Антигельмінтні засоби. Протигрибкові лікарські засоби. Протипедикульозні та акарицидні засоби. Антисептичні засоби

1. Лекція №20

Антигельмінтні засоби. Протигрибкові
лікарські засоби. Протипедикульозні та
акарицидні засоби. Антисептичні та
дезінфікуючі засоби. Характеристика,
класифікація, механізм дії, способи
одержання, методи аналізу, застосування в
медицині.
доц., к. фарм. н. Поляк О.Б.

2.

Засоби для лікування гельмінтозів
Зараження людей глистами (гельмінтами) відбувається
часто. За основною локалізацією гельмінтів в
організмі людини розрізняють кишкові і позакишкові
гельмінтози, збудниками яких можуть бути круглі
черви (нематоди), плоскі черви (цестоди) і смоктальні
(трематоди). Лікування гельмінтозів полягає у
звільненні організму від гельмінтів. Оскільки кожний
з протиглисних засобів активний по відношенню до
певних гельмінтів, лікування гельмінтозу проводять
після точного встановлення збудника хвороби.
Засоби для лікування гельмінтозів – піперазину
адипінат, мебендазол, пірантел, левамізол,
альбендазол, медамін, пірвінію памоат, фенасал,
хлоксил, празіквантел, дитразину цитрат, антимонілнатрію тартрат.

3. Піперазину адипінат (Piperazini adipas) (ДФУ)

NH
HN
COOH
HOOC
Піперазину гександіоат

4.

Ідентифікація
А. ІЧ-спектроскопія
В. ТШХ (пластинки проявляють нінгідрином)
С. З водного розчину препарату концентрована
хлористоводнева кислота осаджує адипінову кислоту у
вигляді білого кристалічного осаду, який екстрагують тричі
ефіром, висушують, і який плавиться при температурі 150 1540С.
Кількісне визначення
Ацидиметрія в неводному середовищі. Розчинник – оцтова
кислота безводна, титрант – 0,1 М розчин хлорної кислоти,
індикатор – нафтолбензеїн (перехід забарвлення від
коричнювато-жовтого до зеленого).
Ем = 1/2М.м.
Піперазин застосовується при аскаридозі та ентеробіозі в дозі
1 г 3-4 рази на день. Випускається у вигляді таблеток по 0,2
та 0,5 г, і 5 % розчину для перорального застосування по
100 мл.

5. Пірантел Pirantelum

N
N
S
CH3
(E)-1,4,5,6-Тетрагідро-1-метил-2-[2-(2-тієніл)етеніл]піримідин
Пірантел — синтетичний протигельмінтний препарат, що є
похідним тетрагідропіримідину, вузького спектру дії.
Антигельмінтна дія препарату зумовлена антихолінестеразною дією, що приводить до нервово-м'язової блокади і
спастичного паралічу м'язів як у зрілих паразитів, так і
личинок.
Показаний при аскаридозі, некаторозі, анкілостомозі,
трихоцефальозі, ентеробіозі, стронгілоїдозі.
Пірантел випускають у вигляді таблеток по 0,125 та 0,25 г, а
також суспензії для прийому всередину по 15 мл.

6.

Мебендазол (Mebendazolum), Вермокс
O
C
C6H5
NH
N
NHCOOCH3
5-бензоїл-2-карбметоксіамінобензімідазол
Мебендазол – високоефективний антигельмінтний засіб.
Застосовують при ентеробіозі та трихоцефальозі, аскаридозі,
анкілостомідозі, змішаних інвазіях.
Приймають всередину 0,1 г (один раз). Випускають у табл.
по 0,1 г. Зберігають як сильнодіючі речовини.

7.

8.

Левамізолу гідрохлорид
(Levamisoli hydrochloridum), Декаріс
4
N
* HCl
S
N
1
7
(-)-2,3,5,6-тетрагідро-6-фенілімідазо-[2,1-b]-тіазолу
гідрохлорид
Левомізол – білий кристалічний порошок, легко
розчинний у воді, розчин. в етанолі, мало розчинний в
дихлорметані, практично нерозчинний в ефірі.

9.

Застосування левамізолу
Як протигельмінтний засіб призначають при аскаридозі,
некаторозі, стронгілоїдозі, анкілостомідозі.
Як імуномодулюючий засіб – при інфекційних
захворюваннях (рецидивуючий звичайний герпес,
оперізувальний герпес, бородавки, затяжний вірусний
гепатит, часто рецидивуючі інфекції верхніх
дихальних шляхів, піодермії); при імунодефіцитних
станах і імунозалежних захворюваннях, у т.ч.
аутоімунних (ревматоїдному артриті, хворобі Крона,
рецидивуючому афтозному стоматиті, хворобі
Рейтера, системному червоному вовчаку), хронічних
неспецифічних захворюваннях легенів, хронічному
гломерулонефриті, хронічному пієлонефриті,
виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки,
злоякісних новоутвореннях бронхів, товстої кишки,
молочної залози тощо.
Випуск: таблетки по 50 і 150 мг, 10 % р-н для тварин.

10.

11. Альбендазол (Albendazole), Ворміл, Зентел

Альбендазол — синтетичний протигельмінтний
препарат, що є похідним бензімідазолу, для прийому
всередину. Альбендазол уперше запатентований
у Великій Британії у 1975 році Робертом Джуріком і
Вассілісом Теодорідесом, а випуск препарату
розпочала британська компанія «SmithKline
Corporation».
Альбендазол випускається у вигляді таблеток по 0,2 та
0,4 г; і суспензії 0,4 г/10 мл для прийому всередину.

