klinika_ta_etiologiya_rozumovoyi_vidstalosti

1.

2.

Клініка та етіологія розумової відсталості
1/8
Етіологія — це розділ медицини та науки, який вивчає причини й умови виникнення хвороб або патологічних
станів. У вузькому розумінні цим терміном позначають саму першопричину конкретного захворювання.
Клініка (клінічна картина) — це сукупність симптомів та ознак, за якими проявляється хвороба у пацієнта
(скарги, результати огляду, аналізи).
Інтелектуальне порушення — це стійкі труднощі в розумовому розвитку, які виникають у період розвитку
людини та можуть ускладнювати навчання, спілкування і самостійне життя.
Ступінь порушення визначають не лише за результатами тестів на інтелект, а й за тим, наскільки людина може
самостійно навчатися, спілкуватися, виконувати побутові справи та наскільки їй потрібна допомога.
Мета вивчення: з’ясувати причини виникнення порушення, його основні прояви та ступені, а також визначити
способи навчання, розвитку й необхідної допомоги.

3.

Поняття та відмінність від деменції
2/8
Інтелектуальний розлад розвитку формується в дитинстві або іншому періоді розвитку й характеризується стійкими
труднощами інтелектуального та адаптивного функціонування.
Порушення охоплюють три основні сфери адаптації: концептуальну (навчання, мова, робота з інформацією),
соціальну (спілкування, правила, відповідальність) і практичну (самообслуговування, побут, безпека).
Олігофренія — історичний клінічний термін, який використовувався для позначення раннього недорозвитку
психіки; у сучасній термінології перевага надається поняттю «розлад інтелектуального розвитку».
Деменція — набуте погіршення вже сформованих когнітивних функцій. Для неї характерний попередній період
відносно нормального розвитку.
На відміну від прогресуючих процесів, при ранньому недорозвитку інтелектуальний дефект не обов’язково
прогресує; подальші можливості розвитку залежать від причини, середовища та підтримки.

4.

Етіологія та фактори ризику
3/8
Пренатальні чинники: генетичні та хромосомні аномалії, спадкові метаболічні порушення, інфекції під час вагітності,
вплив алкоголю та інших токсичних речовин, тяжкі порушення внутрішньоутробного розвитку.
Перинатальні чинники: гіпоксично-ішемічне ураження мозку, асфіксія, пологові травми та інші тяжкі ускладнення
навколо моменту народження.
Постнатальні чинники: тяжкі інфекції центральної нервової системи, черепно-мозкові травми, деякі токсичні або
метаболічні ураження мозку.
Генетичні причини включають синдром Дауна, синдром ламкої Х-хромосоми та інші генні/хромосомні стани.
Окрему групу становлять рідкісні нейрометаболічні та мітохондріальні захворювання.
Причина може залишатися невстановленою навіть після комплексного обстеження; це не виключає наявності
реального порушення функціонування.

5.

Клінічна картина
4/8
Пізнавальна сфера: повільніше формуються аналіз, синтез, порівняння, узагальнення та перенесення засвоєних
правил у нові ситуації.
Сприйняття: може бути сповільненим і фрагментарним; дитині потрібні додатковий час, наочність і практичне
підкріплення.
Пам’ять та увага: зниження обсягу й міцності запам’ятовування, швидка відволікальність, труднощі переключення та
розподілу уваги.
Мовлення: можливі затримка появи слів і фраз, обмежений словниковий запас, труднощі граматичної побудови та
розуміння складних мовленнєвих конструкцій.
Емоційно-вольова сфера: емоційна незрілість, слабкість самоконтролю, зниження ініціативи; у частини дітей —
імпульсивність або загальмованість.
Супутні прояви можуть включати порушення моторики, слуху, зору, епілептичні напади та інші неврологічні або
соматичні стани.

6.

Характеристика ступенів інтелектуального порушення
Легкий
IQ 50–69*
Навчання базовим академічним навичкам можливе. Основні труднощі — складні узагальнення,
абстрактне мислення, планування та перенесення знань.
Помірний
IQ 35–49*
Можливе засвоєння базових знань, комунікації, самообслуговування та простих практичних дій.
Часто потрібна регулярна допомога.
Важкий
IQ 20–34*
Обмежене мовлення й навчальні можливості. Основний акцент — комунікація,
самообслуговування, безпека та практичні навички.
Глибокий
IQ ≤19*
Значна залежність від постійної підтримки. Можливе формування окремих простих навичок за
інтенсивного навчання.
5/8

7.

Особливості психічного становлення дітей
6/8
Мислення: переважає конкретність; складно виділяти головне, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки та
самостійно контролювати результат.
Навчальна діяльність: потрібні доступні інструкції, поетапність, повторення, опора на наочні матеріали та практичні дії.
Мовлення: недостатній словниковий запас і слабкість мовленнєвої регуляції можуть ускладнювати розуміння завдань і
спілкування.
Увага й пам’ять: швидка втомлюваність, нестійкість уваги, труднощі довільного запам’ятовування; ефективні короткі
блоки роботи.
Емоції та воля: можливі труднощі регуляції поведінки, залежність від дорослого, невпевненість, імпульсивні реакції або
пасивність.
Соціалізація: потрібне цілеспрямоване формування навичок спілкування, правил поведінки, самообслуговування та
безпечної взаємодії.

8.

Клініко-педагогічні форми та корекційна допомога
Стан людини може ускладнюватися іншими порушеннями та захворюваннями, наприклад епілепсією, гідроцефалією,
проблемами зі слухом і зором, порушеннями рухів та роботи ендокринної системи.
Діагностика проводиться комплексно. Фахівці враховують особливості розвитку, перевіряють мислення, пам’ять,
мовлення, рухові навички, здатність до самообслуговування та інші можливі порушення.
Корекційна допомога спрямована на розвиток мислення, пам’яті, мовлення, уваги, сприйняття, емоцій та навичок
самостійного життя.
Навчання має враховувати індивідуальні можливості дитини. Використовують прості інструкції, наочні матеріали,
повторення, поступове ускладнення завдань і постійну підтримку.
Важливу роль відіграє спільна робота сім’ї, педагогів, психологів, медичних і соціальних працівників. Такий підхід
допомагає краще підтримувати розвиток дитини та її самостійність.
7/8

9.

Висновок
8/8
Інтелектуальний розлад розвитку — складний стан, який формується в період розвитку та впливає не лише на
інтелект, а й на повсякденну адаптацію.
Причини різноманітні: від генетичних і метаболічних порушень до пренатальних, перинатальних та
постнатальних уражень нервової системи.
Клініка включає когнітивні, мовленнєві, емоційно-вольові, моторні та соціальні прояви; їх вираженість у різних
людей відрізняється.
Тяжкість порушення доцільно оцінювати комплексно, враховуючи інтелектуальне функціонування та адаптивні
навички.
Своєчасна діагностика, спеціальне навчання, корекційно-розвивальна робота та підтримка сім’ї спрямовані на
максимальний розвиток можливостей і самостійності людини.
Джерела: https://www.who.int/publications/i/item/9789240077263
http://85.159.5.78:9090/mod/resource/view.php?id=65446
https://www.aaidd.org/intellectual-disability/faqs-on-intellectual-disability