Сторінки рідного краю. Львівська область

1. Сторінки рідного краю

СТОРІНКИ
РІДНОГО КРАЮ

2. Львівська область

Львівська область — адміністративнотериторіальна одиниця на заході України.
Львів - місто з багатою історією, цікавою
архітектурою та низкою тематичних кафе.
Однак у Львівській області є ще чимало
цікавих місць. Тим, хто їде сюди більше ніж
на вікенд, буде цікаво відвідати 10
українських замків, біля яких обов'язково
треба зробити селфізамки "Золотої
підкови Львівщини".

3. Підкамінь

Таку назву воно отримало н випадково. Тут, у
північно-східній частині міста, на гірській
височині, розташовується величезний 16метровий кам’яний останець "Чортів камінь".
Вважається, що ця скеля – це скам’янілі залишки
морських рифів. В давнину камінь
використовувався, як язичницьке капище, а з
приходом християнства тут збудували храмфортецю. Нині навколо скелі-останця залишились
старовинні кам’яні хрести, а в ньому
видно заглиблення, які, імовірно, зробили
язичники.
Ще одна цікава пам'ятка видніється, ще на під’їзді до селища – це колишній
Домініканський собор, а нині Монастир походження Дерева Хреста
Господнього. Перші згадки про нього датуються XV століттям, однак більшість
збережених будівель були закладені у XVIII столітті. Собор за розмірами та
пишністю може позмагатись навіть із деякими святинями Львова. Є відомості,
що польський король Ян III Собеський навіть називав монастир "Східною
Ченстоховою", а це головний об’єкт релігійного паломництва в Полщі.

4. Розгірче

Перші згадки про нього датуються XV століттям,
коли в кам’яних келіях розміщувався храм Отців
Василіан. Комплекс складається з трьох печер з
входами, видовбаними вікнами та сходами.
Відомо, що у ньому дотримувались обітниці
мовчання, а заробляли на життя тим, що
продавали мед із власної пасіки.Однак завдяки
дослідженням стало відомо, що рукотворні
печери використовувались ще в дохристиянські
часи як язичницьке капище. А навколо скель були
знайдені залишки городища датованого VIII
століттям до нашої ери. При цьому, на пагорбах
над скелями збереглись земляні вали більш
пізнього оборонного городища XVI-XVII
століття.Село Розгірче розташоване за 90 км від
Львова, на березі річки Стрий та оточене кількома
ставками. Він відомий як городище білих хорватів
та розташовується між селами Стільське та
Дубрава на Львівщині. Городище можна
відвідати, мандруючи в Розгірче - воно
розташоване в цьому ж напрямку, дещо ближче
до Львова.

5. Дрогобич

Дрогобич – друге за розмірами місто Львівщини, а в минулому центр
Дрогобицької області. Тут збереглось багато пам’яток архітектури й навіть є
своя статуя свободи, яку можна побачити на одній з будівель вулиці Івана
Франка. Стара забудова зосереджена в центрі Дрогобича, навколо площі
Ринок. Саме тут розташовується міська ратуша, старовинна дзвіниця, яка
схожа на оборонну вежу та Кафедральний собор святої Трійці XVII століття.
Поряд з цими знаковими будівлями збереглось чимало іншої старовинної
забудови, яку оточують невеликі скверики. Ще одна цікава пам’ятка
архітектури розташовується поодаль від центру – це Палац мистецтв у стилі
бароко, закладений на початку XX століття та відомий як "вілла Б’янки".
Саме в ній розташовується музей Дрогобича.

6. Стрий

Стрий – це один з найважливіших транспортних вузлів подорожей
до Західної України. Найкрасивіші будівлі міста, це сакральні
пам’ятки: костел Різдва Пресвятої Богородиці XV століття та
церква Архістратига Михаїла XX століття. Інша старовинна
забудова Стрия – це адміністративні будівлі та маєточки
заможних мешканців міста. Тут варто оглянути: музеї-садиби
родини Бандерів, Ольги Бачинської, Остапа та Нестора
Нижанківських, музеї бджільництва, краєзнавства ("Верховина"),
реставровану в'язницю – меморіальний комплекс "Борцям за
волю України". Відстань від Львова до Стрия приблизно 70
кілометрів.

7. Борислав

Борислав – без перебільшення та сумніву, є історичний центр
озокеритної,нафтогазової промисловості України, Європи та світу. Це
єдине місто в світі яке розташоване на промисловому нафтогазовому та
озокеритному родовищі з джерелами мінеральних лікувальних вод типу
«Нафтуся» та з численними пластовими водами. 1818 р. вперше в
офіційних писемних джерелах згадується про працю місцевих
працівників (робітників)
нафтового промислу – так звані ріпники, сіл Борислава та Мразниці, які
займалися видобутком нафти з т. зв.
дучок (невеликих ям), щорічно здавали власнику села по два гарнці
доброї та чистої нафти.

8. Трускавець

Трускавець – один із найбільших та
найвідоміших бальнеологічних
курортів України. Тут працює близько
40 санаторіїв, а вода видобувається з
14 джерел із різним лікувальним
складом. А, крім оздоровлення
шлункового тракту, тут можна ще й
гідромасажом підлікувати спину. Між
оздоровлювальними процедурами
можна відвідати один з музеїв міста,
оглянути старовинну архітектуру.

9. Моршин

В Моршині не дуже розвинута
інфраструктура, однак до
міста варто їхати, щоб
відпочити від міського шуму та
метушні, оздоровитись й попити
лікувальної води. Насамперед,
сюди варто їхати для
профілактики хвороб шлунка,
кишечника, підшлункової залози
та нирок. Тут працює низка
санаторіїв, а для прогулянок,
практично в центрі міста, є
великий Курортний парк.

10. Поморяни

Поморяни – селище
Золочівського району на
Львівщині. В самих же
Поморянах стоїть дещо
поруйнований замок, Костел
Святої Трійці 1748 року з
низкою барельєфів та
скульптурок, а також дерев’яна
церква Пресвятої Богородиці
та ратуша з неоготичними
вежами. В деяких історичних
джерелах замок згадується, як
улюблене місце відпочинку
короля Речі Посполитої Яна III
Собеського.

11. Унів

У селі Унів Перемишлянського району
зберігся маловідомий, однак
надзвичайно цікавий оборонний
монастир. Відома ця святиня як СвятоУспенська Унівська Лавра Студійського
уставу. А заклали середньовічний храм,
імовірно, в XV столітті, хоча й відомо, що
тут були старіші будівлі. Це підтверджує й
те, що вже від XIV століття тут
розташовується центральна обитель
Галицької єпархії, яка перебувала в Уневі
до XVIII століттія.Окрім монастиряфортеці, в Уневі є старовинний чернечий
цвинтар та каплиця святого Івана
Хрестителя. А в самому храмі можна
оглянути відновлені розписи, які були
зроблені іконописцями на початку XX
століття.