1.14M
Категория: МедицинаМедицина

Специфічна та неспецифічна діагностика лептоспірозу. Етіологічне лікування

1.

Авраменко Крістіна 26 гупа
Специфічна та
неспецифічна
діагностика
лептоспірозу. Етіологічне
лікування.

2.

Неспецифічна діагностика лептоспірозу
Загальнолабораторні дослідження
У клінічному аналізі крові відзначають тромбоцитопенію, помірну анемію, гіперлейкоцитоз із нейтрофільозом і зсувом формули вліво,
значне прискорення ШОЕ. В загальному аналізі сечі виявляють підвищений вміст білка, еритроцити, незначну лейкоцитурію, гіалінові, іноді
зернисті й навіть воскоподібні циліндри, клітини ниркового епітелію. За рахунок уробіліну сеча набуває цегляного відтінку, внаслідок появи
в ній вільного білірубіну може бути коричневою. Залежно від ступеня жовтяниці випорожнення звичайного кольору або знебарвлені.
В біохімічному аналізу крові відзначають збільшення вмісту азотистих метаболітів (сечовини, креатиніну), а при жовтяничній формі —
білірубіну за рахунок як зв'язаного (непрямого), так і вільного (прямого), невелике підвищення активності АЛТ, АСТ, лужної фосфатази;
зниження протромбінового індексу. У спинномозковому лікворі визначають в основному лімфоцитарний, нерідко з геморагічним
компонентом, плеоцитоз.
Інструментальні дослідження
ЕКГ, ЕхоКГ свідчать про зниження функціональної скоротливості міокарда, гіподинамію, міокардіодистрофію, серцеву
недостатність. Рентгенологічні інфільтрати виявляють у більшості хворих на лептоспіроз з наявністю в перебігу кровохаркання.
Рентгенівська картина дуже нагадує відповідні зміни при ГРДСД, коли на тлі вираженої щільності легеневої тканини або «снігової бурі»
дуже складно виявити істинну пневмонію і абсцедування легенів. В окремих випадках рентгенологічна картина нагадує інфільтративний чи
міліарний туберкульоз.
11/18/2022
2

3.

КЛІНІЧНІ ПРОЯВИ ТА ЇХ ПРИЧИНА ПРЕДСТАВЛЕНІ НА ФОТО
ЗЛІВА
11/18/2022
Специфічна діагностика
У перші дні хвороби діагноз можна підтвердити знаходженням лептоспір
при мікроскопії в темному полі — крові (взятої під час гарячки, краще з пальця
або мочки вуха), сечі (з 6-7-го дня захворювання), у спинномозковому лікворі
(за наявності ознак менінгіту). Проводять мікроскопію цитратної крові або
осаду сечі, одержаного центрифугуванням. Але більш доступним,
високочутливим і специфічним є серологічний метод діагностики за
допомогою РМАЛ з живими культурами лептоспір (в Україні — 13
серогруп). Антитіла при лептоспірозі з'являються досить пізно, досягають
максимального титру на 3-му тижні і пізніше. З метою ранньої діагностики
рекомендують досліджувати сироватку крові, взяту в перші дні захворювання
і через 5-7 днів. Навіть мінімальне зростання титру в динаміці, як правило,
дає можливість підтвердити діагноз. При лептоспірозі достовірнішим
вважають наростання титру в 4 рази і більше протягом хвороби. Виявлення
сероконверсії[34] у перші 10 днів хвороби прогностично несприятливо,
оскільки свідчить про надмірну реактивність організму.
Діагноз лептоспірозу не завжди вдається підтвердити серологічно, але це ще
не дає підстав відмовитись від нього за наявності вагомих клініколабораторних і епідеміологічних чинників. Приблизно у половини хворих з
тих, яким у стаціонарі лептоспіроз було діагностовано лише клінічно, вперше
вдається виявити протилептоспірозні антитіла аж у періоді реконвалесценції
при наступному диспансерному спостереженні. У померлих знаходять
лептоспіри в нирках і печінці.
При лептоспірозі, спричиненому збудниками серогрупи Icterohaemorrhagiae,
можна робити біологічну пробу — стерильно отриману від хворого кров, сечу
або ліквор парентерально вводять морським свинкам, в яких за позитивного
результату спостерігають жовтяницю і геморагії, а при розтині виявляють
лептоспіри в крові та внутрішніх органах.
Розроблено також ІФА для виявлення в крові як антигенів лептоспір, так
і окремих класів антитіл до них. У полімеразній ланцюговій реакції
(ПЛР) можна виявити генетичний матеріал збудника — наявність його ДНК. У
країнах з розвиненою медичною допомогою іноді проводять біопсію печінки з
подальшим дослідженням біоптату в реакції імунофлюоресценції (РІФ).
3

