Крапельні бактеріальні інфекції. Загальна характеристика інфекційного процесу в дітей. Туберкульоз

1. Крапельні бактеріальні інфекції. Загальна характеристика інфекційного процесу в дітей. Туберкульоз.

2. Інфекційний процес.

Процес вторгнення патогенних мікроорганізмів в
організм людини та їх розмноження з наступним
розвитком хвороби називається інфікуванням.
Наслідком інфікування є інфекційна хвороба –
взаємодія патогенного мікроорганізму з організмом
людини, що супроводжується відповідною реакцією
останнього.

3. Періоди циклу інфекційного захворювання.

інкубаційний,
продромальний,
період розвитку хвороби,
реконвалесценсія.

4. Інкубаційний період.

це час від проникнення збудника в організм до появи
перших ознак хвороби. Він триває від кількох годин
до кількох діб або навіть років. У цей період
відбувається активне розмноження збудника і
накопичення в організмі людини продуктів його
життєдіяльності.

5. Продромальний період

характеризується появою перших ознак хвороби
загального характеру (нездужання, загальна
слабкість, головний біль, погіршення апетиту тощо).
Його тривалість – 1—4 доби.

6. Період розпалу захворювання

помітні типові для захворювання ознаки, які
з’являються у певній послідовності.

7. Період реконвалесценсії

постерігається зменшення інтоксикації, виразності та
прояву специфічних ознак. Організм звільняється від
мікробів, видужує. Проте можливі й рецидиви –
перехід у хронічну форму, а також летальний кінець.

8. Компоненти епідемічного процесу

джерело інфекції -можуть бути хворі люди або
тварини з клінічно-вираженою, стертою або
атиповою формою хвороби та носії збудника.
механізм поширення інфекції -основні шляхи
передачі інфекції: контактний, повітрянокрапельний, фекально-оральний,
трансмісивний.
сприйнятливе до даного захворювання
населення - загальна сприйнятливість
населення до даної інфекції.

9. Туберкульоз (tuberculosis)

Хронічне захворювання у дітей і дорослих,
збудником якого є туберкульозна паличка.

10. Збудник туберкульозу

Мікобактерія ( паличка Коха)- аероб, стійкий до впливу кислот,
лугів, спиртів. Проявляє поліморфізм, утворюючи різні форми.
Має вігляд тонких,іноді зігнутих паличок і містить ДНК та
РНК.Мікобактерії стійкі в зовнішньому середовищі. Вони
зберігаються у воді понад 1 рік, у молоці – 10 днів. Під прямими
сонячними променями гинуть за 1-1,5 год, під час УФопроміненя – за 3-4 хв, під час кип,ятіння – за 5-10 хв.

11. Джерело інфекції

це найчастіше хвора на туберкульоз людина або
дитина віком 10 років і старше з бактеріовиділенням.

12. Шляхи передачі інфекції

це, найчастіше:
аерогенний (90%),
рідше - аліментарний (1-2%)
або контактний (5-6%),
надзвичайно рідкісний - внутрішньоутробний.
Повітряний шлях передачі буває краплинним і пиловим.

13. Головні чинники

Зниження імунітету
Несприятливі умови життя
Несприятливі кліматичні умови ( сирість)
Переохолодження
Часті захворювання верхніх дихальних шляхів.

14. Сприйнятливість

Розвиток хвороби значною мірою пов'язаний з
індивідуальними особливостями опірності організму
та зовнішніми впливами.
Людина має природну стійкість до туберкульозу,
зумовлену комплексом уроджених і набутих
механізмів захисту
. У дітей ці механізми недорозвинені, недосконалі,
тому для них особливо небезпечне зараження.

