4.95M

Категория:

Психология

Похожие презентации:

Увага. Лекція 9

Увага і сутність життя

Пізнавальний процес уваги

Увага

Поняття про пізнавальні психічні процеси. (Лекція 4)

Емоційна сфера людини. Воля. Загальна психологія. Тема 11

Корекція когнітивних процесів. Інклюзія

Фізіологічні основи психічних функцій. Типи сигнальних систем дійсності

Психологія в екскурсійній діяльності

Поняття про пам’ять. Функції пам’ять

Увага людини

1.

Матеріали до лекцій з курсу
«Психофізіологія»
Підготувала Хмель Наталія Дмитрівна,
доцент кафедри ППЛ,
кандидат психологічних наук,
[email protected];
067-485-04-99

Відео про увагу
• https://www.youtube.com/watch?v=DWhk1oTHmOE Психофізіологія
уваги 12.25
• https://www.youtube.com/watch?v=hWj18zQU2Dk Як навчитись
фокусувати увагу і не відволікатись 20.55
• https://www.youtube.com/watch?v=qwGqAAlcLoc НЕУВАЖНИХ НЕ ІСНУЄ.
Для чого потрібна увага, концентрація, відволікання. Нейропсихологія
23.11
• https://www.youtube.com/watch?v=Mpp8hrB7ohM РОЗВИТОК УВАГИ.
Концентрація. Таблиці Шульте. Вправи. 22.03
• https://www.youtube.com/watch?v=PJ7FwjLdqeg Психология. Понятие,
виды, свойства и теории внимания. 8.40

4.

Уявлення про увагу людини та її функції.
Пізнавальна діяльність - це процес відображення в мозку
людини предметів та явищ навколишньої дійсності.
Відображення реальності в людській свідомості може
відбуватися на рівні чуттєвого та абстрактного пізнання.
Тому образ світу в людини багатоступеневий, оскільки
включає три типи відображення:
- безпосереднє (чуттєве) ,
- ретроспективне,
- перспективне.

5.

Уявлення про увагу людини та її функції.
На людину одночасно
подразників.
впливає
велика
кількість
Однак доходять до свідомості лише ті з них, які
виявляються найбільш значущими для особистості.
Вибірковий, спрямований характер психічної діяльності
складає сутність уваги.

6.

Найважливішою умовою будь-якої діяльності людини є увага.
Сама сутність життя потребує того, щоб сигнал про значущість
навколишніх предметів та явищ був для людини сигналом "Увага!"
Що таке увага?
Увага - це властивість або особливість психічної
діяльності людини, що забезпечує найкраще
відображення одних явищ дійсності при одночасному
відволіканні від інших.
Увага - це спрямованість та зосередженість психічної
діяльності людини на об'єкти та явища зовнішнього
світу, а також на думки, почуття та процеси, що
відбуваються всередині у неї. Залежно від цього
розрізняють увагу внутрішню і зовнішню.

7.

ФОРМИ УВАГИ
Зовнішня
Внутрішня
Регулює фізичну
діяльність людини; має
місце і у тваринному
світі; дослідницьке
ставлення до світу не
може бути сформоване
без розвитку
перцептивних дій
Пов’язана з усвідомленням
особистістю своєї
діяльності, свого
внутрішнього світу, з
самосвідомістю; має місце
лише в людському світі;
об’єктами внутрішньої
уваги є почуття, спогади,
думки
Зовнішня і внутрішня увага гальмують
одна одну.
Завжди існує взаємний перехід.

8.

Залежно від розміщення об’єкту уваги
розрізняють:
а) зовнішню (перцептивну увагу),
спрямовану на об’єкти
навколишнього світу;
б) внутрішню, спрямовану на внутрішній
світ (в тваринному світі цей вид уваги
відсутній).

9.

Ньютон
на
запитання, завдяки
чому йому вдалося
відкрити
закон
всесвітнього
тяжіння, відповів,
що завдяки тому, що
він невпинно думав
про це питання.

10.

Уважність як властивість особистості.
Обставини, в
яких
знаходиться
людина,
можуть
викликати
стан
уважності або
розсіяності.

11.

Стан загостреної уважності виникає:
коли людина попадає в незвичні обставини;
• напружено чекає важливих подій;
• виконує відповідальне доручення.
Характерні вияви уважності:
загострена чутливість;
якість думки;
емоційний підйом;
прискорення психічних реакцій;
зібраність і готовність до дій.

12.