12. Протигрибкові засоби

Патогенні та умовно-патогенні гриби викликають
захворювання (мікози), які широко розповсюджені.
Залежно від збудника призначають препарати з
відповідним протигрибковим спектром дії. Також
значення при виборі препаратів мають особливості їх
фармакокінетики і токсичність.
Класифікація протигрибкових лікарських засобів:
І. Засоби, які застосовуються при лікуванні захворювань,
викликаних патогенними грибами
1. При системних або глибоких мікозах
(кокцидиоідомікоз, паракокцидиомікоз, гістоплазмоз,
криптококкоз, бластомікоз):
- антибіотики – амфотерицин В, мікогептин;
- похідні імідазолу – міконазол, кетоконазол;
- похідні тріазолу – ітраконазол, флуконазол.

13.

2. При епідермомікозах (дерматомікозах):
- антибіотики – гризеофульвін;
- похідні імідазолу – еконазол;
- похідні N-метилнафталіну – тербинафін;
- похідні нітрофенолу – нітрофунгін;
- препарати йоду та інші препарати – розчин йоду
спиртовий, калію йодид, мікосептин, хінофунгін.
ІІ. Засоби, які застосовуються при лікуванні
захворювань, викликаних умовно-патогенними
грибами (наприклад, при кандидамікозі):
- антибіотики – ністатин, леворин, амфотерицин В;
- похідні імідазолу – міконазол, клотримазол;
- біс-четвертинні амонійні солі – декамін.

14.

Клотримазол (Clotrimazolum)
N
N
C
Cl
1-[α,α-(дифеніл)-α-(2’хлорфеніл)-метил]-імідазол
Клотримазол – білий або блідо-жовтий кристал.
порошок з темпер. плавлення 141-145 ºС, практично
нерозчинний у воді, розчинний в дихлорметані та
метанолі, мало розчинний в ефірі.

15.

Ідентифікація клотримазолу
1. ІЧ-спектроскопія (B.Ph.).
2. ТШХ (B.Ph.).
3. Розчин у сульфатній кислоті має жовтий колір, який
при додаванні ртуті(ІІ) оксиду і нітриту натрію
забарвлюється в оранжевий колір, що з часом
змінюється на оранжево-коричневий (B.Ph.).
Кількісне визначення клотримазолу
Ацидиметрія, неводне титрування (B.Ph.).
Наважку субстанції розчиняють в льодяній ацетатній
кислоті і титрують стандартним 0,1 М розчином
перхлоратної кислот. Індикатор – 1-нафтолбензеїн,
титрують до зміни коричнево-жовтого забарвлення на
зелене. Em = М. м.

16.

Застосування клотримазол
Протигрибковий засіб широкого спектру дії,
виявляє антибактерійну дію на стафілококи і
стрептококи. Застосовують при мікозах шкіри, а також
урогенітальному кандидозі у вигляді мазі (крему) та
інтравагінальних таблеток.
Випускають 1 % крем в тубах по 20 г, 1 % спиртовий розчин, табл. інтравагінальні по 0,1 г клотримазолу.
Зберігають в затемненому місці.
Сучасні протигрибкові препарати – похідні
імідазолу: кетоконазол (1-2%), оксиконазол (міфунгар),
інтраконазол (орунгал); аліламін: тербінафін (ламізил,
тербізил, екзифін); похідні тріазолу: флуконазол
(дифлюкан, мікосист).

17. Міконазолу нітрат (Miconazoli nitras) (ДФУ 2 вид.)

N
* HNO3
Cl
N
Cl
H 2C
Cl
C
H
O
CH2
Cl
1-[(2RS)-2-[(2,4-дихлорбензил)окси)]-2-(2,4дихлорфеніл)етил]-1H-імідазолу нітрат
Властивості. Порошок білого або майже білого кольору.
Дуже мало розчинний у воді Р, помірно розчинний у
метанолі Р, мало розчинний у етанолі (96 %) Р.

18.

Ідентифікація міконазолу
A. Температура плавлення. Від 178 °С до 184 °С.
B. Інфрачервоний спектр субстанції, одержаний у дисках
із калію бромідом Р, має відповідати спектру ФСЗ
міконазолу нітрату.
C. Визначення проводять методом тонкошарової
хроматографії.
D. Субстанція дає реакцію на нітрати (взаємодія з
нітробензолом в присутності сульфатної кислоти).
Кількісне визначення міконазолу
Ацидиметрія, неводне титрування. Наважку
субстанції розчиняють в льодяній ацетатній кислоті
і титрують стандартним розчином перхлоратної
кислоти потенціометрично. Em = М. м.

19.

Застосування міконазолу
• Мікози
шкіри,
спричинені
дерматофітами,
дріжджовими, дріжджоподібними плісневими грибами
та іншими, а також інші інфекції шкіри: мікози ступнів,
шкіри і шкірних складок, поверхневий кандидоз,
різнобарвний лишай, еритразма, змішані грибковобактеріальні ураження шкіри і нігтів, оніхомікози.
• Форми випуску: крем (в 1 г – 20 мг міконазолу),
таблетки защічні по 10 мг, вагінальні супозиторії (1,2 г
міконазолу нітрату).
• Входить до складу мазі Мікозолон (1 г мазі містить 20
мг міконазолу та 2,5 мг мазипредону гідрохлориду).
Мазипредон є негалоганізованим глюкокортикоїдом.
• Зберігати у захищеному від світла місці.

