Лікарські засоби, що впливають на ЦНС. Лекція №6

1.

Лекція №6
Лікарські засоби, що
впливають на ЦНС
Спеціалізація:
сестринська справа
Викладач: Басараба Т.П..

2.

ПЛАН
1. Загальна характеристика засобів, що впливають на ЦНС, їх
класифікація.
2. Уявлення про наркоз, коротка історія вчення про наркоз.
3. Загальна характеристика засобів для наркозу, їх
класифікація.
4. Класифікація засобів, що впливають на ЦНС
Засоби для наркозу.
Спирт етиловий.
Снодійні засоби.
Протиепілептичні засоби.
Протипаркінсонічні засоби.
Анальгетичні засоби.
Психотропні засоби.

3.

Засоби для наркозу - це засоби, в
результаті введення яких в організм
виникає стан наркозу. Вони викликають
виключення больової чутливості шляхом
впливу на різні структурні елементи ЦНС
Наркоз (від грец. narcosis - оніміння) - це оборотне
пригнічення ЦНС, яке супроводжується
знепритомненням, втратою больових та інших
видів чутливості, пригніченням рефлекторної
активності і розслабленням скелетних м’язів за
умови збереження серцево - судинної діяльності
і дихання.

4.

Історія відкриття наркозу пов'язана з досягненнями хімії.
В 1200 р. Люлліусом, а потім в1540 р. Кордом був синтезований
ефір.
В 1776 р. був отриманий закис азоту.
В 1779 р. англійський хімік Деві, досліджуючи на собі дію
газоподібних речовин, виявив, що вдихання закису азоту може
викликати втрату свідомості і висловив думку про можливість
використання закису азоту для знеболення при хірургічних операція
Перша операція під наркозом була проведена 7 лютого 1847 р.
професором Ф.І. Іноземцевим. Широко ефір як наркотичний засіб
почав використовувати Н.І. Пирогов при хірургічних операціях.

5.

За послідовністю пригнічення ЦНС
виділяють чотири стадії наркозу
І. Стадія аналгезії. Характеризується втратою больової чутливості.
Інші види чутливості, тонус скелетних м’язів і рефлекси збережені.
ІІ. Стадія збудження. Характеризується мовним і руховим
збудженням, підвищенням тонусу скелетних м’язів,
підвищенням секреторної активності слинних та бронхіальних залоз.
ІІІ. Стадія хірургічного наркозу. Характеризується поступовим
зникненням рефлексів. Ця стадія має 4 рівні:
- поверхневий наркоз,
- виражений наркоз,
- глибокий наркоз,
- агональний наркоз - при передозуванні (зіниці розширені, не
реагують на світло, повний параліч дихальної мускулатури, АТ низький,).
Ⅳ. Стадія відновлення функцій ЦНС (пробудження).

6.

ДО ЗАСОБІВ ДЛЯ НАРКОЗУ
СТАВЛЯТЬ ТАКІ ВИМОГИ:
- мають мати виражену наркотичну активність
(викликати наркоз різної глибини).
- мати достатню ширину наркотичної дії
(великий інтервал між дозами, що викликають
наркоз і мінімальними токсичними дозами).
- повинні викликати добре керований наркоз,
тобто при зміні концентрації препарату, швидко
можна змінювати глибину наркозу.
- не мати вираженої побічної дії на
організм людини.

7.

1. Засоби для інгаляційного наркозу:
а) леткі рідини:
ефір для наркозу (не застосовується)
фторотан
б) гази:
азоту закис
2. Засоби для неінгаляційного наркозу:
а) похідні барбітурової кислоти :
тіопентал – натрію
б) не барбітурові препарати:
натрію оксибутират
пропанідид (сомбревін)
кетаміну гідрохлорид (кеталар)

8.

Порівняльна характеристика наркозних засобів
Засоби для
інгаляційного наркозу
Засоби для
неінгаляційного наркозу
- водять за допомогою
- вводять в/в, в/м,
спеціальної апаратури
ректально;
шляхом вдихання
- наркоз настає швидко,
(інгаляції);
без стадії збудження;
- наркоз легко керується;
- неможливо керувати
- більшість препаратів
подразнюють слизові
наркозом;
оболонки дихальних
- не забруднює
шляхів, спричиняють
атмосферу;
відчуття ядухи, травмують
психіку пацієнта;
- дія наркозних речовин
- потрапляють в атмосферу, припиняється після їх
мають шкідливий вплив на біотрансформації і

9.

Протипоказаний при
феохромоцитомі, гіпертиреозі,
вагітності
Ф.в.:
флакони по
50 мл.
Побічна дія та ускладнення:
Застосовують при
- гіпотензія;
операціях
- брадикардія;
на органах черевної,
- при повторному застосуванні
грудної
можливе ураження печінки;
порожнин;
- підвищує чутливість міокарда
до катехоламінів (для корекції у дітей, осіб похилого віку
хворих бронхіальною
АТ не можна застосовувати
астмою;
адреналін, норадреналін,
при операціях в
ефедрин – небезпека
нейрохірургії
розвитку серцевих аритмій);
(не викликає збудження).
- тератогенна дія.

10.

Безбарвний газ з характерним запахом (“ веселящий газ”)
Застосування:
при оперативних втручаннях;
для знеболення при інфаркті
міокарда, нападах стенокардії,
гострому панкреатиті, пологах
Фармакологічні ефекти:
мала сила наркозної дії;
сильна анальгезуюча дія
у концентраціях, які не
викликають наркоз;
викликає стадію збудження;
не подразнює дихальні
шляхи
- малотоксичний;
недостатньо розслаблює
м'язи
Ф.в.: в металічних балонах
сірого кольору по 10 л під тиском
Побічна дія:
нудота, блювання (рідко);
гіпоксія ( застосовують в суміші з
киснем; після припинення
подачі наркозу – дають кисень
протягом 4-5 хв).

