Філософія, її зміст, особливості та роль у суспільстві. Тема 1

1.

Кнд -23 Караєв Владислав
ФІЛОСОФІЯ, ЇЇ ЗМІСТ,
ОСОБЛИВОСТІ ТА РОЛЬ У
СУСПІЛЬСТВІ.

2.

1. Сутність і структура світогляду
Світогляд - це система поглядів на світ в цілому, на
місце людини у реальній дійсності, її відношення до
цього світу, а також обумовлені цими поглядами
основні цілі життя та цінності.
Світогляд дає уявлення про те, яким світ може бути і
має бути, якщо у ньому існує людина. Світ не може
вважатися завершеним, усталеним цілим, якщо він
пов'язаний з такою принципово незавершеною,
необмеженою істотою, якою є людина.
Світогляд у духовній культурі людства чітко не окреслений,
Світогляд і наука є принципово різними формами
духовного освоєння світу. Наука вважає умовою та ідеалом у залежності від конкретної історичної ситуації він може
виявляти себе мовою мистецтва, моралі, філософії, релігії
наукового знання неупереджене, незацікавлене,
тощо. Але всюди, де ми знаходимо так звані «вічні»
максимально об'єктивне, позбавлене суб'єктивних
проблеми людського існування, ми стикаємось з певною
«нашарувань», людських цінностей та оцінок
формою світогляду (до яких ми відносимо і філософію).
відображення дійсності. Наука намагається пізнати світ,
яким він є «сам собою», незалежно від того, яким би його
хотіла бачити людина, що вона від нього хотіла б очікувати.
Наука посилається на сферу сущого, на сферу існуючих
фактів.
Ключовими поняттями світогляду є поняття «світ» і «людина»

3.

2. Дофілософські типи світогляду.
Міфологія є найдавнішим типом світогляду, який був
притаманний людині родового ладу. Тому серед
основних рис міфологічного світогляду можна назвати
його колективний (родовий) характер. Міфологія є
самосвідомістю роду, родової общини, розвиток
індивідуальної самосвідомості тут ще досить незначний.
Індивід ще повною мірою не виокремлює себе з
родового цілого і живе колективними уявленнями.
Суттєвою рисою міфологічного світогляду є також
синкретизм, тобто нерозчленована єдність реального та
ілюзорного, об'єктивного і суб'єк-тивного, природного і
надприродного. Первісна людина вірить в об'єкти своєї уяви,
як в єдино можливу справжню реальність. Синкретизм
міфології полягає ще у тому, що в ній були злиті разом
зародки всіх майбутніх форм духовної культури - релігії,
науки, мистецтва, моралі тощо.
Антропоморфізм (від «антропос» - людина,
«морфе» - форма, зразок) - ще одна характерна
для міфології риса. Уявлення про світ у ті часи
формуються за аналогією з людським існуванням,
на світ переносяться властивості людини і
родового суспільства.
Релігійний світогляд виникає у період розпаду
общинно-родового суспільства.
Особливість релігійного світогляду зафіксована
вже у самій етимології (історичному походженні)
слова. У перекладі з латинської мови слово
«релігія» означає «святиня», «святість». Отже,
наявність святині, священного об'єкта для
поклоніння є невід'ємною рисою релігійного
світогляду. Разом з тим, поклоніння богам,
демонам, духам ми знаходимо і в міфологічному
світогляді. Але слово «релігія» має ще один
відтінок значення - «відновлення зв'язку» (від
кореня латинського дієслова «заново
зв'язувати»). Саме це значення дає «ключ» до
розуміння сутності релігії.

4.