20.

21. Еконазолу нітрат (Econazoli nitras) ДФУ

1-[(2RS)-2[(4-Хлорбензил)окси]-2-(2,4-дихлорфеніл)етил]-1Німідазол нітрат
Опис. Кристалічний порошок білого кольору.
Розчинність. Дуже мало розчинний у воді Р, розчинний у метанолі
Р, помірно розчинний у метиленхлориді Р, мало розчинний в
етанолі Р. Плавиться при температурі близько 165 оС з
розкладанням.

22.

23.

Еконазол — синтетичний протигрибковий препарат, що відноситься
до класу азолів широкого спектру дії. Препарат має як
фунгіцидну, так і фунгістатичну дію, що залежить від
концентрації препарату. Механізм дії ізоконазолу полягає в
пошкодженні клітинних мембран грибків, порушенні ліпідного
обміну та проникності клітинної стінки грибків.
Еконазол застосовується при вульвагінальному мікозі, вагінальному кандидозі, дерматомікозах, мікозах стоп, пароніхіях,
оніхомікозах, різнобарвному лишаї.
Еконазол випускається у вигляді
вагінальних суппозиторіів по 0,15 г,
1% гелю для зовнішнього користування
по 10 і 30 г та 1% аерозолю для
зовнішнього застосування по 50 г.

24. Флуконазол (Fluconazolum) ДФУ

2-(2,4-Дифторфеніл)-1,3-біс(1Н-1,2,4-тріазол-1-іл)пропан-2-ол
Властивості. Кристалічний порошок білого або майже білого
кольору. Гігроскопічний. Мало розчинний у воді Р, легко
розчинний у метанолі Р, розчинний в ацетоні Р. Виявляє
поліморфізм.

25.

26.

Флуконазол — синтетичний протигрибковий препарат, що
належить до підгрупи тріазолів класу азолів для перорального,
парентерального та місцевого застосування. Флуконазол
уперше синтезований у
лабораторії американської корпорації «Pfizer», яка розпочала
випуск препарату з 1990 року під торговельною маркою
«Дифлюкан».
Флуконазол застосовують при грибкових інфекціях, які
спричинюють чутливі до препарату збудники — при
генералізованому кандидозі, кандидозі слизових оболонок,
генітальному кандидозі; дерматомікозах; глибоких ендемічних
мікозах(кокцидіомікозі, гістіоплазмозі, бластомікозі, паракокци
діомікозі, споротрихозі); криптококозі. Препарат застосовують
також із профілактичною метою у хворих на СНІД та у хворих,
що отримують імуносупресивну терапію, для профілактики
розвитку грибкових ускладнень.
Флуконазол випускається у вигляді флаконів для ін'єкцій по 50,
100 та 200 мл 2 % розчину; капсул по 0,05; 0,1; 0,15 та 0,2 г;
таблеток по 0,02 г; 0,5 % сиропу; порошок для приготування
суспензії для прийому всередину у флаконах по 0,05 та 0,2 г;
таблеток для розсмоктування в роті по 50 мг.

27. Полієнові антибіотики

• Антибіотики з протигрибковою дією, що
застосовуються в медичній практиці, в основному
мають полієнову структуру. Це суміші речовин, дуже
близьких за будовою. Молекула кожного з компонентів
складається з аглікону, який має макроциклічну
структуру, й аміноцукру, з'єднаних між собою
глікозидним зв'язком. Полієнова структура аглікону має
6-7 подвійних зв'язків і 35-40 атомів вуглецю.
• У медичній практиці використовують такі лікарські
засоби: ністатин, амфотерицин В, леворин, трихоміцин,
кандицидин, мікогептини, гризеофульвін,
амфоглюкамін, ін.
• Застосування. Для лікування кандидомікозів,
дерматомікозів, трихомоніазу, грибкових захворювань.

28. НІСТАТИН (ДФУ) Nystatinum табл., мазь, супозиторії

H3C
CH3
O
OH
O
CO
OH
CH3
O
HO
H3C
NH2
OH
OH
OH
OH
OH
O
O
OH
OCH3
OH
OH
O OCH
• ГРИЗЕОФУЛЬВІН
Griseofulvinum
табл., лінімент H3CO
3
O
O
Cl
CH3

29. Ністатин (Nystatinum) (ДФУ)

• Ідентифікація:
УФ-, ІЧ-спектрофотометрія;
Субстанція + конц. хлоридна кислота – коричневе
забарвлення;
Субстанція + конц. сульфатна кислота – коричневе
забарвлення, яке переходить у фіолетове;
Рідинна хроматографія.
• Кількісне визначення:
Мікробіологічний метод
• Для субстанції, яка призначена для виробництва
лікарських засобів для орального застосування
повинні витримувати випробування на аномальну
токсичність.