11.

Ефір для наркозу — летка рідина з
різким запахом, що швидко руйнується на
світлі, тому необхідно перевіряти якість
препарату перед застосуванням.
Вогненебезпечний. Ефір добре
розчиняється у воді, жирах та ліпідах. Є
сильним анестезійним засобом.
Має широкий спектр наркотичної дії
• Побічні ефекти: виражена стадія
збудження;
• може призвести до аритмії,
• підвищення рівня глюкози в крові;
• після наркозу можуть з’явитися нудота,
блювання і закреп;
• у дітей може спричинити судоми.
Для їх усунення використовують
тіопентал.

12.

Засоби для
неінгаляційного
наркозу:
•їх уводять
внутрішньовенно,
внутрішньом’язово або
ректально;
•наркоз настає відразу
без стадії збудження;
•не забруднює
атмосферу;
•наркоз погано
керується.

13.

Класифікація засобів для
неінгаляційного наркозу
за тривалістю дії:
• Препарати короткої тривалості дії
(тривалість наркозу 5- 10 хв): пропандид
(сомбревін), кетамін (кеталар, каліпсол).
• Препарати середньої тривалості дії
(тривалість наркозу 20- 40 хв): тіопенталнатрій, гексенал.
• Препарати довгої тривалості дії (тривалість
наркозу 90-120 хв): натрію оксибутират.

14.

• Тіопентал-натрій - порошок жовтуватого або
жовтувато-зеленого кольору, легко розчинний
у воді. Розчин готовлять на стерильній воді
для ін’єкцій.
Вводять внутрішньовенно (повільно) або
ректально (дітям). Наркоз настає відразу і
триває 20 хв.
Ф.в.: По 0,5 г або 1,0 г у флаконах.
Фармакологічні ефекти:
снодійний,
міорелаксантний (недостатньо
розслаблює смугасті м’язи),
протисудомний,
слабкий аналгезивний
Побічні ефекти: пригнічення дихання,
артеріальна гіпотензія, ларингоспазм,
бронхоспазм, рефлекторна зупинка серця,
підсилення секреції бронхіальних залоз.

15.

Натрію оксибутират — білий порошок,
легко розчинний у воді.
Випускається в ампулах по 10 мл 20 %
розчину, сироп по 400 мл 5% р-ну.
Вводять внутрішньовенно повільно,
зрідка — внутрішньом’язово або
призначають всередину. В результаті
внутрішньовенного введення стадія наркозу настає через 30 хв і триває 2-4 год.
Застосування
Є засобом вибору для наркозу при
інтоксикаціях, сепсисі, порушенні функції
паренхіматозних органів, знеболення
пологів, іноді використовують для зняття
психомоторного збудження, судом.
Побічні ефекти: рухове збудження, судомні
тремтіння кінцівок і язика внаслідок
швидкого внутрішньовенного введення;
блювання; рухове і мовне збудження під
час виходу з наркозу.

16.

Кетамін (кеталар, каліпсол) — білий порошок, легко розчинний у
воді і спирті.
Ф.в.: в амп. По 20 і 50 мл 1% р-ну вводять в/в або в/м.
Тривалість наркозу — 10-15 хв залежно від способу введення.
Застосовують препарат для введення в наркоз, під час нетривалих
хірургічних втручань.
Побічні ефекти: артеріальна гіпертензія, тахікардія; підвищення
внутрішньочерепного тиску; гіпертонус, м’язовий біль;
галюцинаторний синдром (хворі потребують спостереження після
операції).
Протипоказання:
епілепсія, гіпертензія,
порушення мозкового
кровообігу, не слід проводити
хворим з порушенням психіки

17.

Пропанідид (сомбревін) — вводять внутрішньовенно
повільно. Наркоз настає через 20-40 с і триває 3-5 хв.
Використовують препарат для введення в наркоз, а також
в амбулаторних умовах під час нетривалих операцій і для
діагностичних досліджень (біопсія, зняття швів,
катетеризація).
Ф.в.: амп. по 5; 10 мл 5% розч. Вводять в/в повільно.
Побічні ефекти: брадикардія, артеріальна гіпотензія,
серцева недостатність; бронхоспазм, анафілактичний шок;
тромбофлебіт.
Протипоказання: шок, ураження печінки, ниркова
недостатність

18.

Снодійні засоби
це лікарські препарати, що сприяють засипанню і забезпечують необхідну тривалість та
глибину сну.
Вони пригнічують міжнейронну (синаптичну)
передачу в ЦНС.

19.

20.

Нітразепам
(Nitrazepam)
Форма
випуску
Таб. по 0,005 г;
Спосіб
застосув.
Вплив на
структуру
сну
Фармако
логічні
ефекти
Побічні
ефекти
Зопіклон (Zopiclone)
Сонован (імован)
Таб по 00075 г.
Фенобарбітал
(Phenobarbitalum)
Порошок, таб. по 0,005г
дітей);Таб. 0,05 г і 0,1 г
(для дор.)
По 1 таблетці за півгодини перед сном.
Сон триває 6 – 8 год.
Порушує
незначно
Не порушує
Порушує значно
(фазу “швидкого” сну)
Снодійний, седативний, протисудомний, транквілізуючий,
міорелаксантний індукує мікросомальні потенціює дію
ферменти печінки засобів для наркозу
сонливість, в'ялість, сухість,
постійна сонливість,
біль голови,
гіркота в роті,
атаксія,
тахікардія,
нудота, блювання, зниження АТ,
інколи нудота,
алергічні реакції
шкірна висипка
шкірна алергічна
висипка

21.

