Урок Початок національного відродження на західноукраїнських землях

1.

Історія України
9 клас
Початок
національного
відродження на
західноукраїнських
землях.
«Будителі» Закарпаття.
«Руська трійця».

2.

План уроку:
• 1. Особливості українського національного
відродження на західноукраїнських землях.
• 2. Початок українського національно-культурного
відродження в Закарпатті.
• 3. Українське відродження у Східній Галичині.
• 4. «Руська трійця».
• 5. «Русалка Дністровая».

3.

Особливості українського національного
відродження на західноукраїнських землях.
За час тривалого
перебування у складі
різних держав західні
українці, або, як вони
називали себе протягом
ХІХ ст., русини, фактично
втратили власну
національну еліту.
Процес українського У перших десятиліттях ХІХ ст.
ідеї українського відродження
національнонабули поширення серед
культурного
галицьких русинів. У Північній
відродження
Буковині українське
зародився
національне відродження
наприкінці XVIII ст. в
розпочалося лише у другій
Закарпатті.
половині ХІХ ст.
Єдиною суспільною
верствою, спроможною
відіграти роль духовних
лідерів народу у Східній
Галичині та Закарпатті,
було греко-католицьке
духовенство.
Спочатку український рух розвивався
досить повільно але в роки революції
1848–1849 рр. в Австрійській імперії,
західноукраїнські землі стали
випереджати Наддніпрянщину за
темпами розвитку українського
національного руху.

4.

Передумови українського національного
відродження на західноукраїнських землях.
У західноукраїнському
Покращення
суспільстві грекостановища грекокатолицьке духовенство
католицького
було єдиною верствою, що
духовенства
поєднувала найвищий
внаслідок реформ статус і найкращий вплив на
Марії Терезії та
більшість русинського
населення.
Йосифа ІІ.
Відень набув ролі інтелектуального
центру національного
відродження бездержавних
народів Центрально-Східної
Європи. Засвоєння нових
західноєвропейських ідей грекокатолицьким духовенством
відбувалося у віденському
«Барбареумі».
Греко-католицька церква набула ролі лідера національного
руху галицьких і закарпатських русинів.

5.

«Будителі» - назва визначних
громадських
та
політичних
діячів
періоду
національнокультурного відродження, котрі
боролися
за
пробудження
національної
свідомості,
збереження і розвитку рідної
мови, літератури й культури,
народних традицій.

6.

Початок українського національно-культурного
відродження в Закарпатті.
• У Закарпатті роль центру русинського
національно-культурного відродження відіграла
Мукачівська греко-католицька єпархія.
• Такої ролі вона набула в роки діяльності
найвизначнішого з мукачівських
єпископів Андрія Бачинського (1732–1809).
• Керував Мукачівською єпархією упродовж 37
років.
• Зумів домогтися від Марії-Терезії згоди на
відкриття «Барбареуму» для навчання
русинської молоді із Закарпаття.
• Переніс свою резиденцію до Ужгорода, де
створив семінарію і заклав велику бібліотеку.

7.

• Наприкінці XVIII ст. Іоаникій
Базилович (1742–1821) написав
«Короткий нарис фундації Федора
Корятовича» – першу працю з
історії Закарпаття.
• Одним із перших її автор заявив про
існування закарпатських русинів як
частини східних слов’ян і показав, що
вони мають власних учених, культурноосвітніх діячів, які впродовж століть
закладали основи національної культури.
• За це І.Базиловича справедливо
називали першим «будителем» у
Закарпатті.
• Базилович першим нагадав
закарпатцям, що там за
Карпатами – Україна, і Закарпаття є
її невід’ємною частиною.

8.

Історик
Михайло
ПопЛучкай
Олександр
Духнович
(1803 – 1865)
(1789–1843).
• Відіграв визначну роль у дослідженні історії
Закарпаття.
• Основною працею вченого стала шеститомна
«Історія карпатських русинів». У ній він довів
автохтонний (місцевого походження) характер
русинського населення Закарпаття, які
заселили цей край задовго до приходу угорців.
• За мовою і культурою карпатські русини
тотожні зі своїми братами-українцями за
Карпатами.
• Видатний діяч українського
відродження Закарпаття,
поет, видавець, канонік
Пряшівської єпархії.
• 1847 р. – «Книжица читальная
для начинающих», написана
мовою, близькою до народної.

9.

На початку 30-х
років XIX ст.
центром
національного
життя та
національного руху
в Галичині стає
Львів
Львів

10.

Українське відродження у Східній Галичині.
Центром українського
У 1808 р. у Галичині було
національного відродження
відновлено Галицьку
став Перемишль – осередок
греко-католицьку
греко-католицької єпархії.
митрополію.
Тут існувала велика бібліотека, діяла семінарія,
зосереджувалися найосвіченіші представники
духовенства.
Зосереджувалися найосвіченіші представники
духовенства – Іван Могильницький, Йосип
Левицький, Іван Снігурський, Йосип
Лозинський та ін.

11.

