ЛЕКЦІЯ 2 ЛЮДИНА ЯК ОСНОВНА ПРОБЛЕМА ФІЛОСОФІЇ
1.Розуміння людини в історії філософської думки.
Сучасні концепції людини (залежно від того, що слід вважати суто людським у людині (природне, соціальне, духовне), їх умовно
2. Соціологізаторські концепції
3. Спіритуалізм (від лат. spiritualis-духовний).
Виокремлюють також такі концепції співвідношення біологічного та соціального в людині
Сутнісними рисами людини є:
Людина
Духовність часто пов’язують з: 1) аскетизмом, тобто обмеженням самого себе; 2) угамуванням своїх гордощів; 3) постійною працею
Бездуховність - це тваринне існування людини.
Проблема життя і смерті в духовному досвіді людства.
Суспільне життя людини триває доти, поки вона продовжує залишатися реальним учасником суспільного життя, продовжує впливати на
Концепції сенсу життя людини.
КОНЦЕПЦІЇ СЕНСУ ЖИТТЯ
4. Престижна концепція сенсу життя – досягнення високого соціального статусу, своєї значущості в очах оточення - від
7. Теологічна відображає релігійні погляди на мету життя, що спрямована на служіння Богові в тій чи іншій формі. Поки
Сенс життя конкретної людини: а) повинен визначатися лише цією людиною (власна стратегія життя); б) сенс життя повинен
Сексуальність стає невід’ємною складовою соціально успішної особистості.
Радикальних змін потерпає і уявлення про норму (як моральну, так і правову) у сексуальних відносинах
В повсякденній практиці цивілізаційного суспільства
У 21 столітті значимість статі виявляється
Традиції
Феміні́зм
Критики феменізму відзначають
Нетрадиційна сексуальна орієнтація.
Соціальні практики демонструють два варіанти реакції суспільства на ЛГБТ
Нормативність є неодмінною умовою існування суспільства як системи спільної життєдіяльності
Кончита Вурст (настоящее имя Том Ньюверз),певец, Австрии. Победитель Евровидения-2014
Відношення світових та етнічних релігій до ЛГМТ-спільнот негативне.
731.00K
Категория: ФилософияФилософия

Людина як основна проблема філософії. Лекція 2

1. ЛЕКЦІЯ 2 ЛЮДИНА ЯК ОСНОВНА ПРОБЛЕМА ФІЛОСОФІЇ

План
1.Розуміння людини в історії філософської
думки.
2.Людина: індивід, особа, особистість.
Духовність.
3.Проблема життя і смерті в духовному
досвіді людства.
4.Концепції сенсу життя людини.

2. 1.Розуміння людини в історії філософської думки.

Існують такі підходи у розумінні людини:
1) у стародавньому світі людина розумілася як суспільна
(політична) тварина, яка наділена розумом, можливістю
розрізняти добро і зло, справедливість та несправедливість
(Арiстотель);
В античній філософії людина розглядається як частина
космосу, мікрокосм, підлеглий в своїх проявах долі.
2) в епоху Середньовіччя людина розумілася як творіння та
образ Бога, головне в ній дух, а не тіло; В релігійній
філософії середньовіччя людина – це єдність душі і тіла,
піднесеного і низького. Так, Фома Аквінський бачив в людині
проміжну ланку між звіром і ангелом.
3) в епоху Відродження людина сприймалася як культурне,
творче створіння;

3.

4.) У Новий час людина розумілася як розумне створіння;
• Ідеалістична філософія нового часу зробила колосальний внесок в
розробку проблеми духовної сутності людини, знаходячи її або в
здатності мислити, або в наявності розуму, або в багатстві духовності, або
в спроможності до рефлексії (самопізнання) і т.п.
• Матеріалізм нового часу розглядав людину достатньо спрощено, а
деколи і вульгарно.
5) У ХХ ст. акцент перемістився на інші здібності людини, а саме:
а) інтуїція (А.Бергсон);
б) воля (Ф. Ніцше, А Шопенгауер);
в) інстинкт («Воно») (З. Фрейд);
6) марксизм розглядає людину як продукт соціального середовища;
7) екзистенціалізм розуміє людину як створіння, що не має заздалегідь
визначеної суті. Свою сутність людина створює своїми справами та
вчинками.
8) Філософія і наука XX–ХХI століть переконливо показують, що
ключовою проблемою в створенні цілісної концепції людини сьогодні є
співвідношення біологічного, психічного і соціального в людині, подолання
зіставлення
біологізаторського,
психологізаторського
і
соціологізаторського підходів до неї.

