Профілактика туберкульозу. (Лекція 4)

1. ПРОФІЛАКТИКА ТУБЕРКУЛЬОЗУ

ЕКСПЕРТИЗА ПРАЦЕЗДАТНОСТІ ХВОРИХ НА ТУБЕРКУЛЬОЗ;
ПРОТИТУБЕРКУЛЬОЗНИЙ ДИСПАНСЕР ЙОГО СТРУКТУРА ТА
ЗАВДАННЯ; РОЛЬ ЛІКАРЯ ЗАГАЛЬНОЇ МЕДИЧНОЇ МЕРЕЖІ У
СВОЄЧАСНОМУ ВИЯВЛЕННІ ТУБЕРКУЛЬОЗУ

2.

Профілактика туберкульозу – це міри по запобіганню виникнення
захворювання на туберкульоз, як після первинного інфікування так і
після перенесеного захворювання (рецидиву)
не специфічна
ПРОФІЛАКТИКА
ТУБЕРКУЛЬОЗУ
специфічна

3.

Соціальна профілактика
• забезпечення житлом
• повноцінне, а краще раціональне харчування
• здоровий спосіб життя
• розвиток фізичної культури та спорту
• захист водоймищ та атмосфери від забруднень
Санітарна профілактика
• робота в вогнищі туберкульозної інфекції
• оздоровлення осередків туберкульозної інфекції
• санітарний та ветеринарний нагляд
• проведення санітарно-просвітньої роботи
• раннє виявлення, ізоляція, лікування вперше
виявлених хворих на туберкульоз

4. Робота у вогнищі туберкульозної інфекції

Поточна дезінфекція - проводиться постійно під
час перебування бактеріовиділювача в вогнище
(самим хворим або членами його сім'ї).
Заключна дезінфекція проводиться в квартирі
після госпіталізації хворою, в разі виїзду його в
іншу місцевість, зміни квартири або смерті.
Здійснюють її працівники санітарноепідеміологічних та дезінфекційних станцій.
Санітарно-просвітня робота
Раннє виявлення і розпочате лікування

5.

Санітарна профілактика
в основному проводиться в осередку туберкульозної
інфекції. Таким осередком є житло, де мешкає
хворий на активну форму туберкульозу, який виділяє
мікобактерії туберкульозу (наявні клінікорентгенологічні ознаки активності
туберкульозного процесу, а мікобактерії
туберкульозу знайдені одноразово будь-яким
методом дослідження). Осередки туберкульозної
інфекції поділяються на три групи залежно від їх
небезпечності.

6.

осередки
туберкульозної
інфекції
масивного
(постійного чи періодичного)
бактеріовиділення
мізерного бактеріовиділення,
якщо в осередку мешкають
діти чи підлітки або при
наявності в ньому обтяжливих
факторів
мізерного бактеріовиділення,
коли в осередку мешкають
тільки дорослі і відсутні
обтяжливі фактори
формального
бактеріовиділення, якщо в
осередку мешкають діти чи
підлітки
або наявний у ньому хоча б
один з обтяжливих факторів

7.

Класифікація бактеріовиділення:
• масивне - збудник знаходять в харкотинні
методом простої бактеріоскопії чи методом
посіву (більше 20 колоній);
• мізерне - мікобактерії туберкульозу
виявляють тільки бактеріологічним методом
(не більше 20 колоній);
• формальне (умовне) - бактріовиділення
припинилося, але хворого ще не знято з
епідеміологічного обліку.

8.

Специфічна профілактика
туберкульозу полягає у проведенні вакцинації (БЦЖ,
БЦЖ-М), ревакцинації (БЦЖ) та
хіміопрофілактики.Вакцинація та ревакцинація
проводиться для створення протитуберкульозного
імунітету у неінфікованих осіб. З цією метою
використовують вакцину БЦЖ. Вакцина БЦЖ (переклад
французької абревіатури ВСG) - це вакцина Кальметта і
Герена; БЦЖ було отримано вченими у 1919 році.
Первинну вакцинацію здійснюють здоровим
доношеним новонародженим дітям на 3-5 день життя.

