Історія рідного краю

1.

2. Місто Стрий

Колись давно в тих місцях, де зараз
околиці Стрия, шуміли похмурі ліси.
Між крутими берегами звивалася
бурхлива річка. Вздовж неї проліг
купецький шлях на захід, яким їздили
з крамом за гори. Небезпечним був
шлях: нападали грабіжники —
дядько (на Галичині дядька
звуть стриєм) з синами свого брата.
Немало людей загубив марно
стрий, грабуючи скарби купецькі. А
на старості літ чужа кривда
озвалась — в три погибелі стрия
скрутило. Щоб спокутувати гріх,
поселився в лісах у низенькій хижі
при річці, розвів пасіку, кіз та й почав
мирно жити. Припинили розбій і
його побратими та заходили часто
до стрия. Тому й це місце назвали
Стриєм. Сільце згодом виросло в
городище, а потім стало містом —
красивим Стриєм.

3.

Місто розташоване у південнозахідній частині Львівської
області, за 67 кілометрів від
обласного центру,
в східноєвропейському
часовому поясі між 23 та
24 меридіанами, на лівому
березі
однойменної ріки на низькогірні
й частині Стрийсько-Сянської
Верховини. Рельєф на території
міста — рівнинний. Зручне
розташування на перехресті
міжнародних залізничних та
автомобільних шляхів, а також
близькість
курортів Моршина, Трускавця і
Славсько та рекреаційної зони
Карпат відкриває перспективи
для розвитку міста як
торгівельного та рекреаційнотуристичного центру.

4. I-ша Світова війна, Легіон УСС

З початком Першої світової
війни Стрий став місцем
народження легіону «Українських
січових стрільців». Сюди на
заклик Головної Української Ради
(ГУР) і Бойової управи прибуло
близько 10 тисяч добровольців.
Однак австрійська влада,
побоюючись формування такої
могутньої військової сили,
погодилась прийняти тільки десять
сотень по 250 стрільців кожна.
З 8 вересня по 19 жовтня 1914 року і
з 22 жовтня 1914 по 31 травня 1915 рік
Стрий було окуповано російськими
військами. Потім знову потрапляє під
панування Австро-Угорщини, яке
тривало до листопада 1918 року.

5. Радянські часи

17 вересня 1939 року згідно з німецько-радянською угодою Західна Україна
приєднана до Радянського Союзу. Радянська окупація у липні 1941 року
змінюється німецькою. Війська вермахту зайняли місто 2 липня 1941 року. У
середині листопада 1941 року німецька оперативна команда розстріляла у
лісі біля Стрия майже все єврейське гетто. А 5 серпня 1944 року в Стрий
вступають радянські війська.
У післявоєнний період місто стає великим промисловим центром. Своєму
швидкому соціально-економічному розвитку Стрий завдячує зручному
розташуванню на перехресті міжнародних залізничних та автомобільних
шляхів. В 1961 році в місті діяло 22 підприємства. За радянських часів зростає
кількість мешканців. Докорінно змінюється національний склад населення:
станом на 1959 рік — 68% українців, 30% росіян, 2% інших національностей.
Багато українців з Надсяння і Лемківщини, виселених під час операції «Вісла» з
рідних земель польською владою, залишилися проживати у Стрию. Майже
все польське населення було виселене із міста і депортоване у Східну
Польщу. Зменшилася частка євреїв. До міста починається інтенсивний
приплив російського населення.

6.

У вересні 1988 року в Стрию створено перший в своєму роді
дискусійно-політичний клуб «Аргумент» як опозицію діючому тоді
Стрийському міськкому партії, який послужив основою для
створення Товариства української мови імені Тараса Шевченка. У
жовтні 1989 року відбулися установчі збори-конференція
Стрийської крайової організації Народного Руху України за
перебудову.
4 березня 1990 року відбулися перші демократичні вибори
до Верховної ради України, обласних, міських та селищних Рад
народних депутатів, на яких в Західній Україні перемогли
національні демократичні сили. По Стрийському виборчому округу
в голосуванні взяли участь 88 140 виборців.
14 березня 1990 року, ще за існування СРСР, у Стрию, першому з
українських міст, підняли національний символ — прапор
України[2][3]. У період із 1990 по 1992 роки у Стрию створюються
багато різноманітних громадських організацій: Стрийський
осередок Спілки політв'язнів України, Братство шанувальників
Тараса Шевченка, Братство УПА (спілка колишніх політв'язнів УПА),
Стрийське гімназійне братство (гурт колишніх учнів гімназії та
семінарів Стрия); а також відроджуються молодіжно-юнацька
організація «Пласт» і жіноча організація «Союз Українок»,
стрийський осередок «Просвіти».