30. АМФОТЕРИЦИН В Amphotericinum B Амфомін, амфотрет, фунгізоме, фунгізон

CH3
O
АМФОТЕРИЦИН В
OH NH
Amphotericinum B
OH
Амфомін, амфотрет, фунгізоме, фунгізонO
2
H3C
CO
OH
CH3
O
HO
H 3C
OH
OH
OH
OH
O
O
OH
OH
OH
• Жовтий або оранжево-жовтий порошок.
Гігроскопічний.
Чутливий до дії світла і температури. Легко інактивується і в
кислому і в лужному середовищі.
• Застосування – системні і глибокі мікози (бластомікоз,
кріптококоз), плісняві мікози, хронічні і гранулематозні форми
кандидозу. В/в, інгаляційно і місцево (мазь). Застосовують тільки
в умовах стаціонару: препарат високотоксичний, здатний до
кумуляції, нефротоксичний, виявляє гіпокаліємію.

31. Протипедикульозні та акарицидні засоби

До протипедикульозних та акарицидних засобів
відносяться: бензилбензоат, перметрин,
кротамітон, піпероніл бутоксид. Дані препарати
застосовуються для лікування корости,
педикульозу, червоних вугрів і демодекоза,
висівкового лишаю, жирної себореї.

32. Бензилбензоат (Benzylis benzoas) ДФУ

O
C
O
H2
C
Хімічна назва: фенілметилбензоат, бензиловий естер бензойної
кислоти
Властивості. Кристали безбарвні або майже безбарвні, або
безбарвна або майже безбарвна оліїста рідина. Практично
нерозчинний у воді Р, змішується з 96 % спиртом Р, ефіром Р,
метиленхлоридом Р, жирними й ефірними оліями. Кипить при
температурі близько 320 С.

33.

Ідентифікація
Перша ідентифікація: А.
Друга ідентифікація: В, С.
А. ІЧ-спектроскопія. ІЧ-спектр субстанції має відповідати
еталонному ІЧ-спектру ДФУ бензилбензоату.
В. Визначення температури плавлення продукту лужного
гідролізу після підкислення хлоридною кислотою
O
C
O
H2
C
+ KOH
O
t0
C6H5COOK + HCl = C6H5COOH
+
C
CH2OH
OK
+ KCl
С. Визначення температури плавлення продукту окиснення
бензилового спирту (до бензойної кислоти С6Н5СООН).
С6Н5СН2ОН + 4КMnO4 + 4NaOH = C6H5COOH + 2K2MnО4 +
2Na2MnО4 + 3H2O

34.

D. Нефармакопейна реакція. Гідроксамова реакція
При лужному гідролізі естерів в присутності гідроксиламіну
утворюються гідроксамові кислоти (солі гідроксамових кислот),
які із солями важких металів (найчастіше Fe3+) утворюють
нерозчинні у воді гідроксамати червоно-фіолетового кольору.
O
R
C
OR1
O
+ NH2OH + NaOH
O
3R
C
NHONa
+ FeCl3
HCl
R
C
R
C
+ R1OH + H2O
NHONa
O
Fe + 3NaCl
NHO- 3
Випробування на чистоту
1. Кислотність. До розчину субстанції в 96 % спирті Р додають
розчин фенолфталеїну Р; рожеве забарвлення розчину має
з'явитися при додаванні не більше 0,2 мл 0,1 М розчину натрій
гідроксиду.
2. Відносна густина. Від 1,118 до 1,122 г/см3.
3. Показник заломлення. Від 1,568 до 1,570.
4. Температура затвердіння. Не менше 17,0 С.
5. Сульфатна зола. Не більше 0,1 %. Визначення проводять з 1,0
г субстанції.
6. N. Супутні домішки продуктів напівсинтезу (бензальдегід,
бензилхлорид, спирт бензиловий) визначають методом газової
хроматографії.

35.

Кількісне визначення
ДФУ. Зворотне кислотно-основне титрування
(Алкаліметрія, зворотне титрування)
До 2,000 г субстанції додають 50,0 мл 0,5 М розчину калій
гідроксиду спиртового КОН і обережно кип'ятять зі зворотним
холодильником протягом 1 години. Гарячий розчин титрують
0,5 М розчином кислоти хлоридної HCl, використовуючи як
індикатор 1 мл розчину фенолфталеїну Р.
С6Н5СООСН2С6Н5 + КОН = С6Н5СООК + С6Н5СН2ОН
надлишок
КОН + НСl = KCl + H2O
не прореаг.
Паралельно проводять контрольний дослід. Еm = М. м.
Зберігання
У повітронепроникному, максимально заповненому контейнері, у
захищеному від світла місці. Суспензію можна зберігати за
кімнатної температури протягом 7 днів після приготування.

36.

37. Перметрин (Permethrin), Ніттіфор, Педекс, Хігія, Педілін

3-Феноксибензиловий ефір 3-(2,2-дихлоретеніл)-2,2диметилциклопропанкарбонової кислоти
Інсектицидний засіб контактної дії, який належить до групи
синтетичних піретроїдів. Має педикуліцидну дію, згубно
впливає на гниди, личинки і статевозрілі форми головних і
лобкових вошей. Порушує проникність натрієвих каналів
мембран нервових клітин комах, гальмує процес поляризації
(реполяризації) нервової клітини, що призводить до
паралізуючого ефекту.
Показання. Педикульоз (головний, лобковий).

38.

39.

