інтереси всього суспільства.
Модель «зеленої» економіки передбачає економічне зростання у
поєднанні з екологічною стійкість.
Навпаки, «Зелена» економіка створює робочі місця і стимулює
економічний прогрес і одночасно знижує такі істотні ризики, як наслідки
зміни клімату, зростання дефіциту водних ресурсів.
Перехід на «зелену економіку» передбачає комплексні зміни у всіх
секторах економіки.
Первинний сектор, який охоплює сільське
господарство, рибальство, лісову та добувну промисловість, вимагає
найбільш радикальних змін, оскільки саме тут створюються продукти
для задоволення первинних потреб людства. Сільське господарство має
переорієнтовуватися на виробництво органічної продукції (без
dbкористання хімічних добавок) і вирощування енергетичних культур та
їх використання в енергетичних цілях. Крім того, переорієнтація
агропромислового комплексу в напрямку «зеленої економіки» дозволить
скоротити зростаюче безробіття у сільській місцевості, перейти на
екологічно чисте біопаливо, досягти незалежності від традиційних
джерел енергії та скоротити витрати на їх постачання.

17. 3. Біоекономіка як стратегічний напрям ефективного менеджменту біомаси

Уперше визначення біоекономіки запропоновано в 1997 р. Хуаном
Енрікес-Кеботом і Родріго Мартінесом на зустрічі Американської
асоціації сприяння розвитку науки «...як економічний напрям, який
використовує нові біологічні знання для комерційних і промислових
цілей».
Генеральний директор із наукових досліджень Європейської комісії
вказує, що біоекономіка є однією з найстаріших галузей економіки,
яка відома людству, але наука про життя та біотехнології
трансформують цю галузь в одну з найновіших.
Важливим моментом розвитку біоекономіки стало прийняття 19
грудня 2006 р. Сьомої рамкової програми ЄС, де у розділі 2
зазначено, що біоекономіка включає у себе всі галузі та сектори
економіки, які виробляють, управляють і використовують біологічні
ресурси окремо у сільському господарстві, секторі продуктів
харчування, рибальства та інших морських ресурсів, лісовому
господарстві тощо.

18.

У 2009 р. Організація економічного співробітництва та розвитку
(ОЕСР) представляє стратегічний документ The Bioeconomy to
2030. Design-ing a Policy, в якому біоекономіка трактується так:
«Біотехнологія пропонує технологічні рішення для багатьох
медичних і ресурсних проблем, з якими зіштовхнувся світ.
Застосування біотехнології для первинного виробництва,
охорони здоров’я і промисловості може призвести до
формування біоекономіки, де біотехнології відображатимуться у
значній частці економічної продукції».
Визначення біоекономіки закладено у стратегію «Інновації для
сталого розвитку: біоекономіка для Європи», яка була прийнята
Європейською комісією 13 лютого 2012 р., де зауважено, що
біоекономіка – це корисна основа для багатовимірного підходу,
оскільки вона включає у себе виробництво відновлюваних
біологічних ресурсів і перетворення цих ресурсів і потоків
відходів на товари з доданою вартістю, а саме товари
харчування, корми і товари на біооснові та біоенергетиці.

19.

Згідно з доповіддю Європейської комісії з наукових досліджень та
інновацій, Європа повинна здійснити перехід до постнафтової
економіки.
Нова стратегія Європи полягатиме вже не стільки у відмові від
традиційних джерел палива таких як нафта та газ, скільки у закладенні
фундаменту для створення біоекономіки.
Головна
ціль
стратегії
Перехід до
пост-нафтової
економіки
часткова відмова від
традиційних джерел палива
таких як нафта та газ
закладення фундаменту для
створення біоекономіки

20.

Біоекономіка
заснована
на
використанні
поновлюваних ресурсів і сучасної біотехнології,
здатна вирішувати широкий спектр економічних,
соціальних і екологічних задач:
забезпечення
населення якісними продуктами
харчування і сучасними засобами діагностики і
лікування,
створення нових видів палива і біоматеріалів,
переорієнтація цілих галузей промисловості на
використання недорогої органічної сировини і
вторинних ресурсів,
розвиток наукомістких виробництв (біоінформатики,
нанотехнології),
поліпшення стану довкілля,
мінімізація наслідків глобального потепління і так
далі.