Уявлення про увагу людини та її функції.
Увага на відміну від пізнавальних процесів свого
особливого змісту не має.
Вона виявляється ніби всередині психічних процесів і
невіддільна від них, характеризуючи динаміку їх
перебігу.
Не можна бути уважним взагалі. Увага завжди
проявляється в певних конкретних психічних
процесах:
ми
вдивляємося,
вслухаємося,
обмірковуємо щось, запам'ятовуємо.

13.

Увага виконує такі функції:
Активізація потрібних та гальмування непотрібних
на даний момент психологічних та фізіологічних
процесів.
Сприяння організованому та цілеспрямованому
відбору інформації, яка надходить до організму
відповідно до його актуальних потреб.
Забезпечення вибіркової і тривалої
зосередженості психічної активності на одному і
тому самому об'єкті або виді діяльності.

14.

Значення уваги:
1. Сприяє точності та деталізації сприймання.
2. Впливає на вибірковість та міцність пам’яті .
3. Підвищує продуктивність мисленнєвої діяльності.
4. В системі міжособистісних стосунків увага
сприяє кращому взаєморозумінню, своєчасному
розв’язанню конфліктів між людьми.
5. Увага підвищує рівень всіх видів діяльності,
особливо навчальної.

15.

Механізм уваги

16.

Фізіологічні основи уваги
• Наявність ділянок кори головного мозку
з підвищеною в даний момент
збудливістю
• Утворення нових умовно-рефлекторних
зв’язків
• Наявність негативної індукції між
ділянками з підвищеною і пониженою
збудливістю
• Наявність явища домінанти
Павлов Іван Петрович
(1849-1936)
“Якби можна було бачити крізь черепну
коробку і якби місце великих півкуль з
оптимальною збудливістю світилося, то
ми побачили б у свідомої людини, що
розмірковує, як по її великих півкулях
постійно пересувається химернонеправильних обрисів світла пляма, що
раз у раз змінюється у формі та за
величиною, оточена по решті півкулі
більш або менш значною тінню”

17.

Фізіологічні основи уваги
На
сьогодні
фізіологічний механізм уваги
пов'язують із ретикулярною
формацією. Її роль полягає у
тому, що вона виконує роль
фільтру, тобто відсіює, гальмує
одні імпульси і підсилює інші,
пропускаючи
їх
у
кору
головного мозку.

18.

Фізіологічна основа уваги
Велике значення у виникненні та організації уваги має
вироблення динамічних стереотипів під впливом постійного
режиму роботи, які значно полегшують виникнення ділянки
оптимального збудження і підвищують успіх діяльності.

19.

Види уваги
За характером цільового спрямування та за рівнем вольових
зусиль виокремлюють :
мимовільну;
довільну;
післядовільну увагу.

20.

Мимовільна увага
Увагу, зумовлену сильними, контрастними, значущими
подразниками, що діють на людину яскравістю, несподіваністю,
динамізмом, називають мимовільною.
Мимовільну увагу може викликати
сильний подразник: різкий запах,
яскраве світло і барви, голосні звуки.
Мимовільна увага триває, поки
діють відповідні подразники.

21.

Мимовільна увага
Мимовільна увага не пов'язана з цілеспрямованою діяльністю і вольовим
зусиллям. Це увага неуважної людини. Фактори, що викликають
мимовільну увагу:
інтенсивність (сила) подразника;
новизна подразника;
контраст подразників;
загальна спрямованість особистості;
відповідність внутрішньому станові організму (потребам);
безпосередній інтерес: те, що цікаве, емоційно насичене, захоплююче,
викликає тривале інтенсивне зосередження.

22.

Довільна увага
Довільна
увага
має
цілеспрямований характер і вимагає
вольового зусилля. Цей вид уваги існує
тільки в людини. Основний факт, що
вказує на наявність у людини особливого
типу уваги, невластивого тварині,
полягає в тому, що людина довільно
може зосереджувати свою увагу то на
одному, то на іншому об'єкті, навіть у тих
випадках,
коли
в
навколишній
обстановці нічого не змінюється.

23.

Орієнтовний рефлекс (рефлекс «Що таке») і явище домінанти.

24.