4.

Схема. Філософські концепції людини

5. Сучасні концепції людини (залежно від того, що слід вважати суто людським у людині (природне, соціальне, духовне), їх умовно

об'єднують у три групи )
1. Біологізаторські концепції. Домінуючою рисою цих
концепцій є уявлення про людину як про переважно природну
істоту, життя і поведінка, індивідуальні і суспільні якості,
духовні
властивості
якої
обумовлені
природними
(біологічними) чинниками.
До таких концепцій належать: фрейдизм, натуралізм,
волюнтаризм.
Фрейдизм – це теорія психоаналізу, яка пояснює деякі психічні процеси, що
відбуваються на підсвідомому рівні.
Натуралізм — світогляд, заснований на уявленні, що все суще є проявом Природи і
існує за законами Природи. Вона є найвищим законодавцем для всього сущого.
Волюнтари́зм (лат. voluntas — воля) — течія у психології та філософії, що визнає волю
особливою, надприродною силою, що лежить в основі психіки і буття в цілому.

6. 2. Соціологізаторські концепції

Вони ігнорують природно-біологічні чинники людського
існування, яким відводиться роль лише передумови соціального
життя і які не мають ніякого впливу на особливості поведінки,
інтелект, творчі здібності, соціальні орієнтації людини. До таких
концепцій належать: конвенціоналізм,соціологізм, панлогізм.
•Конвенціоналі́зм (від лат. conventio — «згоден») — філософська
концепція, за якою наукові знання є лише продуктами певних
домовленостей (конвенцій) між науковцями.
•Соціологізм - Це концепція, яка стверджує першорядне і виключне
значення соціальної реальності і соціологічних методів в поясненні
буття людини та її середовища.
•Панлогі́зм — філософський погляд, згідно з яким все існуюче являє
собою втілення мислячої субстанції, світового розуму, логічної ідеї.

7. 3. Спіритуалізм (від лат. spiritualis-духовний).

В основі розкриття сутності людини лежить її
внутрішній духовний світ (безкорисливий пошук
істини, здатність до морального вибору, до
переживання прекрасного, до творчості, наявність
свободи волі та глибинної самосвідомості), і
проголошує первинність індивідуального "Я" як
духовного стрижня особистості. До цієї групи
належать такі течії: суб'єктивний антропологізм,
релігійний антропологізм, спіритуалістичний дуалізм.

8.

• Суб’єктивний антропологізм. вважає, що немає заданої
людської природи, ніяка зовнішня сила, крім даного індивіда,
не може за нього здійснити його перетворення на людину.
• Релігійний антропологізм. Його зміст розкривається в таких
положеннях. Людина є істота-двійник: вона має в собі і
божественний початок, і природне буття, але ні тим, ні другим
повністю не визначається.
• Спіритуалістичний дуалізм. Ця концепція трактує людину в
космічному смислі. Людина – засіб космічної еволюції, точка
перетину світових струменів. Тільки через космічну еволюцію
завдяки
низці
космічних
перетворень
людська
особистість прилучається до абсолютного буття.

9. Виокремлюють також такі концепції співвідношення біологічного та соціального в людині

1. Концепція паралелізму.
2.Концепція поглинання
(соціальне поглинає біологічне і навпаки).
3.Концепція координації (значну роль грає
саморозвиток і самобудівництво людиною
себе).

10.

(72) Людину слід розглядати як
Індивіда,
тобто як
представника
людського роду
Особистість - це
соціальна
характеристика
людини:
погляди, знання,
соціальний
статус
Індивідуальність – це
характеристика
оригінального,
самобутнього в
людині

11.