«Товариство галицьких греко-католицьких священиків для
поширення письмами просвіти і культури серед вірних», 1816 р.
• Гурт мав на меті видавати книжки для народу,
написані зрозумілою йому руською мовою, та
засновувати народні школи.
• Діяльність «Товариства...» поступово набувала
розмаху. З метою підготовки вчителів у
Перемишлі було відкрито дяко-вчительський
інститут (1817 р.).
• У 1832 р. на території перемишльської єпархії
існувало 400 шкіл. Було також видано декілька
підручників та молитовників.
Іван Могильницький –
засновник «Товариства…»,
першим у Галичині почав
виголошувати проповіді
народною мовою.
Іван Могильницький та
його однодумці
обстоювали думку, що
русська мова є окремою
від польської та
російської слов’янською
мовою.
Перемишльський
єпископ Михайло
Левицький – натхненник
гурту русинських
патріотів.

12.

Першобудителі національно-культурного відродження
Діячі національно-культурного відродження
Їх внесок у національне відродження
П. Лодій – учений-правознавець Львівського університету,
перший декан юридичного факультету Петербурзького
університету.
Ідеолог просвітництва, пропаганда народної української мови.
І. Лучкай – греко-католицький священик.
Перша в Австрійській імперії граматика української мови (1830).
О. Духнович – греко-католицький священик із Закарпаття.
Молитовник рідною мовою, перший український буквар, підручники
з граматики, географії, посібник для вчителів, автор патріотичного
вірша
«Я русин був, єсьм і буду
Я родився русином,
Чесний мій рід не забуду
Останусь його сином».
М. Левицький – перемишльський греко-католицький священик.
Відстоював відновлювати україномовні школи; організатор
«Товариства галицьких греко-католицьких священиків».
І. Могильницький – священик.
Ідеолог «Товариства галицьких греко-католицьких священиків»,
автор граматики української мови (1822), трактату «Розвідка про
руську мову» (1822).
Й. Лозинський
Й. Левицький
Граматики української мови.
І. Кутка, В. Довгович
Збірник християнської моралі «Катехізис»

13.

У Львові виникає напівлегальне
демократично-просвітницьке
та літературне угруповання
"Руська трійця". Таку назву воно
отримало тому, що його
засновниками були троє друзівстудентів Львівського
університету і водночас
вихованців греко-католицької
духовної семінарії:
М. Шашкевич (1811-1843),
І. Вагилевич (1811-1866),
Я. Головацький (1814-1888).

14.

«Руська трійця»
Девіз: «Світи,
зоре, на все поле,
поки місяць
зійде».
1833 – 1837 рр.
• Громадськокультурне
угруповання
демократичного
спрямування зі
студентів семінарії
та університету,
засноване у Львові.

15.

16.

Перебуваючи під значним впливом ідейних віянь
романтизму, національно-визвольних змагань
поляків, творів істориків (Д. Бантиша-Каменського),
етнографів (М. Максимовича) та літераторів
(І. Котляревського) з Наддніпрянської України,
члени "Руської трійці" своє
головне завдання вбачали в піднесенні статусу
української мови, розширенні сфери її вжитку і
впливу, прагненні "підняти дух народний, просвітити
народ", максимально сприяти пробудженню його
національної свідомості.

17.

Свою діяльність члени гуртка
розпочали з вивчення життя,
традицій та історії власного народу.
Із записниками в руках Я. Головацький
та І. Вагилевич побували в багатьох
містечках та селах Галичини,
Буковини та Закарпаття. Наслідком
цього своєрідного "ходіння в народ"
стали не тільки численні добірки
матеріалів з народознавства,
фольклористики, історії та
мовознавства, а й знання реального
сучасного становища українського
народу під іноземним гнітом.
Зауважимо, що молоді патріоти
шукали свій власний шлях допомоги
пригніченому народові. Зокрема, під
час своїх етнографічних подорожей
вони контактували з польськими
підпільниками, які готували
антиурядовий виступ, але "Руська
трійця" не пішла за революційними
змовниками, зосередивши зусилля
на культурницько-просвітницькій
діяльності.

18.

• Мету своєї діяльності члени гуртка
вбачали у тому, щоб запровадити
українську мову в усі сфери життя.
• З метою популяризації української мови
серед галичан члени гуртка підготували
1833 р. збірку власних поезій та
перекладів «Син Русі», але видати її не
змогли.
• Наступним кроком стала підготовка
1834 р. нової збірки під назвою «Зоря».
Альманах містив народні пісні, твори
самих гуртківців, історичні та
публіцистичні матеріали.
• 1836 р. – промова М. Шашкевича
українською мовою на урочистостях із
нагоди дня народження імператора
Франца І.

19.

• У 1836 р. І.Вагилевич і М.Шашкевич вперше
здійснили переклад пам’ятки давньоруської
літератури – «Слова о полку Ігоревим»
українською мовою.
• М.Шашкевич підготував підручник для
молодших школярів «Читанка для діточок»
українською мовою.
• Але надрукувати обидві ці праці авторам
знову не дозволили.

