Лікарські засоби, що впливають на аферентну іннервацію

1. Лікарські засоби, що впливають на аферентну іннервацію

Лекція №5

2. Аферентними, або чутливими,

називають нервові
волокна, які проводять
збудження від органів і
тканин до ЦНС

3. Класифікація препаратів, що діють у ділянці аферентних нервів

1.
2.
3.
Речовини, що пригнічують чутливі нервові закінчення.
Місцевоанестезувальні засоби: новокаїн (прокаїн), анестезин (бензокаїн), дикаїн
(тетракаїну гідрохлорид), лідокаїн (ксикаїн, ксилокаїн), артикаїн (ультракаїн),
бумекаїну гідрохлорид (піромекаїн), бупівакаїну гідрохлорид (маркаїн).
Речовини, що захищають чутливі нервові закінчення від зовнішніх подразнень:
В'яжучі: неорганічного походження — вісмуту нітрат основний та солі важких металів
(міді сульфат, цинку сульфат, срібла нітрат — у малих концентраціях); органічного
походження (танін, лист шавлії, кора дуба, квітки ромашки).
Обволікальні: слиз із крохмалю, насіння льону, вівса, відвар кореня алтеї.
Адсорбуючі: вугілля активоване.
Речовини, що подразнюють чутливі нервові закінчення: розчин аміаку,
гірчичники, ментол.

4. Місцевоанестезуючі — це засоби, які зумовлюють місцеву втрату чутливості — анестезію (від грец. aethesis — відчуття, біль, an —

заперечення)
Під їх впливом тимчасово на місці застосування втрачається
больова, температурна та тактильна чутливість
Вимоги до місцевоанестезуючих засобів:
висока вибіркова дія;
висока ефективність при різних видах місцевої
анестезії;
певна тривалість дії;
бажано, щоб вони звужували судини (така дія
зменшує всмоктування анестетика і його токсичні
ефекти).

5. Основні види анестезії

поверхнева,
або
термінальна
анестезія (анестетик наносять на
поверхню слизової оболонки, рани,
виразки);
інфільтраційна
(розчином
анестезувальної речовини послідовно
«проймають» шкіру і більш глибокі
тканини. Для цього використовують
400—800 мл 0,25-0,5% розчину
новокаїну або лідокаїну);
провідникова (анестетик вводять по
ходу нерва використовують 1—2%
розчини новокаїну або лідокаїну;
спинномозкова (0,7-0,8 мл розчину
анестетика вводять у простір над
твердою оболоною спинного мозку.
Використовують 5% розчин новокаїну
або лідокаїну.

6. Першим анестезуючим засобом, який застосовували в медичній практиці, був кокаїн — алкалоїд рослини Erythroxybon coca.

7.

Дикаїн (Dicainum, порошок, плівки для очей) за активністю майже в 10
разів перевершує кокаїн, але в 2-5 разів токсичніший. Використовують в
офтальмологічній практиці і у ЛОР-практиці. Дітям до 10 років анестезію
дикаїном не проводять. Дози дикаїну не можна перевищувати.
Анестезин (Aneasthesinum, порошок, таблетки по 0,3 г; 5% мазь) погано
розчиняється у воді (легко в спирті, оліях), тому призначають для
зовнішнього застосування у вигляді присипок, паст, мазей, а також
внутрішньо (при болю в шлунку) та вводять у пряму кишку у вигляді
супозиторіїв.

8.

Новокаїн (прокаїну гідрохлорид) (Novocainum, Порошок; ампули по 1, 2, 5,
10 і 20 мл 0,25% і 0,5% розчинів та по 1, 2, 5 мл і 10 мл 1% і 2% розчинів;
флакони по 200 і 400 мл стерильного 0,25% і 0,5% розчинів; 5% і 10% мазі;
супозиторії ректальні по 0,1 г.) має широкий спектр терапевтичної дії та
відносно
незначну
токсичність.
Застосовують
для
провідникової,
інфільтраційної та спинномозкової анестезії. Розчин новокаїну призначають
внутрішньо (при гіпертонічній хворобі, пізніх токсикозах вагітних, виразковій
хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки) та ректально (при спазмах у
кишках). Розчин новокаїну використовують для розчинення бензилпеніциліну
натрієвої та калієвої солі з метою подовження тривалості дії.
Побічні явища: алергійні реакції (дерматит, набряк Квінке, анафілактичний
шок).

9.

Лідокаїн (ксикаїн, ксилокаїн) (Lidocainum, Ампули по 10 і 20 мл 1% розчину,
по 2 і 10 мл 2% розчину, по 2 мл 10% розчину) діє швидше, сильніше і
триваліше, ніж новокаїн. У малих концентраціях (0,5%) за токсичністю не
відрізняється від новокаїну, але з підвищенням концентрації (1 і 2%)
токсичність підвищується. Застосовують при всіх видах місцевої анестезії.
Резорбтивну дію лідокаїну використовують при гострій фазі інфаркту міокарда
(10% розчин тільки внутришньовенно), для профілактики фібриляцій
шлуночків (протиаритмічна дія).

10. Особливості роботи з місцевоанестезуючими засобами:

зібрати алергологічний анамнез; якщо він не з'ясований, роблять пробу на
чутливість;
для зменшення всмоктування і подовження дії анестетиків до них додають
1—2 краплі 0,1% розчину адреналіну гідрохлориду на 5—10 мл анестетиків
по 1 краплі;
лідокаїн може спричинити артеріальну гіпотензію, брадикардію, у разі
передозування можливе психомоторне збудження, судоми;
новокаїн несумісний з сульфанілімідними препаратами;
лідокаїн у 10% розчині не можна вводити в тканини, оскільки розвивається
миттєва анафілаксія;
місцевоанестезуючі
засоби
несумісні
з
м-холіноміметиками,
антихолінестеразними
засобами,
серцевими
глікозидами,
судинорозширювальними та β-адреноблокуючими засобами.

