Інгібітори фібринолізу

1.

2.

3.

Класифікація
Інгібітори фібринолізу поділяються на:
● амінокислоти:
○ амінокапронова кислота;
○ транексамова кислота;
○ амінометилбензойна кислота;
● інгібітори протеїназ крові:
○ апротинін;
○ альфа-1-антитрипсин;
○ камостат.

4.

Механізм специфічної дії амінокислот зумовлений конкурентним пригніченням
активаторів плазміногену і частковим пригніченням активності плазміну, а
також інгібуванням біогенних поліпептидів — кінінів.
Серед групи інгібіторів протеїназ найширше застосовують апротинін. Він
інгібує найважливіші протеїнази плазми крові, клітинних елементів і тканин —
калідиногенази, плазмін, трипсин, хімотрипсин, калікреїн, які відіграють
важливу роль у розвитку патофізіологічних реакцій. Терапевтичний ефект
зумовлений пригніченням протеолітичного впливу плазміну і блокадою
активізації плазміногенезу автогенними активаторами.

5.

Амінокапронова кислота
Лікарська форма: розчин для інфузій 5%, порошок.
Механізм дії: блокуючи активатори плазміногену і
частково пригнічуючи дію плазміну, кислота надає
специфічну кровоспинну дію при кровотечах, пов’язаних з
підвищенням фібринолізу. Також є інгібітором кінінів
(біогенних поліпептидів, що утворюються в організмі із αглобулінів
під
впливом
калікреїну).
Володіє
антиалергічною
активністю,
пригнічує
утворення
аутоантитіл, підвищує антитоксичну функцію печінки.
Гальмує протеолітичну активність, асоцийовану з вірусом
грипу.
Фармакокінетика:
препарат
малотоксичний,
всмоктується , виводиться нирками.
добре

6.

Амінокапронова кислота
Показання: зупинка кровотеч при хірургічних втручаннях і паталогічних
станах, при яких підвищена фібринолітична активність крові та тканин: після
операцій на легенях, передміхуровій, підшлунковій, та щитоподібній
залозах, при гострому фібринолізі (додатково вводять фібриноген), при
передчасному відшаруванні нормально розташованої плаценти, при
захворюваннях печінки, гіпопластичній анемії. Амінокапронову кислоту
вводять також при масивних переливаннях крові (при можливості розвитку
вторинної гіпофібриногенемії).
Протипоказання: схильність до тромбозу та емболії, захворювання нирок з
порушенням їх функції, гематурією, порушення мозкового кровообігу.
Особливості застосування: призначення препарату потребує перевірки
фібринолітичної активності крові і рівня фібриногену. При в/в введенні
необхідний контроль коагулограми особливо при ішемічній хворобі серця,
після інфаркту, при патологічних процесах у печінці.

7.

Транексамова кислота
Лікарська форма: розчин для ін`єкцій, блістери в пачці.
Механізм дії: сильніше, ніж амінокапронова кислота.
Чинить
антигеморагічну
дію
шляхом
інгібування
фібринолітичних
властивостей плазміну.
Вона
є
конкурентним
інгібітором
активації
плазміногену,
зв’язується з сильними та слабкими рецепторними
ділянками молекули плазміногену, після - відбувається
формування комплексу з його участю. Не зв’язується з
сироватковим альбуміном.
Фармакокінетика: проникає крізь плаценту, виведення з
сечею (впродовж 24 годин) - є основним шляхом, що
відбувається за рахунок клубочкової фільтрації.

8.

Транексамова кислота
Показання: кровотеча або ризик при посиленні фібринолізу, як
генералізованого, так і місцевого (менорагія, метрорагія, шлунково-кишкові
кровотечі, геморагічні розлади сечовивідного тракту, гінекологічні операції
або ускладнення в акушерській практиці); пацієнтам з гемофілією для
короткострокового застосування зменшення або профілактики кровотеч, а
також зменшення потреби у замісній терапії під час та після видалення
зубів.
Протипоказання: венозний або артеріальний тромбоз, фібринолітичні стани
після
коагулопатії,
ниркова
недостатність
(ризик
накопичення),
субарахноїдальний крововилив( ризик набряку мозку та судом), судоми,
порушення колірного зору.
Особливості застосування: кислота дає побічні ефекти. При кровотечі з
верхніх відділів сечових шляхів, відзначалася закупорка сечоводу у зв’язку з
утворенням тромбу. Також спостерігалися випадки венозного чи
артеріального тромбозу, тромбоемболії, закупорки центральної вени та
артерії сітківки

9.

Амінометилбензойна кислота
Механізм дії: інгібує активатори плазміногену та плазміну,
гальмує фібриноліз. Сприяє стабілізації фібрину та його
відкладенню в судинному руслі, опосередковано індукує
агрегацію та адгезію тромбоцитів та еритроцитів.
Показання: локальні кровотечі, зумовлені підвищеним
фібринолізом у хірургічній, урологічній та гінекологічній
практиці; генералізовані фібринолітичні кровотечі.
Протипоказання: тромбофілія, ДВЗ-синдром, ішемія.

10.

Апротинін
Лікарська форма: розчин для ін`єкцій, порошок.
Механізм дії: це інгібітор протеаз широкого спектра дії,
має
антифібринолітичну
активність.
Утворюючи
оборотний
стехіометричний
комплекс
“фермент–
інгібітор”, апротинін інгібує трипсин, плазмін, калікреїн у
плазмі крові і тканинах, що призводить до інгібування
фібринолізу.
Фармакокінетика: проникає крізь плаценту; виводиться
впродовж 10 годин (Контривен) та 2 діб (Контрикал).

11.

Апротинін
Показання:
при
гострому
панкреатиті
та
профілактиці
післяопераційного панкреатиту; профілактика з метою зниження
післяопераційної крововтрати і потреби у гемотрансфузії у дорослих
пацієнтів, які мають високий ризик великих крововтрат при проведенні
ізольованого серцево-легеневого шунтування; під час операцій в
умовах штучного кровообігу, оскільки він послаблює запальні реакції,
що призводить до зниження потреби у трансфузії алогенної крові та
зниження крововтрати, а також до зменшення необхідності повторного
дослідження середостіння з приводу кровотечі.
Протипоказання: ДВЗ-синдром, пацієнти, у яких є специфічні антитіла
ІgG до апротиніну (підвищений ризик анафілаксії), атопічний дерматит.
Особливості застосування: Контрикал на
спричинює збільшення часу згортання крові.
фоні
гепаринотерапії

12.

Альфа-1-антитрипсин
Це білок гострої фази запалення, що синтезується в печінці, дезактивує такі
ферменти, як трипсин, хімотрипсин, тромбін, плазмін, калікреїн, еластаза і
колагеназа, що розщеплюють білок.
Міститься у складі Респікаму, який використовується при емфіземі легень.
Камостат
Це інгібітор ферменту серину 2 трансмембранної серинової протеази, що
каталізує процес протеолізу білків.