21.

Напрями біоекономіки
«Зелений сектор»
- лісова промисловість;
- целюлозно-паперова
промисловість;
харчова промисловість;
- сільське господарство;
- рибництво.
В
«Червоний сектор»
- біофармацефтика
«Білий сектор»
- промислова біотехнологія:
виробництво ферментів,
виробництво біоматеріалів
виробництво біопалива
стратегії наголошується на необхідність суворого
дотримання
вимог
щодо
захисту
навколишнього
середовища та біологічного різноманіття при реалізації
нової стратегії спираючись в першу чергу на використання
відновлювальних біологічних ресурсів.
Передбачається зміцнювати інноваційну складову економіки,
орієнтованої на скорочення викидів парникових газів,
використовувати відновлювані біологічні ресурси в
промислових цілях, забезпечуючи при цьому захист
довкілля і збереження біологічного розмаїття.

22.

Стратегія сконцентрована на трьох головних аспектах:
відпрацюванні нових технологій і процесів біоекономіки,
розвитку
ринків та конкурентоспроможності в секторі
біоекономіки,
спонуканні відповідальних політиків і зацікавлених осіб більш
згуртовано працювати над цим завданням.
В стратегії зазначається, що необхідно сприяти переходу від
суспільства, яке грунтується на вуглеводневому паливі, до
«біосуспільства», використовуючи дослідження та інновації як
двигун. Це піде на користь навколишньому середовищу,
продовольчій і енергетичній безпеці, а також майбутній
конкурентоспроможності Європи».
Сектор біоекономіки в Євросоюзі вже має діловий обіг близько 2
трлн. євро та забезпечує зайнятість понад 22 млн. працівників,
або приблизно 9% працездатного населення ЄС.
До 2025 року планується, що кожен євро, інвестований
Євросоюзом у дослідження та інновації для біоекономіки,
приноситиме 10 євро додаткової вартості.

23.

Про масштаби і перспективи розвитку біоекономіки в світі
свідчить, зокрема, той факт, що в 2019 р. в цій галузі
налічувалося понад 29 млн. робочих місць, з яких близько
половини відносилося до сфери виробництва біопалива.
Сьогодні біоіндустрія, спільно з біофармацевтикою, займає по
капіталізації третє місце серед провідних секторів світової
економіки, поступаючись лише банківському і нафтогазовому.
До 2030 р. біотехнології формуватимуть 2,7% ВВП розвинутих
країн світу.
Світовими лідерами є:
по загальній кількості біотехнологічних фірм – Корея,
по кількості спеціалізованих біотехнологічних фірм – Канада.

24.

Експерти виділяють ряд переваг біоекономіки:
у соціальній сфері – це:
диверсифікація
економіки сільського господарства і її зростання;
розвиток сільських регіонів;
поліпшення соціальної ситуації в містах, де розташовані гідролізні
заводи;
зміцнення здоров’я людини, сприятливі зміни в екології і якості
життя;
в економіці – це:
зниження
собівартості,
ретельніший
контроль
продукції;
поява нових продуктів і ринків;
зниження залежності торгівлі від енергоресурсів;
властивостей
в екології біоекономіка дозволяє:
запобігати
забрудненню навколишнього середовища, знижувати
об’єми викидів газів, що викликають парниковий ефект, і інших
отруйних речовин;
створювати нові матеріали, хімікати і паливо з біомаси;
використовувати
продукти багаторазового використання і
переробки.

25.

Втіленням принципів біоекономіки на рівні держави є створення
біорегіонів (рис. 5), які являють собою замкнуті системи з
виробництва екологічно чистої продукції, біопалива та добрив з
потужним синергічним ефектом на рівні окремих регіонів.
Зовнішні споживачі
Зовнішні споживачі
паливо,
добрива
Домогосподарства
капітал,
ресурси
замкнута система
біорегіону
паливо
Біо-завод
капітал
трудові ресурси
Товари і
послуги
рента
Біоресур
си,
відходи
паливо
паливо,
добрива
с.-г. продукція для
внутрішнього споживання
Сільськогосподарські
підприємства регіону
Постачальники товарів
та послуг
рента
товари і послуги
с.-.г.
продукція
Зовнішні споживачі
Рис. 5. Економічна взаємодія в біорегіоні
Регіональна
влада

26.

