Державна влада ч.2

1.

ДЕРЖАВНА ВЛАДА І
МЕХАНІЗМ ДЕРЖАВИ
ЧАСТИНА 2.

2.

Інститут глави держави
Глава держави – це особа, яка займає формально вище
місце в структурі державних інститутів і водночас
здійснює функцію представництва самої держави в цілому.
З іншого боку, глава держави розглядається як один з її
вищих органів.
Інститут глави держави виник і сформувався в період
становлення сучасної державності. Його статус залежить від
форми державного правління, прийнятій у тій чи іншій країні.
Реальна роль глави держави у здійсненні влади багато в чому
зумовлена й існуючим політичним режимом.
Залежно від форми правління, глава держави може мати
різний статус, повноваження та обов'язки.

3.

Основні типи глав держав:
Президент – у республіках глава держави зазвичай є президентом. У
президентських республіках, як-от США чи Бразилія, президент має
значні виконавчі повноваження, включаючи управління урядом. У
парламентських республіках (Німеччина, Італія) президент виконує
переважно представницькі та церемоніальні функції.
Монарх – у монархіях (Велика Британія, Японія, Саудівська Аравія)
главою держави є монарх, який може мати спадковий титул. У
конституційних монархіях монарх має здебільшого символічну роль,
тоді як реальну владу здійснює парламент і уряд. В абсолютних
монархіях монарх має широку виконавчу владу.
Колегіальний орган – у деяких країнах глава держави може бути
колегіальним органом. Наприклад, у Швейцарії цю функцію виконує
Федеральна рада, яка складається з кількох членів.

4.

Функції глави держави:
Представницька функція: глава держави представляє країну на міжнародній арені, підписує
міжнародні угоди, приймає вірчі грамоти послів.
Законодавча функція: у багатьох країнах глава держави підписує закони, ухвалені
парламентом, може мати право вето або ініціювати законодавчі акти.
Арбітражна функція: глава держави може виступати як арбітр у конфліктах між гілками влади,
забезпечуючи стабільність політичної системи.
Церемоніальні обов'язки: приймає участь у державних церемоніях, присудженні нагород,
звертається до народу в урочисті моменти.

5.

• Отже, можна стверджувати, що характерною особливістю
функціонування сучасної України є те, що глава держави
виступає насамперед як арбітр, зазвичай забезпечуючи
узгоджену діяльність державних органів, що сьогодні вкрай
важливо для подальшого демократичного розвитку України.
Ідеї президентського арбітражу були втілені і на українському
ґрунті. Конституція України визначила юридичну незалежність
Президента України від інших державних органів, що
зумовлена легітимацією президентської влади безпосередньо
народом. Повноваження Президента України мають бути
спрямовані на забезпечення взаємодії між законодавчою та
виконавчою гілками влади. Так, в офіційному проекті
Конституції України від 24 лютого 1996 р. зазначалося:
«Президент України сприяє узгодженості у діяльності органів
державної влади, їх взаємодії з органами місцевого
самоврядування».

6.

ІНСТИТУТ СУДОВОЇ ВЛАДИ
Термін «судова влада» вживається в різних значеннях. Можна стверджувати, що
судова влада – це суд, система відповідних установ, або всі суди. Конституція України
містить розділ «Судова влада», де закріплено норми, що визначають не лише
компетенцію різних судів, але й основи побудови судової системи, правове положення
суддів, принципи судової
діяльності.
Судова влада — це не просто органи, а їхні повноваження та функції. Влада —
це здатність органів діяти в межах закону, а не самі установи. Тому важливо
говорити не про органи, що здійснюють владу, а про їхнє право і можливість
виконувати відповідні дії.

7.

Судова влада має такі основні особливості:
Це вид державної влади, яка виражає волю держави та здійснюється через державно-владні
повноваження.
Вона належить лише судам, сформованим із професійних суддів і, за потреби, представників народу, що
тимчасово виконують функції правосуддя.
Виключно суди мають право здійснювати судову владу. Інші органи або особи не можуть перебирати ці
повноваження.
Судова влада є незалежною, а судді підкоряються лише закону. Втручання в їх діяльність є злочином.
Діяльність суду регулюється виключно законом, що визначає процесуальний порядок ухвалення рішень.
Судова влада реалізується через судочинство, яке починається при наявності підстав, визначених законом
(спори, правопорушення, злочини тощо).

8.

ОСНОВНІ ФУНКЦІЇ
СУДОВОЇ ВЛАДИ
1. охоронна (охорона прав і свобод
людини і громадяни
на, прав і законних інтересів усіх
суб'єктів права);
3. контрольно-наглядова
(заборона рішень двох
інших
гілок влади в рамках права і
конституційної законності
шляхом здійснення
конституційного нагляду і
судового
контролю над ними).
2. функція правосуддя
(захист, відновлення
порушених
прав);

9.

