Соціоекосистеми

1. Соціоекосистеми

2. План

• Соціоекологія - наука про структуру і закони функціонування
соціоекосистем. Поняття соціоекосистеми
• • Історія взаємовідносин людського суспільства і природи.
Чотири етапи розвитку глобальної соціоекосистеми нашої
планети
• • Класифікація і структура соціоекосистем Функціонування
соціоекосистем. Залежність соціоекосистем від речовинноенергетичного балансу

3.

• З середини 70-х років 20 - го століття стала
розвиватися, як окрема екологічна дисципліна,
соціоеклогія. Це було зумовлено тим, що
антропогенне забруднення природи істотно
порушило природні процеси в біосфері, що стало
загрожувати здоров'ю і самому життю людей.

4.

Соціоекологія - наука, що вивчає закономірності взаємодії суспільства і природи, і
розробляє наукові основи гармонізації цієї взаємодії.
Соціоекологія є теоретичною базою усіх практичних заходів з охорони природи та
раціонального використання природних ресурсів.
Для вирішення глобальної суперечки міжлюдським суспільством та природою
потрібна переорієнтація всієї системи природокористування на нових наукових
засадах. Вони повинні ґрунтуватись на необхідності досягнення компромісу між
соціальними і економічними потребами суспільства та можливостями біосфери
задовольнити їх без загрози для свого нормального функціонування.
З погляду системного підходу, соціоекологія - наука про соціоекосистеми, їх
структуру і закони функціонування.
Таким чином, об'єктом вивчення соціоекологіі є соціоекосистеми.
Соціоекосистеми - це територіальні системи, що охоплюють визначені групи
суспільства з усіма продуктами виробничої діяльності і навколишнє середовище в
межах більш-менш автономно керованих адміністративно - господарських одиниць
різноманітного рангу.

5. Історія взаємовідносин людського суспільства і природи. Чотири етапи розвитку глобальної соціоекосистеми нашої планети

6.

• Перший період (давній) - включає палеоліт, мезоліт і неоліт. У
палеоліті (від майже 2 млн. років до ЗО —35 тис. років тому)
жили збирачі та перші мисливці пітекантропи, синантропи,
неандертальці та кроманьйонці. У мезоліті (від ЗО до 10 тис.
років тому) до збирання та полювання людей додається
рибальство, з'являються більш досконалі знаряддя з кісток,
каміння, рогу, дерева (гачки, сітки, сокири, човни, глиняний
посуд). Неоліт (8-4 тис. років тому) відзначається появою
землеробства, скотарства, свердлування, шліфування, перших
будинків, святилищ.
• Перший давній період характеризується накопиченням знань
про природу, пристосуванням людини до природи та дуже
незначним антропогенним впливом на неї. Основним
джерелом енергії тоді була мускульна сила людини, яка
повністю залежала від природи.

7.

Другий період (агрокультурний) —включає
рабовласницький лад і феодалізм. У цей період
інтенсивно розвивається землеробство,
скотарство, виникають ремесла, розширюється
будівництво сіл, міст, фортець. Людство своєю
діяльністю починає завдавати природі відчутної
шкоди, особливо після виникнення та розвитку
хімії та одержання перших кислот, пороху, фарб,
мідного купоросу. Чисельність населення в XV XVII ст. уже перевищувала 500 млн. Цей період
можна назвати періодом активного
використання людиною природних ресурсів,
взаємодії з природою. Тиск на довкілля в цей
час був загалом ще незначним і локальним.

8.

• Третій період (індустріальний) (XVIII ст. - перша половина XX
ст.)- час бурхливого розвитку фізики, техніки, винайдення
парового двигуна, електричного мотора, атомної енергії,
стрімкого зростання чисельності населення (понад 3,5 млрд.).
Це - період активного розвитку локальних і регіональних
екологічних криз, протистояння природи та людського
суспільства, страшних, за своїми екологічними наслідками,
світових війн, хижацької експлуатації всіх ресурсів природи.
Основними принципами розвитку суспільства на той час були
боротьба з природою, її підкорення, панування над нею та
впевненість, що природні ресурси невичерпні.

9.