• Різноманіття компонентів, що становлять природу людини,
обумовлює існування у філософії і науці цілого ряду
понять, що відображають ті або інші характеристики
людини: «людина» – родове поняття, тобто таке, що
виражає риси, властиві всьому людському роду;
• Індивід – це окрема людина, носій загальних і
одиничних рис;
• Особа – сукупність соціо-психічних якостей людини як
члена суспільства;
• Індивідуальність, особистість – окрема особа, як
сукупність спільних з іншими людьми, так і
неповторних людських якостей.
• Таким чином, кожен конкретний окремий представник
людського роду («індивід») завжди є і «людиною», і
«особою», і «індивідуальністю».

12. Сутнісними рисами людини є:

- вміння виготовляти засоби праці;
- свідомість, наявність потреб, інтересів,
ідеалів, об'єктів поклоніння( «тотем»)
- соціальність (життя в суспільстві);
-життєдіяльність людини не запрограмована її
природою ( як тварин), а має свідомий,
вольовий характер;
- знання моральних заборон(«табу»);

13.

• В історії світової філософії склалися два підходи до
розуміння феномена «особи».
• Перший з них трактує особу як єдину соціальну реальність,
суспільство при цьому виступає всього лише як механічна
сукупність осіб (екзистенціалізм, персоналізм та ін.).
• Другий підхід полягає в розумінні особи як носія людської
культури, «персоніфікації» суспільства (марксизм).
• В понятті особистості відтіняються, перш за все,
інтеграційні соціально-психологічні особливості людини:
світогляд, самооцінка, характер, відчуття власної
гідності, ціннісні орієнтації, принципи способу життя,
етичні і естетичні ідеали, соціально-політичні позиції і
переконання, стиль мислення, емоційне середовище, сила
волі і т.д.

14. Людина

- біосоціальна істота, яка розкриває свої сутнісні риси
саме в соціумі, у процесі спілкування. За допомогою
цілеспрямованої діяльності (праця), комунікації
(мова), системи оцінки (критика) і самооцінки
(самокритика) людина стає "суспільною твариною",
унікальним представником біосфери (що створила,
на думку Володимира Вернадського, своє власне
середовище існування – ноосферу).
Людина - має певні потреби, задовольняє їх у процесі
виробництва завдяки спілкуванню і здатності свідомо,
цілеспрямовано перетворювати світ і саму себе.

15.

• Багатогранність діяльнісної природи людини дозволяє
класифікувати систему її цінностей:
а) матеріальні (речі, предмети, блага, що мають фізичну
основу) і духовні (знання, ідеї, відчуття, емоції, віра і тому
подібне);
б) об'єктивні (фактична здатність речі задовольняти наші
потреби) і суб'єктивні (наше відношення до об'єктивних
речей);
в) практичні (які відповідають змісту здійснюваної наочнопрактичної діяльності) та ідеалізовані (які долають
прихильність до наявної дійсності і характеризують прагнення
до досягнення бажаного образу майбутнього);
г) реальні (які реалізують об'єктивні суспільні потреби) та
уявні (ілюзорно-надумане відношення окремих шарів
співтовариства до речей і процесів).

16.

Духовність - це характеристика соціального
буття людини, її внутрішній духовний світ
(в якому визначено сенс життя, цінності,
норми, ідеали), її прагнення до
самовдосконалення.
Духовність передбачає прагнення:
1) до знань;
2) до добра, морального життя;
3) до краси.

17. Духовність часто пов’язують з: 1) аскетизмом, тобто обмеженням самого себе; 2) угамуванням своїх гордощів; 3) постійною працею

над собою з метою
самовдосконалення.
Хто може бути духовним лідером для певної
спільноти( суспільства, нації, групи):
• Політичний діяч
• Мудрець, вчений, мислитель
• Релігійний діяч (святий).
• Популярний представник мистецтва, спорту
тощо.

18. Бездуховність - це тваринне існування людини.

Бездуховність знаходить свій вияв у:
1) відсутності віри в Бога, у світле
майбутнє суспільства, в себе, свої сили
та можливості.
2) скороченні сакральних (святих) зон у
житті людини.
Сакральна зона - це зона, в якій немає
місця меркантильним відносинам,
кощунству, сарказму, навіть юмору тощо.

19. Проблема життя і смерті в духовному досвіді людства.

