Українська революція

1. Українська революція

Підготовила студентка
I курсу
Групи АШ
Альона Соболь

2.

Поштовхом до початку Української революції
стала Лютнева революція в Російській імперії. В
Україні утворився альтернативний центр
влади — Українська Центральна Рада (УЦР), що
стала представницьким органом українських
демократичних сил і очолила національнодемократичну революцію в Україні. Керівником
УЦР став Михайло Грушевський.

3.

У період 1917—1921 років Україна пережила
різні форми національної державності
(УНР, Українська держава, ЗУНР), але
державну незалежність втримати не
змогла. Українські етнічні території
були розділені між СРСР, Польською
Республікою, Королівством Румунія та
Чехословацькою Республікою. Таким
чином, Українська національнодемократична революція зазнала
поразки. Ця поразка була наслідком
незгуртованості політичної еліти,
незавершеності процесу формування
нації, відмінностей між національними
та соціальними завданнями визвольного
руху, його обумовленості зовнішніми
політичними й насамперед військовими
факторами. Однак, не досягши своєї
мети, Українська революція
започаткувала процес формування
модерної політичної нації та відродила
традицію української державності.

4.

На початку березня в Петрограді українці
створили Тимчасовий український революційний
комітет, який 2 березня звернувся до українців
Петрограда, закликавши їх спрямувати свою
енергію «на завоювання власних національнополітичних прав», наповнити її «свідомістю
власних національних інтересів».Через десять днів
Комітет провів багатотисячну маніфестацію в
центрі Петрограда
3—5 (16—18) березня на території України
практично були ліквідовані органи царської
адміністрації, виконавча влада перейшла до
призначених Тимчасовим урядом губернських та
повітових комісарів[5]. Як і в Росії, в Україні почали
формуватися Ради об'єднаних організацій, а також
Ради робітничих і солдатських депутатів. На
початку березня в клубі «Родина» Товариства
українських поступовців зібралися близько 100
представників українських організацій. На цих
зборах народилася ідея створення спеціальної
організації для координації національного руху[6].
Однак принципи її творення викликали гостру
полеміку.

5.

Резолюції Національного конгресу отримали широкий
розголос. Вимога національно-територіальної
автономії Україні містили і резолюції Першого
Всеукраїнського військового з'їзду (5—8 (18—21) травня.

6.

29 червня (12 липня) до Києва прибула
делегація Тимчасового уряду у складі О.
Керенського, І. Церетелі, М. Терещенка з
ціллю налагодити відносини з
Центральною Радою. Делегація заявила,
що уряд не буде заперечувати проти
автономії України, однак просить
утриматися від декларування цього
принципу й залишити остаточне
санкціонування автономії Всеросійським
установчим зборам

7.

На початку липня в Києві близько 5
тисяч солдатів зажадали від влади
дозволу сформуватися в окрему
військову частину, а саме — в полк
ім. гетьмана П. Полуботка.

8.

За умов наступу більшовиків та переговорів делегації
УНР у Бресті з країнами німецько-австрійського блоку
9 (22) січня 1918 р. Центральна Рада прийняла
Четвертий Універсал, який проголошував УНР
незалежною державою.

9.

Берестейський мир
Українська Народна Республіка, визнана
Центральними державами
Межі УНР за договором

10.

Центральна рада висловила протест. 28
квітня німецький військовий підрозділ
увірвався в будинок, де засідала Центральна
Рада, заарештував кілька членів Центральної
Ради і закрив засідання. 29 квітня Центральна
Рада утвердила «Статут про державний
устрій, права і вольності УНР». У той самий
день на Всеукраїнському з'їзді хліборобів, який
зібрав близько 6,5 тисяч делегатів, П.
Скоропадський був проголошений гетьманом
України.

11.

Першими указами гетьмана було скасовано
чинність законів Центральної Ради і
Тимчасового уряду, ліквідовувалися посади
губернських і повітових комісарів, замість
яких вводилися посади губернських і повітових
старост. До влади на місцях прийшли
консервативні сили: землевласники, старі
земські діячі, військові.
Гетьман почав наступ на революційну
демократію. Було заборонено проведення
з'їзду представників міст, з'їздів УПСР, УСДРП,
а також селянського і робітничого з'їздів. У
травні було зупинено випуск низки
революційно-демократичних видань, а ті, що
продовжували виходити, потрапили під прес
цензури

12.

Після державного перевороту склалася
напружена ситуація у сільській місцевості.
Контрреволюційні настрої у
землевласницьких колах, політика
консервативного уряду призвели до
масового руху поміщиків за відшкодування
завданої їх господарствам під час
революції збитків. Цей рух вилився у форму
каральних експедицій проти селянства.
Поміщики або самі створювали власні
загони, або зверталися за допомогою до
окупаційних військ. Селяни відповідали
поміщикам повстаннями. Наприкінці
травня розпочалося повстання в
Єлисаветградському повіті Херсонщини.

13.

14 грудня гетьман зрікся влади.
Того ж дня до Києва вступили
війська Директорії. До
середини грудня війська
Директорії зайняли всю
територію України