40. Антисептичні та дезінфікуючі засоби

Антисептичні та дезінфікуючі засоби (антисептики та
дезінфектанти) проявляють протимікробну і протипаразитарну
дію, але, на відміну від хіміотерапевтичних засобів, вона не є
специфічною. Тобто вони діють згубно не лише на клітини
мікроорганізмів, а й на клітини людського організму.
Антисептики використовуються для обробки живих тканин, і
залежно від концентрації вони спричиняють бактеріостатичну
або бактерицидну дію. Деякі з антисептичних засобів не
виявляють високої токсичності відносно тканин організму, тож
іноді їх умовно відносять до хіміотерапевтичних засобів.
Дезінфікуючі засоби використовують для обробки приміщень,
обладнання та різних предметів. Вони спричиняють незворотні
зміни в протоплазмі клітин мікробів, що призводить до їх
швидкої загибелі (бактерицидна дія).
В основі механізму дії препаратів цієї групи лежать процеси
інактивації деяких ферментних систем, порушення окисновідновних процесів, денатурації або дегідратації білків
протоплазми. Активність антисептиків і дезінфектантів залежить
від концентрації препарату, температури середовища, ступеня
чутливості збудника, присутності білка та інших орган. речовин.

41.

За хімічною природою дезінфікуючі та антисептичні засоби
поділяють на групи:
1. Галогени і галогеновмісні сполуки (хлорамін, пантоцид,
хлоргексидин, йод, йодоформ, йодинол).
2. Окисники (водню пероксиду розчин, гідроперит, калію
перманганат).
3. Кислоти та луги (саліцилова кислота, бензойна кислота, борна
кислота, натрію тетраборат).
4. Солі важких металів (срібла нітрат, протаргол, коларгол, міді
сульфат, цинку сульфат, цинку оксид, ртуті дихлорид).
5. Альдегіди (формальдегіду розчин, метенамін).
6. Спирти (етанол).
7. Феноли (фенол, резорцин, фенілсаліцилат).
8. Барвники (діамантовий зелений, етакридину лактат).
9. Детергенти або катіонні мила (етоній, декаметоксин).
10.Дьогті та смоли (іхтаммол).
11.Засоби, що містять Сульфур (сірка).

42. Тосилхлорамід натрію (Tosylchloramidum natricum), хлорамін Т

O
O
S
Cl
N
, 3 H2O
Na
H3C
Натрію N-хлор-4-метилбензол-сульфонімідат тригідрат
Опис. Кристалічний порошок білого або слабо жовтого
кольору.
Розчинність. Легко розчинний у воді Р, розчинний в
етанолі (96 %) Р.

43.

ІДЕНТИФІКАЦІЯ
А. При розчиненні у воді хлорамін гідролізується з
утворенням натрію гіпохлориту. Потім відбувається
гідроліз натрію гіпохлориту і розкладання кислоти
хлорнуватистої (кисневий розпад):
Н3С–С6Н4–SO–NCl–ONa + HOH → Н3С–С6Н4–SO2–NH2 + NaClO;
NaClO + HOH → NaOH + HClO;
2HClO → 2HCl + O2↑.
Водний розчин хлораміну забарвлює червоний
лакмусовий папір у синій колір (внаслідок утворення
лугу при гідролізі), а потім знебарвлює його (завдяки
окиснювальним властивостям кислоти гіпохлоритної).
В. З розчином гідрогену пероксиду розведеного
утворюється білий осад, розчинний при нагріванні.
Після охолодження утворений n-толуолсульфамід
ідентифікують за температурою плавлення.

44.

Після прожарювання субстанція дає реакції на хлориди,
сульфати і натрій.
Cl– + Ag+ → AgCl↓;
AgCl↓ + 2NH3 → [Ag(NH3)2]Cl.
SO42– + Ba2+ → BaSO4↓.
Na+ + hν → *Na+ → Na+ + hν1.
Нефармакопейні реакції:
а) хлорамін при нагріванні в тиглі розкладається зі спалахом;
б) наявність активного хлору в лікарській речовині зумовлює
хлорний розпад хлораміну у присутності кислоти
хлористоводневої:
Вільний хлор встановлюють за реакцією з калію йодидом у
присутності хлороформу. Хлороформний шар
забарвлюється у фіолетовий колір:

45.

Кількісне визначення. Йодометрія, пряме титрування
за замісником, індикатор – крохмаль. Визначення
проводять у присутності кислоти сульфатної
розведеної і калію йодиду. Йод, що виділився,
титрують натрію тіосульфатом:
O
O
SO2NH2
S
NClNa
+
2
CH 3
H2SO4
+
2
Cl2
+
CH 3
Cl2 + 2KI → I2 + 2KCl;
I2 + 2Na2S2O3 → 2NaI + Na2S4O6.
Еm = М. м./2
Na2SO 4 ;

46.

ЗБЕРІГАННЯ
У повітронепроникному контейнері, у захищеному від
світла місці, при температурі від 8 С до 15 С.
ЗАСТОСУВАННЯ
Антисептичний і дезінфікуючий засіб. Хлорамін
застосовують для лікування інфікованих ран, для
дезінфекції рук (0,25–0,5 %-ні розчини),
інструментарію, предметів догляду за інфекційними
хворими (1–3 %-ні розчини), а також для
знешкодження іприту та інших
токсичних органічних речовин,
що попали на шкіру
(1,5–2 %-ні розчини).

47. Пантоцид (Pantocidum), Pantosept*

O
Cl
C
HO
SO2 N
Cl
N-дихлор-п-карбоксибензолсульфамід
Опис. Білий порошок зі слабким запахом хлору.
Розчинність. Дуже мало розчинний у воді і розведених
кислотах, легко розчинний у розчинах їдких і
вуглекислих лугів.
Натрієва сіль пантоциду легко розчинна у воді. Тому
таблетки пантоциду завжди містять 50 % безводного
натрію карбонату.