При тривалому застосуванні
викликають розвиток
порушення сну, утруднення
лікарської залежності
засипання;
неврози;
епілепсія (фенобарбітал,
нітразепам використовують в
Протипоказання
поєднанні з іншими
вагітність,
протиепілептичними
міастенія,
засобами);
Побічні ефекти: сонливість;
атаксія; порушення
координації рухів; рідко —
нудота, тахікардія, алергійні
захворювання печінки,
нирок
також їх не призначають
водіям та особам, професія
яких вимагає швидкої
психічної і фізичної реакції

22.

Допомога при
Симптоми:
отруєнні:
слабість, сонливість, біль голови
Промивання
З'являються ознаки
шлунка розчином
пригнічення ЦНС:
натрію
втрата свідомості,
гідрокарбонату за
зникають реакції на подразнення, допомогою зонда
послаблення рефлексів,
30- 40 г магнію
пригнічення дихання,
сульфату
зниження температури, АТ,
(проносний засіб)
шкіра та слизові оболонки –
Активоване вугілля
бліді з ціанотичним відтінком,
Симптоматичне
зіниці розширені,
лікування
не реагують на світло

23.

СПИРТ ЕТИЛОВИЙ
при місцевому застосуванні дає
виражений антисептичний, а також
подразнювальний та в’яжучий ефект
(див. тему «Антисептичні засоби»).
Спирт етиловий при внутрішньому
застосуванні швидко всмоктується
(особливо натще) в основному в
тонкій кишці і приблизно 20 % — у
шлунку.
В організмі 90 % етилового спирту
підлягає біотрансформації до
вуглекислого газу і води.
Окиснюється в печінці з виділенням
енергії.
Спирт етиловий у незміненому
вигляді виділяється легенями,
нирками і потовими залозами.

24.

Пригнічувальна дія спирту етилового залежно від
концентрації в крові і тканинах мозку має 3 стадії:
збудження; наркозу; агональну.
Як засіб для наркозу спирт етиловий не
використовують, бо він має неширокий спектр
наркотичної дії, а також спричинює виражену
стадію збудження.
Має дію на центри терморегуляції, яка проявляється
підвищенням тепловіддачі за рахунок розширення судин
шкіри; ось чому вживання на холоді спирту етилового
сприяє переохолодженню.
• Спирт етиловий підсилює секреторну
активність слинних та шлункових залоз. Спирт
етиловий 40 % пригнічує не тільки секрецію соляної
кислоти, але й ферментну активність шлункового соку.

25.

Застосування резорбтивної дії
спирту етилового:
• 5 % розчин етанолу додають в протишокові
рідини;
• при отруєнні спиртом метиловим вводити
внутрішньовенно у формі 10 % розчину;
• припинення передчасних пологів.
• унаслідок тривалого застосування можливі
звикання та лікарська залежність
(психічна і фізична).

26.

Гостре отруєння спиртом етиловим
характеризується ознаками глибокого
пригнічення функції ЦНС.
Стадію ейфорії та збудження змінює
кома. Потерпілі втрачають свідомість,
знижується температура тіла, шкіра стає
вологою, холодною на дотик, пульс
частий, слабкого наповнення,
з’являються асфіксія, ціаноз, знижується
серцева діяльність, можливі судоми,
марення, мимовільне виділення сечі та
калу.
Смерть настає від паралічу дихального
центру і зниження серцевої діяльності.

27.

Під час лікування гострого отруєння
спиртом етиловим слід:
•запобігати припиненню дихання і аспірації
блювотними масами;
•для підтримання функції серцево-судинної
системи призначати серцеві глікозиди;
•якщо збережена функція нирок, проводити
форсований діурез за допомогою фуросеміду;
•вводити препарати: натрію гідрокарбонат (для
усунення ацидозу), глюкозу з інсуліном (для
окиснення спирту).

28.

Хронічне отруєння
(алкоголізм)
характеризується
звиканням, психічною
і фізичною
залежністю. Постійне
тривале застосування
алкоголю призводить
до порушення функції
внутрішніх органів і
систем.
Вживання спиртних напоїв у
період вагітності може стати
причиною алкогольного
синдрому плода
(мікроцефалія, затримка
розумового розвитку дитини
аж до олігофренії, м’язова
гіпотонія, аномалія розвитку
серця).
Особливо небезпечним є
отруєння в період з 4-го по 10й тиждень вагітності.

29.

Серед фармакологічних засобів для лікування хворих на
алкоголізм ефективним є тетурам (еспераль, дисульфірам,
антабус, лідевін). У пацієнта спостерігаються гіперемія
обличчя, артеріальна гіпотензія, тахікардія, підвищення
потовиділення, порушення дихання, блювання, страх смерті.
Це може тривати від 30 хв до декількох годин. У пацієнта
виробляється відраза до алкоголю.
Не призначають особам віком понад 50 років, при серцевосудинних захворюваннях, патології печінки, нирок і обміну
речовин.
Є пролонгована форма тетураму — стерильні таблетки
еспераль для імплантації. У деяких випадках з метою
вироблення негативної реакції хворого на алкоголь також
використовують блювотний засіб — апоморфін, різні
психотропні препарати.

30.