11. В'яжучі — це такі засоби, які ущільнюють поверхневий шар слизових оболонок і шкіри, утворюючи плівку, що захищає чутливі

нервові закінчення від подразнень.
Вони справляють:
болезаспокійливу дію (зменшується біль при запальних процесах);
протизапальну дію (звужуються судини,
знижується їх проникність, зменшуються прояви ексудативного процесу);
зниження секреції травних залоз.
Танін
(Tanninum,
порошок)
—
галодубильна кислота, яку одержують з
чорнильних горішків, тобто наростів на
пагонах малоазіатського дуба й сумахи.
Застосовують зовнішньо у вигляді
розчинів та мазей при запальних
процесах шкіри та слизових оболонок.
Сумах дубільний

12. В'яжучі препарати органічного (рослинного) походження

Плоди чорниці
Квіти ромашки лікарської

13. Вісмуту нітрат основний (Bismuthi subnitras, Порошок; таблетки по 0,25 і 0,5 г; 10% мазь) — в'яжучий засіб неорганічного

походження. Призначають
зовнішньо у мазях і присипках при запальних процесах шкіри; внутрішньо при
виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки, ентеритах, колітах.
Широко застосовують також комбіновані препарати — таблетки «Вікалін»,
«Вікаїр», а також вісмуту субцитрат — «Де-нол» (вентрисол, віс-нол).

14. Обволікальні засоби — це індиферентні речовини рослинного походження, які здатні утворювати у воді клейкі рідини — слизи, що

покривають захисною плівкою слизові
оболонки або шкіру та захищають їх від подразнень
Призначають обволікальні засоби:
при запальних та виразкових процесах на
слизових оболонках травного каналу;
при отруєннях кислотами, основами тощо;
для зменшення подразнювальної дії лікарських
препаратів.

15. Обволікальні засоби

Крохмаль картопляний
Насіння льону

16. Продукти з обволікальними властивостями

Молоко
Розчин яєчного білка
Відвар вівсяної крупи

17. Адсорбуючі — це засоби, які здатні своєю поверхнею поглинати й утримувати рідини та гази і тим самим захищати чутливі нервові

закінчення від подразнень
Вугілля активоване (Carbo activatus, Порошок; таблетки по
0,25 і 0,5 г) застосовують при отруєннях, тому що препарат
адсорбує токсичні речовини, уповільнює або припиняє їх
всмоктування. Для кращої адсорбції застосовують у подрібненому
вигляді. Призначають також при метеоризмі й проносах.

18. Сучасні адсорбуючі засоби

19. Подразнювальні — це лікарські речовини, що чинять стимулювальну дію на чутливі нервові закінчення шкіри і слизових оболонок та

виявляють
місцеву рефлекторну та відволікальну дію
Розчин аміаку (Solutio
Ammonii caustici, Флакони по
10, 40 і 100 мл; ампули по 1 мл)
під час вдиху подразнює
рецептори слизової оболонки
дихальних
шляхів
і
рефлекторно
збуджує
дихальний і судиноруховий
центри.
Призначають
інгаляційно
хворим
у
непритомному стані, а також
при сильному алкогольному
сп'янінні внутрішньо по 5—10
крапель із водою

20.

Гірчичники виявляють відволікальний ефект при запальних процесах
дихальних шляхів та легенів (накладають на ділянку грудної клітки),
радикулітах (на поперекову ділянку), стенокардії (на ділянку серця) і
при гіпертензіях (на потилицю).
Відволікальна дія пояснюється взаємодією в ЦНС двох потоків
збудження — з ушкоджених внутрішніх органів та поверхні шкіри на
місці дії подразнюючої речовини. При цьому зменшується біль і
запальні реакції в ушкоджених органах.

21.

Гірчичники занурюють на 5-10 с у
воду температури 37-40 °С, тому що
під впливом ферменту мірозину
виділяється гірчична ефірна олія,
яка має подразливі властивості.
Якщо змочити холодною водою
або окропом — фермент не
утворюється (в першому випадку)
або руйнується ( у другому випадку)
і
гірчична
ефірна
олія
не
утворюється.
Гірчичники
не
застосовують при ушкодженій шкірі,
гнійничкових
захворюваннях,
нейродерматитах, екземі, псоріазі, а
також при підвищеній температурі.

22.

Ментол (Mentholum, Порошок; 1% і 2% олія ментолова; 1% і 2%
спиртові розчини; олівець ментоловий) — основний компонент ефірної
олії м'яти перцевої. Препарат малорозчинний у воді, легко розчинний в
спирті та оліях.
Ментол при нанесенні на шкіру та слизові
оболонки
зумовлює
подразнення
нервових закінчень, що супроводжується
відчуттям холоду; виявляє рефлекторну
та відволікальну дію. Призначають для
втирань при міалгії, невралгії (2%
спиртовий
розчин);
при
мігрені
застосовують ментоловий олівець; при
запальних процесах верхніх дихальних
шляхів — олійний розчин

23.

Внутрішньо ментол призначають як заспокійливий засіб разом з
настоянками конвалії, валеріани тощо, та сублінгвально 2—3 краплі
5% спиртового розчину на грудочку цукру або в складі таблеток
валідолу при стенокардії, оскільки рефлекторно розширює вінцеві
судини.

24. Подразнювальні речовини з відволікальною дією

25. Ефірні олії з подразнювальними властивостями