Бур’яни і боротьба з ними

1.

Т Е М А: БУР’ЯНИ І БОРОТЬБА З НИМИ
1. Поняття про бур’яни, шкода від них.
2. Біологічні особливості і класифікація
бур’янів.
3. Методи обліку забур’яненості посівів
і грунту.
4. Система заходів боротьби з бур’янами.

2.

Бур'яни – дикі або напівкультурні рослини, які засмічують
сільськогосподарські
угіддя
і
завдають
шкоди
сільськогосподарським культурам.
У нашій країні налічується близько 2000 видів бур'янів.
Шкода:
затінюють культурні рослини,
забирають з грунту значну кількість вологи і поживних речовин,
сприяють поширенню хвороб і шкідників, що загалом негативно
впливає на продуктивність вирощуваних культур,
утруднюють догляд за посівами,
погіршують якість врожаю,
знижують продуктивність праці,
підвищують матеріальні затрати і собівартість продукції,
збільшення кількості механічних обробітків грунту на
забур'янених полях призводить до руйнування структури
верхнього шару,
використання хімічних заходів боротьби з бур'янами (внесення
гербіцидів)– призводить до забруднення навколишнього
середовища.
Бур'яни знижують ефективність добрив і зрошення.

3.

Біологічні особливості бур'янів
Бур'яни відрізняються від культурних рослин:
високою плодючістю,
кращою пристосованістю до умов навколишнього
середовища,
підвищеним коефіцієнтом розмноження,
більшою здатністю до виживання.
Насіння бур'янів може зберігати схожість
протягом тривалого періоду. Наприклад, насіння
мишію сизого не втрачає схожості протягом 30
років, осоту – 15, березки польової - 50.

4.

Схема агробіологічної класифікації бур’янів

5.

Класифікація бур'янів
За способом живлення, довговічністю, циклом розвитку,
способом розмноження всі бур'яни поділяють на три
біологічні типи: непаразитні, напівпаразитні і паразитні.
Непаразитичні бур'яни - найбільш масовий вид і об'єднує
види зелених рослин, які живляться мінеральними
сполуками безпосередньо з грунту. Залежно від тривалості
життя бур'яни цього типу в свою чергу поділяють на два
підтипи: малорічні і багаторічні.
Малорічні бур'яни живуть протягом одного-двох років і
залежно від циклічності розвитку поділяються на
моноциклики і дициклики. Малорічні - бур'яни, період життя
яких від появи сходів до повного дозрівання триває один
цикл. За тривалістю і періодом вегетації моноциклики
поділяються на ефемери, ранні і пізні ярі.
Ефемери - бур'яни з дуже коротким вегетаційним періодом,
насіння яких здатне проростати від ранньої весни до пізньої
осені.

6.

Сходи ранніх ярих бур'янів з'являються рано навесні.
Насіння їх достигає і осипається до початку збирання
ранніх ярих культур. Найбільш поширеними і
злісними з них є гірчиця польова, редька дика.
Пізні ярі бур'яни з'являються в другій половині весни
або на початку літа після збирання ранніх зернових і
зернобобових культур. Вони частіше засмічують
посіви ярих просапних і менше - культури суцільного
способу сівби. До цієї групи належать мишій сизий і
зелений, куряче просо, щириця, лобода та ін.
Дворічні - це бур'яни, вегетаційний період яких
триває, як правило, два цикли: в перший і другий рік
розвитку. До дицикликів належать зимуючі, озимі і
дворічні бур'яни.

7.

Багаторічні бур'яни живуть протягом 3 років і довше і
утворюють насіння кілька разів протягом життя. Залежно від
способу розмноження ці бур'яни поділяють на дві групи.
До першої належать бур'яни, які розмножуються переважно
насінням, а до другої - переважно вегетативним способом.
До багаторічних бур'янів, що розмножуються переважно
насінням, належать стрижнекореневі, гронокореневі і
дернові, які розрізняються формою кореневої системи.
Стрижнекореневі бур'яни мають добре розвинений
основний корінь. Це - кульбаба, цикорій, подорожник
ланцетолистий, полин гіркий та ін.
Гронокореневі бур'яни мають зібране в пучки (грони)
коріння, яке розміщується у верхньому шарі грунту.
До цієї групи бур'янів належить подорожник великий,
жовтець їдкий та ін.
Дернові бур'яни мають тонке, мичкувате коріння, яке з
верхнім шаром грунту утворює дернину. Характерним
представником цих бур'янів є костриця овеча.

8.

Багаторічні бур'яни, які розмножуються переважно
вегетативно, залежно від органів розмноження поділяють на
коренепаросткові, кореневищні, повзучі, цибулинні і
бульбові, чагарникові.
Коренепаросткові бур'яни розмножуються паростками, які
відростають з кореневих бруньок, та насінням. Найбільш
поширеними з них є осот рожевий і жовтий, березка
польова, гірчак рожевий, молочай звичайний.
Кореневищні
бур'яни
розмножуються
підземними
повзучими стеблами. До цієї біогрупи належать пирій,
гострець, свинорий, деревій, хвощ польовий, кропива
дводомна та ін.
Повзучі бур'яни розмножуються надземними пагонами
(вусиками). До цієї групи належить жовтець повзучий.
Цибулинні і бульбові бур'яни розмножуються цибулинами
(цибуля кругла і овочева) та бульбами (чистець болотний).

9.