Ознаки життя поділяються на:
1) біологічні ознаки;
2) соціальні ознаки.
Біологічними ознаками життя є:
а) обмін речовин;
б) адаптація;
в) розмноження.
Соціальними ознаками життя є:
а) діяльність, праця, активність;
б) свобода;
в) творчість;
г) спілкування;
д) емоційне відношення до навколишнього світу.

20. Суспільне життя людини триває доти, поки вона продовжує залишатися реальним учасником суспільного життя, продовжує впливати на

нього
суспільно значущими не тільки для його сучасників,
але також і для нащадків результатами своєї
"прижиттєвої" діяльності.
Смерть - це припинення існування людини, яке може
бути біологічним або соціальним.
Неминучість біологічної смерті ставить перед людиною
масу проблем, серед яких :
-проблема права на самогубство
-проблема права людини на вбивство іншої людини
-права на евтаназію (допомогти легко померти )
-проблема смертної кари.

21. Концепції сенсу життя людини.

1) раціонально-альтруїстична концепція
2) соціально-творча концепція
3) демографічна концепція
4) ігрова концепція
5) престижна концепція
6) лідерська концепція
7) гедоністична концепція
8) конформістська концепція
9) релігійна концепція

22. КОНЦЕПЦІЇ СЕНСУ ЖИТТЯ

1. Творчо-альтруїстична - зміст якої полягає в безкорисливому
служінні загальному благу.
2. Соціально-демографічна, яка відображає мету життя,
пов’язану з народженням та вихованням дітей і внуків, – нащадків,
що мають «продовжити життя».
3) Концепції ігрової діяльності, що орієнтовані на:
• а) духовний розвиток особистості;
• б) фізичний розвиток;
• в) активну ігрову діяльність (спорт);
• г) пасивну ( спортивне «боління», захоплення компютерними
іграми тощо).
Спроба реалізувати сенс життя тільки через ігрову діяльність може
призвести до соціально-патологічних способів задоволення цієї
потреби ( ігрова залежність).

23. 4. Престижна концепція сенсу життя – досягнення високого соціального статусу, своєї значущості в очах оточення - від

професійної кар’єри, наявності модних
артефактів ( годинник, машина, нерухомість, предмети
роскоші)
до
гонитви
за
багатством.
5. Гедоністична концепція визначає життя заради
насолод,
досягнення
яскравих
відчуттів.
6. Конформістська модель життя відображає прагнення
«жити як усі», нічим не вирізняючись з натовпу, і означає
певною мірою спосіб пристосування до будь-якого
оточення.

24.

4. Престижна концепція сенсу життя – досягнення
високого соціального статусу, своєї значущості в очах
оточення - від професійної кар’єри, наявності модних
артефактів ( годинник, машина, нерухомість, предмети
роскоші)
до
гонитви
за
багатством.
5. Гедоністична концепція визначає життя заради
насолод,
досягнення
яскравих
відчуттів.
6. Конформістська модель життя відображає прагнення
«жити як усі», нічим не вирізняючись з натовпу, і
означає певною мірою спосіб пристосування до будьякого оточення.

25. 7. Теологічна відображає релігійні погляди на мету життя, що спрямована на служіння Богові в тій чи іншій формі. Поки

існуватиме людська цивілізація, сенс
життя завжди буде об’єктом духовного пошуку як у
філософії, так і в художній літературі. Сенс життя
залишиться для кожної людини, яка усвідомлює
саму себе і своє призначення, стрижнем і віссю, які
й
визначатимуть
її
життєвий
шлях.

26. Сенс життя конкретної людини: а) повинен визначатися лише цією людиною (власна стратегія життя); б) сенс життя повинен

змінювитися у часі в
зв'язку
з
досягненням
певної
мети;
в) життя варте зусиль, щоб бути прожитим
за
буд
яких
обставин.
г) краще дотримуватися концепції «малих
справ».

27. Сексуальність стає невід’ємною складовою соціально успішної особистості.

Сексуальність стає невід’ємною складовою соціально
успішної особистості
.
Феномен
сексуальності
розглядається
як
конституюючи взаємозв'язок між людською тілесністю,
особистісної самоідентичністю та соціально-нормативної
сферою. Суспільство 21 сторіччя готує нові лики
інтимності, її екзистенційно-особистісні горизонти в
глобалізованому світі. Один з найдавніших соціальних
інститутів - сім'я - зараз знаходиться в процесі деформації.
Це пов'язано, в першу чергу, зі зміною положення жінки в
суспільстві. Якщо раніше інститут сім'ї базувався на
принципах подвійного стандарту (різних для чоловіка та
жінки), то сьогодення ці межі стирає.