15. Класифікація

Вперше діагностований туберкульоз
Рецидив туберкульозу
Хронічний туберкульоз
Клінічні форми туберкульозу
Туберкульоз легенів (із факультативним зазначенням форми
ураження)
Первинний туберкульозний комплекс
Дисемінований туберкульоз легень
Вогнищевий туберкульоз легень
Інфільтративний туберкульоз легень
Казеозна пневмонія
Туберкульома легень
Фіброзно-кавернозний туберкульоз легень
Циротичний туберкульоз легень
Позалегеневий туберкульоз (ПТБ) (із зазначенням локалізації)

16. Класичні симптоми туберкульозу

Кашель, более 2-3 недель
Ночная потливость
Слабость
Потеря веса
Температура до 37°С и более

17. ПЕРВИННИЙ ТУБЕРКУЛЬОЗ

Первинним вважають туберкульоз, що розвивається
у вперше інфікованих осіб і становить не більше 1 %
серед усіх хворих на вперше діагностований
туберкульоз. Спостерігається переважно у дитячому
та підлітковому віці.
Розрізняють три основні клінічні форми первинного
туберкульозу:
туберкульозна інтоксикація у дітей (туберкульоз без
встановленої локалізації),
первинний туберкульозний комплекс,
туберкульоз внутрішньогрудних лімфатичних вузлів.

18. ТУБЕРКУЛЬОЗНА ІНТОКСИКАЦІЯ У ДІТЕЙ

Виникає у дітей перших років життя в початковий період захворювання
на туберкульоз.
Часто змінюється поведінка дитини, вона стає дратівливою,
лабільною, втрачає життєрадісність, швидко втомлюється, понижується
здатність концентрувати увагу, погіршується апетит, послаблюється
пам’ять, з’являється пітливість, іноді субфебрильна температура тіла,
диспептичні розлади.
Температура тіла найчастіше субфебрильна, яка не перевищує
37,3...37,5°С, спостерігається від декількох днів і тижнів до 3—4 міс і
більш
При дослідженні легенів у деяких дітей вдається вислуховувати
непостійного характеру сухі хрипи. Ці бронхіти («бронхіти первинного
інфікування»), розцінювані по початку частіше всього як грип, ГРВІ,
звичайно нестійкі, короткочасні.
. При рентгенологічному дослідженні також можуть бути
виявлено невелике розширення і пониження структури кореня
легкого, посилення прикореневого малюнка, що має сітчастопетлистий тяжистий характер.

19. Діагностика та лікування

Діагноз туберкульозної інтоксикації грунтується на
підставі наявності віражу туберкулінових реакцій,
симптомів інтоксикації, відсутності змін на
рентгенограмі та томограмі
Лікування дітей з туберкульозною інтоксикаціє
проводять ізоніазидом протягом 3-х місяців і
спостерігають у групі диспансерного нагляду не
менше року.

20. ПЕРВИННИЙ ТУБЕРКУЛЬОЗНИЙ КОМПЛЕКС

Характеризується специфічним запаленням у легенях
(первинним афектом), ураженням внутрішньогрудних
лімфатичних вузлів (лімфаденітом) і лімфангітом.
Виникає в дошкільному та шкільному віці
.Протягом декількох тижнів, а іноді і місяців спостерігають порушення
самопочуття дитини, він стає млявим, плаксивим або емоційно
лабільним. Знижується апетит, зменшується маса тіла, відзначають, як
правило, субфебрилітет неправильного типу
. Перкуторні зміни при первинному туберкульозному комплексі
превалюють над аускультативними: над ділянкою інфільтрації в
легеневій тканині спостерігають укорочення перкуторного звуку
або його притуплення.
При вислухуванні над зоною укорочення перкуторного звуку
визначають ослаблене дихання з подовженим видихом.