9. Протипоказання до щеплення вакциною ВСG:

Абсолютні:
• генералізована
БЦЖ інфекція,
виявлена в інших
дітей у сім'ї;
• вроджені
імунодифецитні
стани, в тому
числі ВІЛінфекція;
• ферментопатії.
Відносні:
• недоношеність, коли
маса тіла при
народженні менша
2000 г;
• внутрішньоутробна
інфекція;
• пологові травми з
неврологічною
симптоматикою;
• гострі захворювання;
• гнійно-септичні
захворювання;
• гемолітичне
захворювання
новонароджених;
• генералізовані шкірні
ураження.

10.

Ускладнення після
проведення
вакцинації

11.

Підшкірний
холодний абсцес
поява його зумовлена
порушенням техніки
внутрішньошкірного введення
та попадання препарату під
шкіру. Холодний абсцес
безболісний, може виникнути
через 1-8 місяців після
вакцинації (ревакцинації).
Протягом 2-3 місяців він
самостійно розсмоктується
або пом'якшується з появою
флуктуації, а іноді нориці. На
місці холодного абсцесу може
утворитися глибока виразка.
При загоєнні можливий
зірчастий рубець.
Лікування:
• пов'язки з гідрокортизоновою
маззю;
• відсмоктування шприцем
казеозних мас і введення в
ділянку холодного абсцесу
5 % розчину салюзиду (доза
розраховується відповідно до
маси тіла дитини);
• при утворенні виразки присипки ізоніазидом або
рифампіцином;
• через 2-3 місяці після
безрезультатного
консервативного лікування
холодний абсцес видаляють
разом з капсулою.

12.

Поверхнева
виразка
може з'явитися
через 3-4 тижні
після вакцинації
або ревакцинації
на місці введення
вакцини.
Виразкування
охоплює верхні
шари власне шкіри.
Лікування:
присипки
ізоніазидом.

13.

Післявакцинальний
лімфаденіт регіонарних до
місця введення
лімфатичних вузлів
як правило відмічається у
новонароджених через 2—3
місяці після вакцинації при
наявності нормальної місцевої
реакції. Характерним є
безсимптомний початок,
збільшення лімфатичних вузлів.
Іноді й лімфатичному вузлі може
виникати розм'якшення і
флуктуація з наступним
утворенням нориці, через яку
впділяється гній без запаху.
Лікування:
• пункція лімфатичного
вузла з вилученням його
вмісту і введення 5 %
розчину
салюзиду;
• примочки рифампіцину 0,45 г рифампіцину
розчиняють у 20% -100 мл
розчині
димексиду;
• видалення кальцинатів
розміром 1 см і більше
разом з капсулою.

14.

Келоїдні рубці на місці
загоєної
післявакцинної реакції
це сполучнотканинне
пухлиноподібне утворення, яке
виступає над поверхнею шкіри,
білувато-тілесного кольору,
дуже щільної консистенції на
дотик.Найчастіше вони
зустрічаються у ревакцинованих
дівчаток препубертатного віку та
підлітків з алергічною
налаштованістю організму або у
випадку дуже високо
проведеного щеплення (на
ділянці плечового суглоба, що
приводить до подразнення
післявакцинального рубчика
тканиною одежі).
Лікування:
• використовують метод їх
обколювання 0,5 %
розчином гідрокортизонової
емульсії з 0,5 % розчином
новокаїну. Обколювання
проводять 1 раз на тиждень
туберкуліновими голками у
5-6 місцях у самій товщі
колоїду, у разі
неефективності зазначеної
терапії застосовують
пірогенал і лідазу з
гідрокортизоном.
Слід пам’ятати що при всіх ускладненнях призначається
загальна антимікобактеріальна терапія.

15.

