Культурний розвиток українських земель у XIX ст

1.

Культурний розвиток українських
земель у XIX ст.
підготував
студент ПДАУ
спеціальності
політологія
Андущенко Сергій

2.

Українська культура XIX століття
У кінці XVIII століття територія України була
розділена між Австрійською (увійшло 20 % площі)
і Російською (80 %) імперіями. До цього часу
завершилася ліквідація української державності. В
обох імперіях розгалужений бюрократичний
апаратповністю контролював всі сторони життя
суспільства. У Росії у XIX столітті особливу роль
починає відігравати поліція, 3-є відділення
Власної Його Імператорської Величності
канцелярії, жандармерія. Широкими правами
наділяється цензура. Вживання української мови
зберігається виключно у народному середовищі.
Тобто на рубежі XVIII—XIX століть у
розвиткуукраїнської культури склалася кризова,
критична ситуація.

3.

Власне стояло питання про саме її існування. Тут
можлива історична аналогія зі станом української
культури у XVI столітті, коли значна частина
найбільш освічених вищих феодальних шарів
українського суспільства відмовилася від національної
культури, православ'я, ополячилася. В тих умовах роль
духовного лідера українського суспільства взяло на
себе козацтво. Однак до кінця XVIII століття козацька
старшина стала частиною російського дворянства і
втратила колишню роль. У XIX столітті в Україні
поступово складається новий соціальний шар
суспільства — національна інтелігенція. Поява в її
особі культурної еліти і збереження національних
культурних традиційв народному середовищі зробили
реальним українське культурне відродження.

4.

Освіта
У 1834 був відкритий Київський університет, першим
ректором якого став відомий український вчений;— Михайло
Максимович. Він заохочував і особисто брав участь у
збиранні українського фольклору, вивченні пам'яток
старовини. У 1865відкрився університет у Одесі, у 1898 —
Київський політехнічний інститут, 1899 — Катеринославське
вище гірниче училище(нині Національна гірнича академія
України). На західноукраїнських землях основними центрами
науки були Львівський університет, 1661 року заснування, і
Чернівецький університет, 1875 року заснування, заняття в
яких велися польською інімецькою мовами.

5.

Література
Першим твором народною мовою, який почав процес її
оформлення у сучасну літературну мову, стала «Енеїда» І.
Котляревського. Безумовно, переломною в становленні
української літературної мови і суспільному визнанні
української літератури стала творчість Тараса
Григоровича Шевченка. «Його творчість, — писав
Михайло Грушевський, — це творчість народу, що
досягає відразу, без наступних ступенів, високого
інтелектуального розвитку й індивідуальної свідомості і
поєднує в своїх творіннях безпосередність народної
поезії зі свідомістю літературної творчості».

6.

Театр
Першими українськими постановками були
«Наталка Полтавка» в 1819 році і пізніше
«Москаль-чарівник» у Полтавському
любительському театрі. Вони стали можливими
завдяки щасливому збігу обставин: підтримка
генерал-губернатора Малоросії М. Репніна,
керівництво трупою Іваном Котляревським, гра
геніального актора Михайла Щепкіна, тоді ще
кріпака. Театр діяв у Полтаві у 1818-1821
роках.

7.

Архітектура
В архітектурі XIX століття на зміну
пишноті і розкутості українського бароко
прийшов стриманий, академічний
стилькласицизму. За будівництвом міст
наглядали спеціальні комісії і комітети.
Громадські споруди будувалися з
урахуванням їх призначення — головною
метою архітектора стало не створення
зовнішньої привабливості, а внутрішній
комфорт (високастеля, вентиляція,
освітлення)

8.