20.

«Русалка Дністровая»
• Наприкінці 1836 р. у Будапешті побачила світ
"Русалка Дністровая". І хоча ідеї визволення
прозвучали в ній із значно меншою силою, ніж
у "3орі", лише 200 примірників цієї збірки
потрапили до рук читачів, решту було
конфісковано. Що ж злякало офіційну владу
цього разу?
Це був новаторський твір і за формою, і за
змістом. Він написаний живою народною
мовою, фонетичним правописом,
"гражданським" шрифтом. Все це виділяло
збірку з тогочасного літературного потоку,
робило її близькою і зрозумілою широким
народним верствам.

21.

«Русалка Дністровая», 1836 р.
• Трійчани вилучили зі
збірки «Зоря» ті твори,
які своїм змістом
найбільше дратували
цензорів, і змінили її
назву на «Русалка
Дністровая».
• Потім Я.Головацький
домовився зі своїми
друзями, прибічниками
слов’янського
відродження, про
видання збірки у Пешті
(тодішній столиці
Угорщини) накладом
1 тис. примірників.

22.

позитивне ставлення
до суспільних рухів та
уславлення народних
ватажків - борців за
соціальне та національне
визволення;
визнання єдності
українського народу,
розділеного кордонами
різних держав, та заклик
до її поновлення;
Зміст "Русалки Дністрової"
визначають три основні ідеї:
пропаганда ідей
власної державності
та політичної
незалежності.

23.

Альманах «Русалка Дністровая»
«Руса́лка Дністро́ вая» — перший західноукраїнський альманах, виданий у м. Буда (з 1873
Будапешт) в 1837 році (заходами літературного гуртка «Руська трійця» Маркіяном
Шашкевичем, Яковом Головацьким та Іваном Вагилевичем.
У передмові до «Русалки Дністрової» підкреслена краса української народної мови та
народної словесності і поданий список найважливіших наддніпрянських літературних і
фольклорних видань того часу. Після передмови («Передслів'я») М. Шашкевича матеріал
розташований у чотирьох частинах:
• Фольклористична частина «Пісні народні» відкривалася науковою розвідкою І. Вагилевича
«Передговор к народним русским пісням», за якою подавалися зразки дум, обрядових,
історичних та ліро-епічних пісень, записаних у різних районах краю.
• Оригінальні твори упорядників складали другу частину — «Складання», куди ввійшли
ліричні поезії М. Шашкевича («Згадка», «Погоня», «Розпука», «Веснівка», «Туга за милою»,
«Сумрак вечерний»), його ж оповідна казка «Олена», дві поеми («Мадей» та «Жулин і
Калина») І. Вагилевича і наслідування народної пісні «Два віночки» Я. Головацького.
• Третій розділ — «Переводи» — подав сербські народні пісні у перекладах М. Шашкевича і
Я. Головацького та уривок із чеського «Краледвірського рукопису».
• В історико-літературному розділі «Старина» (з передмовою М. Шашкевича) опубліковані
історичні та фольклорні твори, діловий документ та бібліографічну відомість про
слов'янські й українські рукописи, що зберігаються в Онуфріївському василіанському
монастирі Львова. Тут же — критична рецензія М. Шашкевича на етнографічну розвідку Й.
Лозинського «Рускоє весілє».

24.

• У 1848 р. перейшов на пропольські позиції І. Вагилевич, який
починає проповідувати ідею польсько-українського союзу під
верховенством Польщі. Довше від інших обстоював ідеї
"Руської трійці" Я. Головацький. Проте й він під впливом М.
Погодіна приєднується до москвофілів і 1867 р. емігрує до Росії.

25.

Альманах «Русалка Дністровая» був заборонений і
знищений за розпорядженням цензури. У другій
половині ХІХ століття гурток розпався, проте його
члени продовжували окремо свою діяльність.

26.

Значення діяльності «Руської трійці»
1. Це був крок вперед у розвитку національного руху на західноукраїнських землях.
2. Вперше в історії українського суспільного руху Західної України прозвучала ідея воз’єднання всіх
українських земель у складі майбутньої федерації.
3. Прозвучав заклик за введення української мови і культури в усі сфери громадського життя.
4. Започаткована нова демократична культура в Галичині.
5. Діяльність учасників «Руської трійці» сприяла підвищенню освітнього рівня і пробудженню
національної свідомості народу Західної України.
6. Гуртківці перейшли від культурно-мовних питань до соціально-економічних і політичних.
7. Члени цієї організації визначили та оприлюднили основне ядро ідей національного відродження,
своєю різнобічною діяльністю здійснили перехід від фольклорно-етнографічного етапу
національного руху до культурницького, робили перші спроби спрямувати вирішення національних
проблем у політичну площину.

27.

Домашнє завдання:
• 1. Опрацювати § 8 підручника
• 2. Знайдіть у додаткових джерелах вірші Маркіяна
Шашкевича та напишіть свої враження від них у
вигляді поста до соціальних мереж.