Культурологія права. Правова культура. Правова свідомість (тема 4)

1.

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ
СПРАВ
КАФЕДРА ЗАГАЛЬНОПРАВОВИХ ДИСЦИПЛІН
Лекція по темі № 4:
ПРОФЕСІЯ ЮРИСТ – ДЕОНТОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ.
КУЛЬТУРОЛОГІЯ ПРАВА. ПРАВОВА КУЛЬТУРА.
ПРАВОВА СВІДОМІСТЬ.
Дніпро – 2021

2.

План лекції:
1. Становлення та розвиток юридичної
діяльності, професії.
2. Культурологія права: предмет, принципи,
функції, категорії.
3. Правова культура.
4. Правова свідомість.
5. Професійна деформація та деформовані
форми правової культури,
правосвідомості.

3.

1.Становлення та
розвиток юридичної
діяльності, професії.

4.

ЮРИДИЧНІ ПРОФЕСІЇ
• суддя (від лат. «ludex» - «людина, яка чинить
суд»)
• нотаріус (від лат. «notarius» – «писар»,
«секретар»)
• адвокат (від лат. «advocatus» – «запрошений»)
• прокурор (від лат. «procuro» – «піклуюсь»)

5.

ДАВНІЙ РИМ
XII – XIII ст. – розвиток місцевого самоврядування у Німеччині, а
згодом і виникнення муніципального права, стали
каталізаторами створення правових текстів (від нім. Rechtprosa)
вперше не латині, а на середньоверхньонімецькій мові.
• Від середньолатинського «jurista» в німецькій мові внаслідок
послаблення голосної фонеми [а-ə] утворився термін «juristе».
Історико-фонематичні зміни (процес випадання ненаголошених
голосних фонем) нововерхньонімецької мови зумовили
остаточну морфологію слова «jurist».
• Період буржуазних відносин і формування світсько-юридичного
світогляду протягом XVII-XVIII ст.

6.

Особистість юриста – це
суб’єкт юридичної діяльності, який
має юридичну освіту і високу
правову культуру, спрямований на
встановлення справедливості в
суспільстві, надання правової
допомоги.

7.

Види юридичних професій:
суддя,
адвокат,
прокурор,
нотаріус,
юрист-державний діяч,
юрист-працівник органів державної влади і
місцевого самоврядування,
юрист банківської діяльності,
військовий юрист,
юрист – працівник органів внутрішніх справ,
юрист-податківець,
юрист – журналіст та ін.

8.

Класифікація видів професійної
діяльності юристів:
За формою
здійснення:
1.практична,
2.наукова,
3.освітня
юридична
діяльність;
За професійною
спеціалізацією:
1.адвокатська,
2.слідча,
3.прокурорська,
4.судова,
5.консультативна,
6.виконавча,
7.нотаріальна
юридична діяльність;
За змістом діяльності:
1.консультування,
2.тлумачення,
3.виступи в юридичних
установах,
4.ведення юридичної
справи тощо;
За соціальними
сферами:
1.юридична
діяльність у сфері
економіки,
2.політики,
3.в духовній сфері та
ін.;
За кількістю
уповноважених осіб,
що здійснюють розгляд
юридичної справи:
1.індивідуальна
(одноосібна),
2.колегіальна
(колективна);
За змістом
інтелектуальної
роботи:
1.пізнавальнопошукова,
2.організаційна,
3.реконструктивна,
4.реєстраційна,
комунікативна.

9.

10.

Функції
Соціальні функції
1.
2.
3.
4.
5.
Ідеологічна,
Економічна,
Політична,
Управлінська,
Виховна та ін.
Спеціально-юридичні
функції
1. Регулятивна функція
спрямована на
забезпечення
упорядкування взаємодій
суб’єктів права;
2. Охоронна функція - на
захист від соціально
небезпечних вчинків
людей, відновлення
порушених прав.

11.

реєстраційно-засвідчувальна;
правореалізуюча;
правороз’яснювальна;
карна;
превентивна;
виховна;
дослідницька
педагогічна

12.

Пошуковий
Соціальний
Реконструктивний
У професіограмах
виділяють такі основні
напрями діяльності
юриста
Засвідчувальний
Комунікативний
Організаційний

13.