21. Діагностика та лікування

На рентгенограмах на1-му тижні захворювання визначаються
розмиті інфільтративні легеневі тіні й розширення коренів
легень. На 3-й тиждень - визначається легенева тінь з чіткими
краями ( вогнище Гона) і зв’язок цього вогнища з лімфангіїтом
Діагностика базується на анамнезі (контакт), віражу
туберкулінової проби, гіперергічній реакції на пробу Манту,
наявності симптомів інтоксикації і параспецифічних реакцій,
рентгенологічної картини (первинний афект, лімфангіт,
лімфаденіт),
змін зі сторони гемограми (невеликий лейкоцитоз із незначним
зсувом вліво, лімфопенія, моноцитоз, прискорена ШОЕ), .
Лікування починається проводиться 4 антимікобактеріальними
препаратами (ізоніазид, рифампіцин, піразинамід,
стрептоміцин). Через 2 місяці лікування продовжується 2-а
препаратами (ізоніазид з рифампіцином ) ще 4-6 місяців.
Одночасно застосовуються вітаміни В1, В6, С, десенсибілізуючі
і симптоматичні засоби.

22. ТУБЕРКУЛЬОЗ ВНУТРІШНЬОГРУДНИХ ЛІМФАТИЧНИХ ВУЗЛІВ

характеризується специфічним ураженням
внутрішньогрудних лімфатичних вузлів (кореня легень і
середостіння).
початок захворювання поступовий, у дитини з'являються
підвищена стомлюваність, поганий апетит, дратівливість,
підйоми температури тіла, звичайно до субфебрильных
величин. звертає на себе увагу блідість, зниження маси тіла,
синява під очима.
Периферичні лімфатичні вузли звичайно визначають більш, ніж
в 4—5 групах, вони мають мягкоэластичную консистенцію, не
спаяні з навколишніми тканинами, рухомі, безболісні.
Притуплення перкуторного звуку на хребті
Аускультативна картина при бронхоаденітах звичайно дуже
бідна, заслуговує уваги симптом д'Эспина. Він полягає в тому,
що при вимові шиплячих звуків пошепки на хребті вислуховують
бронхофонию.

23. Діагностика та лікування

Рентгенологічні ознаки:
локальне збагачення легеневого малюнка в прикореневій зоні;
підкресленість контура серединної тіні на рівні уражених
лімфатичних вузлів;
подвійний контур серединної тіні зліва на рівні дуги аорти і
легеневої артерії.
У періферійній крові – моноцитоз, лімфопенія, еозинофілія
Лікування.
Призначають 3-4 протитуберкульозні препарати: ізоніазид,
рифампіцин, піразинамід, стрептоміцин. Через два місяці
ефективної хіміотерапії – ізоніазид + рифампіцин (етамбутол)
щоденно або через день. Тривалість хіміотерапії 6-8 місяців.
Неспецифічна терапія: вітаміни В1, В6, С, десенсибілізуючі,
гормональні та симптоматичні засоби.

24. Туберкульозний менінгіт

Спочатку з'являються головний біль, запаморочення, нудота, іноді
блювота, лихоманка
Через 8-14 днів відбувається різке посилення симптомів, температура
тіла 38-39 ° С, біль в лобовій іпотиличної області голови. Наростають
сонливість, млявість, пригнічення свідомості. Запор без здуття човноподібна живіт. Світлобоязнь, гіперестезія шкіри, непереносимість
шуму
Наприкінці першого тижня періоду подразнення (на 5-7-й день)
з'являється нечітко виражений менінгеальний синдром (ригідність
потиличних м'язів, симптом Керніга і Брудзинського).
При накопиченні серозного ексудату впідставі мозку може виникнути
подразнення краніальних нервів з наступними ознаками: погіршення
зору, параліч століття, косоокість, неоднаково розширені зіниці, глухота.
Період парезів та паралічів,( 15-24-й день хвороби). У клінічній картині
переважають ознаки енцефаліту: відсутність свідомості, тахікардія,
дихання Чейна-Стокса, температура тіла40 ° С, парези, паралічі
центрального характеру.

25. Диагностика туберкульозу.

Рентгенографія , рентгеноскопія, томографія
Бактеріологічне дослідження харкотиння
Загальний аналіз крові – еозинофілія
Бактеріологічне дослідження спиномозкової рідини - тиск в
спинномозковому каналі зазвичай підвищений (жидкість
випливає частими краплями або струменем),зовнішній вигляд
СМЖ: спочатку прозора, пізніше (через 24 год) може
формуватися сіточкафібрину. При наявності блокади
спинного мозку має жовтуватий колір.