• підвищення
резистентності
організму проти
туберкульозної
Хіміопрофілактика
інфекції здоровим
- це призначення
особам, які мають
антимікобактеріальпідвищений ризик
них препаратів з
захворювання;
метою:
• запобігання
загостренню або
рецидиву
захворювання

16.

Первинна хіміопрофілактика
проводиться неінфікованим
особам з осередків
туберкульозної інфекції. Метазапобігання зараженню,
інфікуванню мікобактеріями
туберкульозу та захворюванню
на туберкульоз. Ця
Хіміопрофілактика
застосовується:
• дітям, підліткам, дорослим здоровим
особам із сімейних контактів з
бактеріовиділювачем або з хворим на
активну форму туберкульозу - призначають
ізоніазид по 0,45 мг по 3 міс. 2 рази на рік
протягом всього періоду контакту і ще 2
роки після його припинення;
• новонародженим, щепленим вакциною
БЦЖ, які народилися від хворих матерів,
несвоєчасно виявлених – також
застосовують ізоніазид (10 мг/кг) по 3 міс.
1 раз на рік протягом 2 років.
Вторинна хіміопрофілактика
проводиться з метою
запобігання:
• захворюванню:
• вперше інфікованим (діти і підлітки з
віражем туберкулінових реакцій);
• дітям і підліткам з гіперергічною
реакцією Манту з 2 ТО ППД-Л;
• інфікованим особам, які мають контакт
з бактеріовиділювачем або хворим на
активну форму туберкульозу.
• рецидиву туберкульозу (у осіб, які
перехворіли на туберкульоз і мають):
• супутні несприятливі захворювання;
• великі залишкові зміни;
• супутні обтяжливі захворювання;
• ВІЛ-інфіковані з гіперергічною
реакцією на туберкулін.

17. Протитуберкульозний диспансер

Організація боротьби з
туберкульозом в Україні є
загальнодержавним завданням.
Насамперед її виконують
протитуберкульозні диспансери.
Залежно від здійснюваних функцій
вони поділяються на
республіканські, обласні, міські,
міжрайонні та районні, що
працюють як самостійні заклади в
територіальних або профільних
медичних об'єднаннях.
Диспансерні відділення або
кабінети створюються на базі
загальних лікувальнопрофілактичних закладів або
спеціалізованих лікарень.
Крім того, виділяють
туберкульозні заклади
стаціонарного типу:
• стаціонари туберкульозних
диспансерів,
• самостійні туберкульозні
лікарні (для дорослих, дітей),
• туберкульозні шпиталі,
• туберкульозні санаторії,
• санаторні ясла,
• дитячі садки,
• санаторні школи-інтернати.

18.

Основним організаційнометодичним центром по
боротьбі з туберкульозом є
протитуберкульозний
диспансер (франц. dіsреnsаіг: позбавляти,
звільняти) - спеціалізований
лікувально-профілактичний
заклад, робота якого
спрямована на зниження
інфікованості, захворюваності
на туберкульоз, інвалідності і
смертності від нього
населення в районі
обслуговування.
Диспансер проводить
роботу за наступними
основними напрямками:
• профілактика туберкульозу
• раннє і своєчасне виявлення
хворих на туберкульоз
• лікування хворих на
туберкульоз
• диспансеризацiя
• підвищення кваліфікації лікарів
і середнього медичного
персоналу диспансеру та
інших лікувальнопрофілактичних закладів з
питань профілактики,
діагностики і лікування хворих
на туберкульоз

19.

профілактика
туберкульозу
• систематичний аналіз епідеміологічної ситуації з
туберкульозу,
• госпіталізація бактеріовиділювачів,
• оздоровлення осередків туберкульозної інфекції,
• хіміопрофілактика,
• санітарно-просвітницька робота,
• запобігання захворюваню на туберкульоз серед
працівників,
• зайнятих у тваринництві та птахівництві,
• планування заходів по боротьбі з туберкульозом за
принципом територіальнесті в районі обслуговування

20. Дякую за увагу!

Дякую за увагу!