Четвертий період - (сучасний) (останні 50—
55 років) характеризується розвитком
глобальної екологічної кризи,
виникненням і посиленням парникового
ефекту, появою озонових дірок та
кислотних дощів, суперіндустріалізацією,
супермілітаризацією, суперхімізацією,
суперспоживанням і суперзабрудненням
усіх геосфер. Чисельність людства в 1999
р. досягла 6,0 млрд. чоловік.
Особливостями цього періоду є також
виникнення та поширення громадського
руху за охорону природи в усіх розвинених
країнах світу, активне міжнародне
співробітництво в галузі охорони довкілля.
Оскільки екологічна криза екосфери
планети в останній, четвертий, період
розвивалася нерівномірно - залежно від
обсягів впливу різних антропогенних
факторів, її тривалість умовно можна

10.

• В останній період людина виступає як могутня геологічна сила, що змінює стан екосфери
всієї планети. Масштаби людської діяльності вражають своїми розмірами. На превеликий
жаль, ця діяльність переважно негативно впливає на природу.
• Якщо 20 років тому на Землі щоденно зникав один вид тварин, то нині, заданими
Всесвітнього фонду охорони живої природи, - один вид на годину. Основна причина —
винищення тропічних лісів (на Філіппінах і Мадагаскарі вони зникли майже повністю,
страшними темпами знищуються в Амазонії). Лише за четвертий період (з 1950 р.) зникло
понад 40 видів птахів та 40 видів ссавців (тільки в межах Східних Карпат зникло майже 20
видів). У Червону книгу України сьогодні занесено понад 800 видів тварин і рослин, тобто
вони знаходяться під загрозою знищення.
• Величезної шкоди завдає всій живій природі хімізація сільського господарства (в ґрунти
щорічно вноситься понад 300 млн. т мінеральних добрив і близько 4 млн. т. пестицидів). За
останні десятиріччя дуже зросла кількість вживаних людством мінеральних добрив та
пестицидів (інсектицидів, фунгіцидів, гербіцидів), а врожайність неухильно знижується, й
ґрунти виснажуються достану повної деградації, набагато десятиріч втрачаючи родючість.
Крім того, отрутохімікатами в світі щорічно отруюються понад 2 млн. чоловік (і ця цифра
зростає), а в результаті спровокованої людиною еволюції сотні видів комах та, так званих,
шкідливих рослин, грибів, гризунів пристосовуються до отрутохімікатів, стають стійкими до
них. Яскравий приклад - колорадський жук, який щорічно в усьому світі завдає збитків
набагато сотень мільйонів доларів і виживає, чим би його не труїли. Збільшується кількість
людей, які страждають від алергії, спричиненої пестицидами. Багато пестицидів є
канцерогенними, викликають лейкоз, мутагенні зміни в організмі.

11. Класифікація і структура соціоекосистем

1 .Глобальна соціоекосистема - суспільство - природа всієї
планети.
2. Регіональні соціоекосистеми - державні, обласні, районні.
3.Локальні соціоекосистеми - міські, сільські, с/господарські.
Соціоекосистеми характеризуються низкою особливостей:
а) системи ієрархічні;
б) саморегуляційні;
в) територіальні;
г) динамічні.

12.

• Компонентами соціально - економічної
підсистеми є: населення, промислові,
енергетичні, сільськогосподарські і інші
техногенні об'єкти.
Структура соціоекосистеми подана на рис

13. Функціонування соціоекосистем. Залежність соціоекосистем від речовинно-енергетичного балансу

В останні роки, коли антропогенні навантаження на природу стали
настільки великі, що стало руйнуватися природне середовище, людство
починає усвідомлювати, що вихід треба шукати в компромісному
об'єднанні різнонаправлених, суперечливих соціально-економічних і
екологічних інтересів. Це можливо лише при розгляді системи суспільство
- природа як єдиної системи - соціоекосистеми.
Критерієм досконалості такої системи є оптимальні природні, матеріальні,
санітарно-гігієнічні та естетичні умови існування в ній людського
суспільства.
Соціоекосистеми є системами динамічними, їхні підсистеми і компоненти
постійно взаємодіють один з одним і видозмінюються.

14.

• Соціоекосистеми - саморегулюючі системи. На відміну від екосистем, де
центральним організуючим чинником є жива речовина, у соціоекосистемах цю
функцію виконує людство. Якщо основа існування екосистеми - харчування, а
головна функція - забезпечення кругообігу речовини (біотичних, трофічних
відношень), то в соціоекосистемі основа існування - праця, головна функція соціальний обмін речовини і суспільні відносини.
• Основним соціоекономічним законом є закон оптимальної відповідності стану
природного середовища і характеру розвитку суспільства, суть якого така:
люди в процесі природокористування повинні постійно пов'язувати свої
соціально - економічні потреби з можливостями біосфери задовольнити їх без
особливих втрат для себе.