Перспективним
елементом
інфраструктури
біоекономіки є біоекополіс – компактне поселення
малого масштабу, що повною мірою забезпечує себе
електроенергією, теплом, утилізує свої відходи, веде
ефективну господарську діяльність із застосуванням,
головним
чином,
біотехнології.
Базовим
системоутворюючим принципом формування такого
поселення є енергетична самодостатність, яка, згідно
нинішнім науковим переконанням, можлива завдяки
вбудовуванню
в
біологічний
(точніше,
біотехнологічний) кругообіг

27.

В Україні на сьогодні біоекономічна стратегія поки не сформована,
розвиток біотехнологій відбувається повільними темпами,
застосування біотехнологій поки що має лише фрагментарний
характер. Основними економічними галузями в Україні, де
застосовуються
біотехнології,
є
сільське
господарство,
фармацевтика, харчовапромисловість та біоенергетика.
Для подальшого розвитку біоекономіки в Україні доцільно:
створити сприятливі рамкові умови для ведення економіки,
заснованої на біологічному підході;
розробити і прийняти Стратегію розвитку біоекономіки в Україні;
поліпшити підготовку та перепідготовку кадрів у сфері біотехнологій
та біоекономіки;
сприяти комерціалізації та впровадженню біотехнологій, а також
формуванню позитивного іміджу біотехнологічної продукції;
створити систему заходів для прискорення просування на ринок
біотехнологічної продукції;

28.

стимулювати підприємства, що використовують технологій,
пов’язані з використанням поновлюваних ресурсів;
сформувати систему соціального партнерства
шляхом
поєднання кластерного підходу і технологічних платформ;
сформувати
систему
непрямої
державної
підтримки
підприємствам,
що
купують біотехнологічну
продукцію
вітчизняного виробництва;
збільшити інвестиції в НДДКР, що здійснюються у сфері
біотехнологій;
розробити систему заходів, спрямовану на обізнаність
громадськості у перевагах та недоліках біоекономіки;
розвивати міжнародну співпрацю стосовно обміну знаннями та
інструментами розвитку біоекономіки.

29. 5. Стратегія поводження з відходами аграрних підприємств: раціональне поводження відходами рослинництва, відходами тканин

тварин, тваринним
гноєм, агрохімічними відходами
Мета Стратегії – забезпечити базис для створення ефективної,
економічно вигідної та екологічно безпечної системи
поводження з відходами аграрних підприємств, що допоможе
покращити стан навколишнього природного середовища,
отримати цінні вторинні продукти, а також енергоносії для
енергетичної автономізації підприємств.

30.

Принципи розробки Стратегії:
ієрархії поводження з відходами аграрних підприємств, який
передбачає дії стосовно менеджменту відходів у такій
послідовності:підготовку
до
повторного
використання;
перероблення відходів у біореакторах з виробництвом біогазу;
використання перероблених відходів як біодобрива;
попередженості, який передбачає, що за наявності доказів
екологічного ризику слід вжити відповідних запобіжних заходів;
мінімізації
впливу реалізації стратегії на навколишнє
середовище,
який
передбачає,
що
підприємства
використовуватиме біопаливо в якості енергоносіїв, що є більш
екологічним;
переходу до економіки замкненого циклу, який передбачає, що
обсяг продуктів, матеріалів і ресурсів використовується в
економіці якомога довше і утворення відходів мінімізується;
самодостатності, який передбачає створення інтегрованої
системи забезпечення енергетичних потреб підприємства, що
дасть йому змогу забезпечити самостійне виробництво
енергоресурсів на основі відходів та їх споживання.

31.