28. Радикальних змін потерпає і уявлення про норму (як моральну, так і правову) у сексуальних відносинах

Прагнення
до
емоційної
насиченості
індивідуального життя, можливості отримання
яскравих, все нових та неповторних відчуттів та
переживань, і створення у суспільстві сервісних
послуг для задоволення
таких потреб, робить
сучасну людину гедоністом. Любов все більше
набуває
форми
яскравої,
але
недовготривалої, зустрічі двох індивідів без
зобов’язань в подальшому.

29. В повсякденній практиці цивілізаційного суспільства

пішло
в
минуле
міркування,
яке
зумовлювало
деяку недовіру щодо жінки і жіночого
начала в різних традиціях, де жінка
розглядається
як
джерело
"гріха",
нечистоти і зла, як спокуса
і небезпека для того, хто спрямовує свій
шлях у сферу надприродного

30. У 21 столітті значимість статі виявляється

не стільки в простому факті появи на світ чоловіком
чи жінкою, а в особливому процесі духовного
пробудження в тілі людини тієї чи іншої статі.
Завдання традиції в сексуальній сфері було у
створенні строгих каналів, щоб хаотичні тенденції
життя змогли потекти по них у потрібному напрямку.
Реалізовувати свою природу згідно традиції - це
витравлювати з чоловіка всі "жіноче", а з жінки - все
"чоловіче", прагнути до того, щоб стати "абсолютним
чоловіком" і "абсолютною жінкою.

31. Традиції

вимагали від чоловіків і жінок, щоб вони завжди
залишалися самими собою, щоб вони всіляко
акцентували ті риси, які роблять одних саме
чоловіками, а інших саме жінками, то сучасна
кроскультурна пастищність прагне, навпаки, до
зрівнювання, до сфери безформного, до області, що
знаходиться поза всякої індивідуалізації і
відмінності статей.

32. Феміні́зм

. являє собою сукупність рухів та ідеологічних комплексів, що
спрямовані на визначення і захист рівних з чоловіками
політичних, економічних і соціальних прав жінок.
Фемінізм можно тлумачити як: - соціально-політичну теорію,
в якій аналізують гноблення жінок та перевагу чоловіків у
історичному минулому і сьогоденні, а також осмислюють
шляхи подолання чоловічої переваги над жінками;
- ідеологію, що протистоїть усім теоріям і діям
жінконенависництва; - теорію соціокультурного розвитку,
альтернативну до існуючої європейської традиції, яка виявляє
зверхність до жіночого соціального досвіду в уявленнях про
світ
і
суспільство.
феміністки
сучасності
пропагують ідеологію, в центрі якої стоїть жінка.

33. Критики феменізму відзначають

незмінно підвищену увагу фемінізму лише до тих питань, які
стосуються жінок.
Така
подача матеріалу, на їхню думку, змушує
послідовниківцієї ідеології світ лише через призму жіночих
проблем, тим
самим спотворюючи сприйняття світу і створюючи стійкі
забобони.
Критики фемінізму стверджують, що країнах Заходу тепер
через
феміністський
рух
чоловіки
піддаються дискримінації. Багато людей важають фемінізм
причиною руйнування традиційного устрою життя і
знищення звичних ролей, традиційно вказаних чоловікам і
жінкам залежно від їхньої статі.

34. Нетрадиційна сексуальна орієнтація.

В сучасному суспільстві має місце поширення
такого феномену як нетрадиційна сексуальна
орієнтація. З'явилась спільнота людей, яку
позначають ЛГБТ (лесбіянки (Lesbian), геї
(Gay), бісексуали (Bisexual) і трансгендери
(Transgender).

35. Соціальні практики демонструють два варіанти реакції суспільства на ЛГБТ

1. Спроба виключити таку поведінку шляхом
різного роду репресій із соціальної системи
2. Зробити його соціально допустимим.
Для сучасного демократичного (західного)
суспільства другий шлях є переважним. Цей шлях
передбачає,
досягнення
угоди,
прийнятного
консенсусу між людьми з різними сексуальніми
орієнтаціями щодо більш фундаментальних норм
сумісного життя.

