0235C340

1. Лабораторна оцінка водно-сольового обміну

Лабораторна оцінка водносольового обміну
Виконала
Студентка 200М групи
Петращук Олександра

2.

Водно-сольовий обмін — це сукупність процесів, які забезпечують підтримання в організмі
необхідної кількості води та розчинених у ній мінеральних речовин — електролітів. Він має
важливе значення для підтримання сталості внутрішнього середовища організму,
осмотичного тиску, об'єму крові, кислотно-лужної рівноваги, а також нормального
функціонування нервової системи, м'язів і серця.

3. Na+

Гіпернатріємія
• втрата води (піт, блювання, діарея)
• поліурія (нецукровий діабет)
• гіперальдостеронізм,
• синдром/хвороба Кушинга
• порушення спраги
• надлишкове введення солі
Гіпонатріємія
• нефропатії, канальцеві порушення
• надниркова недостатність
• гіпоальдостеронізм
• гіпотиреоз
• серцева недостатність, цироз, нефротичний
синдром
• гіперглікемія
• гіперліпідемія/гіперпротеїнемія
(псевдогіпонатріємія)

4. К+

Гіперкаліємія
• підвищене надходження калію
• масивний гемоліз, травми тканин
• ацидоз, ішемія, шок
• злоякісна гіперпірексія
• анорексія, голодування
• гостра та хронічна ниркова недостатність
Гіпокаліємія
• хронічне голодування
• втрати калію з кишковими секретами (блювання,
діарея), сечею
• альдостеронізм, синдром Кушинга
• синдром Барттера, Фанконі
• осмотичний діурез
• муковісцидоз
• періодичний параліч, алкалоз
• опіки, рани
• булімія, пухлини підшлункової

5. Ca2+

Гіперкальціємія
• інтоксикація вітаміном D
• гіперпаратиреоїдизм
• тиреотоксикоз
• саркоїдоз
• остеопороз
• множинна мієлома
• метастази пухлин у кістки
• ідіопатична гіперкальціємія у немовлят
Гіпокальціємія
• гіпопаратиреоз (первинний, вторинний)
• псевдогіпопаратиреоз
• дефіцит вітаміну D
• порушення всмоктування в кишечнику
• нефролітіаз, метаболічний ацидоз

6. Сl-

Гіперхлоремія
• надлишок NaCl
• затримка рідини (набряки, транссудати)
• ниркові захворювання
• гіперальдостеронізм
Гіпохлоремія
• недостатнє надходження
• втрати: блювання, діарея, поліурія, піт
• порушення моторики кишечника
• парез кишечника
• судоми
• олігурія

7.

РO₄³⁻
Референтні значення:
Сироватка:
Діти 1.29-2.26 (ммоль/л)
Дорослі 0.80-1.61 (ммоль/л)
Сеча:
Дорослі 0.4-1.3 (г)/24 (год)
Підвищення
• руйнування кісткової тканини
(пухлини, лейкоз, саркоїдоз);
• надмірне накопичення вітаміну D;
• загоєння переломів;
• зниження функції паращитоподібних
залоз.
Зниження
• нестачу гормону росту;
• дефіцит вітаміну D;
• порушення всмоктування, важкий
пронос, блювоту;
• гіперкальціємію.

8.

Mg
Підвищення (гіпермагніємія)
• зневоднення;
• ниркова недостатність;
• недостатність надниркових залоз;
• множинна мієлома.
Зниження (гіпомагніємія)
• порушення надходження і/або всмоктування
магнію;
• гострий панкреатит;
• зниження функції паращитоподібної залози;
• хронічний алкоголізм;
• вагітність.

9.

HCO3-
Підвищення
Зниження
Метаболічний ацидоз
компенсований респіраторний
алкалоз.
Компенсований респіраторний
ацидоз
метаболічний алкалоз.

10.

Методи визначення електролітів
1. Іон-селективний метод (ISE) — вимірюють електричний потенціал, який виникає при
взаємодії електрода з певним іоном. Використовують для Na⁺, K⁺, Cl⁻, Ca²⁺.
2. Полум’яна фотометрія — зразок вводять у полум’я та вимірюють інтенсивність
випромінювання атомів. Переважно визначають Na⁺ і K⁺.
3. Спектрофотометрія — після реакції з реагентами вимірюють поглинання світла
утвореною сполукою. Застосовують для Ca²⁺, Mg²⁺, фосфатів.
4. Колориметрія — визначають концентрацію за інтенсивністю забарвлення продукту
реакції. Використовують для Ca²⁺, Mg²⁺, фосфатів.
5. Титриметрія — визначають концентрацію за кількістю реагенту, необхідного для реакції.
Може застосовуватися для Cl⁻.
6. Іонна хроматографія — іони спочатку розділяють у колонці, після чого визначають їх
концентрацію за сигналом детектора. Можна визначати Na⁺, K⁺, Cl⁻, Ca²⁺, Mg²⁺ та інші
іони.

11.

Аналізатор електролітів
LabAnalyt 910 C Plus
Аналізатор електролітів GE300
Аналізатор електролітів АЕК-01

12.

Як правильно підготуватися до аналізу
здавати кров натщесерце;
не вживати алкоголь за 24 години;
уникати інтенсивних тренувань напередодні;
пити достатньо води;
повідомити лікаря про прийом ліків.
Деякі препарати можуть впливати на рівень електролітів, зокрема:
діуретики;
гормональні засоби;
деякі антибіотики.

13.

14.

Осмолярність — це показник, який визначає загальну концентрацію осмотично
активних частинок (таких як натрій, глюкоза, сечовина та інші) в одному літрі біологічної
рідини. Вимірюється в міліосмолях на літр.
Норма: 280 - 300 мОсм/л Н2О.
Формули розрахунку осмолярності:
1. Для сироватки
1.86*(Na ммоль/л) + (Глюкоза у венозній крові натще ммоль/л) + (Сечовина ммоль/л) + 9
= мОсм/л Н2О= ммоль/л Н2О.
2. Для сечі
2*(Na ммоль/л) + (К ммоль/л) + (Глюкоза у сечі ммоль/л) + (Сечовина ммоль/л) мОсм/л
Н2О.

15.

Основним методом визначення осмолярності є
осмометрія. Для цього використовують
осмометри, зокрема кріоскопічні
(заморожувальні), які визначають осмолярність за
температурою замерзання досліджуваної рідини.
дегідратації (зневодненні);
надмірному споживанні води / гіпергідратації;
нирковій недостатності та інших порушеннях функції
нирок;
цукровому діабеті;
гіпонатріємії;
синдромі неадекватної секреції антидіуретичного
гормону (СНАДГ);
деяких ендокринних порушеннях, зокрема
наднирниковій недостатності;

16.

Висновок
Лабораторна оцінка водно-сольового обміну має важливе значення для визначення
стану водного балансу та електролітів в організмі. Визначення рівнів Na⁺, K⁺, Ca²⁺,
Cl⁻ та інших показників дає змогу виявити порушення електролітного балансу й
оцінити функціональний стан нирок та інших систем організму. Сучасні лабораторні
методи, зокрема іон-селективний метод та осмометрія, забезпечують точну оцінку
цих показників і допомагають своєчасно виявляти патологічні зміни.

17. Дякую за увагу