upload-1486176-1729002683647488322

1.

§6

2.

• 1. Вплив Берестейської унії на церковне життя
українських земель.
• Укладення Берестейської унії спричинило розкол між
прихильниками православної та унійної (греко-католицької) церков
в українському суспільстві. Одразу після укладення унії король
Сигізмунд III видав універсал із вимогою до всього православного
духовенства й віруючих визнати унію.

3.

• На місцях у православних силою відбирали церкви й монастирі та
передавали унійцям (греко-католикам). Проте православні чинили
цьому опір. Так, коли в 1599 р. король призначив унійного (грекокатолицького) митрополита Іпатія Потія архімандритом КиєвоПечерської лаври, містяни й козаки не пустили його до монастиря.
• У 1609 р. озброєні кияни напали на Видубицький монастир, де
сховався намісник унійного (греко-католицького) митрополита
Антоній Грекович. За підтримки влади він мав намір захопити
Софійський собор і Києво-Печерську лавру. Проте в 1618 р.
козаки рішуче виступили проти нього, схопили та втопили в
Дніпрі.
• Унаслідок боротьби православної шляхти на сеймі Речі Посполитої Сигізмунд III визнав КиєвоПечерську лавру за православними.

4.

• 2. Боротьба за відновлення ієрархії православної церкви.
• На початку 20-х рр. XVII ст. важливу роль у захисті православної церкви
на українських землях відіграли козаки. Гетьман реєстрового козацтва П.
Конашевич-Сагайдачний разом з усім Військом Запорозьким вступив до
Київського братства. Він підтримав ідею, що виникла у православних
колах, про відновлення православної ієрархії без згоди влади Речі
Посполитої. Для цього було вирішено скористатися приїздом до Києва в
1620 р. Єрусалимського патріарха Феофана III. Його охорону
забезпечував гетьман П. Конашевич-Сагайдачний.На прохання
православних містян, козаків і шляхти в 1620 р. патріарх Феофан III
висвятив Київським митрополитом Йова Борецького, а також луцького,
берестейськоволодимирського, холмського, перемишльського,
полоцького й турово-пінського єпископів. Таким чином, було відновлено
православну ієрархію

5.

Йов Борецький (?-1631) церковний, політичний та
освітній діяч. Освіту здобув у
Львівській братській школі,
пізніше був її ректором. Один з
ініціаторів утворення Київської
братської школи, її перший
ректор. Очолив Київську
митрополію після відновлення
православної ієрархії. Автор
низки релігійних та полемічних
творів. Підтримував тісні
зв’язки з гетьманом П.
Конашевичем-Сагайдачним, за
що зажив слави «козацького
митрополита». Робив спроби
примирити православних та
уніатів.

6.

Петро Могила (1596-1647) народився в
сім’ї молдовського господаря Симеона
та угорської князівни Маргарет. Навчався
у Львівській братській школі та
Замойській академії, слухав лекції в
університетах Західної Європи. Служив у
польському війську, брав участь у битві
під Хотином (1621). Згодом постригся в
ченці. З 1627 р. - архімандрит КиєвоПечерського монастиря, у 1632-1647 рр.
- митрополит Київський і Галицький.
Активний борець з уніатством. Добився в
польського короля легалізації
православної церкви в Україні. За його
участю створено Київський колегіум.
Канонізований православною церквою
України.
3. Діяльність митрополита
П. Могили щодо зміцнення
православної церкви

7.

8.

• Клопотаннями П. Могили церкві повертали майно й
землі. Митрополит опікувався відновленням духовних
святинь православ’я: було реставровано Софійський
собор, Десятинну церкву, церкву Спаса на Берестові,
Михайлівський собор Видубицького монастиря та багато
інших. За його часів було наведено лад у печерах КиєвоПечерського монастиря та канонізовано його угодників.
• Для розв’язання поточних проблем єпархій та митрополії
було відновлено традицію скликання соборів.
Суперечності між духовенством мала вирішувати
спеціально створена церковна судова установа митрополича консисторія.
• Діяльність П. Могили стала визначальною для
подальшого розвитку церковного, культурного,
національного та суспільного життя нашого народу. Цей
період увійшов в історію під назвою Могилянська доба.
• Поліпшенню становища церкви, за задумом П.
Могили, мало сприяти налагодження суворої
дисципліни серед священників і ченців. Було,
зокрема, запроваджено постійний нагляд за
духовенством, за порядком богослужінь тощо. До
обов’язків священника додавалося проголошення
по неділях і святах виховних проповідей для
парафіян.

9.

4. Становище унійної (греко-католицької)
церкви.
• Становлення унійної (греко-католицької) церкви відбувалося досить
успішно завдяки підтримці влади Речі Посполитої та Папи Римського.
Однак нерідко воно супроводжувалося утисками й насильством над
православними. Водночас обіцяних місць у сеймі Речі Посполитої
унійні (греко-католицькі) єпископи не отримали.

10.

Реформи устрою унійної (греко-католицької) церкви
здійснив його наступник митрополит ЙосипВельямін Рутський. Для покращення рівня освіти
унійного (греко-католицького) духовенства він
домігся від Папи Римського дозволу навчатися в
західноєвропейських католицьких
семінаріях. Прагнучи перешкодити полонізації та
окатоличенню українців і білорусів, Й.-В. Рутський у
1615 р. за
дозволом Риму зрівняв статус унійних (грекокатолицьких)
і єзуїтських шкіл.