Анальгетики ( гр. algos – біль ,an – заперечення) –
це лікароські засоби , які зменшують або усувають
больові відчуття.
Вони є засобами
симптоматичної
терапії
І
Наркотичні
(опіоїдні)
анальгетики
Поділяються на такі
групи

31.

32.

Наркотичні анальгетики
— це лікарські препарати, які при
резорбтивній дії вибірково пригнічують
больову чутливість і спричинюють
ейфорію, звикання та психічну і
фізичну залежність
(наркоманію).
ФАРМАКОЛОГІЧНІ ЕФЕКТИ
зумовлені взаємодією з опіоїдними
рецепторами, які є в ЦНС і
периферичних тканинах, унаслідок чого
пригнічується процес міжнейронної
передачі больових імпульсів.

33.

ФАРМАКОЛОГІЧНІ ЕФЕКТИ
центральні:
аналгезія;
пригнічення дихання (ступінь залежить від дози опіоїдів); пригнічення
кашльового рефлексу;
седативний ефект; снодійний ефект;
ейфорія — зникнення неприємних
емоцій, відчуття страху і напруження;
нудота і блювання як наслідок
активації дофамінових рецепторів;
підвищення спінальних рефлексів
(колінного тощо);
міоз (звуження зіниць) — унаслідок
підвищення тонусу ядра окорухового
центру;

34.

периферичні:
обстинаційний ефект, пов’язаний із
виникненням спастичних скорочень
сфінктерів, обмеженням перистальтики;
брадикардія і артеріальна гіпотензія,;
підвищення тонусу гладких м’язів сечового
міхура і сфінктера сечівника (можуть
виникнути ниркова коліка і затримка сечі,
які є небажаними в післяопераційний період);
гіпотермія (тому пацієнта слід зігрівати і
часто змінювати положення тіла у ліжку).

35.

Анальгезуюча дія
використовується тільки
при вираженому больовому
синдромі: Для профілактики
і лікування больового шоку
(опікового, кардіогенного,
травматичного). Для зняття
нестерпного болю до і після
— характерна сильна анальгетична
дія, виражена ейфорія, а при
операції. Для зменшення
повторних введеннях швидко
болю при онкологічних
виникає лікарська залежність
захворюваннях
(морфінізм). Характерним є
Знеболювальна дія
пригнічення дихального центру.
Вживання у токсичних дозах припочинається при введенні
зводить до зупинки дихання.
через 10-15 хв. і триває 4-5
год.
Дітям до 2 років не призначають.
Протикашльовий ефект
Біотрансформація відбувається в використовується тільки
печінці, виводиться із сечею при травмах грудної клітки,
Добре проникає через ГЕБ і
що супроводжуються
плаценту.
кашлем
Ф в: амп. по
1мл 1%
розчину
вводять п/ш
в/м,в/в.
Морфіну гідрохлорид

36.

Омнопон містить суміш алкалоїдів
Ф в.: ампули
по 1мл
1%+2%
розчину
опію. Препарат поступається за
анальгетичною дією морфіну і дає
спазмолітичний ефект (містить
папаверин), усуває спазми гладеньких
м'язів кишківника, жовчевивідних,
сечовивідних шляхів –міотропна дія
Застосовують у таких випадках, як і
морфін, але омнопон більш ефективний
при спастичному болю (при кольках печінковій, нирковій, кишковій).
Вводять підшкірно.

37.

Промедол — За анальгетичною дією
поступається морфіну в 2-4 рази. Тривалість дії
складає 3-4 год. Рідше, зумовлює нудоту і блювання,
меншою мірою пригнічує центр дихання.
Дія: Знижує тонус гладких м’язів сечових шляхів
і бронхів, підвищує тонус кишок та
жовчовидільних шляхів. Посилює ритмічні
скорочення міометрія.
Показання до застосування: як знеболювальний
засіб при травмах, у до- та післяопераційний
період. Призначають хворим з пептичною
виразкою шлунка і дванадцятипалої кишки,
стенокардією, інфарктом міокарда, кишковою,
печінковою і нирковою колікою та при інших
спастичних станах. В акушерстві застосовують
для знеболювання пологів.
Ф в.: ампули по 1 мл 1% розчину, таблетки по 0,025г

38.

Гостре отруєння морфіном
Часто виникає в
наркоманів
В людини, яка не має звикання
до препарату, в дозі 0,1г морфін
викликає тяжке отруєння,
а доза 0,2-0,4г є
смертельною
Симптоми:
після короткочасної ейфорії
запаморочення
сонливість
кома;
шкірні покриви бліді, ціанотичні;
температура тіла знижена:
брадикардія, пульс слабкий, малого
наповнення;
зниження АТ, пригнічення дихання.

39.

в/в вводять налоксон, який є антагоністом
опіоїдних рецепторів в дозі 0,4-1,2мг, при потребі –
повторно через 3 хв;
багаторазове промивання шлунка -використовують
0,1% розчин калію перманганату (окислює морфін);
вводять через зонд 20-30г активованого вугілля
(суспензія); сольове проносне;
атропіну сульфат для пригнічення тонусу
блукаючого нерва;
інгаляції (93-95% О2 );
форсований діурез.

40.

Наркотичні анальгетики викликають лікарську залежність –
наркоманію, характерними ознаками якої є :
Психічна та Фізична
залежність
проявляється нестримним
потягом до морфіну, навіть
після лікування залишається
впродовж багатьох років;
формується через 2-3 тижні
нерегулярного введення; (через
24 год. при введенні кожні 4-6
год.)
проявляється протягом 23 місяців;
зменшується утворення
опіоїдних речовин;
морфін втручається в усі
обмінні процеси в організмі

41.