Наука
На першу половину XIX ст. припадає діяльність видатних українських математиків Михайла Остроградського, автора праць із
математичного аналізу, математичної фізики, теоретичної механіки, і Тимофія Осиповського, який написав тритомний «Курс
математики». Ученим з енциклопедичним рівнем знань у різних галузях науки був перший ректор Київського університету
Михайло Максимович. Найвідоміші його книги — «Малоросійські пісні» (1827 р.), «Українські народні пісні» та підручник «Основи
ботаніки». Протягом цього самого періоду опубліковані перші історичні праці про минуле України: «Історія Малої Русі» (1822 р.)
Дмитра Бантиш-Каменського, «Історія Малоросії» (1842—1843 рр.) Миколи Маркевича, «Історія стародавнього Галицького
князівства» Дениса Зубрицького. Наприкінці першої половини XIX ст. вийшли з друку історичні праці видатного українського
історика Миколи Костомарова. Відомим лікарем, доктором медицини був виходець із Закарпаття Іван Орлай.

9.

Гуманітарні науки
У багатьох європейських країнах в кінці XVIII — на початку XIX ст.
починає зростати інтерес до національної історії. Першу збірку
українських народних пісень видав князь М. Церетелі у 1819 р. —
«Досвід збирання старовинних малоросійських пісень». Три збірки
підготував і видав ректор Київського університету М. Максимович. І.
Срезневський, крім збирання фольклору, почав активні публічні
виступи з обґрунтуванням самостійності, повноправності
української мови Михайло Сергійович Грушевський до сьогодні є
найвизначнішою фігурою в українській історіографії. Визначною
подією в українському науковому житті ХІХ ст. стає заснування
завдяки спільним зусиллям інтелігенціїНаддніпрянщини та
Галичини у 1873 році «Літературного товариства імені Шевченка»,
яке через кілька років під назвою«Наукове товариство імені
Шевченка» по суті перетворилося у першу вітчизняну академічну
наукову організацію.

10.

Музика
Поетична і музична обдарованість українського народу була
основою високого рівня розвитку музично-пісенної творчості.
У XIX столітті як і раніше побутують землеробські пісні
календарного циклу, а також колядки, веснянки, колискові,
весільні. Цілу епоху в музичному житті України складає
творчість М. В. Лисенка — великого українського
композитора, блискучого піаніста-віртуоза, талановитого
хорового диригента, педагога, музикознавця й активного
громадського діяча демократичного напряму. Він є
основоположником української класичної музики.

11.

Образотворче мистецтво
Якщо в літературі, театрі вже сама мова визначала їх
національний образ, то в таких сферах, як образотворче
мистецтво,архітектура, вироблення національних форм
було більш проблематичним. Загалом у живописі
початку XIX столітті переважаючим художнім стилем
був романтизм. Зовнішні обставини — заслання,
заборона малювати — перешкодили розкритися в
повній мірі живописному таланту Шевченка.

12.

Висновки
● На розвиток української культури наприкінці ХVІІІ — у першій половині XIX ст. впливало кілька чинників. Найперше —
відсутність власної державності та спрямування імперської політики на асиміляцію українців. У Наддніпрянщині — це
русифікація населення, на західноукраїнських землях — полонізація в Галичині, румунізація на Буковині, мадяризація
(мадярами називали угорців) на Закарпатті. Разом з тим, проникнення капіталістичних рис в економіку, промисловий
переворот зумовили зростання потреби у кваліфікованих кадрах для виробництва, відтак держава, а також підприємці,
землевласники вкладали кошти в розвиток освіти і науки.
● Важливим фактором культурного процесу стало українське національне відродження. На ґрунті патріотичних почуттів
виник особливий інтерес до історії козацької України і, як результат, поступово сформувалась українська національна ідея,
тобто українці почали усвідомлювати себе як окремий народ із власною історією, своїми політичними, економічними та
культурними запитами, власним поглядом на майбутнє України.
● Водночас українське суспільство було поліетнічним: складалось із представників різних етносів. Отож українська культура
розвивалася на основі українських традицій, носієм яких був український народ, і надбань у царині культури представників
українського та багатьох інших народів, котрі населяли українські землі. Тобто вона була полікультурною.