Молочне скотарство України

1. Молочне скотарство України

МОЛОЧНЕ СКОТАРСТВО
УКРАЇНИ
Підготувала студентка 2 курсу магістратури
Петькун Г.В.

2.

Сьогодні виробництво молока стало невід’ємною складовою
забезпечення національної продовольчої безпеки і підтримки
соціально незахищених верств населення, а також основним
джерелом добробуту та зайнятості мешканців сільської
місцевості. Фактично в країні майже 76,3 % всього молока
продовжують виробляти господарства населення, тоді як решта
надходить від аграрних підприємств. Водночас, порівняно з
минулими роками, в секторі селянських господарств населення
спостерігається зниження їх питомої ваги у загальному обсязі
виробництві молока. Зокрема, якщо в 2010 р. їх частка у
виробництві становила 80,3 %, то в 2014-му знизилася до 76,3
%.
Пояснень цьому явищу є декілька: це і неузгоджена цінова
політика основних учасників на ринку, яка суттєво знижує
прибутковість та мотивацію до розвитку молочного скотарства,
повільне формування системи збуту продукції і недостатня
кількість обслуговуючих кооперативів, а також складна
демографічна ситуація у сільській місцевості, де середній вік
мешканців вже давно сягнув позначку понад 55 років при
відсутності будь-яких перспектив вирішення проблеми
відсутності нових робочих місць для молоді.

3.

4.

Останні дані Державної служби статистики
свідчать, що на 1 лютого 2015 р. у господарствах
населення утримувалося близько 1747,8 тис. голів
поголів’я корів, де їх чисельність становила на 6,7
% менше, ніж на аналогічну дату 2014 р., тоді як в
сільськогосподарських підприємствах налічується
майже в 3,3 разу менше тварин порівняно з
приватними домогосподарствами, а саме 528,0 тис.
голів (-6,4 % до минулого року).
Якщо на наступні роки динаміка скорочення
поголів’я тварин збережеться при нинішній
структурі виробництва, то розраховувати
доведеться лише на приватний сектор, стан якого
також не найкращий. Про це свідчить досить
низький рівень споживання продукції у країні —
215-220 кг в рік на одну особу.

5.

Попри складну економічну ситуацію в 2014 р.
молочна галузь зберегла позитивну динаміку
зростання. У господарствах всіх категорій
виробництво молока становило 11230,5 тис. т, що на
0,4% більше проти аналогічного періоду минулого
року. Водночас, якщо окремо розглядати
індустріальний сектор і дрібнотоварний, то
зростання виробництва молока на 4,1 % відбулося
передусім в сільськогосподарських підприємствах,
тоді як у господарствах населення обсяги
скоротилися на 0,7 %

6.

7.

Одна з причин збереження спаду виробництва
молока в господарствах населення — проблеми з
його реалізацією, і як наслідок, лише незначна
кількість селян може дозволити собі мати більше 2
корів.
За підсумками даних вибіркового обстеження
діяльності домогосподарств сільської місцевості, що
проводилося Державною службою статистики в 2014
р., корів утримували майже в кожному третьому
селянському господарстві. При цьому з усієї кількості
домогосподарств, у 18,7 % з них мали в середньому 1
корову, у 5,4 % — 2, в 1,3 % — 3 і лише в 0,4 % — 4 та
більше корів, тоді як у 74,2 % їх взагалі не
утримували

8.

У сільськогосподарських підприємствах також ситуація є
доволі складною. Великотоварними є лише 8,9 %
господарств із загальної їх чисельності, де утримують
більше 500 корів (41,4 % від загальної кількості корів в
Україні), тоді як 52,6 % мають до 100 корів (8,4 %) і 38,5
% — від 100 до 500 корів (50,2 %).
Очікувати кардинальних змін в структурі виробництва
молока найближчим часом навряд чи можливо. Адже з
огляду на динаміку скорочення чисельності поголів’я
корів та зростання вартості кормів, за оптимістичним
сценарієм розвитку галузі, обсяг виробництва
залишатиметься на рівні 11,2-11,3 млн т. Збереження
обсягів пропозиції молочної сировини на ринку
внаслідок скорочення поголів’я корів передусім
забезпечуватимуться за рахунок підвищення
продуктивності дійного стада. Однак цей резерв має
обмежений характер дії, і сподіватися на істотне
нарощування виробництва молочної сировини в цьому
році не слід

9.

Виробництво молока має сезонний характер, проте
попит спостерігається протягом усього періоду року,
що зумовлює коливання закупівельних цін.
Найбільші обсяги виробництва останніми роками
традиційно припадали на травень-липень, коли
валовий надій молока сягав 1,2 млн т, тоді як у
січні-лютому майже вдвічі менше — близько 590600 тис. т

10.

11.

У січні 2015 р. в Україні вироблено 590,0 тис. т молока, що
на 2,1 % менше аналогічного показника минулого року.
Ситуацію може стабілізувати лише подальше підвищення
закупівельних цін і зменшення сезонної амплітуди їх
коливання через підтримку розвитку
сільськогосподарської обслуговуючої кооперації та
сімейних ферм.
За кордоном молочний кооперативний рух має довгу
історію та є досить розвинутий, тоді як в нашій країні він
тільки починає набирати обертів.
На думку провідних експертів, кооператив як нова
організаційна форма взаємовідносин на ринку вигідний
переробникам молока, що стикаються із сильною
конкуренцією за сировину в період закупівель, та
селянам, які отримують передбачувані ціни та збут
продукції.

12.

