Похожие презентации:
Народні думи. Усна народна творчость в Україні
1. Народні думи
Підготувала Костенко віолетта2.
Оригінальним і популярним видом усної народного творчості в Україні є думи. Цевеликі музично-поетичні твори переважно героїчного змісту про важливі історичні події.
Думи виконувалися речитативом, близьким до співу, під супровід народного
інструмента - кобзи, бандури або ліри. Звідси й назва мандрівних народних виконавців
дум – кобзарі, бандуристи, лірники.
Мандруючи від села до села, кобзарі несли людям не тільки інформацію про різні
події, а й ідеї єднання народу, волі та незалежності.
3.
Ду́ми — один із жанрів фольклору; ліро-епічні твори української усної словесностіпро події з життя козаків XVI—XVIII століть. Козацька дума — жанр суто українського
речитативного народного та героїчного епосу, який виконували мандрівні співцімузики: кобзарі, бандуристи, лірники в Центральній і Лівобережній Україні.
Найдавніша згадка про вживання терміну «думи» в 1506 р.
4.
Хоча думи визначаються як ліро-епічний жанр, але в них переважає епічний елемент.У теперішній час збереглися лише згадки про думи XVI століття в різних письмових
джерелах, але жодного повного тексту на сьогодні немає. З анналів Сарницького
довідуємося, що українці співали думи вже на початку XVI ст. думи про героїчну смерть
братів Струсів, однак, на превеликий жаль, цей літописець не вніс до анналів жодного
рядка цієї думи
5.
«Дума про Марусю Богуславку» є перлиною українського народного епосу.У ній йдеться про те, як у турецькій неволі уже тридцять літ перебуває сімсот козаків.
Одного разу до ув’язнених прийшла «дівка-бранка, Маруся, попівна Богуславка» і
запитала, чи не знають вони, який сьогодні день «в землі християнській».
Невольники, які тридцять літ «Божого світу, сонця праведного» не бачили, звісно, знати не
могли. Тоді Маруся повідомила, що «завтра святий празник, роковий день великдень».
Вона просила козаків не лаяти, не проклинати її за те, що нагадала про празник.
6.
Маруся Богуславка — не історична особа, а узагальнений образ жінки-полонянки, яка,потрапивши в турецьку неволю і ставши дружиною турецького султана, не забуває рідної
землі і намагається хоч щось корисне зробити для неї. Не маючи змоги повернутися в
Україну, вона допомагає невільникам-козакам зробити це.