Механізм дії
ненаркотичних
анальгетиків
Ненаркотичні анальгетики
(анальгетики-антипіретики) — це
лікарські засоби, що усувають
біль при запальних процесах.
Зменшують синтез
Знеболювальна дія: знижується
простагландинів – чутливість нервових закінчень; профакторів запалення, гальмуються процеси передачі імпульсів в
різних структурах ЦНС.
що й зумовлює
Частково знеболювальна дія пов'язана із
протизапальну,
протизапальною активністю, тому що
знеболювальну та
зменшуючи набряк тканин у вогнищі
жарознижувальну дію. запалення.
Жарознижувальний ефект
проявляється при гіпертермії.
зменшують синтез ПРЕ1 і їх вплив на
центри терморегуляції в гіпоталамусі
збільшується тепловіддача понижується t°
тіла
розширюються судини шкіри
посилюється потовиділення і тепловіддача

42.

Ненаркотичні анальгетики:
Саліцилати — кислота ацетилсаліцилова,
(аспірин)
Похідні піразолону та індолоцтової кислоти:
індометацин, бутадіон, анальгін
Похідні парамінофенолу: парацетамол
(панадол)
Похідні кислот алканових: ібупрофен,
диклофенак натрію (вольтарен, ортофен)
Препарати іншої хімічної будови — кислота
мефенамова, піроксикам, мелоксикам
(моваліс)
Комбіновані препарати: реопірин, седалгін,
темпалгін, баралгін, цитрамон, цитропак,
циклопак, асконар

43.

Саліцилати
Кислота ацетилсаліцилова (аспірин) — т абл.
по 0,25; 0,5г, входит ь до складу комбінованих
препарат ів: ”Цит рамон”, “ Алька-Зельцер”, “Аспірин з
віт аміном С Седалгін, Кофіцил т а інш. Аспірин: т абл. по
0,1; 0,5г
Показання: як знеболювальний і
жарознижувальний (при гарячці, мігрені,
невралгії) та як протизапальний засіб (при
ревматизмі, ревматоїдному артриті); препарат
виявляє антиагрегаційний ефект, його
призначають для профілактики тромботичних
ускладнень хворим з інфарктом міокарда,
порушеннями мозкового кровообігу та при
інших серцево-судинних захворюваннях.
Побічна дія: подразнення слизової оболонки
шлунка, біль у шлунку, печія, ульдерогенна дія
(утворення виразки шлунку).

44.

Кислота ацетилсаліцилова (аспірин)
Ефект
Доза
Застосування
Анальгезивний
добова доза 1,5 – 2 г
Жарознижувальн
ий
разова доза 0,25 – 0,5г гарячка (вище 38° при
застудних захворюваннях,
грипі дорослим)
Протизапальний
3- 4 г на добу
( по 1г 3- 4 рази на
день)
Антиагрегатний 0,08 – 0,1 г на добу
(пригнічує
тромбоутворення)
головний, зубний біль,
неврити, невралгії, міозити
артрити
міопардрит
ревматизм
для попередження інфаркту
міокарда; при тромбофлебіті

45.

Похідні піразолону та індолоцтової
кислоти
Анальгін (метамізол-натрій) —
виявляє виражену анальгетичну,
протизапальну та жарознижувальну
дію.
табл. по 0,5г ( 2-3 рази на день); в
ампулах 25% або 50% розчин по 1 і 2
мл в/м або в/в
Показання до застосування: при болю
різного походження. Призначають
всередину після їди дорослим, а також
вводять внутрішньом’язово та
внутрішньовенно.
Побічна дія: набряки, підвищення АТ,
токсичний вплив на кровотворення
(змінюється формула крові).

46.

Бутадіон (фенілбутазон) — виявляє
анальгезивний, жарознижувальний та
протизапальний ефект, за
протизапальною дією перевершує
засоби, описані вище.
Форми випуску: табл. по 0,15г;мазь в
тубах по 20 г
Призначають препарат при артриті
різної етіології, гострій подагрі.
При тромбофлебіті поверхневих вен
застосовують бутадіонову мазь, але
через значну кількість побічних
ефектів у наш час застосування
бутадіону обмежено.

47.

Індометацин (метиндол) —
виявляє виражену
анальгетичну, протизапальну
та жарознижувальну дію.
Призначають хворим на
ревматоїдний артрит, подагру,
остеоартроз, тромбофлебіт.
Застосовують всередину, а
індометацинову мазь
втирають при гострому і
хронічному поліартриті,
радикуліті.

48.

Похідні параамінофенолу
Парацетамол (панадол,
ефералган, тайленол) —
застосовують як жарознижувальний та
знеболювальний засіб.
парацетамол випускають у
різних лікарських формах:
таблетках, капсулах, мікстурах, сиропах, шипучих
порошках, а також у складі
таких комбінованих
препаратів, як колдрекс,
солпадеїн, панадол-екстра
.

49.

Похідні кислот алканових
Диклофенак натрію (ортофен, вольтарен) є
найактивнішим протизапальним засобом.
Спричиняє виражену анальгетичну дію, а
також виявляє жарознижувальну активність.
Препарат добре всмоктується з травного
каналу, майже повністю зв’язується з білками
сироватки крові. Виводиться із сечею і жовчю
в вигляді метаболітів.
Токсичність диклофенаку натрію низька.
Форма лікарська- гель, мазь, таблетки, свічі,
ампули, капсули.
Показання до застосування: ревматизм,
ревматоїдний артрит, артроз, інші запальні і
дегенеративні захворювання суглобів, невралгія, неврит, больовий синдром різного

50.

