Ряд volvocida. Вольвоксові переважно прісноводні планктонні види, крім одноклітинних

1. Ряд Volvocida – Вольвоксові Переважно прісноводні планктонні види. Крім одноклітинних, до них належать багатоклітинні

(колоніальні) організми. У деяких клітини у колоніях
є морфологічно і фізіологічно рівноцінними (Gonium,
Pandorina, Eudorina), в інших – підлягають
диференціації на вегетативні та генеративні (Volvox).
Вольвоксові здатні утворювати особливий тип
колоній – ценобії, кількість клітин у яких є величина
стала, що є результатом палінтомії. Для більшості
видів характерні 2 або 4 джгутики однакової довжини
і будови, наявність целюлозної клітинної стінки та
домінування хлорофілів a і b над каротиноїдами.
Деякі види є безколірними і живляться гетеротрофно.

2.

3. Представники роду Chlamydomonas масово розвиваються у невеликих прісних водоймах. Деякі (Chlamydomonas reinhardtii) з них є

модельними об’єктами у генетичних і
фізіологічних дослідженнях. Це одноклітинні
організми з двома однаковими джгутиками
та целюлозною оболонкою. У цитоплазмі
містяться ядро, хроматофори, піреноїд,
стигма, скоротливі вакуолі, зерна крохмалю.
У сприятливих умовах розмножується
нестатево зооспорами, в екстремальних –
статево (у більшості це ізогамія).

4. У багатьох видів статевий процес можливий при наявності „+” та „–” гамет, які зливаються попарно завдяки хемотаксису. При цьому

вони спочатку склеюються своїми
джгутиками та виділяють фермент, який
руйнує клітинну стінку. Слідом за
плазмогамією відбувається злиття ядер та
пластид. У деяких видів статевий процес має
характер гетерогамії (гамети рухливі і
морфологічно різні) та оогамії (одна з гамет є
нерухлива).

5.

6. В іншого одноклітинного представника Dunaliella salina, який зустрічається у солоних водоймах, клітинна стінка та пульсуюча

вакуоля відсутні. За формою
клітини і внутрішньою будовою дюналіелла
подібна до хламідомонад, проте здатна до
метаболії. Розмножується вегетативно
(поздовжнім поділом) та статево (гологамією
– злиттям клітин, які зовнішньо не
відрізняються від вегетативних). Відноситься
до технологічних об’єктів: з її біомаси
отримують β-каротин та гліцерин.

7. Gonium pectorale утворює пластинчасті колонії з 16 клітин, розташованих в одній площині таким чином, що всі їх джгутики

спрямовані в один бік.
Ценобії Pandorina morum також складаються
із 16 клітин, які контактують своїми краями і
утворюють слизистий еліпсоїд.
Eudorina elegans складається із 32 клітин, які
вільно лежать в еліптичному ценобії.

8.

9.

10. Колонія вольвокса має вигляд кулі, середина якої заповнена слизом. Зовнішній шар утворений клітинами, які мають два рівноцінні

джгутики
спрямовані назовні. У своїй сукупності джгутики
забезпечують рух колонії. Координація їх рухів
забезпечується цитоплазматичними містками,
якими клітини зв’язані між собою. Клітини
поділяються на вегетативні та генеративні.
Кожна з вегетативних клітин містить стигму,
хроматофор, ядро. Колонія до джерела світла
рухається одним із полюсів, розміри
вегетативних клітин на якому є меншими, проте
стигми у них є більших розмірів.

11. Генеративні клітини здебільшого розташовані на протилежному полюсі. Вони поділяються на статеві і нестатеві. Останні за своїм

складом
є подібними до вегетативних клітин, проте
переважають їх своїми значними розмірами.
Вони мають ще іншу назву – вегетативні
клітини розмноження або партеногонідії. У
результаті палінтомії вони утворюють дочірні
колонії, які впадають у порожнину
материнської. Після загибелі материнського
організму вони переходять до самостійного
життя.

12. Під час утворення колонія проходить кілька стадій. На одній із них вона має форму пластинки, на наступній – кулі з отвором

(фіалопором), в якій джгутики клітин
спрямовані всередину. І на завершальній
стадій переходу до самостійного життя
відбувається вивертання (екскурвація)
колонії назовні через фіалопор, у результаті
якої джгутикові кінці клітин стають
зовнішніми.

13.

14.

15.

16. Із статевих клітин розвиваються великі нерухливі макрогамети та дрібні рухливі мікрогамети. В одних видів (Volvox aureus) вони

розвиваються у межах різних колоній, в
інших (Volvox globator) – у межах однієї.
Можливість формування макрогамет в одній
колонії з мікрогаметами визначається у
деяких видів виділенням так званого
чоловічого статевого індуктора (в одного із
видів вольвокса таким індуктором є Lглутамінова кислота).

17. Після копуляції гамет зигота одягається товстою оболонкою і переходить у стан спокою. Після його завершення ядро ділиться

редукційно. Через серію поділів
зигота розвивається у новий ценобій.
Статевий процес у колоніальних різниться за
формою:
у гоніуму і пандоріни спостерігається
ізогамія,
у евдоріни – гетерогамія,
у вольвокса – оогамія.
Цикл розвитку із зиготичною редукцією.

18.

19. Рослинні джгутикові мають важливе значення як первинні продуценти у природних гідроекосистемах. Деякі з них використовуються як

промислові види, тобто
вирощуються з метою отримання біомаси,
яка містить біологічно активні органічні
речовини – вітаміни, вуглеводи, вуглеводні,
ліпіди, гормони росту, амінокислоти,
органічні кислоти.

20. Розмножуючись у водоймах із різним набором і кількістю органічних сполук, рослинні джгутикові є чутливими індикаторами

екологічного стану водойм і
використовуються з метою встановлення
якості води та її придатності до різного роду
водокористування. Джгутикові не тільки
залежні від умов зовнішнього середовища, а
й здатні активно формувати його хімічний
склад своїми екзометаболітами.