48.

Ідентифікація:
1. Пантоцид забарвлює в червоний колір лужний розчин метилового
червоного (в результаті кислої реакції лікарської речовини), а
потім знебарвлює його (завдяки окиснювальним властивостям).
HO
Cl
C
O
HO
+ 2H2O
SO2 N
Cl
H
C
O
+ 2HClO
SO2 N
H
2HCl O2
2. При взаємодії з кислотою хлористоводневою відбувається
хлорний розпад пантоциду:
Наявність активного хлору підтверджують реакцією з калію
йодидом у присутності хлороформу (див. хлорамін).
Cl2 + 2KI 2KCl + I2

49.

Кількісне визначення. Йодометрія, пряме титрування за
замісником, індикатор – крохмаль. Пантоцид
розчиняють у розчині натрію гідроксиду, додають калію
йодид і надлишок кислоти сульфатної розведеної. Йод,
що виділився, титрують розчином натрію тіосульфату;
Em = А.м.(Cl). Активного хлору в пантоциді має бути
не менше 50 %.

50.

Зберігання. У щільно закупореному контейнері, який
оберігає від дії світла, у сухому і прохолодному місці (щоб
не допустити розкладання препарату і зменшення змісту
активного хлору).
Застосування. Активний антисептичний засіб
Застосовують головним чином для знезараження води (тому
відчутний слабкий запах хлору), використовуючи таблетки,
що містять пантоциду 0,0082 г, натрію карбонату
безводного Na2CO3 0,0036 г і натрію хлориду NaCl 0,1082 г.
Одна таблетка містить 3 мг активного хлору. Для
знезаражування води застосовують по 1 таблетці пантоциду
на 0,5–0,75 л води, а при сильному зараженні води на той
самий об’єм води використовують до 2 таблеток пантоциду.
Знезаражування відбувається протягом 15 хв.
Використовують пантоцид також для дезинфекції рук (1–1,5 %
розчини), спринцювань і обробки ран (0,1–0,5 % розчини).

51. Хлоргексидин (Chlorhexidinum), Себидин, Амидент, Гексикон

HN
HN
NH
NH
HN
NH
HN
NH
HN
NH
N,N′′′′1,6-Гександиїлбіс[N′Cl
Cl
(4-хлорфеніл)(імідокарбамідовий диамід)]
Хлоргексидин — речовина з антибактеріальними властивостями,
використовується як антисептик та в інших цілях. Це катіонний
полібігуанідин (бісгуанідин). Використовується як основна
форма, так і солі (наприклад, дигідрохлориду або біглюконату).
Знаходиться у переліку основних лікарських засобів
списку Всесвітньої організації охорони здоров'я - реєстрі
найважливіших медичних засобів, необхідних для забезпечення
базових потреб системи охорони здоров'я.

52.

Хлоргексидин використовується для дезінфекції (дезінфекція
шкіри рук), у косметиці (добавка до кремів, зубних паст,
дезодорантів та антиперспірантів) та у фармацевтичній
продукції (консервант очних крапель, діюча речовина
антисептиків при обробці та перев'зці ран та в рідинах для
полоскання рота). В ендодонтії хлоргексидин використовується
для іригації кореневих каналів і як внутрішньоканальна
пов'язка.
Хлоргексидин, як і інші катіон-активні сполуки, залишається на
шкірі. Його часто поєднують зі спиртами (етанолом та
ізопропіловим спиртом).
Форми випуску:
Супозиторії вагінальні (по 0,016 г хлоргексидину біглюконату і
дитячі по 0,008 г)
Гель для місцевого і зовнішнього застосування 0,5 %
Розчин для зовнішнього застосування 0,05 %
Розчини для полоскання ротової порожнини (0,2 %-й водний
розчин, 0,1 %-й розчин хлоргексидину біглюконату в етанолі
(Елюдрил)).

53.

54. Йодоформ (Iodoformium) CHI3 Трийодметан

Добування. Йодоформ отримують електролізом розчину
калію йодиду в присутності натрію карбонату та етилового
спирту або реакцією:
C2H5OH + 4I2 + 3Na2CO3 → CHI3↓ + 5NaI + HCOONa +
2H2O + 3CO2↑
Властивості. Лимонно-жовтий порошок з різким
специфічним запахом. Спочатку плавиться, потім
розкладається з виділенням фіолетових парів йоду. Леткий
уже при кімнатній температурі, переганяється з водяною
парою. Розчини лікарського засобу швидко розкладаються
під дією світла і повітря з виділенням йоду.
Ідентифікація: При нагріванні виділяються фіолетові пари
йоду:
2CHI3 + 2O2 → 3I2↑ + CO↑ + CO2↑ + H2O

55.

Кількісне визначення. Аргентометрія, зворотне титрування за
методом Фольгарда. Спиртоводний розчин йодоформу нагрівають
з титрованим розчином арґентуму нітрату в присутності
кислоти нітратної. Надлишок арґентуму нітрату відтитровують
розчином амонію тіоціанату, індикатор – феруму(ІІІ) амонію
сульфат, Em = 1/3 М.м.
t°
CHI3 + 3AgNO3 + H2O → 3AgI↓ + 3HNO3 + CO↑
AgNO3 + NH4SCN → AgSCN↓ + NH4NO3
Fe3+ + 3SCN– → Fe(SCN)3
Паралельно проводять контрольний дослід.
Зберігання. У закупореній тарі, яка захищає
від дії світла, у прохолодному місці.
Застосування. Антисептичний засіб.
Зовнішньо у вигляді присипок, мазей, паст для лікування ран, виразок та ін.