Інститут виконавчої влади
Інститут виконавчої влади — це система органів та посадових осіб, які здійснюють державне управління та
забезпечують виконання законів, ухвалених законодавчою владою. Виконавча влада реалізує політичні рішення і
виконує управлінські функції у різних сферах життя держави, таких як економіка, соціальна політика, безпека, та
зовнішні відносини.
Система органів: Виконавча влада представлена різними рівнями уряду: від центрального до місцевого.
Центральний орган виконавчої влади, як правило, уряд або кабінет міністрів, очолюється прем'єр-міністром
або президентом (залежно від системи правління).
Повноваження та обов'язки:
Виконання законів: Головною функцією виконавчої влади є забезпечення реалізації законів, ухвалених
законодавчою владою.
Управління державними структурами: Виконавча влада керує роботою державних органів, таких
як міністерства, агентства, служби тощо.
Формування та реалізація державної політики: Виконавча влада розробляє і впроваджує політичні
та економічні програми, спрямовані на розвиток країни та вирішення соціальних проблем.
Адміністративна функція: Виконавча влада організовує та керує щоденним функціонуванням
державного апарату, координує діяльність різних відомств і служб.

10.

Уряд у сучасній державі
Уряд — це вищий колегіальний виконавчий орган держави. Уряд є найвищим органом виконавчої влади в державі
незалежно від того, яка роль належить главі держави.
Назва уряду встановлюється конституцією та законодавством. В Україні – Кабінет Міністрів

11.

• Виконавча функція: Уряд відповідає за виконання законів, ухвалених
законодавчим органом. Він організовує і контролює діяльність державних установ та
забезпечує реалізацію політики в різних сферах.
• Управлінська функція: Уряд управляє державними структурами, організовує
роботу міністерств, агентств, регіональних органів влади, забезпечуючи ефективне
функціонування державного апарату.
• Бюджетна функція: Уряд формує державний бюджет, контролює його виконання,
розподіляє ресурси на різні державні програми, забезпечує фінансову стабільність та
економічний розвиток.
ФУНКЦІЇ
УРЯДУ
• Правоохоронна функція: Уряд забезпечує охорону правопорядку, боротьбу зі
злочинністю, захист громадян, забезпечення прав і свобод шляхом діяльності
правоохоронних органів та судової системи.
• Соціальна функція: Уряд розробляє і реалізує програми соціального
забезпечення, охорони здоров'я, освіти, зайнятості та підтримки незахищених верств
населення.
• Зовнішньополітична функція: Уряд формує і реалізує зовнішню політику держави,
підтримує міжнародні відносини, укладає міжнародні договори, забезпечує
національну безпеку.
• Регулювання економіки: Уряд здійснює економічну політику, регулює ринок,
стимулює розвиток бізнесу, підтримує інновації, захищає національні інтереси в
економічній сфері.
• Оборонна функція: Уряд відповідає за національну безпеку, захист державних
кордонів, розвиток обороноздатності та військових сил країни.

12.

Інститут контрольної влади
Інститут контрольної влади — це сукупність органів і механізмів, що забезпечують контроль за діяльністю інших
гілок влади (законодавчої, виконавчої, судової), а також державних органів та посадових осіб. Головне завдання
контрольної влади — забезпечення законності, прозорості та ефективності функціонування державних
інституцій.
Рахункова палата — орган, який здійснює фінансовий контроль за виконанням державного бюджету, аналізує
ефективність витрачання коштів, виявляє порушення в сфері державних фінансів.
Омбудсмен (Уповноважений з прав людини) — контролює дотримання прав і свобод громадян, розглядає
скарги на дії державних органів і посадових осіб, допомагає у захисті прав людини.
Антикорупційні органи — спеціалізовані інституції, які борються з корупцією, контролюють діяльність
державних органів щодо запобігання і протидії корупції.
Прокуратура — здійснює нагляд за дотриманням законів, проводить розслідування та підтримує
обвинувачення в суді, контролює законність дій правоохоронних органів.
Парламентські комісії — спеціальні комітети або комісії парламенту, які мають повноваження контролювати
діяльність виконавчої влади, розглядати державні програми і бюджет, ініціювати розслідування.

13.

Фінансовий
контроль: Перевірка
бюджетних витрат і
фінансової звітності
державних органів
Правовий нагляд:
Перевірка
дотримання законів
органами державної
влади.
.Антикорупційний
контроль:
Виявлення та
запобігання
корупційним
правопорушенням.
Громадський
контроль: Залучення
суспільства до
контролю за
діяльністю органів
влади через
громадські ради,
петиції, звернення.
ФУНКЦІЇ
КОНТРОЛЬНОЇ
ВЛАДИ

14.

ОМБУДСМАН
У СУЧАСНІЙ
ДЕРЖАВІ:
Омбудсман (Уповноважений з прав людини) — це
незалежна посадова особа або інституція, яка
контролює дотримання прав і свобод людини в
державі. Омбудсман виступає як посередник між
громадянами та державними органами, забезпечуючи
захист прав людини від порушень з боку державних
інституцій або їх представників.
Омбудсман є важливим елементом демократичного
суспільства, оскільки його діяльність сприяє забезпеченню
прозорості та відповідальності влади. Він допомагає
громадянам захищати свої права та сприяє зміцненню
правової держави. У багатьох країнах інститут омбудсмана
відіграє значну роль у побудові довіри між суспільством та
державними інституціями.
Омбудсман у сучасній державі виконує не тільки
контрольну функцію, але й допомагає формувати правову
культуру, підтримуючи розвиток демократії та прав
людини.

15.

Література:
Крестовська Н.М., Матвеева Л.Г. Теорія держави
і права: Елементарний курс
ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ ТА ПРАВА
За загальною редакцією доктора юридичних наук, професора
Гусарєва С.Д., доктора юридичних наук, професораТихомирова
О.Д.