Ібупрофен (бруфен) — виявляє виражену
протизапальну, анальгетичну та
жарознижувальну дію, зумовлену блокадою
синтезу простагландинів.
У хворих з артритом зменшує вираженість болю
і набряків, сприяє збільшенню об’єму рухів у них.
Показання до застосування: ревматоїдний
артрит, остеоартроз, подагра, запальні
захворювання опорно-рухового апарату, больовий синдром.

51.

Психотропні засоби
препарати, під впливом яких змінюється
психічний і емоційний стан людини
Пригнічувального типу
дії
Нейролептики
Транквілізатори
Седативні засоби
Стимулюючого типу
дії
антидепресанти
психостимулятори
загальнотонізуючі або
адаптогени
ноотропні препарати

52.

Похідні
фенотіазину
- аміназин
- етаперазин
- трифтазин
Похідні
бутирофенолу
- галоперидол

53.

Фармакологічні ефекти
антипсихотичний;
транквілізуючий;
протиблювотний;
зменшення тонусу і рухової
активності скелетних м’язів;
гіпотермія; зниження АТ
викликає дрімотний стан;
потенціює дію снодійних,
наркозних, анальгезуючих
засобів;
– адреноблокуюча дія;
зменшення тонусу
гладеньких м'язів;
гальмування секреції залоз.
для лікування
шизофренії та інших
психічних захворювань
при операціях на
серці, легенях, головному
мозку (для штучної
гіпотермії )
для потенціювання дії
препаратів для наркозу
при блюванні
центрального
походження
еклампсія, гестоз
вагітних.

54.

Побічні ефекти
Захворювання печінки,
нирок, гіпотонія,
ревмокардит,
органів кровотворення,
хр. серцева недостатність,
виразкова хвороба шлунка і
дванадцятипалої кишки у
фазі загострення
подразнююча дія: утворення
інфільтратів (в/м)
тромбофлебітів (в/в),
диспепсичні розлади (при
прийомі всередину);
алергічні реакції у хворих та
медичних працівників при
контакті з препаратом;
синдром паркінсонізму;
ортостатичний колас;
жовтяниця;
зміни картини крові.

55.

Ознака
Форма
випуску
Аміназин
Aminazinum
Етаперазин
Галоперидол
Aetaperazinum Haloperidolum
др. по 0,025 і 0,05 г таб. по 0,004 г;
0,1 г;
0,006г ; 0,01г.
2,5% розч. в амп.
по 1,2 ; 5; 10 мл
в/в струминно
по 0,004 – 0,01г 1(повільно -5хв)
2 рази в день
розвівши в 10-20
після їди
мл 5% або 20-40%
Спосіб
застосува розчину глюкози;
в/м розвівши в 2ння
5мл 0,25-0,5%
розчину новокаїну
або 0,9% розчину
NaCl
таб. по 0,0015г; 0,005г
0,2% роз. у фл. по 1мл
для прийому в середину
0,5% роз. в амп. по 1мл
по 0,0015-0,003г 2-3
рази в день або 10-20кр.
0,2% 2-3 рази вдень
в/м по 0,4-1мл 0,5%
розчину

56.

Етаперазин застосовують :
при нестримній блювоті, гикавці,
зокрема блювоті вагітних;
після оперативних втручань на органи
черевної порожнини;
при променевій терапії і хіміотерапії
злоякісних пухлин.
Побічна дія
галоперидолу
Галоперидол
-явища
Проявляє більш виражену
паркінсонізму;
протиблювотну дію, ніж аміназин,
- безсоння;
не впливає на М-холінорецептори;
менше впливає на α-адренорецептори; - алергічні реакції
не викликає в'ялості, апатії;
фотосенсибілізація
навпаки виявляє активізуючу дію.

57.

Транквілізатори
це препарати, які усувають почуття тривоги,
страху, неспокою, дратівливості, агресивності.
Вони нормалізують психічну та емоційну
діяльність хворих, у яких переважають
процеси збудження.
Препарати даних груп
підлягають обліку в журналах
обліку наркотичних та
психотропних лікарських
засобів
Відпускають з аптеки за
рецептом ф-3
Гідазепам – за рецептом ф-1

58.

Форма
випуску
Хлозепід
Еленіум
Сибазон
Діазепам
Реланіум
таб. по
0,005г
таб. по 0,005г для таб. по
дорослих і по
0,0005г і
0,001г і 0,002г для 0,001г
дітей, амп. по 2мл
0,5% роз.
таб. 0,02 г;
0,05г.
Починають з дози
0,0025 – 0,005г 1-2
рази в день,
поступово
збільшуючи до
0,025г; 0,5% роз.
Вводять в/м; в/в
(струминно,
крапельно) по 2-3
мл
Призначають
по 0,02 -0,05г 3
р/день.
Проявляє
лише
анксіолітичну
і протисудомну
дію.
Дозу
Спосіб
застосув підбирають
індивідуальн
ання
о починають
з 1-2 таб. на
прийом ,
поступово
збільшуючи
дозу при
необхідності
Феназепам
По 0,0005 –
0,001 г 2-3
рази в день,
поступово
збільшуючи
дозу до 0,01 г
Гідазепам
“денний”
транквілі затор

59.

дози підбирають індивідуально,
лікування починають з мінімальних доз, при добрій переносимості і
необхідності їх збільшують,
препарати поступово відміняють,
курс лікування не повинен перевищувати 2-х місяців. При необхідності
курс повторюють після тритижневої перерви.
Побічна дія та
ускладнення:
транквілізуючий
сонливість
снодійний
нудота
міорелаксантний
закреп
протисудомний
лікарська
залежність
потенціюють дію снодійних, наркозних,
анальгетичних засобів, спирту етилового

60.