Основним ринком збуту молока і молочних продуктів в Україні
традиційно є внутрішній продовольчий ринок та експорт.
Одним з основних каналів збуту молока є переробні підприємства,
що закуповують сьогодні близько 42 % усієї виробленої в країні
сировини.
За останні роки суттєво змінилося співвідношення в структурі
надходжень молока на переробні підприємства між дрібними
приватними господарствами і підприємствами, що працюють з
використанням індустріальних технологій.
Так, з понад 4,6 млн т молока, яке надійшло в 2014 р. на
переробку, близько 52,3 % одержано від сільськогосподарських
підприємств, тоді як 37,4 % — від господарств населення, і решта
— з інших каналів постачання.

13.

Основні проблеми, які стримують поступальний розвиток
молочної промисловості, безпосередньо пов’язані зі
скороченням сировинної бази та низькою якістю
продукції, що постачається на переробку. Причина
полягає у незабезпеченні умов утримання корів, що
призводить до виникнення захворювань тварин, а також
відсутності первинної обробки (охолодження) молока в
більшості приватних селянських господарствах і багатьох
сільськогосподарських підприємствах.
Торік з усіє кількості закупленого молока від господарств
населення питома вага вищого ґатунку становила лише
0,1 %, першого — 11,8 %, другого та неґатункового —
відповідно 83,6 і 4,5 %.
Сільськогосподарські підприємства реалізували 9,2 %
молока екстра, 33,8 % вищого ґатунку, 51,5 % першого,
другого та неґатункового — відповідно лише 5,3 і 0,2 %.

14.

Також слід звернути увагу на той факт, що від
господарств населення з усього переданого на
переробні підприємства молока лише 47,4 % його
обсягу надійшло охолодженим до 10° С, тоді як від
сільськогосподарських підприємств — 71,7 %.
Відповідно, ціна 1 т молока становила 2424,9 грн і
3498,8 грн. Тобто різниця майже 44,3 % свідчить на
користь необхідності широкого використання систем
охолодження молока і механізованого доїння, в тому
числі використання в господарствах населення як
мінімум, індивідуальних доїльних установок.
Минулий рік приніс не лише девальвацію гривні,
але й суттєве скорочення експорту молочної
продукції через втрату ринку збуту в окремих
країнах СНД, що зумовило зниження потужностей
молокопереробних підприємств.

15.

Так, зокрема обсяг експорту молока та вершків знизився
на 15,2 %, у т .ч. в грошовому вимірі на 8,9 %, маслянки,
ферментованого або сквашеного молока і вершків —
відповідно на 18,3 і 8,7 %

16.

Найбільше скоротився експорт молочної сироватки
— майже на 39,8 %, внаслідок чого валютної
виручки отримано на 35,1 % менше.
Водночас, різко зріс експорт молока та вершків
згущених, відповідно на 59,9 % і 64,6 %, що
відкриває нові його перспективні напрями.

17.

Ціна на молоко залишається чи не єдиним важелем
впливу на розвиток, або навпаки, згортання цього виду
бізнесу. Однак, якщо великі підприємства можуть
конкурувати навіть при низьких закупівельних цінах за
рахунок масштабу виробництва і диверсифікованого
характеру господарської діяльності, то дрібні селянські
господарства населення найбільше потерпають від її
коливання.
Більшість експертів й аналітиків ринку висловлюють
думку, що однією з причин збереження негативних
тенденцій на ринку молока є значне коливання цін та їх
невідповідність витратам, які товаровиробник витрачає
на утримання дійного стада. Відтак, рентабельність
галузі в 2015 р. визначатиметься ціновою ситуацією, яка
буде формуватися на ринку, та вартістю кормової
одиниці.

18.

Середні закупівельні ціни на молоко і молочні
продукти в Україні за січень-березень 2015 р., грн/т
(EXW)

19.

Ринок молока і молокопродуктів у багатьох
країнах світу є об’єктом особливої уваги і
моніторингу різних державних інституцій, що
зумовлено його соціальною значущістю для
найбільш вразливих верств населення та
важливістю для збереження традиційного
укладу і зайнятості в сільській місцевості.
Тому держава має постійно відстежувати
рівень цін на молоко для формування
цивілізованих відносин на ринку та захисту як
споживачів, так і виробників цього вкрай
важливого виду сільськогосподарської
продукції.

20.

Виробництво молока можна зробити прибутковим
конкурентоспроможним видом агробізнесу, однак цей процес є
тривалим і потребує інвестиційних витрат. Передусім у
реконструкцію приміщень ферм та якісне покращення породного
складу молочного стада, а також модернізацію й оновлення
доїльних систем та обладнання для оптимізованої годівлі тварин.
Існуючі проблеми в секторі приватних господарств населення
зумовлені також низькою якістю молочної сировини, що впливає
на її закупівельну ціну.
Тому необхідно спрямувати зусилля на підвищення якості молока
шляхом придбання та використання сучасного доїльного та
холодильного обладнання.

21.

Перспективи галузі багато в чому залежатимуть від того,
наскільки реально сьогодні можна вибудувати
партнерські відносини між усіма учасниками ринку, що
дозволить через механізм еквівалентного ціноутворення
створити необхідні економічні умови для збільшення
поголів’я молочних корів за рахунок власного
відтворення стада та закупівлі племінних телиць,
нетелей та корів, а також зростання обсягів виробництва
молока завдяки збільшенню продуктивності дійного
стада.
Важливо також усвідомити, що побудувати в Україні
конкурентоспроможну модель можна лише за умов
формування оптимального співвідношення частки
приватних господарств населення, сімейних ферм і
спеціалізованих великотоварних господарств, що
забезпечить зниження собівартості молока і підвищення
ціни за рахунок вищої якості продукції.