Особистісний
характер
юридичної
діяльності
Соціальна
спрямованість
Особливості
професійної
діяльності
юриста
Точність
Інтелігентність
Незалежність
у прийнятті
рішень
Висока
відповідальність
Еврестичність
Конфліктність
Комунікативність

14.

Деонтологічні норми в документах
міжнародного права:
перший професійний кодекс
юристів був прийнятий
Американською Правовою
Асоціацією в 1908 році під назвою
«Канони професійної Етики».

15.

Діяльність адвокатів регламентується:
«Етичними правилами солісторів
Великобританії»
«Регламентом Паризької колегії
адвокатів»
«Кодексом адвокатської етики
Нідерландів»,
«Зібранням основ адвокатської етики і
професійної честі» Польщі.

16.

Професійна підготовка працівників
системи органів внутрішніх справ
проводиться відповідно до:
«Кодексу деонтології національної поліції
Франції»;
«Положення про етичні принципи
поліцейської служби Великобританії»;
«Морально-етичного кодексу поліцейського
США».

17.

Документи ООН, Ради Європи, Міжнародної асоціації юристів:
Конвенція проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або
принижуючих гідність видів поводження і покарання,
Основні положення про роль адвокатів (1990 р.),
Основні принципи незалежності судових органів (1985 р.),
Декларація основних принципів правосуддя для жертв злочину і
зловживання владою (1985 р.),
Декларація і програма виховання громадян у дусі демократії, що
ґрунтується на усвідомленні ними своїх прав і обов’язків (1999 р.),
Стандарти незалежності юридичної професії Міжнародної асоціації
юристів (1990 р.),
Кодекс поведінки посадових осіб по підтриманню правопорядку
(1979 р.),
Основні принципи поводження з в’язнями (1990 р.),
Основні принципи етики поліцейської служби (1979 р.),
Загальний кодекс правил для адвокатів країн Європейського
Співтовариства (1988 р.),
Європейська хартія про статус суддів (1998 р.),
Стандарти професійної відповідальності та викладення основних
обов’язків та прав прокурорів (1999 р.),
Європейські настанови з питань етики та поведінки прокурорів (2005 р.)

18.

2.Культурологія права:
предмет, принципи, функції,
категорії.

19.

Культура (лат. cultura) – обробіток, догляд, шанування,
виховання, освіта, розвиток) – система програм людської
діяльності, поведінки і спілкування людини для зміни та
удосконалення суспільного життя в усіх його основних виявах.
В культурології права велике значення
мають такі категорії, як:
культурна норма,
культурні процеси,
культурний розвиток,
культурне співробітництво,
культурна подія,
культурна ситуація,
культурне середовище,
культурні зв’язки,
культурні відносини,
культурний контекст та ін.

20.

3.Правова культура

21.

Правова культура – це система правових
цінностей (форм, норм, принципів і інститутів),
уявлень і установок, що відповідають
досягнутому рівню правового розвитку людства,
суспільства й особи.
Система правових цінностей – це активність
суб’єктів права в правовій сфері, добровільність
виконання правових норм, реальність прав і
свобод громадян, ефективність правового
регулювання, якісні закони, досконала
законодавча техніка, розвинута правова наука,
юридична освіта, ефективна юридична практика,
стабільний правопорядок.

22.

Соціальне призначення правової
культури полягає у здійсненні
функцій:
Пізнавальної;
Регулятивної
Правової соціалізації
Аксіологічної;
Прогностичної.

23.

За носіями (суб’єктами) можна виділити
види правової культури:
Правова
культура
суспільства
Професійної
групи
(юристів)
Особи

24.

Рівень правової культури суспільства
характеризують такі показники:
1. Стан охорони і захисту прав і свобод людини;
2. Ступінь здійснення принципу верховенства права в
практиці державного і суспільного життя;
3. Рівень правосвідомості суспільства;
4. Стан законодавства, ступінь його досконалості за
змістом і формою;
5. Стан законності в суспільстві;
6. Стан практичної роботи правоохоронних органів;
7. Рівень правової активності громадян;
8. Рівень розвитку юридичної науки і освіти;
9. Використання найкращого вітчизняного та
зарубіжного правового досвіду.

25.

У структурі правової культури, як
особистісного утворення, можна
виділити такі складові компоненти:
Когнітивний – знання права, правове
мислення, правова компетентність;
Мотиваційно-ціннісний - переконання діяти
тільки в рамках закону, віра в силу і
справедливість закону, повага до закону,
усвідомлення культурної цінності права;
Поведінковий – свідома форма активності
людини, яка відповідає системі правових
цінностей (норм).