Орієнтовний рефлекс (рефлекс «Що таке») і явище домінанти
• Поведінка тварин і людини багато в чому визначається / регулюється потребами. Вони на
деякий час відступають після їх задоволення, потім знову з'являються.
• Стан / явище домінанти - виникнення в головному мозку потужного тимчасового вогнища
збудження, що викликається якоюсь нагальною потребою - виявилося / досліджувалося
О. О. Ухтомським (1875 – 1942).
• https://www.youtube.com/watch?v=cIhKBPcZUnA&list=PLC79JY2rbJTERtoJXlCkqEifcEFW6lkXn
&index=4 Доминанта А.А. Ухтомского.
• Одна з потреб переростає в сильне бажання і підпорядковує все інше. У корі великих
півкуль та інших відділах мозку виникає потужне вогнище тимчасового збудження, яке
загальмовує інформацію, що надходить від інших подразників.
• За таких обставин легко утворюється умовний рефлекс. Умовно-рефлекторні зв'язки між
сигнальним подразником і безумовним підкріпленням (задоволення потреби) у людини
може настати при будь-якій потребі, як біологічній, так і соціальній.
• Завдяки домінанті людина цілком «йде» в роботу, нічого її не відволікає, вона не чує, коли
до неї звертаються. Увага концентрується на тому, що людина робить.

25.

Довільна увага
Вияв довільної уваги пов'язаний з
використанням вольового зусилля,
тобто це вид уваги, що виявляється у
випадку, коли людина ставить перед
собою певні завдання і намагається їх
виконати. Довільна увага нерозривно
пов'язана з мовою. У подібному випадку
довільна увага набуває нових рис залишаючись свідомою, доцільною,
вона, як і мимовільна, знімає
напруження, захоплює людину і
підтримує активну психічну діяльність.
Це і є післядовільна увага.

26.

• Увага, яка знімає напруження, захоплює
людину і підтримує активну психічну
діяльність – це післядовільна увага.
• Якщо в цілеспрямованій діяльності для
особистості
стають
цікавими
й
значимими зміст і сам процес, а не
тільки результат – це також післядовільна
увага. Для її підтримки не потрібно
вольових зусиль.
• Вона
характеризується
тривалою
високою
зосередженістю,
з
нею
обґрунтовано
пов'язують
найбільш
інтенсивну й плідну розумову діяльність,
високу продуктивність усіх видів праці.
Вид уваги
Наявність
мети
Наявність
вольового
зусилля
Мимовільна увага
-
-
Довільна увага
+
+
Післядовільна увага
+
-

27.

Властивості уваги

28.

Властивості уваги
Обсяг
Зосередженість
Стійкість
Переключення
Розподіл

29.

Увага завжди має
вибірковий характер,
коли з великої
кількості подразників
свідомість виділяє
один або кілька.
Об’єктом уваги може бути навколишній світ, на який спрямований
акт пізнання, а також сама психічна діяльність: думки, переживання,
аналіз дій, вчинків.

30.

Стійкість уваги
Стійкість уваги виявляється в здатності тривалий час
утримуватися на будь-якому об'єкті, не відволікаючись і не
послаблюючись.
Стійкість залежить від:
- складності завдання;
- наявності перешкод;
- установки й інтересу;
- особливостей нервової системи.

31.

Розподіл уваги
Розподіл уваги полягає в здатності
роззосередити увагу на значному
просторі, паралельно виконувати
кілька видів діяльності або робити
кілька різних дій.
Розподіл уваги залежить від
психологічного й фізіологічного
стану
людини.
У
разі
стомлення, під час виконання
складних видів діяльності, які
вимагають
підвищеної
концентрації уваги, область
розподілу
звичайно
звужується.

32.

Розподіл уваги
Розподіл уваги має певні закономірності: чим складніші види діяльності,
які сполучаються, тим важче досягати розподілу уваги; важко сполучати
два види розумової діяльності.
Розподіл найбільш ефективний за умови сполучення розумової й моторної
діяльності, при цьому продуктивність розумової діяльності знижується
більше, ніж моторної; основна умова успішного розподілу – автоматизація
принаймні одного з видів діяльності, які здійснюються одночасно.

33.

Обсяг уваги
Обсяг уваги – це така її характеристика,
яка визначається кількістю інформації,
здатної одночасно зберігатись у сфері
підвищеної уваги (свідомості) людини.
Кількісна характеристика середнього
обсягу уваги людей: 7±2 слова, за один
погляд (200 мсек) дорослий здатний
утримати стільки одиниць інформації.
Ця характеристика пов'язана з обсягом
короткочасного
запам'ятовування.
Легко сприймаються слова з 14 літер.

34.

• Зосередженість (концентрація) - це утримання
уваги
на
якому-небудь
об'єкті.
Таке
утримання
означає
виділення
«об'єкта»
в якості деякої фігури із загального тла,
це інтенсивність зосередження свідомості на
об'єкті.
• Оскільки
рівень
ясності
і
виразності
визначається інтенсивністю зв'язку з об'єктом,
або
стороною
діяльності,
при
цьому
концентрація уваги виражатиме інтенсивність
цього зв'язку.

35.