лікування неврозів;
лікування захворювань, які супроводжуються невротичною
симптоматикою ( гіпертонічна хвороба, атеросклероз судин мозку,
абстиненція у хворих на алкоголізм і наркоманію);
безсоння;
для премедикаці перед операцією;
при підвищеному м'язовому тонусі
потисудомна дія
міастенія, захворювання печінки, нирок
не можна вживати до і під час роботи водіям та особам
професій, що вимагають швидкої психічної і рухової реакції

61.

(лат. Sedatio- заспокоєння ) - це лікарські
препарати , які проявляють заспокійливу
дію (підсилюють процеси гальмування в
ЦНС)
броміди: натрію бромід,
калію бромід, адоніс-бром
барбітурати в малих
дозах(фенобарбітал) .
препарати валеріани,
собачої кропиви, півонії
пасифлори, комбіновані
рослинні препарати:
персен (седасен )
ново-пасит

62.

Фармакологічні ефекти:
седативний (усувають дратівливість, нервове
збудження, покращують настрій);
снодійний (нормалізують сон);
потенціюють дію снодійних, анальгезуючих,
транквілізуючих засобів;
спазмолітичні властивості ( препарати валеріани ).
Відмінності від транквілізаторів
не викликають: міорелаксації,
явищ психічної залежності;
добре переносяться хворими;
не мають серйозних побічних
ефектів;
використовують при лікуванні
хворих старечого і похилого віку.

63.

Натрію бромід
Калію бромід
Ознака
Препарати валеріани
посилюють і
концентрують процеси
гальмування в корі
головного мозку
Настій
1 : 20
Настойка
валеріани
Екстракт
валеріани
густий
Форма
випуску
порошок; таб. по 0,5 г
-
фл. по 30 мл
таб. по 0,02 г
Застосування
по 0,1-1г 3-4 р. в день до
їди
по 1 ст. л.
2-3 р. в/д
по 20-30 кр.
3-4 р. в день
1-2 таб. 3 р. в
день
Особливо
сті
фармокінетики
Побічна
дія
добре всмоктуються в ШКТ
повільно виводяться з
організму протягом 1-2
міс.
Кумуляція; хронічна
інтоксикація (бромізм).
Необх. часто полоскати
рот, приймати душ, мити
голову.
малотоксичні, тому можна
використовувати тривало

64.

Неврастенія , неврози, підвищена дратівливість, безсоння, початкові
форми артеріальної гіпертензії
Стенокардія
Спазми кровоносних судин
препарати
валеріани
Броміди протипоказані при туберкульозі , атеросклерозі , кахексії,
зневоднені організму, анемії, діареї, гломерулонефриті.
Валокормід Valocormidum ( по 10-20 кр. 2-3 р. в день до їди )
Корвалол Corvalolum ( по 15-20 кр. 2-3р. в день до їди )
Валокордин Valocordinum (по 15-20 кр. 2-3р. в день до їди )
З трави собачої кропиви виготовляють настій ( 1:10 ),
приймають по 1ст. лож. 3-4р. в день до їди
Екстракт собачої кропиви рідкий Extratum Leonuri
fluidum ( по 15-20 кр. 3-4 р. вдень до їди).

65.

Форма
випуску
Кофеїн-бензонат натрію
Кофеїн
входить до складу таб.:
“ Цитрамон”, “Аскофен”,
таб. по 0,1; 0,2г
амп. 1 і 2 мл 10 і 20 % розчину
Сиднокарб
таб. по 0,005г і
0,01г
Спосіб
таб. по 0,1-0,2 г 2-3 р. в день п/ш таб. по 0,005 г 1-2
застосува по 1мл і 10 % роз.
р. в день
-ння
Препарати застосовують в першій половині дня
стимулює дихання ( збільшує частоту і силу дихальних рухів);
стимулює серцеву діяльність ( посилює і прискорює серцеві
скорочення);
підвищує АТ.

66.

вибірково стимулюють психічну діяльність і покращують
працездатність;
поліпшують настрій;
зменшують відчуття голоду і спраги, сонливість і негативні
емоційні переживання;
кофеїн підвищує діурез, основний обмін, посилює секрецію
залоз шлунка
субдепресії ( при неврозах ),
астенічні стани, що
характеризуються в‘ялістю,
загальмованістю.
безсоння, підвищена
збудливість, тахікардія,
звикання.

67.

активують вищу інтегративну діяльність
мозку, покращують мислення, пам’ять,
здатність до навчання.
Пірацетам,
луцетам, ноотропіл Церебролізин
фезам – комб. преп.
Кавінтон
Вінпоцетин
Амінало
н
Форма капс. по 0,4г; таб.
амп. по 1 і 5 мл таб. по 0,005г; амп. таб. по
випуску по 0,2, 0,8г; амп. по 5% роз.
по 2 мл 0,5% роз.
0,25г
5мл 20% розч.
Спосіб
введення
по 0,4г 3-6 р. /добу,
по 5мл в/м; в/в
в/м по 1-2 мл
по 1-2 таб. 3 р/д;
по 2 таб.
в/в крапл. по 2-4
3р./день
мл роз. в 0,9% NaCl до їди
Фарма- Впливають на обмінні процеси в головному мозку; активують
коефек- синтез білків і нуклеїнових кислот, покращують засвоєння
ти
глюкози нервовими кліт.; підвищують стійкість мозку до гіпоксії;
підвищують мозковий кровотік; протисудомна дія
Показа
ння
Розумова недостатність; порушення мозкового кровообігу, травмах
черепа, алкогольному недоумстві, розумова відсталість. Гостре
отруєння алкоголем, морфіном, барбітуратами; абстинентний с-м.

