Сенсорна_система_8881ec42b72da0190050d1e707f72de4

1. Морфо-функціональні особливості органу слуху та рівноваги

• Вухо - це периферичний
орган чуття, який відповідає за
слух
і
рівновагу.
Вухо
складається
з
3
відділів:
зовнішнього,
середнього
і
внутрішнього.
• Зовнішнє вухо складається з
вушної раковини, зовнішнього
слухового проходу і барабанної
перетинки, яка відокремлює
зовнішній слуховий хід від
середнього вуха.
• Вушна
раковина
складається з тонкої пластинки
еластичного хряща, покритої з
обох боків шкірою, утвореною
плоским зроговілим епітелієм з
волосяними
фолікулами,
сальними і потовими залозами.

2. Морфо-функціональні особливості органу слуху та рівноваги

• Зовнішній
слуховий
прохід займає простір від
вушної раковини до барабанної
перетинки. Він ділиться на 2
частини: зовнішню хрящову і
внутрішню кісткову.
• Хрящова
частина
є
продовженням хряща вушної
раковини. Шкіра хрящового
каналу товста, містить волосяні
фолікули,
сальні,
сірчані
залози, які виділяють вушну
сірку. У разі надмірного
вироблення сірки слуховий
прохід може бути перекритий і
можлива втрата слуху (сірчані
пробки).

3.

• Вушна
сірка
володіє
бактерицидними
та
інсектицидними
властивостями.
Зокрема, високий вміст жирних
кислот
створює
слабокисле
середовище
(pH 6,1), що є
несприятливим для комах і
мікробів.
• Сірка має гіркий смак та різкий
запах і комахи, які потрапляють до
вуха відчувають цей запах і
намагаються залишити слуховий
прохід.
• Вушна
сірка
має
в'язку
консистенцію і комаха потрапляє в
«клейову пастку».
• Жирова основа сірки здатна
забивати дихальця комах і вони
швидко гинуть від нестачі кисню.

4.

Кісткова частина межує з
барабанною
перетинкою.
Сформована
барабанної
частиною скроневої кістки та
лускою
скроневої
кістки.
Кісткова
частина
вкрита
шкірою, але шкіра тут тонка
(0,1 мм) і щільно зрощена з
окістям. У кістковій частині не
має
волосяних
фолікулів,
сальних та сірчаних залоз.
Вушна
сірка
тут
не
виробляється, а мігрує із
хрящової
частини,
або
потрапляє
внаслідок
неправильного чищення вух.

5. Морфо-функціональні особливості органу слуху та рівноваги

• Барабанна перетинка має
овальну або витягнуту форму.
Зовні барабанна перетинка
вкрита тонким епідермісом, а
внутрішня
поверхня
повернута в середнє вухо
покрита
слизовою
оболонкою,
представленою
одношаровим
плоским
епітелієм.
• Товщина
барабанної
перетинки становить близько
0,1
мм.
З
барабанною
перетинкою за допомогою
ручки зрощений молоточок.

6. Морфо-функціональні особливості органу слуху та рівноваги

• Середнє вухо складається з
барабанної порожнини, слухових
кісточок і слухової труби.
• Барабанна
порожнина
вистелена одношаровим плоским
або кубічним епітелієм. Епітелій
лежить на базальній мембрані, а
остання — на власній тонкій
пластинці, щільно з’єднаній з
окістям кістки.
• Слухові
кісточки
молоточок, ковадло, стремінце
утворені
пластинчастою
кістковою тканиною і зовні
покриті одношаровим плоским
епітелієм,
що
лежить
на
базальній мембрані.

7.

• Слухова труба (євстахієва труба) - це
канал, що з'єднує барабанну порожнину з
носоглоткою.
Він
утворений
кістковою
стінкою, вкритою багаторядним миготливим
епітелієм, що лежить на власній пластинці
слизової оболонки. Через слухову трубу
регулюється тиск повітря в барабанній
порожнині середнього вуха.
• Глотковий отвір труби в нормі закритий і
відкривається тільки при ковтанні, що
врівноважує тиск на барабанну перетинку. При
запаленні у носоглотці відбувається набряк
слизової оболонки, що оточує отвір слухової
труби, в результаті чого отвір труби під час
ковтання не розкривається. Тому, спочатку
виникає герметизація барабанної порожнини,
а потім, внаслідок всмоктування повітря, у ній
створюється негативний тиск, що призводить
до прогинання барабанної перетинки у бік
порожнини, порушення рухливості слухових
кісточок та до тимчасового зниження слуху.