26. Лікування

. По-перше — лікування хворих на туберкульоз повинно бути
комплексним,
по-друге — лікування туберкульозу є довготривалим процесом
(9-18 місяців),
і по-третє — лікування хворому повинно призначатись із
врахуванням загального стану організму хворого і характеру
бактеріовиділення.
Лікування хворих на туберкульоз — це комплекс заходів, які
можуть забезпечити вилікування при умові дотримання
наступних принципів.

27. Лікування

1. Застосування одноразово декількох препаратів, до яких
чутливі МБТ.
2. Туберкулостатичні перпарати потрібно приймати регулярно,
безперервно.
3. Лікування має бути довготривалим — 1-1,5 року.
В Україні використовуються стандартизовані схеми етіотропної
терапії різних форм туберкульозу із використанням
комбінованих антимікобактеріальних препаратів
Всі туберкулостатичні препарати залежно від їх бактеріостатичної і
бактерицидної дії, поділяють на 3 групи:
Група А (з найбільшою бактеріостатичною дією) — ізоніазид,
рифампіцин;
Група В (середньої активності) — етіонамід, канаміцин,
стрептоміцин, піразинамід, етамбутол, циклосерин.
Група С (найнижча активність) — тіоацетазон, ПАСК.

28. Лікування

Неспецифічні засоби в терапії туберкульозу.
Крім протитуберкульозних препаратів, спрямованих на пригнічення
МБТ, в лікуванні туберкульозу застосовується низка неспецифічних
засобів, що впливають на перебіг специфічного запалення, підвищують
опірність організму, поліпшують обмін речовин, прискорюють
репаративні процеси.
Їх можна умовно поділити на такі групи:
1) гігієно-дієтичний режим;
2) неспецифічні медикаментозні засоби:
· протизапальні і десенсибілізуючі;
· прозапальні;
· імуностимулятори;
· спрямовані на нормалізацію обмінних процесів і функцій внутрішніх
органів;
3) санаторне лікування;
4) фізіотерапевтичні методи
хірургічне лікування.

29. Негайно до лікаря

30. Протипоказаннями до проведення туберкуліновой проби

шкірні захворювання
гострі і хронічні інфекційні і соматичні захворювання у
стадії загострення (проба Манту ставиться через 1
місяць після зникнення усіх клінічних симптомів або
відразу після зняття карантину)
алергічні стани
епілепсія.
Не допускається проведення проби в тих колективах,
де є карантин по дитячих інфекціях. Проба Манту
ставиться через 1 місяць після зникнення усіх
клінічних симптомів або відразу після зняття
карантину.

31. Неспецифічна профілактика

уважно ставитися до санітарних умов, а яких проживаєте ви та ваша дитина.
Чистота - запорука того, що у вашому помешканні немае мікобактерій
туберкульозу.
Важливо також вести здоровий спосіб життя (не палити, не зловживати
спиртним), бути фізично активним, повноцінно І раціонально харчуватися.
Загартування зміцнить імунітет дитини, який не допускає проникнення в організм
збудників хвороб.
Харчування дітей мав бути вітамінізованим, містити достатню кількість білків,
жирів, вуглеводів. Не можна пити сирого молока, купленого на базарі, а тим
більше придбаного у місцях стихійної торгівлі, як кажуть, «з асфальту».
Обережно треба ставитися до сиру та м'яса, купуючи ці продукти лише у тих
продавців котрі мають висновок ветеринарно-санітарної експертизи Якщо у сім'ї
є хворий,який виділяв мікобактерії туберкульозу, то в першу чергу потрібно
ознайомити хворого з правилами особистої гігієни: користуватися окремим
рушником, посудом, плювальницею.

