Систематика найпростіших. Ряд кров’яні споровики

1. СИСТЕМАТИКА НАЙПРОСТІШИХ : 1. Тип Sarcomastigophora – Саркомастигофори 2. Тип Labyrinthomorpha – Лабіринтоподібні 3. Тип

Apicomplexa – Апікомплексні
4. Тип Microspora – Мікроспоридії
5. Тип Ascetospora - Аскетоспоридії
6. Тип Myxozoa – Міксоспоридії
7. Тип Ciliophora – Інфузорії
До типу Apicomplexa відноситься клас Sporozoea Споровики, до якого входять підкласи: Gregarinia Грегарини і Coccidia - Кокцидії. Підклас Кокцидії
формують ряди Coccidiida – Власне кокцидії та
Haemosporidiida – Кров’яні споровики.

2. Ряд кров’яні споровики – Haemosporidiida Дрібні паразити еритроцитів крові хребетних тварин (ссавців, птахів, рептилій). До

цієї групи
відноситься малярійний плазмодій – збудник
малярії, яка поширена у тропічних та
субтропічних країнах. До моменту встановлення
збудника малярії її вважали хворобою, яку
спричиняє погане повітря боліт. Тільки у середині
ХХ століття був з’ясований життєвий цикл
збудника і ліквідовані епідемії малярії у Європі, у
тому числі і на Україні, Північній Америці та
Австралії. Проте залишається бути поширеною в
Африці (летальність -10% хворих, та 50% - серед
дітей) Латинській Америці і Тропічній Азії.

3. Така ситуація з епідемічним поширенням малярії створює небезпечні передумови відновлення даного захворювання і на інших

територіях.
На відміну від інших кокцидій (еймерій)
спорогонія у малярійного плазмодію відбувається
не у зовнішньому середовищі, а в організмі
кровосисних комах. Його спорозоїти не мають
коноїда. Жодна із стадій життєвого циклу не
проходить у зовнішньому середовищі, тому
захисної оболонки навколо спорозоїтів (спори) не
утворюється. У малярійного плазмодію наявні
два живителі – комарі роду Anopheles (в організмі
яких проходить статеве розмноження) і людина
(у якій відбувається нестатеве розмноження).

4.

Характеристика патогенних для людини видів
Plasmodium
Збудник
Інші симптоми
захворювання
Збільшення
печінки і селезінки
Інкубаційний
період і
летальність
8-16 днів
-
Захворювання
і період між
лихоманкою
Тридобова
малярія,48 год
Plasmodium
vivax
Plasmodium
ovale
Збільшення
печінки і селезінки
14-15 днів
+/-
Тридобова
малярія,48 год
Plasmodium
malariae
Ураження нирок
20-35 днів
+/-
Чотиродобова
малярія,72 год
Plasmodium
falciparum
Непрохідність
капілярів мозку
7-12 днів
+
Тропічна
малярія,
нерегулярні

5.

Цикл розмноження:
(організм людини)
спорозоїт –
шизогонія у клітинах
печінки – мерозоїт –
шизогонія у клітинах
еритроцитів –
мікро- і
макрогаметоцити –
(організм комара)
мікро- і макрогамети –
гаметогамія –
зигота (оокінета) –
ооциста –
спорогонія.

6. Мерозоїт, який має більш овальну форму, ніж спорозоїт, всередині еритроцита перетворюється на трофозоїта із великою травною

вакуолею
посередині (стадія кільця). Згодом утворюються
псевдоподії, трофозоїт стає рухливим, а травна
вакуоля зникає. Після завершення еритроцитарної
шизогонії оболонка еритроцита руйнується і
мерозоїти, що утворилися, синхронізовано
переходять у кров’яне русло. Підвищення
температури зумовлює масовий вихід у кров’яне
русло токсичних метаболітів мерозоїтів та
продуктів розпаду гемоглобіну – гранули чорнобурого пігменту меланіну.

7. Розвиток спорозоїтів в організмі комара є залежним від температури і триває протягом одного-чотирьох тижнів. За температури

нижчої
14-16оС комар гине раніше, ніж завершиться
формування інвазійної стадії.
Засоби боротьби з малярією:
- хімічні (нафтування, застосування
інсектицидів, зокрема ДДТ);
- фізичні (опромінення самців, що дають
неплодюче потомство);
- біологічні (риба гамбузія, що живиться
личинками і лялечками комарів; пошук
ефективних засобів імунізації).

8. Вважалося, що найближчим часом малярія буде подолана у зв’язку із інтенсивним використанням ДДТ, який суттєво знижував

чисельність популяції
малярійного комара, та успішним застосуванням у
лікуванні хворих препарату хлорохіну. Проте,
виявилося, що збудник набуває стійкості до
лікарських препаратів, а переносник – до ДДТ.
При дослідженні генів, які кодують молекули
зовнішньої оболонки малярійного плазмодію були
виявлені білки, що містять антигенні ділянки, які
повторювалися. Такі білки спорозоїтів та
мерозоїтів продукуються у великій кількості (1030% від усієї кількості білків) і здатні
від’єднуватися від поверхні плазмодію.

9. Вони відіграють роль “хибної мішені” для імунної системи і антитіла, утворення яких вони індукують, не дають організму-живителю

ніякого
захисту від малярійного плазмодію. Успішним
вирішенням проблеми створення протималярійної
вакцини є встановлення структури інших
поверхневих білків, які б могли зумовлювати
утворення антитіл на усіх етапах розвитку
плазмодію (спорозоїта, мерозоїта, гаметоцита); або
з’ясування механізму проникнення плазмодію у
клітини печінки та еритроцити (люди, хворі на
серпоподібно-клітинну анемію із зміненою
морфологією еритроцитів, є стійкими до
захворювання малярією).