8. Морфо-функціональні особливості органу слуху та рівноваги

Внутрішнє вухо має форму складної
системи
порожнин
у
кам’янистій
скроневій кістці. Оскільки ці сполучені
порожнини мають складну форму,
внутрішнє вухо також називається
лабіринтом.
Внутрішнє вухо складається з двох
лабіринтів: кісткового лабіринту і
перетинчастого
лабіринту.
Перетинчастий лабіринт розташований у
кістковому лабіринті, дублює його форму
але має менші розміри. Через те що
розміри перетинчастого лабіринту значно
менші від розмірів кісткового лабіринту,
між ними утворюється перилімфатичний
простір заповнений перелімфою.
Кістковий лабіринт складається з
трьох частин: передньої – кістковий
завиток,
середньої
переддвер'я
(присінок); задньої - трьох напівколових
каналів
Кістковий лабіринт внутрішнього вуха:
1- три напівколові канали; 2 –
переддверя (присінок); 3- кістковий
завиток.

9. Морфо-функціональні особливості органу слуху та рівноваги

• Перетинчастий
лабіринт
складається із замкнутих порожнин і
каналів, які містяться у кістковому
лабіринті і повністю повторюють
його форму. Він кріпиться до стінок
кісткового
лабіринту
сполучнотканинними тяжами.
• Перетинчастий
лабіринт
утворюють
такі
структури:
перетинчаста завитка, еліптичний
мішечок
(маточка),
сферичний
мішечок
(саккулюс),
три Перетинчастий лабіринт: 1 — простір між
кістковим і перетинчастим лабіринтом
перетинчасті напівколові канали, (перилімфатичний простір, який заповнений
ампулярні відділи (формуються на перилімфою); 2 – перетинчастий равлик; 3 мішечок; 4 – сферичний мішечок,
місці з'єднання напівколових каналів еліптичний
5 – три перетинчасті напівколові канали; 6 з маточкою у вигляді розширеннь).
ампулярні відділи.
• Перетинчастий
лабіринт,
заповнений ендолімфою.

10. Морфо-функціональні особливості органу слуху та рівноваги

• В ампулах знаходяться рецепторні
ділянки у вигляді гребінців (крист). У
маточці та мішечку рецепторні ділянки
мають вигляд плям (макул). У цих ділянках
епітелій маж особливу будову.
• У перетинчастому лабіринті знаходяться
рецепторні клітини органів слуху і
рівноваги.
• Рецепторні клітини органу слуху лежать
у спіральному (кортієв орган) органі
(равлика), а рецепторні клітини органу
рівноваги розташовані в еліптичному
мішечку, сферичному мішечку, а також у
ампулярних гребінцях півколових каналів.
Ампулярні
гребінці
мають
вид
поперечної складки в ампулі півколового
каналу
і
є
рецепторами
кутових
прискорень,
що
подразнюються
при
поворотах голови або швидкому обертанні
всього тіла.
Перетинчастий лабіринт: 1 — простір
між
кістковим
і
перетинчастим
лабіринтом (перилімфатичний простір,
який заповнений перилімфою); 2 –
перетинчастий равлик; 3 - еліптичний
мішечок; 4 – сферичний мішечок, 5 – три
перетинчасті напівколові канали; 6 ампулярні відділи.

11. Морфо-функціональні особливості органу слуху та рівноваги

• У складі ампулярних гребінців є
желатиноподібна речовина у вигляді
куполу, який є продуктом секреції опорних
клітин. У купол занурені кіноцилії (довгі
рухливі війки, які виступають із поверхні
волоскових клітин у внутрішньому вусі і є
механорецепторами, що відповідають за
відчуття рівноваги, положення тіла в
просторі)
та
стереоцилії
(нерухомі
мікроворсинки волоскових клітин). При
рухах голови або прискорених рухах тіла
купол відхиляється, внаслідок переміщення
ендолімфи у півколових каналах. При
цьому
відхиляються
кіноцилії
та
стереоцилії і подразнюються волоскові
клітини, які передають збудження на
дендрити біполярних нейронів. В результаті
виникає рефлекторна відповідь тієї частини
кісткової мускулатури, яка відновлює
положення тіла та рух очних яблук.
Перетинчастий лабіринт: 1 — простір
між
кістковим
і
перетинчастим
лабіринтом (перилімфатичний простір,
який заповнений перилімфою); 2 –
перетинчастий равлик; 3 - еліптичний
мішечок; 4 – сферичний мішечок, 5 – три
перетинчасті напівколові канали; 6 ампулярні відділи.