Стратегічні напрями реалізації Стратегії.
Взаємопов’язані цілі Стратегії поводження з
відходами аграрних підприємств
СЦ1. Ефективне поводження з
відходами сільського
господарства за видами:
енергетичний та
неенергетичний напрями
ОЦ1.1. Ефективне
поводження з рослинними
відходами
ОЦ1.2. Ефективна утилізація
відходів тканини тварин
(мертві тварини)
ОЦ1.3.Ефективне
використання тваринного
гною
ОЦ1.4. Ефективний
менеджмент агрохімічних
відходів
СЦ2. Формування
сприятливого інституційного
середовища у сфері
поводження з відходами
ОЦ2.1. Узгодження
української системи
класифікації відходів з
європейською
СЦ3. Покращення стану
навколишнього
природного
середовища завдяки
ефективному
поводженню з
відходами
ОЦ3.1. Зменшення
обсягів утворення
відходів
ОЦ2.2. Огляд інших
законодавчих актів України
та ЄС щодо управління
сільськогосподарськими
відходами та пропозицій
щодо їх узгодження
ОЦ 3.2. Зменшення
обсягів викидів
шкідливих речовин в
атмосферу
ОЦ2.3. Державне
стимулювання ефективного
поводження з відходами
сільського господарства
ОЦ 3.3. Зменшення
забруднення ґрунтів і
ґрунтових вод

32. Стратегічна ціль 1. Ефективне поводження з відходами сільського господарства за видами: енергетичний та неенергетичний напрями.

Операційна ціль 1.1. Ефективне поводження з рослинними
відходами.
Пріоритетні заходи політики:
Сприяння науковим дослідженням щодо обрахунку енергетичного та
іншого корисного потенціалу відходів, що утворюються в галузі
рослинництва.
Виключення відкрите спалювання відходів рослинництва на полях.
Мінімізація, а в подальшому – повне виключення спалювання відходів
рослинництва без отримання енергії.
Сприяння розвитку логістики відходів рослинництва (складування,
транспортування) для стимулювання їх спалювання разом з вугіллям на
теплових електростанціях.
Сприяння більш широкому застосуванню технологій анаеробного
зброджування відходів рослинництва або суміші відходів рослинництва і
тваринництва з отриманням біогазу та подальшим його перетворенням на
електричну та теплову енергії.

33.

Стимулювання енергетичного використання відходів (тверді біопалива) для
отримання як теплової, так і електричної енергії на їх основі.
Сприяння науковим дослідження ефективності
виробництва корисної
вторинної неенергетичної продукції з відходів сільськогосподарського
виробництва рослинного походження: паперу, матеріалів для заміни
деревини , целюлози, дріжджів тощо.
Стимулювання застосування технологій компостування відходів, що
утворюються невеликими сільськими підприємствами, при підтвердженні
відсутності економічної вигоди технології анаеробного зброджування, за
допомогою поширення інформації про організацію компостування відходів.
Розробка стандартів на компост та процедуру компостування з метою
належної організації процесу і забезпечення мінімізації шкідливого впливу
на навколишнє середовище.
Поширення інформації серед сільськогосподарських підприємств про
наявність низки ефективних способів оброблення та повторного
використання рослинних відходів для мінімізації їх розкидання на полях.
Надання дотацій підприємствам на збирання і транспортування відходів
рослинництва, які придатні для виробництва кормів для відгодівлі тварин.
Дотримання санітарних та інших вимог при захороненні відходів якщо інші
варіанти ефективного поводження з ними відсутні.

34. Операційна ціль 1.2. Ефективна утилізація відходів тканини тварин (мертві тварини)

Пріоритетні заходи політики:
Забезпечення чіткого виконання законів і правил, що стосуються переробки продуктів,
особливо щодо використання побічних продуктів тваринного походження, шляхом
підвищення обізнаності та забезпечення впровадження.
Відповідно до наявного потенціалу для переробки в областях тваринництва і розробки
та впровадження планів щодо запобігання і ліквідації дефіциту потужностей. Розробка
та впровадження вимог до зберігання для потужностей переробки і видалення відходів.
Поширення інформації і знань про захоронення відходів тканин тварин, включаючи
тушки дрібних тварин, включаючи інформацію про альтернативні варіанти утилізації,
такі як переробка. Розробка інформаційного пакету з компостування тканин тварин,
включаючи технічні та нормативні вимоги.
Поширення інформації і знань про компостування відходів тканин тварин, включаючи
тушки дрібних тварин.Впровадження та введення в дію стандартів з компостування і
використання земель.
Дослідження придатності альтернативних методів утилізації для впровадження в
Україні.
Погодження законодавства про захоронення відходів тканин тварин з законодавством
ЄС і розробка часових рамок і програми поетапної відмови від такої практики.
Закупка мобільних сміттєспалювальних установок і встановлення у регіональних
структурах, відповідальних за нагляд за наданням ветеринарних послуг.

