Менінгококцемія. Специфічна та не специфічна діагностика. Етіотропна терапія

1.

Менінгококцемія. Специфічна та
не специфічна діагностика.
Етіотропна терапія
НАКАЗ
12.10.2009 N 737

2.

Як виявити менінгококемію?
• Основний клінічний симптом, що дозволяє розпізнати
менінгококкемію - характерний геморагічний висип, який
зазвичай з'являється в 1-у добу захворювання.
• Для менингококкемії патогномонічні геморагічні елементи
різної величини та забарвлення (від яскраво-червоного до
темно-червоного або фіолетового), з неправильними обрисами
зірчастого характеру, щільні на дотик, дещо піднесені над
поверхнею шкіри.

3.

4.

Неспецифічна клінічна діагностика
• Характер висипки
• У периферичній крові виявляють високий лейкоцитоз з
нейтрофільозом, з 2-х діб – різке збільшення ШОЕ.
• Виразність змін гемограми корелює з тяжкістю течії.

5.

Специфічна діагностика
Основний метод діагностики
• Бактеріологічна діагностика
• Матеріалом для дослідження найчастіше є змив з носоглотки,
мокротиння, кров, спинномозкова рідина, які засівають на кров'яний
агар.
Допоміжний метод:
• Бактеріоскопічна діагностика
• Виявленні в крові та спинномозковій рідині внутрішньоклітинно
розташованих грамнегативних диплококів із загальною капсулою.
• Серологічна діагностика для серотипування збудника

6.

Допоміжні методи діагностики
• Внаслідок частого застосування на догоспітальному етапі
антимікробних препаратів, позитивний результат дослідження на
менінгокок виявляється у 30-40% хворих, тому застосовують
методи, які засновані на виявленні антигенів збудника в крові і
цереброспінальній рідині (ІФА, латекс-аглютинація).
• Перспективним є застосування ПЛР.

7.

Моніторинг стану пацієнту в умовах
стаціонару
• Присутність медичного персоналу поряд з пацієнтом.
• Проведення постійного моніторингу: ЧСС, САТ, ЦВТ, градієнту
температури.
• Контроль погодинного діурезу.
• Біохімічні дослідження: коагулограма, лейкоцитарна формула,
визначення кількості тромбоцитів, рівня глюкози крові, загального
білка, гемоглобіну, гематокриту, сечовини, креатиніну, йонограма,
осмолярність сироватки крові, кислотно-основний баланс.
• При можливості - УЗД наднирників, доплерографічне дослідження
мозкового, ниркового кровообігу, контроль центральної гемодинаміки
методом ехокардіографії.

8.

Етіотропна терапія
• Збудник менінгококемії – бактерія диплокок з роду нейсерій, тому
етіотропною терапією буде антибіотикотерапія.
Для дітей:
• Антибактеріальна терапія – цефотаксим в разовій дозі 75 мг/кг
або цефтриаксон в разовій дозі 50 мг/кг внутрішньовенно
крапельно.
• При підвищеній чутливості до бета-лактамних антибіотиків левоміцетину сукцинат в разовій дозі 25 мг/кг внутрішньовенно
струминно.

9.

Етіотропна терапія
Для дорослих:
Тривалість етіотропної терапії становить 10-14 діб
• бензилпеніцилін, який вводять у добовій дозі 200-400 тис. ОД/кг на добу
• ампіцилін, ампіокс в дозі 200-400 мг/кг на добу
• левоміцетин (левоміцетину сукцинат) в дозі 80-100 мг/кг на добу
внутрішньом'язово або внутрішньовенно
При стійкості збудника до цих препаратів:
• цефтриаксон у добовій дозі 4,0 г
Критерієм ефективності етіотропної терапії менінгіту є зниження
цитозу менш 100 клітин в 1 мкл