Напівпаразитні бур'яни - зелені рослини, які
здатні до фотосинтезу і частково паразитують на
коренях (дзвінець великий) та стеблах рослин
(омела біла). Розмножуються вони насінням.
Паразитні бур'яни - незелені рослини, які
паразитують на корінні (вовчок соняшниковий і
гіллястий) і стеблах (повитиця польова,
конюшинна, льонова) культурних рослин. Насіння
бур'янів-паразитів зберігає схожість у грунті до 10
років. Стебла цих бур'янів мають присоски
(гаусторії), за допомогою яких вони проникають у
тканини зелених рослин і забирають в них воду і
поживні речовини. Поширюються бур'янипаразити на полях окремими вогнищами,
уражені ними рослини потрібно скошувати до
достигання насіння і спалювати.

10.

Рис.1. Малорічні бур'яни:
1 – мокрець;
2 – вівсюг;
3 – щириця;
4 – грицики;
5 – талабан польовий.

11.

Рис.2. Багаторічні бур'яни:
1 – осот рожевий;
2 – березка польова;
3 – хвощ польовий;
4 – пирій.

12.

Рис.3. Бур'яни паразити:
а – повитиця на конюшині; б – вовчок соняшниковий.

13.

Методи обліку забур'яненості посівів і грунту
Забур'яненість посівів визначають окомірно, кількісним і
кількісно-ваговим методами.
Здебільшого використовують найпростіший окомірний
метод обліку видового складу вегетуючих бур’янів та
ступінь засміченості посівів за бальною системою,
розробленою О.І.Мальцевим (таблиця 1).
Наявність бур’янів
Бал
Засміченість
Поодинокі бур’яни
Наявність бур’янів залежно від кількості
культурних рослин
не більш як 25%
25-50%
1
Невелика
2
Середня
3
Велика
більш як 50%
4
Дуже велика

14.

Кількісний метод передбачає кількісний і
видовий облік бур'янів. Для цього по діагоналі
поля не менше як в 10-20 місцях (залежно від
його розміру) накладають рамки-проби площею
0,25 м2 або 1 м2, в яких визначають кількість
культурних рослин, загальну кількість бур'янів і
кожного їх виду зокрема. Всі підрахунки
записують у спеціальну таблицю.
Кількісно-ваговий метод на відміну від
кількісного передбачає ще й облік маси бур'янів.
Вирвані в рамці-пробі окремо мало- і багаторічні
бур'яни без коріння зважують у сирому і
повітряно-сухому стані і записують у додаткові
графи таблиці.

15.

Система заходів боротьби з бур'янами
Заходи боротьби з бур'янами поділяються на: запобіжні (профілактичні) і
знищувальні.
Запобіжні заходи боротьби з бур’янами передбачають проведення таких робіт:
очищення посівного матеріалу від насіння бур’янів і використання для сівби
кондиційного насіння І або ІІ класу;
правильне зберігання та використання напівперепрілого та перепрілого
гною;
згодовування тваринам тільки в розмеленому або в запареному вигляді
кормів, якщо в них міститься велика кількість насіння бур’янів;
обкошування доріг, меж, полезахисних смуг, меліоративних каналів до або
під час цвітіння бур’янів;
дотримування оптимальних строків і способів сівби та норм висіву насіння;
очищення поливної води від насіння бур’янів у системі зрошувальних
каналів;
суворе додержання правил карантину;
своєчасне та якісне збирання урожаю з герметизацією сепаруючих органів
збиральних машин для запобігання розсіванню насіння бур’янів;
впровадження прогресивних способів збирання зернових культур з
вивезенням з полів усієї біологічної маси врожаю.

16.

Профілактичні заходи проти карантинних бур'янів
Поширенню шкідливих карантинних бур'янів запобігає
карантинна служба.
В Україні поширені різні види рослин, які належать
до бур'янів внутрішнього карантину:
повитиці, амброзія полинолиста, гірчак повзучий,
паслін дзьобатий, ценхус малоквітковий.
До бур'янів зовнішнього карантину, яких немає в
нашій країні, належать:
амброзія приморська, бузинник пазушний, паслін
каролінський, всі види стриги.
Як профілактичні заходи для боротьби з
карантинними бур'янами забороняється висівання
засміченого цими бур'янами насінного матеріалу,
здійснюється контроль за чистотою насіння, яке
завозиться в господарство (район, область, країну).

17.

Знищувальні заходи боротьби з карантинними
бур'янами передбачають проведення таких робіт
розмелювання і запарювання засмічених зернових
відходів,
спалювання непридатної для господарського
використання частини врожаю,
обстеження сільськогосподарських угідь і своєчасне (до
цвітіння) знищення вегетуючих карантинних бур'янів,
чергування культур у сівозміні: просапних з культурами
суцільного способу сівби, озимих зернових з ярими
колосовими, бобових з небобовими та ін.
Знищувальні заходи - це провокація проростання
насіння та наступне знищення вегетуючих бур'янів.
Розрізняють, механічні, хімічні та біологічні заходи
боротьби з бур'янами.

18.

Знищувальні заходи боротьби з бур’янами
передбачають проведення таких робіт:
Агротехнічні знищувальні заходи –
боротьба з бур'янами на парових полях, у
системах
основного,
передпосівного
і
післяпосівного обробітків ґрунту та під час
догляду за посівами і посадками.
Хімічні методи боротьби з бур'янами застосування гербіцидів.
Біологічні методи боротьби з бур'янами застосування проти бур’янів різних біологічних
препаратів,
організмів
(гербіфаги)
для
придушення розвитку або знищення бур'янів.