12. Морфо-функціональні особливості органу слуху та рівноваги

• Подразнення рецепторних
клітин
присінкового
аналізатора відбувається під
час зміни положення голови, її
поворотах і прямолінійному
прискоренні.
При
цьому
переміщується
ендолімфа,
зміщує куполи гребенів, що
призводить до збудження
рецепторів.
Імпульси
передаються в центральну
нервову
систему,
де
відбувається
автоматична
обробка.
Перетинчастий лабіринт: 1 — простір між
кістковим і перетинчастим лабіринтом
(перилімфатичний простір, який заповнений
перилімфою); 2 – перетинчастий равлик; 3 еліптичний мішечок; 4 – сферичний мішечок,
5 – три перетинчасті напівколові канали; 6 ампулярні відділи.

13. Морфо-функціональні особливості органу слуху та рівноваги

• Епітелій макул складається
з
7-9
тис.
сенсорних
вестибулярних
волоскових
клітин
двох
типів
і
розташованих
між
ними
підтримуючих вестибулярних
клітин. Над поверхнею епітелію
є отолітова мембрана, яка має
драглисту
консистенцію
та
містить солі у вигляді кристалів
Перетинчастий лабіринт: 1 — простір між
вуглекислого кальцію (отоліти). кістковим і перетинчастим лабіринтом
Отолітова мембрана – продукт (перилімфатичний простір, який заповнений
перилімфою); 2 – перетинчастий равлик; 3 секреції опорних клітин, який еліптичний мішечок; 4 – сферичний мішечок,
– три перетинчасті напівколові канали; 6 відповідає
за
сприйняття 5ампулярні
відділи.
положення голови та лінійних
прискорень.

14. Морфо-функціональні особливості органу слуху та рівноваги

• Отолітова
мембрана
знаходиться в ендолімфі. Під час
руху голови вона зміщується. У
мембрану вмонтовано волоски
рецепторних клітин, які при
зміщенні мембрани згинаються.
При
цьому
плазмолема
волоскових
клітин
деполяризується, вони приходять
в стан збудження і передають
електричний імпульс, що виник, Перетинчастий лабіринт: 1 — простір між
і перетинчастим лабіринтом
на
дендрити
біполярних кістковим
(перилімфатичний простір, який заповнений
нейроцитів
вестибулярного перилімфою); 2 – перетинчастий равлик; 3 еліптичний мішечок; 4 – сферичний мішечок,
ганглія.
5 – три перетинчасті напівколові канали; 6 ампулярні відділи.

15. Морфо-функціональні особливості органу слуху та рівноваги

• Орган слуху розташований
у
завитковій
протоці
перетинчастого лабіринту.
• На поперечному розрізі
завиткова протока (1) має
форму трикутника, сторони
якого
утворюють
вестибулярна пластинка (2),
судинна
смужка
(3)
і
базилярна пластинка (4).
• Вестибулярна пластинка
утворена сполучнотканинною
пластинкою, яка з обох боків
вкрита одношаровим плоским
епітелієм.

16. Морфо-функціональні особливості органу слуху та рівноваги

• Судинна
смужка
вистелена
багатошаровим
епітелієм
та
містить
капіляри. Епітелій містить клітини 4 типів:
➢ базальні клітини мають сплощену
форму і формують кілька шарів. Вони є
малодиференційованими клітинами, і їх
основною функцією є регенерація
епітелію судинної смужки.
➢ проміжні (вставні) клітини мають
зірчасту форму та розташовуються на
базальних клітинах. Своїми відростками
оточують капіляри смужки.
➢ крайові
клітини
є
найбільш
поверхневими та об'ємними клітинами,
які займають більшу половину всього
об'єму судинної смужки. Апікальна
поверхня клітин формує мікроворсинки,
а базальна та латеральна плазмолеми
утворюють складки, між якими міститься
багато мітохондрій.

17. Морфо-функціональні особливості органу слуху та рівноваги

Відростки, що утворюються в результаті
складчастості,
створюють
складні
переплетення (лабіринт) і проникають між
проміжними
і
базальними
клітинами,
доходячи до базальної мембрани.
У
плазмолемі цих клітин містяться іонні насоси
(К+, Na+), що транспортують Na+ у капіляри
та витягують із крові К+, шо забезпечує
необхідний іонний склад ендолімфи: у 100
разів більший, ніж у перилимфі, вміст К+ та у
10 разів менший вміст Na+.
✓ клітини дифузної ендокринної системи –
синтезують деякі пептиди, які регулюють
функції волоскових клітин.
Функція. Судинна смужка синтезує
ендолімфу та забезпечує транспорт поживних
речовин та кисню до кортієвого органу,
підтримує
іонний
склад
ендолімфи,
необхідний
для
нормальної
функції
волоскових клітин.