35. Операційна ціль 1.3. Ефективне використання тваринного гною

Пріоритетні заходи політики:
Проведення детального аналізу поточної ситуації з видалення гною і його
подальшої переробки/утилізації в сільськогосподарському секторі;
Розробка вимог для поводження із гноєм на підприємствах, що займаються
утриманням тварин та птахів;
Удосконалення нормативно-правової бази, що регулює поводження з гноєм, у
тому числі зберігання, утилізацію, норми внесення на гектар для різних
культур, періоди застосування і способи внесення;
Впровадження сучасних технологій внесення гною, таких як ін’єкції гною і
поступова заміна застарілого обладнання і відмова від неефективних
технологій, що використовується у даний час.
Організація збору надлишків гною там, де він генерується, і перерозподіл в
райони дефіциту органічних добрив, або компостування, і відповідних об’єктів.
Запровадження заходів щодо переробки відходів тваринництва
індивідуальними домогосподарствами з можливістю виробництва біопалива
(біогазу).
Стимулювати використання гною в якості сировини для анаеробного
зброджування, з можливістю генерації екологічно чистого палива (біогазу) та
подальшого використання дигестату в якості органічних добрив.

36. Операційна ціль 1.4. Ефективний менеджмент агрохімічних відходів

Пріоритетні заходи політики:
Перегляд правил і норм, які стосуються використання і зберігання агрохімікатів і
гармонізації із законодавством ЄС.
Зберігання пестицидів допускати лише в спеціально призначених для цього складах.
Всі роботи з пестицидами обов’язково реєструвати в спеціальному журналі.
Розробити спеціальні заводи для боротьби з контрафактними агрохімікатами,
підвищити контроль над імпортом і забезпечити аби порушники притягувалися до
відповідальності.
При розміщенні об’єктів хімізації (склади, агрохімкомплекси, розчинні вузли і т. ін.)
повинні бути здійснені заходи щодо охорони підземних вод (гідроізоляція, вибір
ділянок із глибиною залягання ґрунтових вод не менше 2 метрів).
Здійснювати підтримку та оновлення по мірі необхідності інвентаризації застарілих
сховищ агрохімікатів і розробка програми їх очищення та знищення хімічних
речовин.
Категорично заборонити спуск у водойми незнезаражених колекторно-дренажних і
стічних вод, що утворяться при митті тари, машин, устаткування, транспортних
засобів і спецодягу, які використовувались при роботі з пестицидами.
Тара, в якій зберігалися пестициди або агрохімікати (каністри, упаковки, пляшки,
мішки, ємності) є небезпечною, тому обов’язково вона повинна передаватися
спеціалізованим підприємствам, які мають ліцензію міністерства екології та
природних ресурсів України на поводження з небезпечними відходами.

37. Стратегічна ціль 2. Формування сприятливого інституційного середовища у сфері поводження з відходами Операційна ціль 2.1

Узгодження української системи
класифікації відходів з європейською
Пріоритетні заходи політики:
Скорочувати обсяги відходів, що надходять на полігони, максимальний
витяг із відходів корисних компонентів.
Оптимізувати
системи збору й транспортування відходів з
використанням уніфікованих контейнерів, нових видів техніки.
Планомірний перехід на селективний збір компонентів відходів,
удосконалювання регіональної, міської й районної систем поводження
із відходами.