26.

Специфічні вимоги кожної юридичної
професії, зміст її виконання дозволяють
виділити правову культуру:
суддів,
прокурорів,
адвокатів,
нотаріусів,
приватних та державних виконавців,
юрисконсультів,
поліцейських.

27.

4.Правова свідомість

28.

Основні підходи до визначення сутності
поняття «свідомість» як:
знання, яке може передаватися, сприйматися та
поділятися багатьма людьми;
мовленнєва форма, оскільки думка людини завжди має
вербальне відображення;
особливий стан психіки людини, в якому вона перебуває,
коли не спить, здорова, нормально й правильно сприймає
те, що відбувається поруч з нею;
процес психічного відображення дійсності мозком
людини;
вищий рівень саморегуляції, властивий лише людині як
соціальній істоті;
заперечення існування свідомості як особливого
психічного явища (такої думки дотримуються
біхевіористично орієнтовані учені).

29.

У структурі свідомості виділяють
чотири основні характеристики:
• Здатність акумулювати знання про навколишній світ за
допомогою основних психічних процесів: відчуття,
сприймання, пам’яті, мислення, уяви;
• Виокремлення людиною себе в предметному світі як
суб’єкта пізнання. Людина – єдина жива істота, яка здатна
до самопізнання;
• Формування цілей, планування власної діяльності та
поведінки, передбачення її результатів. Цей бік свідомості
виявляється в самоконтролі та коригуванні власних дій;
• Ставлення до об’єктивної дійсності, до інших людей, до
самого себе. Ставлення особистості до свого оточення
виявляється в оцінці предметів та явищ і здатності до
критики своїх дій, у яких важливу роль відіграє емоційновольова сфера.

30.

За кількістю носіїв розрізняють форми
свідомості:
Індивідуальну
Масову
Групову

31.

Законні та організовані форми прояву
масової свідомості це –
вибори, демонстрації, маніфести, збори,
акції протесту та ін.
Незаконні форми прояву масової
свідомості це –
повстання, революції, а також зазначені
вище форми, якщо має місце порушення
закону.

32.

Правосвідомість – ЦЕ:
сукупність поглядів, ідей, які
відображають ставлення людей,
соціальних груп, класів до права,
законності, правосуддя, їх
уявлення про те, що є
правомірним чи неправомірним.

33.

Дослідження осіб, які скоїли злочини,
дозволило визначити наступні закономірності:
правосвідомість злочинця, як правило, по ряду
аспектів не співпадає з існуючою суспільною
правосвідомістю, суперечить правовим нормам;
злочинець заперечує конкретну правову норму
чи групу норм, які захищають ті суспільні
відношення, що були ним порушені;
злочинець приймає як правильну та
справедливу діючу правову норму, відповідно
до якої він був засуджений, в її абстрактному
розумінні, проте вирок вважає несправедливим
відносно себе.

34.

Системоутворюючою ознакою синдрому
професійної кризи особистості є відчуття
розчарованості, яке може відбуватися у
юриста в таких формах:
розчарування в установі, в якій працює
юрист;
розчарування в професійній спеціалізації;
розчарування в справедливості, законності,
чесності, праві в цілому;
розчарування у власних особистісних
можливостях реалізації в професії;
розчарування в юридичній професії.

35.

5.Професійна деформація
та деформовані форми
правової культури,
правосвідомості

36.

Професійні деформації юриста (від
лат. deformatio – викривлення) –
негативні зміни в структурі психіки,
що виникають внаслідок тривалої
реалізації особистістю професійної
ролі юриста (судді, прокурора,
поліцейського, адвоката, нотаріуса).

37.

Деформація правової свідомості – це
психолого-педагогічне і соціальноправове явище, що характеризується
негативними змінами правової
свідомості або порушенням педагогічних
закономірностей виховання, в результаті
чого в особистості формуються хибні
знання, уявлення, погляди,
переконання, почуття, які спотворено
відображають правову дійсність.

38.

Деформовані форми правової культури
та правосвідомості:
правовий нігілізм,
правовий інфантилізм,
правовий ідеалізм,
правова демагогія,
правовий дилетантизм,
правові симулякри.

39.

Дякую
за
увагу