68.

Настойка
женшеню
Форма
випуску
Настойка
Екстракт
лимонника елеутерокок
у рідкий
В флаконах по 50 мл
Пантокрин
таб. По 0,075, 0,15г;
амп. 1 і 2 мл.
Спосіб
введення
Курс лік-ння
по 10-15 кр.
/
по 20-30кр
2-3 р/д за 30хв. до їди до 15 год. Один
місяць
Фармако
логічна
дія
тонізують ЦНС і функції організму в цілому; підвищують
працездатність; поліпшують самопочуття; збільшують
витривалість при фізичних і психічних навантаженнях;
сприяють адаптації організму до змін довкілля.
Показання
Астенія, перевтома, неврастенія, сонливість, артеріальна
гіпотензія.
по 1-2 таб. 2-3 р. в
день; в/м по 1-2 мл.
Один місяць
Протипо Артеріальна гіпертензія, підвищена збудливість, безсоння,
казання кровоточивість

69.

Протиепілептичні засоби
застосовують для попередження або зменшення судом при
нападах різних форм епілепсії.
Це захворювання є наслідком виникнення в корі великого
мозку або підкоркових мозкових центрах вогнища
збудження, яке передається на нервові та м’язові системи.
Великі судомні напади — тоніко-клонічні судоми з втратою
свідомості. Якщо виникають тривалі судомні напади, або напади,
що відбуваються один за одним з малими інтервалами, це
позначається терміном «епілептичний статус»;
Малі напади епілепсії характеризуються нетривалою втратою
свідомості;
Міоклонус-епілепсія проявляється нетривалими судомними
посмикуваннями;
Фокальна (парціальна) епілепсія характеризується нападами
порушення поведінки, немотивованими вчинками, про які хворий
не пам’ятає.

70.

Механізм дії протиепілептичних засобів полягає у
пригніченні рухових зон кори і підкірки, у збільшенні
вмісту в ЦНС ендогенного гальмівного медіатору ГАМК;
зменшенні збуджувальної дії на ЦНС амінокислот.
Класифікація
протиепілептичних засобів
Великі
судомні
напади
Епілептичний
статус
Малі
напади
епілепсії
Міоклонусепілепсія
Фокальні
форми
епілепсії
Карбамазепін
Фенобарбітал Діазепам
Етосуксимід
Лоразепам
Натрію вальпроат
Гексамідин
Клоназепам Натрію вальпроат
Дифенін
Дифенін
Фенобарбітал
Карбамазепін Фенобарбітал Клоназепам
Триметин
Дифеніл
Гексамідин
Натрію
Клоназепам
вальпроат
Клоназепам
Натрію вальпроат

71.

Форми випуску протиепілептичних засобів
Карбамазепін – табл. по 0,1, 0,2 та 0,4 г.
Всередину по 0,2 г 2-3 р/день з
поступовим підвищенням дози.
Етосуксимід – табл. і капс. по 0,25 г.
Всередину по 0,25 г 4-6 р/день під час
їди.
Натрію вальпроат – табл. і капс. по
0,15, 0,2, 0,3 та 0,5 г; сироп по 0,05 і 0,3 г
в 1 мл; сироп у фл. по 120 мл.
Всередину під час їди.
Клоназепам –табл. по 0,001 г.
Всередину по 1-2 таблетки 3-4 р/ день

72.

Протипаркінсонічні засоби
це група препаратів для лікування пацієнтів із хворобою
Паркінсона, а також паркінсонізму різного походження.
Хвороба Паркінсона — це хр. нейродегенеративне з-ння,
при якому уражаються ядра екстрапірамідної системи.
Проявами цієї патології є: тремтіння пальців і кистей, а
потім з’являються ригідність лицевих м’язів (різко підвищений
тонус м’язів), яка зумовлює маскоподібність обличчя;
гіпокінезія (скованість рухів), поступово виникають психічні
порушення.
Класифікація
протипаркінсонічних засобів за механізмом дії
Лікарські засоби, що
активізують функцію
дофамінергічної системи
леводопа, мадопар, наком,
мідантан, бромокриптин
(парлодел), селегілін (юмекс).
Лікарські засоби, що
пригнічують функцію
холінергічної системи
тригексифенідил (циклодол,
паркопан); трипериден
(норакін). Леводопа

73.

Форми випуску протипаркінсонічні засоби
Леводопа- капс. і табл. по 0,25 та 0,5 г.
Всередину під час або після їди по 0,25 г на день
Наком-табл. (містять по 0,25 г леводопи і 0,025 г
карбідопи). Всередину по 0,5 табл. 1-2 рази/день.
Мадопар – капс. (містять леводопу та
бенсиразид). Всередину по 1 капсулі 3 рази/день.
Мідантан –табл. по 0,1г. Всередину по 0,05-0,1 г
2 рази/день після їди, потім 3-4 рази на день.
Селегілін-табл. по 0,005 г (5 мг) та 0,01 г (10 мг)
Всередину по 0,005- 0,01 г 1-2 рази/день.
Тригексифенідил –табл. по 0,001, 0,002 та 0,005
г Всередину (під час або після їди), починаючи з
0,0005-0,001 г на день

74.

«У доброго лікаря
ліки не в аптеці, а в
голові!!!»
В. Ключевський

75.

Дякую за увагу!