56. Йод (Iodum) I2 (ДФУ)

Властивості. Крихкі пластинки або дрібні кристали сіруватофіолетового кольору з металевим блиском. Дуже мало розчинний
у воді Р, розчинний в етанолі (96 %), мало розчинний у гліцерині
Р, дуже легко розчинний у концентрованих розчинах йодидів.
Повільно звітрюється при кімнатній температурі.
Ідентифікація
А. Сублімація йоду. Нагрівають декілька пластинок або
кристалів йоду у пробірці; виділяються фіолетові пари й
утворюється синьо-чорний кристалічний сублімат.
В. Специфічна реакція з крохмалем. До насиченого розчину
субстанції додають розчин крохмалю Р; з’являється синє
забарвлення**. Одержаний розчин нагрівають до
знебарвлення***. Забарвлення знову з’являється при
охолодженні.
** Утворюється адсорбційна сполука: атоми Йоду проникають у внутрішні
канали макромолекул амілози крохмалю.
*** Це пояснюється принципом Ле Шателье: оскільки взаємодія йоду з
крохмалем є екзотермічним процесом, тому при нагріванні рівновага
зміщується в сторону вихідних речовин, тобто забарвлення зникає. Таким
чином, чутливість йодкрохмальної реакції зменшується з підвищенням т-ри.

57.

Нефармакопейні реакції. 1.Реакція з натрій
тіосульфатом - розчин йоду знебарвлюється:
I2 + 2Na2S2O3 = 2NaI + Na2S4O6
натрій тетратіонат
2. Забарвлення ефірного шару у фіолетовий колір.
Специфічна домішка. Броміди і хлориди. Не більше 250
ppm. Принцип визначення полягає в тому, що до
розчину S додають розчину аміаку Р і розчину аргентум
нітрату. Одержаний розчин фільтрують, промивають
фільтр водою Р. До фільтрату додають кислоти нітратної
Р і витримують протягом 1 хв. Порівнюють
опалесценцію одержаного розчину з опалесценцією
еталона, приготованого із певного об’єму води Р,
розчину кислоти хлоридної, кислоти нітратної
розведеної і розчину аргентум нітрату.

58.

Кількісне визначення. Титрування розчином натрій
тіосульфату
0,200 г субстанції поміщають у колбу, що містить 1 г
калій йодиду і 2 мл води Р, додають 1 мл кислоти
ацетатної розведеної Р. Після розчинення до
одержаного розчину додають 50 мл води Р і титрують
0,1 М розчином натрій тіосульфату, використовуючи як
індикатор розчин крохмалю Р (додають під кінець
титрування і титрують до знебарвлення розчину).
I2 + KI = K[I3]
K[I3] + 2Na2S2O3 = 2NaI + KI + Na2S4O6
У спрощеному вигляді цю реакцію можна представити
рівнянням:
I2 + 2Na2S2O3 = 2NaI + Na2S4O6
I2 + 2е 2I–
2S2O32– – 2е S4O62–
Em(I2) = M. м./2 = А. м.

59.

Зберігання. Список сильнодіючих речовин. У скляних
банках із притертими корками, у прохолодному, захищеному від
світла місці.
Застосування. Протимікробна дія. Антисептичний
засіб
Йод – важливий мікроелемент; вбирається щитовидною залозою,
бере участь у синтезі тироксину; коагулює білки з утворенням
йодамінів; адсорбована частина йоду проникає в тканини й
органи. При нестачі Йоду в організмі пригнічується функція
щитовидної залози. Малі дози Йоду використовуються для
лікування хворих з гіперфункцією щитовидної залози.
Елементарний Йод виявляє протимікробну дію.
Застосовують зовнішньо у хірургічній практиці як антисептик
для підготовки операційного поля, знезаражування ран.
Приймають всередину при хронічному запаленні дихальних
шляхів, для профілактики атеросклерозу, при гіпертиреозі,
третинному сифілісі, при хронічних отруєннях ртуттю і
Плюмбумом.

60. У медицині застосовують такі розчини йоду.

61.

62.

63.

Розчин Люголя (Solutio Lugoli) – це розчин йоду у водному
розчині калію йодиду:
склад: йоду – 1 ч.
калію йодиду – 2 ч.
води – 17 ч.
Розчин Люголя з гліцерином –
склад: йоду – 1 ч.
калію йодиду – 2 ч.
гліцерину – 94 ч.
води – 3 ч.
Застосовують для змазування слизової оболонки гортані, глотки.
Йодинол (Iodinolum):
склад: йоду – 1 г
калію йодиду – 3 г
полівінолу – 9 г
води – до 1 л.
Досліджують йодинол аналогічно 5 % спиртовому розчину йоду.
6. Йоддицерин (“йод, що не пече”): містить йод, димексид і
гліцерин.

64.