7. Часи незалежності України

У вересні 1991 року відкрили
відроджену гімназію імені
митрополита Андрея
Шептицького.
8
березня 1992 року Народни
й дім повернено стрийській
громаді.
У 2003 році місто визнано
найкращим районним
центром Львівської
області[4].
22 лютого 2014 демонтували
пам'ятник радянському
солдату на площі Ринок.[18]

8. Перша згадка про місто

Перша згадка про місто датується 1385 роком. Вже тоді місто згадується як
центр волості. У 1431 році місто отримуєМагдебурзьке право. Значне
зростання Стрия відбувалося у другій половині XVII століття, сприяв
розвиткові міста колишній стрийський староста, а пізніше король Речі
Посполитої Ян Собєський. У ті часи місто носило титул «Вільного
королівського міста». Після Першого поділу Польщі місто відійшло
до Імперії Габсбургів, згодом Австро-Угорська імперія. З початком Першої
світової війни Стрий стає місцем народження легіону Українських січових
стрільців. У 1920–1930-их роках Стрий був одним із найактивніших
осередків УВО й ОУН. В середині XIX століття місто перетворилося на
значний залізничний та газопромисловий центр, що сприяло швидкому
розвитку міста.

9.

У 1809 році в Стрию був
заснований перший
оздоровчий центр — аптека,
пізніше на її базі була відкрита
перша приватна лікарня.
Відкрив її чех Баулік. До того
часу люди в основному
лікувалися методом народної
медицини в домашніх умовах.
В середині XIX століття у Стрию
відкрилася друга приватна
лікарня. Лікування було
дорогим і не всі жителі могли
оплатити послуги лікарів. Тому
за показником смертності
місто посідало третє місце
серед міст Австро-Угорської
імперії наприкінці XIX століття.

10.

У Стрию функціонує понад 20
закладів культури[23]. Найголовніші із
них: Народний
дім, міський та районний будинки
культури.
У місті діє Стрийське
відділення Національної спілки
письменників України та
літературно-мистецькі об'єднання
«Хвилі Стрия» та «Стрий-КО».
Традиційними для міста стали
Всеукраїнський конкурс юних
піаністів імені Нестора
Нижанківського та пісенний
фестиваль «Цвіт папороті», який
у 2009 році проводився у статусі
всеукраїнського[24].

11.

У Стрию функціонує понад 20 закладів культури[23]. Найголовніші із
них: Народний дім, міський та районний будинки культури.
У місті діє Стрийське відділення Національної спілки письменників
України та літературно-мистецькі об'єднання «Хвилі Стрия» та «Стрий-КО».
Традиційними для міста стали Всеукраїнський конкурс юних піаністів
імені Нестора Нижанківського та пісенний фестиваль «Цвіт папороті», який
у 2009 році проводився у статусі всеукраїнського[24].
У Стрию діє декілька мистецьких колективів, зокрема
такі[23]: муніципальний чоловічий хор «Каменяр» (художній керівник та
диригент — заслужений діяч мистецтв України Степан Целюх), Народний
камерний хор імені Михайла Вербицького (художній керівник та
диригент — заслужений працівник культури України Ігор
Михайлів), Зразковий дитячий хор «Щедрик» (художній керівник та
диригент — Ігор Іваницький), Народний камерний оркестр (художній
керівник — Іриней Турканик), Народний драматичний колектив (керівник —
Іван Нагірний), Народний вокально-інструментальний гурт
«Говерла» (керівник — Михайло Золотуха).

12. Архітектура

Значною мірою на архітектуру міста
вплинуло 18 великих пожеж. Найбільша
пожежа 1886 року знищила 3/4 міста (970
будинків): всі громадські будівлі, житлові
квартали, суд, магістрат, костел, військові
склади, податковий уряд, повітову раду,
синагогу. Для відбудови міста уряд АвстроУгорщини надав грошову допомогу в сумі
10 000 золотих крейцерів для відбудови
міста згідно з архітектурним
планом Львівського політехнічного
товариства, котрий передбачав правильні
геометричні форми забудови кварталів,
спорудження двоповерхових кам'яних
домів. Кошти для новобудов збирали в
цілій імперії. Саме тому в Стрию немає
споруд з XVIII і XIX століть. Зате чудово
представлені зразки архітектурних стилів
початку XX століття — романтичний
модерн, сецесія, конструктивізм.
Найдавніші будови — реконструйований
наприкінці XIX століття костел та будинок
санстанції, збудований у
стилі класицизму.

13. Науковці Стрия

Лариса Залеська
Онишкевич (1935) —
українознавець,
літературознавець,
доктор філософії
Пенсильванського
університету,
голова Наукового
товариства ім.
Шевченка в США
(2000–2006).

14. Письменники, поети, перекладачі…

У Стрию народилися українські
перекладачі та поети: Анатолій
Онишко, Ігор Шанковський, поетеса,
письменниця і художниця Ліда Палій та
поетеса, перекладач,
мистецтвознавець Марта Калитовська,
бібліограф, літературознавець,
музеєзнавець, видавець, педагог,
упорядник книжок, автор передмов і
приміток до книг, громадський діяч,
пластун Євген-Юлій Пеленський. У місті
певний час працював український
письменник та громадський діяч Лесь
Мартович, який видав у Стрию
літературно-художній, науковопубліцистичний збірник «Ватра».
Уродженцями міста також є
американський письменник Луї
Беглі та польські письменники Юліан
Стрийковський та Корнелій
Макушинський. У стрийській гімназії
навчався польський поет Казимир
Вежинський.