38. Операційна ціль 2.2. Огляд інших законодавчих актів України та ЄС щодо управління сільськогосподарськими відходами та

пропозиції
щодо їх узгодження.
Пріоритетні заходи політики:
Розробка повної системи стандартів та нормативів, проведення
комплексного енергетичного аудиту та експертизи, формування
прозорої системи стимулів та пільг.
Державне стимулювання використання відходів на виробництво
біопалива, зокрема доцільно прописати в законодавстві
організаційний та економічний механізм державної підтримки
зеленої біоенергетики, підвищення «зеленого» тарифу на
електроенергію з біомаси та біогазу, продовження податкових пільг.
Прийняття в Україні на законодавчому рівні пакету ЄС з
циркулярної економіки, що включатиме основні вимоги у напрямку
попередньої обробки відходів перед їх утилізацією та
передбачення
відповідальності
продуцентів
відходів
за
недотримання вимог.

39. Операційна ціль 2.3. Державне стимулювання ефективного поводження з відходами сільського господарства.

Пріоритетні заходи політики:
Розробка підзаконних актів, що деталізують комплексну систему видачі
дозволів для сільськогосподарської діяльності, включаючи управління
сільськогосподарськими відходами, що розрізняє види діяльності, що
вимагають екологічного дозволу і види діяльності, що потребують екологічного
дозволу при перевищенні певного порогу.
Поширення інформації з вимог звітування для генераторів відходів,
перевізників та одержувачів, включати вимоги зі звітності до дозволів, де це
може бути застосовано.
Публікування даних з утворення сільськогосподарських відходів на щорічній
основі.
Стимулювання вторинного використання відходів у енергетичних та
неенергетичних цілях.
Правова підтримка розвитку біоенергетичного використання відходів
сільського господарства.

40.

Дотування сільськогосподарських підприємств під час закупівлі
технологічного обладнання конверсії біомаси, у тому числі
застосування нульових митних ставок на технологічне обладнання,
що завозиться з закордону;
Надання пільгових умов кредитування сільськогосподарських
підприємств на закупівлю обладнання для організації конверсії
біомаси та отримання енергоносіїв;
Створення сприятливих умов для залучення інвестицій,
фінансування передпроєктних робіт у сфері ефективного
вторинного використання відходів (як у енергетичних, так і у
неенергетичних цілях) тощо.
Доплати з місцевого бюджету за використання біомаси відходів
продукції рослинництва і тваринництва на енергетичні потреби, що
стимулюватиме даний вид діяльності.
Пропаганда біоенергетики, зокрема, виробництва біогазу та
твердих біопалив з відходів на різних рівнях (національному,
локальному, на рівні окремих сільськогосподарських підприємств.
Просвітницькі заходи щодо населення – підвищення рівня
екологічної свідомості населення.

41. Стратегічна ціль 3. Покращення стану навколишнього природного середовища завдяки ефективному поводженню з відходами Операційна

ціль 3.1 Зменшення обсягів утворення відходів
Пріоритетні заходи політики:
Надання пільгу напрямку оподаткування продукції, виготовленої
з використанням відходів.
Пріоритетне
державне
кредитування
суб’єктів,
що
впроваджують лінії з переробки відходів.
Спеціальні державні субсидії на зменшення відсотків за
банківські кредити, пов’язані з інвестиціями, що спрямовуються
на переробку відходів і виготовлення відповідного устаткування.
Дотації з Державного бюджету України і місцевих бюджетів для
вторинної сировини чи напівфабрикатів, одержаних з цих
відходів.
Надання інформація щодо технологічних можливостей
вторинного використання відходів.

42.

Пільги щодо поповнення обігових коштів підприємств, установ
та організацій-суб’єктів господарської діяльності, що здійснюють
збирання і заготівлю, оброблення і перероблення відходів як
вторинної сировини, за умови цільового використання цих
коштів для придбання та переробки таких відходів.
Зобов’язання на державному рівні виробників продукції з
пакуванням заходів, щодо вторинної переробки/використання
тари та пакування.
Підвищення тарифів за вивезення та захоронення твердих
побутових відходів, що стимулюватиме населення сортувати
відходи та здавати вторинну сировину до спеціальних пунктів
збору.
Встановлення зобов’язань до попередньої обробки відходів
перш ніж направляти їх на полігони (у випадку твердих
побутових відходів) та до внесення в ґрунт (у випадку відходів
сільського господарства).