36. Нормативність є неодмінною умовою існування суспільства як системи спільної життєдіяльності

Але завжди в суспільстві існують ті, хто їх порушує.
Соціальні практики демонструють два варіанти реакції
суспільства на девіантну поведінку окремих людей або груп
у рамках прийнятої в соціумі нормативності: спроба
виключити таку поведінку шляхом різного роду репресій із
соціальної системи або ж зробити його соціально
допустимим. Для сучасного демократичного суспільства
другий шлях є переважним. Цей шлях передбачає, що між
тими членами суспільства, які орієнтуються на існуючі
норми, і тими, хто діє, порушуючи їх, полягає деяка угоду,
що дозволяє встановити прийнятний консенсус щодо більш
фундаментальних норм сумісного життя.

37. Кончита Вурст (настоящее имя Том Ньюверз),певец, Австрии. Победитель Евровидения-2014

Бородатая колбаска", как
уже успели окрестить
журналисты певца, победил
(а) на "Евровидения 2014"

38. Відношення світових та етнічних релігій до ЛГМТ-спільнот негативне.

Відношення світових та етнічних релігій до ЛГМТспільнот негативне.
Так, в Біблії Третя книга Мойсеєва (Левіт, 18:22 ) свідчить: «З чоловіком не
сходитимешся, як сходишся з жінкою: це гидота». «Коли чоловік зійдеться
з чоловіком так, як із жінкою, обидва вчинили гидоту; смертю мусять їх
покарати; кров їхня на них.» ( Левіт, 20:13). Але сьогодні у всьому світі ,
особливо в Європі, проявом вищого ступеня демократії, свободи слова,
думки, дій вважається відкрита заява про свої пристрасті. У багатьох
державах навіть на офіційному рівні реєструються одностатеві шлюби і їм
дозволяють виховувати прийомних дітей. Така соціальна практика,на
думку церковників, суперечить природним та моральним настановам
людства. За це може проявитисяБожественна відплата у формі нових
захворювань аб смертоносних епідемій. В Корані розповідається про
народ пророка Лута (Лота). Цей народ за свою причетність до гріха
мужолозтва був просто стертий з лиця землі. «Воістину,
в цьому
знамення для тих, хто здатний бачити” (Коран, 15:75). Коли збожеволілі
від своїх пристрастей люди стали домагатися гостей-ангелів, які з'явилися
в образі прекрасних юнаків, Лут, грунтуючись на своїй пророчій
проникливості, сказав: «Воістину, в цьому знамення для віруючих!»
(Коран, 15:77 )

39.

Тест №:2
Тема: Людина як основна проблема філософії
1. Згідно ряду сучасних наукових гіпотез, людина - це природний мутант,
який сформувався завдяки:
а ) спалаху близької Наднової зірки ;
б) інверсія геомагнітного поля;
в) поступового еволюційному процесу ;
г) льодовикового періоду ;
д) екстремального тепловому стресу .
2. У сучасній філософії людина розглядається як:
а ) раб божий і хробак земний ;
б) головна таємниця світобудови ;
в) космобіопсихоінформаційна істота ;
г) вінець природи ;
д) мікрокосм суспільства.
3. Людина відрізняється від тварин:
а ) розумом ;
б) фізіологією ;
в) умінням використовувати знаряддя праці;
г) соціокультурним середовищем проживання ;
д) духовно -моральною еволюцією.

40.

4. Розгляд зовнішніх відмітних особливостей людської істоти у
філософії включається в поняття:
а ) об'єкт;
б) людина;
в) індивідуальність;
г) особистість;
д) суб'єкт.
5. З точки зору філософської антропології буття людини й
тварини:
а) подібні;
б) докорінно відмінні;
в) частково подібні;
г) аналогічні.
6. Соціалізація людини передбачає:
а) надмірне пошанування чогось;
б) активність особи як суб’єкта діяльно-творчого ставлення до
оточення;
в) формалізовану мову;
г) гуманний тип людського спілкування.
English     Русский Правила