18. Морфо-функціональні особливості органу слуху та рівноваги

• Порожнина, розташована над
вестибулярною
пластинкою,
належить до вестибулярних сходів
(5), а порожнина під базилярною
пластинкою — до барабанних сходів
(6). Судинна смужка, що містить
капіляри, лежить на спіральній
зв'язці (7), позаду якої розташована
зовнішня стінка кісткової завитки.
Спіральна зв'язка утворена щільною
волокнистою сполучною тканиною.
• Нижня базилярна пластинка
прикріплена до барабанної губи
лімба (8). Лімб (9) являє собою
потовщення
окістя
спіральної
кісткової пластинки. За допомогою
поглиблення лімб ділиться на верхню
вестибулярну губу (10) і нижню
барабанну губу (8), яка переходить у
базилярну пластинку (4).

19. Морфо-функціональні особливості органу слуху та рівноваги

• Базилярна пластинка з
боку барабанних сходів вкрита
плоским епітелієм, а з боку
завиткового каналу - базальною
мембраною, безпосередньо на
якій лежать клітини спірального
кортієвого органу.
• Спіральний
орган
складається з двох типів клітин
–
сенсорних
і
підтримувальних.
Сенсорні
клітини
поділяються
на
зовнішні (15) і внутрішні (13),
а межею між ними є тунель
(11),
який
заповнений
ендолімфою. Тунель обмежують
клітини-стовпи (12).

20. Морфо-функціональні особливості органу слуху та рівноваги

• Внутрішні сенсорні клітини
мають келихоподібну форму, лежать
в один ряд на внутрішніх
підтримувальних
епітеліальних
клітинах (14). На апікальній
плазмолемі внутрішніх сенсорних
клітин знаходяться 30 - 60 коротких
нерухомих стереоцилій.
• Зовнішні волоскові епітеліоцити
мають циліндричну форму і лежать
трьома паралельними рядами на
зовнішніх опорних клітинах (16).
Вище розташовані клітини Гензена
(17). Зовнішні волоскові клітин
сприймають
звуки
більшої
інтенсивності, а внутрішні можуть
сприймати слабкі звуки.

21. Морфо-функціональні особливості органу слуху та рівноваги

• Опорні клітини поділяються
на внутрішні та зовнішні. До них
відносяться клітини стовпи, та
клітини
Гензена,
клітини
Клаудіуса клітини Беттхера. Всі
опорні
клітини
на
відміну
сенсорних лежать на базальній
мембрані. Через всю цитоплазму
цих клітин проходить пучок
фібрил і утворює на поверхні
клітин розширену ретикулярну
пластинку, яка містить отвори,
через які проникають волоски
волоскових клітин. Таким чином,
ретикулярна пластинка підтримує
та захищає волоски і забезпечує їх
упорядковане розташування.

22. Морфо-функціональні особливості органу слуху та рівноваги

• Внутрішні та зовнішні стовпчасті
клітини,
або
клітини-стовпи
(12)
з'єднуючись утворюють тунель, через який
до рецепторних клітин підходять дендрити
чутливих нейронів. Крім того, тунель
захищає нервові закінчення.
• Зовнішні і внутрішні клітини Гензена
(17) забезпечують цілісність волоскових
клітин і таким чином створюють умови для
перетворення звукових коливань на нервові
імпульси. Їх цитоплазма містить багато
глікогену необхідного для живлення
сенсорних клітин.
• Клітини Клаудіуса виконують опорну
функцію. Клітин Беттхера приймають
участь в іонному обміні та регуляції рівня
калію, який необхідний для нормальної
роботи слухових рецепторів.

23. Морфо-функціональні особливості органу смаку

• Орган смаку - це сукупність
смакових
бруньок,
які
розташовані в багатошаровому
епітелії сосочків язика. Кожна
смакова
брунька
—
це
грушоподібна
структура
з
невеликою
порожниною
всередині, яка відкривається на
поверхню через смакову пору.
Порожнина
заповнена
матеріалом,
багатим
полісахаридами.
Смакова
брунька складається з 40-60
щільно прилеглих епітеліальних
клітин
трьох
типів:
рецепторних, підтримуючих і
базальних.
рецепторні клітини
смакова пораПідтримуючі клітини
смакова пора

24. Морфо-функціональні особливості органу смаку

• Рецепторні
(смакові,
сенсорні)рецепторні клітинимікроворсинки
смакова пораПідтримуючі клітини
епітеліальні клітини на апікальній
поверхні
містять
численні
мікроворсинки, які значно збільшують
поверхню
клітин.
Рецепторні
епітеліальні клітини відокремлені одна
від
одної
підтримуючими
епітеліальними клітинами.
• Підтримуючі клітини мають велике
ядро, чітко виражену гранулярну та
агранулярну ендоплазматичну сітку,
комплекс Гольджі та пучки тонофібрил.
смакова пора
Опорні
клітини
синтезують
глікопротеїни.
• Базальні епітеліальні клітини
розташовані біля основи смакової
бруньки і є малоспеціалізованими
клітинами,
з
яких
розвиваються
підтримуючі та смакові клітини.