15. Художники

Одним із найперших
стрийських художників є
представник Львівського
ренесансу — Василь зі
Стрия[42]. Половину свого
життя в місті прожив
український художник та
викладач малювання Петро
Обаль. До стрийських
художників також
належать Ігор
Боднар,Олекса
Харків, Григорій
Паламар, Ігор
Завозін та Остап Оброца.

16. Музиканти, композитори, диригенти

У Стрию свої дитячі роки провів
популярний український пісняр,
композитор, акордеоніст Богдан
Веселовський. Із містом тісно
пов'язані долі таких українських
копозиторів, як Філарет
Колесса, Нестора та Остапа
Нижанківських. Уродженцями міста
є польський композитор Джозеф
Кофлер, українські диригенти Тарас
Микитка та Ярема Скибинський,
брати Володимир та Леонтій
Бебешки (відомий за псевдонімом
«Левко Дурко»). У місті певний час
жив та працював український
диригент та композитор Євген
Форостина.

17. Архітектори

У місті провели свої
дитячі роки та
навчалися такі
українські
архітектори, як Іван
Левинський, Василь
Нагірний та Григорій
Пежанський. Тут
працювали Адам
Опольський та Сильв
естр Гавришкевич.

18. Історики, етнографи та мандрівники

УСтрию народився український
філософ, історик культури Іван
Мірчук. Тут провів свої дитячі
роки український
історик Ярослав Ісаєвич.
Уродженцем міста є польський
мандрівник і
кореспондент Казімєж Новак,
який свого часу став першою
людиною в світі, яка самостійно
двічі перетнула Африку з півночі
на південь і у зворотному
напрямку. В місті певний час
проживав чеський етнограф,
дослідник українського
народного побуту і фольклору в
Галичині Франтішек Ржегорж.

19. Релігійні діячі

У 1683–1684 роках у місті
проживав молдовський
митрополит і політичний
діяч Дософтей. Із містом
пов'язані імена багатьох
діячів УГКЦ: Андрій
Білецький, Олекса
Бобикевич, Мирослав
Любачківський, Олексій
Зарицький. Теперішній
глава УГКЦ Святослав
Шевчук народився в
Стрию.

20. Громадсько-політичні та військові діячі

Громадсько-політичні діячі:
Віталій Антонов (підприємець,
почесний консул Литовської
Республіки у Львові),
Ольга Бачинська,
Остап Вахнянин — діяч Пласту
Збігнєв Месснер (прем'єр-міністр
Польщі у 1985–1988 роках),
Ярослав Кондратьєв (генералполковник міліції, ректор
Національної академії внутрішніх
справ України),
Зеновій Красівський (літератор і
правозахисник) та Олесницький
Євген

21. Спортсмени

Стрийські
спортсмени: Музичуки (
шахи), Олександр
Зубріхін (бокс), Роман
Романчук (бокс) та
футболісти: Володимир
Данилюк, Юрій
Дубровний, Василь
Кардаш, Сергій
Сібіряков, Андрій
Тлумак, Тарас
Петрівський

22. Почесні громадяни міста

Степан Бандера[43].
Оксана[44] та Володимира
Бандери — рідні сестри
Степана Бандери.
Григорій Паламар[45] —
Заслужений художник
України.
Ігор Завозін[46] — член спілки
художників України.
Михайло Мандрик[47] —
громадський діяч.

23. Цікаві факти

За назвою міста Стрий у багатьох
містах України є Стрийська вулиця:
у Києві, Львові, ІваноФранківську, Чернівцях, Коломиї, Дрого
бичі, Скольому. Також за назвою міста
названо Стрийський парк у Львові,
місцевість в Альберті й школу
в Саскачевані (Канада). Назву двох
останніх надав 1910 року Зиновій
Микитка син священика з
Купчинець, Тернопільського повіту. До
реєстру він подав три
назви: Галич, Стрий і Микитка. Уряд
прийняв назву Стрий.[51]
Коли розпочали
експлуатацію Дашавського родовища,
у місті Стрий для освітлення вулиць
було встановлено ліхтарі, які ніколи не
гасилися, бо утримання ліхтарників
обійшлося б дорожче, ніж вартість газу,
який згорав за добу. Тому місто
прозвали «містом вічного світла».[52]
1939 року у Стрию у танковому полку
служив радянський та
російський конструктор стрілецької
зброї — Михайло Калашников.[53]
Під Стриєм помер головний герой
повісті «Поїзд точно за розкладом»
німецького письменника,
лауреата Нобелівської премії із
літератури Генріха Белля.[54]