3. Особливості філософського знання. Основне питання філософії
Філософія як історичний тип світогляду виникає приблизно у
УІІ-УІ ст. До н. Е. "Філософія" (за деякими відомостями, це
слово ввели античні філософи-піфагорійці, можливо - сам
Піфагор) буквально означає "любов до мудрості". Людину
великих знань і розуму називали в ті часи зазвичай "софос" мудрець. Мудрець - це людина, що володіє "софією",
мудрістю. Творці філософії скромно назвали себе
любителями мудрості. Мудрістю же, вважали вони,
володіють тільки боги.
Метод філософування: філософія повною мірою є
"справою розуму", вона вирішує свої питання суто
раціональним (розумовим) способом, тобто не
обмежується емоційним сприйняттям, чуттєвим
досвідом, інтуїтивним прозрінням, вірою, а
прагне логічно аргументувати і довести свої
знання.
Зміст філософії: філософія є не стільки сумою певних знань,
істин, відповідей, скільки джерелом "вічних" питань, які
невіддільні від суті людини; філософія ставить питання
максимально універсального, всеохоплюючого,
фундаментального характеру про світ і людину (наприклад,
яка суть світу? Чому і заради чого існує людина? Який сенс
історії? І таке інше).
Отже, філософія і є систематизованим
світоглядом, раціональним (розумовим) способом
пошуку відповідей на головні питання людського
буття. Філософія вирішує ті ж самі світоглядні
проблеми, що і міфологія, релігія тощо, але своїм,
особливим шляхом, методом теоретичного
пізнання.
Мета: філософія покликана збудити в кожній людині здатність розуміння, власне мислення людини.

5.

4. Філософія і наука
З часів виникнення філософії її проміжна позиція між
світоглядом і наукою приводила до двох помилкових уявлень
про філософію, коли її ототожнювали або з наукою, або зі
світоглядом. Обидві позиції є крайностями, які нівелюють
саму специфіку філософського знання.
Що ж саме відрізняє філософію від науки?
Філософія - це не наука, а цілком самостійна, унікальна
форма осягнення світу. Але філософія має ознаки науковості,
вона орієнтується на наукові критерії знання. Філософія є
таким способом мислення, коли предмет пізнання (він може
бути будь-яким - від космосу і природи до інтимно-душевної
сфери людини) розглядається з позиції граничної мети
існування людини, сенсу її життя, призначення у світі. А
призначення людини -реалізуватися, відбутися, стати
людиною.
По-друге, відрізняє філософію від світогляду її
основне призначення - виконувати суто
теоретичну, пізнавальну функцію. Тоді як основна
роль світогляду - життєво-практична (орієнтувати
людину у житті). Не випадково філософія не
претендує на мудрість життя, а лише на любов до
мудрості.
По-перше, вічні проблеми людського існування
філософія вирішує суто логічним, поняттєвим,
раціональним способом

6.

5 Роль філософії у житті суспільства й особистості
Роль філософії розкривається у тих основних функціях, що
вона виконує. По-перше, це функція пізнавальна, оскільки
філософія, насамперед, є пізнавально-теоретичною
діяльністю. Філософія спрямована на осягнення цілісності
світу, на пізнання граничних засад і передумов взаємозв'язку
людини і світу, на системно-теоретичне, логічно-послідовне і
аргументоване вирішення світоглядних проблем. Вона є
узагальненим теоретичним відбиттям духовної культури.
Завдяки здатності філософії до граничного узагальнення
знання, вона у змозі інтегрувати, з'єднувати різні елементи
культури у певну цілісність (не випадково філософію
називають самосвідомістю культури).
Філософія завжди посідала особливе місце у
системі гуманітарних дисциплін, що викладаються
у вищій школі. Опанування філософською
спадщиною людства допомагає навчитися
самостійно мислити, мати власну, а не запозичену
думку. Це не означає, що можна судити про все
«зі своєї дзвіниці», будучи некомпетентним у
проблемі. Самокритичність і сумнів у власних
знаннях завжди необхідні людині. Це захищає її
від зарозумілості, робить готовою до діалогу,
дозволяє їй з повагою ставитись до іншого
погляду та іншої позиції. Вся історія філософії є
живим діалогом великих особистостей, завдяки
чому вивчення її стає школою критичного
мислення.

7.

Кнд -23 Караєв Владислав
Дякую за увагу