25. Морфо-функціональні особливості органу нюху

Орган нюху є периферійною частиною
нюхової сенсорної системи і розташований в
епітелії верхньої частини носової порожниниі та
верхній частині перетинки носа. Нюховий
епітелій складається з трьох типів клітин:
нюхових, опорних і базальних.
Нюхові нейросенсорні клітини мають
короткий периферичний відросток - дендрит і
довгий (центральний) аксон. Ядровмісні частини
займають серединне положення в товщі нюхового
епітелію. Периферичний відросток має на кінці
потовщення (нюхову булаву) з вусиками нюховими віями (їх кількість 10-12), які йдуть
паралельно поверхні багаторядного стовпчастого
епітелію (псевдошарового) і знаходяться в
постійному русі. Мембрани війок містять
спеціальні рецепторні білки. При їх контакті з
молекулами пахучих речовин у результаті
відкриття іонних каналів змінюється проникність
клітинних мембран для іонів і формується
нервовий імпульс.
Орган
нюху
1
–
нюхова
нейросенсорна
клітина;
2підтримуюча
епітеліальна
клітина; 3 - базальна клітина; 4 –
аксон.

26. Морфо-функціональні особливості органу нюху

• Підтримуючі
епітеліальні
клітини
утворюють
багаторядний епітеліальний шар,
в якому розташовуються нюхові
клітини,
розділені
підтримуючими епітеліоцитами.
Апікальна
поверхня
цих
епітеліальних клітин містить
численні ворсинки. В цитоплазмі
є гранули пігменту жовтуватого
кольору, схожого на ліпофусцин.
Тому, зовні нюхова частина
епітелію
відрізняється
від
дихальної
жовтуватим
кольором.
Орган
нюху
1
–
нюхова
нейросенсорна
клітина;
2підтримуюча
епітеліальна
клітина; 3 - базальна клітина; 4 –
аксон.

27. Морфо-функціональні особливості органу нюху

• Базальні клітини мають
конічну форму і лежать на
базальній мембрані на деякій
відстані одна від одної. Базальні
клітини служать джерелом для
утворення нюхових і опорних
клітин
і
таким
чином
забезпечують регенерацію. З
віком регенераторні властивості
знижуються, що супроводжується
зниженням кількості нюхових
клітин
(~1%
щорічно)
та
зниженням гостроти нюху.
Орган
нюху
1
–
нюхова
нейросенсорна
клітина;
2підтримуюча
епітеліальна
клітина; 3 - базальна клітина; 4 –
аксон.

28. Морфо-функціональні особливості органу нюху

• У підлягаючій пухкій волокнистій
сполучній тканині нюхової зони
розташовуються
кінцеві
відділи
трубчасто-альвеолярних залоз, які
виділяють
секрет,
що
містить
мукополісахариди. Їхній секрет разом
із
секретом
підтримуючих
епітеліоцитів зволожує поверхню
нюхової зони, що є необхідною
умовою для функціонування нюхових
клітин. У секреті, що омиває нюхові
війки, розчиняються пахучі речовини,
наявність яких тільки в цьому
випадку сприймається рецепторними
білками, вбудованимив мембрану
війок нюхових клітин.
Орган
нюху
1
–
нюхова
нейросенсорна
клітина;
2підтримуюча
епітеліальна
клітина; 3 - базальна клітина; 4 –
аксон.

29. Морфо-функціональні особливості органу нюху

• Описана
частина
органу
нюху
називається основною, але ще існує
додаткова рудементарна частина вомероназальний орган (орган Якобсона).
Він представлений ​двома епітеліальними
трубками, що відкриваються з одного боку
в порожнину носа та замкнутими з іншого.
У людини вони розташовуються у
сполучній тканині передньої третини
носової перетинки. Епітелій, що вистилає
якобсонів
орган,
складається
із
рецепторних і підтримуючих клітин.
Нюхові булави рецепторних клітин тут не
містять вій, але мають розвинені нерухомі
мікроворсинки.
• Функціями вомероназального органу є
вловлювання
феромонів,
регуляція
сексуальної
поведінки,
участь
у
формуванні емоцій, пов'язаних із статевою
сферою, регуляція статевого циклу.