32. Проба Манту у дітей

Оцінка проби Манту
Через 72 год після постановки проби виміряйте поперечний до
осі руки діаметр інфільтрату за допомогою прозорої лінійки.
Реакція оцінюється за кількісними і якісними показниками.
Кількісна оцінка характеризується величиною інфільтрату в
міліметрах, якісна - кольором інфільтрату, наявністю везикул,
лімфангіту, некрозу, дочірніх висипів. Під час кількісної оцінки
проби виділяють реакції:
негативну - на місці уведення туберкуліну немає інших проявів,
окрім реакції уколу;
сумнівну - гіперемія будьякого розміру або інфільтрат розміром
2-4 мм;
позитивну - інфільтрат діаметром 5 мм і більше.
Гіперергічною реакцією вважають: у дітей і підлітків розмі ри
інфільтрату 17 мм і більше;

33. Оцінка проби Манту

Щеплення БЦЖ
БЦЖ – друге щеплення, яке отримає малюк в пологовому
будинку. У новому календарі імунопрофілактики вік
новонароджених для проведення щеплення проти туберкульозу
розширено – вакцинацію можна проводити з 3-го по 5-й день
життя.
Для вакцинації проти туберкульозу застосовують вакцини
БЦЖ і БЦЖ-М . Вакцину БЦЖ використовують для щеплення
здорових новонароджених. Вакцина БЦЖ-М застосовується для
вакцинації недоношених дітей (з масою тіла не менше 2 кг), а
також малюків, які мають протипоказання до введення БЦЖ.
Якщо дитина при народженні має масу тіла менше 2 кг, то
вакцину БЦЖ-М вводять їй при досягненні цієї маси. Вакцинацію
проводять у пологовому будинку, перед випискою. Якщо дитина
не була щеплена в пологовому будинку за медичними
протипоказання, щеплення здійснюють в дитячій поліклініці
вакциною БЦЖ-М.

34. Щеплення БЦЖ

Постійні протипоказання до вакцинації
БЦЖ
важка реакція на попередню дозу вакцини;
первинний імунодефіцит, ВІЛ-інфекція;
новоутворення;
злоякісні захворювання крові;
келоїдних рубець після вакцини;
позитивна проба Манту.
Виділяють і відносні протипоказання до вакцинації БЦЖ:
маса тіла менше 2 кг;
внутрішньоутробні інфекції;
гемолітична хвороба новонароджених;
гострі фебрильні захворювання (супроводжуються лихоманкою).

35. Постійні протипоказання до вакцинації БЦЖ

Техніка проведення БЦЖ
Вакцину БЦЖ застосовують внутрішньошкірно в дозі 0,05 мг в
0,1 мл розчинника, що додається (розчин натрію хлориду 0,9%
для ін'єкцій).
Щеплення проводиться здоровим новонародженим дітям на 3-5
день життя. Дітей, які не були щеплені у період
новонародженості за медичними протипоказами, вакцинують
після їх одужання вакциною БЦЖ-М. Дітям у віці 2 місяці і
старше попередньо проводять пробу Манту з 2 ТО очищеного
туберкуліну в стандартному розведенні і вакцинують тільки
туберкулінонегативних.
Ревакцинації підлягають діти у віці 7 років, які мають негативну
реакцію на пробу Манту з 2 ТО

36. Техніка проведення БЦЖ

Реакція на введення
На місці внутрішньошкірного введення БЦЖ розвивається
специфічна реакція у вигляді папули розміром 5-10 мм в
діаметрі.
У новонароджених нормальна реакція на щеплення з'являється
через 4-6 тижнів. Реакція піддається зворотньому розвитку
протягом 2-3 місяців, іноді у більш тривалі терміни. Поступово
розвивається місцева специфічна реакція у вигляді інфільтрату,
папули, пустули, виразки, розміром до 10 мм в діаметрі.
Місце реакції потрібно оберігати від механічного подразнення,
особливо під час водних процедур.
У 90-95% вакцинованих на місці щеплення повинен утворитися
поверхневий рубчик до 10 мм в діаметрі.