• Зосередженість уваги залежить від мотивації діяльності
та
індивідуальних
якостей
людини.
Якісною
характеристикою зосередженості уваги людини на об'єкті
є рівень її концентрації.
• Розлади уваги спостерігаються при підвищеному
відволіканні, коли важко зосереджуватися на одному
об'єкті або діяльності. При цьому увага нестійка, сторонні
подразники можуть порушувати зосередженість уваги і
діяльність хворого. Відволікання буває настільки сильне,
що людина не може зосередитися на запитаннях,
постійно переключається з однієї думки на іншу.

36.

• Переключення уваги – навмисне її переведення з
одного об'єкта на інший, з одного виду діяльності
на інший. Можна говорити про повне й
неповне переключення. У першому
випадку попередня діяльність
не гальмує ту, на яку була
переключена увага, у
другому – така інтерференція
присутня.

37.

• Існують деякі закономірності переключення:
успішність переключення знижується під час
переходу від легкої до важкої діяльності; чим
цікавіша
була
попередня
й
менш
цікава
подальша
діяльність,
тим
важче переключення;
перехід до нової діяльності значно
важчий, якщо не довершена попередня; при
глибокому
зосередженні
переключення
досягається із суттєвим зусиллям.

38.

• Переключення уваги - це не що інше, як
переміщення в корі великого мозку оптимального
збудження. При цьому швидкість
переключення уваги залежить від
рухливості нервових процесів.
• Ясність і чіткість мети нової
діяльності, її значимість для
особистості поліпшують переключення уваги.

39.

Надмірна
концентрація
на
творчому
завданні
може
загрожувати навантаженнями на
організм, відсутністю відпочинку і
т.д.
З іншого боку, брак уваги при
творчих
заняттях
може
призвести до відсутності будьякого результату.

40.

Фізіологічні кореляти уваги

41.

42.

Відволікання уваги
• Відволікання уваги спостерігається при
підвищеній
втомлюваності,
загальній
слабості людини, зумовленій виснаженням
нервової системи, тривалим і інтенсивним
емоційним
напруженням,
надмірною
розумовою працею.
• Відволікання може з'явитися після інфекцій,
інтоксикацій, при травмах, пухлинах,
склерозі судин головного мозку. Люди з
підвищеним відволіканням не можуть
утримувати в свідомості одночасно більше
одного, навіть добре їм знайомого предмета.

43.

Порушення уваги
Справжня неувага
або розсіяна увага
Уявна неувага або
уявна розсіяність
Учнівська неувага
або учнівська
розсіяність
Стареча неувага або
стареча розсіяність
Когнітивна неувага
Мотиваційнообумовлена неувага
Апрозексія

44.

Привертанню уваги сприяють
-
характер подразника (раптовість появи
об’єкта, сила його впливу, співвідношення
його з фоном, зміна його інтенсивності й
розміщення у просторі, новизна вражень,
складність задачі);
- структурна організація діяльності (об’єднані
об’єкти сприймаються легше, ніж безладно
розкидані);
співвідношення подразника і потреб
людини (те, що відповідає потребам,
приверне увагу насамперед).

45.

46.

Методи вивчення уваги
Таблиця Бурдона
Завдання
досліджуваного
полягає в тому, щоб викреслити
із запропонованого набору літер
ті, які ми йому задаємо
(наприклад, А, М, К, Р).
Враховуються
не
лише
пропущені літери (яких не було в
запропонованому наборі), а й
час, витрачений на виконання
цього завдання. Витрачений час
і кількість допущених помилок
визначають стійкість уваги.

47.

Методи вивчення уваги
Рахунок по Крепеліну
У 1895 році Е. Крепелін запропонував методику, яка була таблицею, на якій довгими
рядами надруковані пари чисел, що підлягають додаванню. Спочатку методика
призначалася для дослідження вольових зусиль, вправності і стомлюваності. В даний час
вона набула більш широке застосування.
У великий стовпець записувалося багато однозначних
чисел, які випробовуваний повинен складати в думці.
Результати оцінювалися по кількості складених в певний
проміжок часу чисел і допущених при цьому помилок. Для
проведення досвіду необхідний спеціальний бланк.
Обстежуваному дається інструкція - виробляти складання
чисел в стовпцях. Його Кожні 30 з або той, що кожну
хвилину досліджує робить відмітку в тому місці, де в цей
час зупинився хворий, потім підраховує кількість складань і
допущених помилок для кожного відрізання часу. За
допомогою графіка можна отримати криві працездатності рівномірність і темп виконання завдання, наявність
виснажуваності, розлади уваги.