43. Операційна ціль 3.2. Зменшення обсягів викидів шкідливих речовин в атмосферу.

Пріоритетні заходи політики:
Розробка методики оцінки скорочення викидів парникових газів:
діоксиду вуглецю (СО2), метану (СН4), закису азоту (N2O) у
результаті заміщення біогазом викопних видів енергетичних
ресурсів (вугілля, газу) в когенераційних установках.
Оцінка екологічного ефекту при використанні відходів на
виробництво біогазу на рівні окремого аграрного підприємства;
Впровадження додаткового податку на викиди парникових газів для
стимулювання застосування біогазових технологій.
Застосування знижувального коефіцієнта на екологічний податок
при зменшенні викидів СО2 в атмосферу за рахунок тепло- та
електрогенерації з використанням засобів конверсії біомаси
відповідно до Паризької угоди;
Сприяння виконанню Україною взятих на себе екологічних
зобов’язань щодо зменшення обсягів викидів шкідливих речовин в
атмосферу завдяки стимулюванню застосування технологій
анаеробного зародження відходів.

44. Операційна ціль 3.3. Зменшення забруднення ґрунтів і ґрунтових вод

Пріоритетні заходи політики:
Здійснювати системний моніторинг стану ґрунтів земель
сільськогосподарського призначення, що проводиться у системі
агрохімічної служби, відповідно того, що забруднення агросфери
знаходиться у тісній залежності від номенклатури та від обсягів
використання хімічних засобів захисту рослин і мінеральних добрив.
Посилити контроль стану ґрунтів та ґрунтових вод навколо складів
отрутохімікатів та прилеглих до них сільськогосподарських угідь.
Вирішувати ситуацію, яка склалася в Україні з непридатними та
забороненими до використання пестицидами.
Застосовувати внесення азотних добрив частинами, у строгій
відповідності до потреб польових культур згідно з основними
етапами органогенезу, використовуючи дані ґрунтово-рослинної
діагностики, Приділяти більше уваги способам внесення добрив.

45.

Реалізація передбачених Стратегією заходів може
стати
суттєвим
підґрунтям
покращення
стану
навколишнього природного середовища завдяки
ефективній утилізації органічних відходів; сприяти
використанню відходів рослинництва для виробництва
вторинної продукції (картон, папір тощо), відходів
тваринництва і рослинництва – в якості енергоносіїв,
що
допоможе
аграрним
підприємствам
стати
енергетично автономними, а у перспективі –
забезпечувати енергетичними ресурсами і інші галузі
економіки.
Успішне втілення Стратегії в життя потребуватиме
злагодженої і продуманої державної політики,
спрямування зусиль на популяризацію рециклінгу
відходів, стимулювання їх енергетичного використання.

46. Список рекомендованої літератури

Основна
Калетнік Г.М., Пришляк В.М. Біопалива: ефективність їх виробництва та
споживання в АПК України : навч. посібник. Вінниця: Енозіс, 2008. 192 с.
Калетнік Г.М. Виробництво та використання біопалив: Підручник. В.:
Консоль, 2015.408 с.
Біологічні ресурси і технології виробництва біопалива: [монографія] / Я.Б.
Блюм, Г.Г. Гелетуха, І.П. Григорюк [та ін.].К.: Аграр. Медіа Груп, 2010. 403 c.
Калетнік Г.М., Токарчук Д.М., Скорук О.П. Організація і економіка
використання біоресурсів: підручник. Вид. 2-ге, переробл. і доповн.
Вінниця: ТОВ «ДРУК», 2020. 371 с.
Додаткова
Токарчук Д.М. Біоекономіка як нова парадигма економічного розвитку.
Збірник
матеріалів
Міжнародної
науково-практичної
конференції
«Трансформаційна динаміка розвитку агропромислового виробництва», 2526 квітня 2013 р. м. Вінниця. Вінниця: ВНАУ, 2013. С.213-216
Пришляк Н.В., Токарчук Д.М., Паламаренко Я.В. Передумови та
організаційно-економічний механізм формування та реалізації стратегії
поводження з відходами аграрних підприємств. Економіка та держава.
2021. №3.С. 104-117.

47. Дякую за увагу!