4.

Етіотропне лікування:
протилептоспірозний гамма-глобулін
• Протилептоспірозний полівалентний гамчма-глобулін виготовляють з гіперімунної
протилептоспірозної полівалентної волов'яної сироватки. Препарат є прозорою, безбарвною або
блідо-рожевою рідиною, що містить антитіла до серологічних типів лептоспір grippotyphosa,
pomona, icterohaemorrhagiae, tarassovi, canicola.
• Противолептоспірозний гамма-глобулін застосовують з лікувальною метою при лептоспірозах
вищевказаних типів у гострий період захворювання, особливо при важких формах лептоспірозу
(жовтяниця, геморагії, менінгеальні явища), починаючи з першого дня і протягом наступних 8-
10 днів, керуються свідченнями до специфічної терапії.
• Застосовувати препарат доцільно протягом усього інфекційного процесу, а також у разі
розвитку ранніх чи пізніх ускладнень після перенесеного захворювання (ірити, іридоцикліти,
увеїти, помутніння, склоподібне тіло, інфекційні психози та ін.).
11/18/2022
4

5.

Спосіб застосування та дози
• Перед введенням протилептоспірозного гамма-глобуліну з метою виявлення підвищеної чутливості
хворого до гетерогенного білка вводять підшкірно 0,1 мл 1% розчину гамма-глобуліну (ампули
додаються і мають контрольний номер). За відсутності підвищеної реакції на розведений, а
потім цілісний (0,1 мл) препарат через 30 хвилин внутрішньом'язово вводять усю лікувальну
дозу: дітям віком 8-13 років - 3 мл, старше 14 років та ДОРОСЛИМ - 5-10 мл.
• У наступні два дні рекомендується вводити дітям з 14 років та дорослим 5-10 мл гаммаглобуліну залежно від тяжкості захворювання. Для дітей віком 8-13 років повторна доза
залишається рівною 3 мл. Курс лікування гамма-глобуліном – 3 дні. Загальна доза на курс
лікування становить для дітей віком 8-13 років 9-10 мл, а для дітей віком від 14 років і
дорослих 20-30 мл залежно від тяжкості перебігу лептоспірозу.
• Протипоказаннями для застосування препарату є спазмофілія, бронхіальна астма, підвищена
чутливість до білка волов'яного
11/18/2022
5

6.

Антибіотикотерапія
• Антибіотикотерапія є найбільш ефективною, якщо її розпочати на ранніх стадіях інфекції.
При тяжкому захворюванні рекомендовано одне з наступного:
Пеніцилін G 5-6 мільйонів одиниць внутрішньовенно кожні 6 годин
Ампіцилін 500-1000 мг внутрішньовенно кожні 6 годин
Цефтриаксон по 1 г в/в кожні 24 год
У менш важких випадках може бути призначено одне з наступного:
Доксициклін 100 мг перорально кожні 12 годин протягом 5-7 днів
Ампіцилін 500-750 мг перорально кожні 6 годин протягом 5-7 днів
Амоксицилін 500 мг перорально кожні 6 годин протягом 5-7 днів
11/18/2022
6
English     Русский Правила