Калію перманганат (Kalii permangаnas)
(ДФУ)
KMnO4
Отримання.
2MnO2 + 4KOH + O2 → 2K2MnO4 + 2H2O
2K2MnO4 + Cl2 → 2KMnO4 + 2KCl
Властивості. Гранульований порошок темнофіолетового або коричнево-чорного кольору або
кристали темно-фіолетового чи майже чорного
кольору, звичайно з металевим блиском. Розчинний у
холодній воді, легкорозчинний у киплячій воді.
Розкладається при взаємодії з певними органічними
речовинами. При взаємодії з деякими речовинами, що
легко окиснюються, може статися вибух.

65.

Ідентифікація:
1. При додаванні до водного розчину спирту і натрію гідроксиду
утворюється зелене забарвлення – при подальшому кип’ятінні
суміші випадає темно-коричневий осад:
2. Суміш, отриману в першому випробуванні, фільтрують.
Одержаний фільтрат дає реакцію (b) на калій (з натрій
кобальтинітритом у середовищі СН3СООН; утворюється
жовтий кристалічний осад калій-натрій гексанітрокобальтату:
2К+ + Na+ + [Co(NO2)6]3– → K2Na[Co(NO2)6]↓
3. Нефармакопейна реакція. При додаванні до лікарської
речовини перекису водню та розведеної сульфатної кислоти
розчин знебарвлюється:
2KMnO4 + 5H2O2 + 3H2SO4 → 2MnSO4 + K2SO4 + 5O2 + 8H2O

66.

Кількісне визначення
1. Йодометрія, непряме титрування (за замісником)
0,300 г субстанції розчиняють у воді Р і доводять тим
самим розчинником до об’єму 100,0 мл. До 20 мл
одержаного розчину додають 20 мл води Р, 1 г калій
йодиду Р, і 10 мл кислоти хлоридної розведеної Р. Йод,
що виділився, титрують 0,1 М розчином натрій
тіосульфату, використовуючи як індикатор 1 мл
розчину крохмалю (додають під кінець титрування і
титрують до зникнення забарвлення) Em = М. м./5
2КMnO4 + 10KI + 16HCl = 2MnCl2 + 5I2 + 12KCl + 8H2O
MnO4– + 8H+ + 5e Mn2+ + 4H2O
2I– – 2е I20
I2 + 2Na2S2O3 = 2NaI + Na2S4O6
2. Оксалатний метод. Титрування підкисленим
розчином оксалатної кислоти (безіндикаторний
метод).

67.

Зберігання. У щільно закупорених банках оранжевого скла з
пластмасовими корками або у запаяних бляшанках, у
захищеному від світла місці.
Застосування. Антисептичний засіб
Застосовують зовнішньо для промивання ран (0,1–0,5 % розчини),
для полоскання горла і ротової порожнини (0,01–0,1 %
розчини); для змазування опіків і виразок (2–5 % розчини)
(шкіра підсушується і не утворюються міхурі); для
спринцювань і промивань у гінекологічній і урологічній
практиці (0,02–0,1 % розчини).
Антимікробну дію можна пояснити виділенням атомарного
Оксигену при розчиненні препарату у воді:
2KMnО4 + H2O = 2KOH + 2MnО2 + 3O
При отруєннях алкалоїдами, ціанідами і фосфором промивають
шлунок 0,02–0,1%-ними розчинами препарату. При отруєннях
кокаїном, атропіном, барбітуратами не ефективний. Окиснення
синильної кислоти HCN під дією калій перманганату проходить
тільки в лужному середовищі.

68.

69.

Властивості
ДФУ. Безбарвна, прозора рідина.
Ін. л-ра. Прозора безбарвна рідина, слабкокислої реакції
(Ка = 1,39 10–12, тобто Н2О2 – слабша кислота за
карбонатну Н2СО3), без запаху або із слабким запахом.
На світлі, при нагріванні, контакті з окисниками або
відновниками, лугами, важкими металами і навіть за
звичайних умов гідроген пероксид розкладається
(реакція диспропорціонування) з утворенням кисню
О2:
2H2O2 2H2O + O2 + 188,55 кДж
Може статися вибух! Тому використовують
стабілізатори – ацетанілід (антифебрин), кислоту
бензоатну, натрію бензоат, сечовину, кислоту
фосфатну.

70.

5H2O2 + 2KMnO4 + 3H2SO4 = 2MnSO4 + K2SO4 + 5O2↑ + 8H2O
H2O2 + 2KI + 2HCl = I2 + 2KCl + 2H2O

71. Реакція утворення надхромових кислот при взаємодії з калію хроматом у кислому середовищі в присутності діетилового ефіру. Ефір

додається для вилучення перекисних
сполук хрому, оскільки в кисломуbсередовищі вони
розкладаються з утворенням Cr3+ зеленого кольору:

72.

Кількісне визначення
1. ДФУ. Перманганатометрія, пряме титрування
(безіндикаторний метод).
10,0 мл субстанції розводять водою Р до об’єму 100,0
мл. До 10,0 мл одержаного розчину додають 20 мл
кислоти сульфатної розведеної Р і титрують 0,02 М
розчином калій перманганату до рожевого
забарвлення (за рахунок зайвої краплі титранта у
точці еквівалентності). Em(H2O2)= М.м./2
5H2O2 + 2KMnO4 + 3H2SO4 = 2MnSO4 + K2SO4 + 5O2 + 8H2O
2. Йодометрія, непряме титрування (за замісником)
3. Цериметрія в комбінації з потенціометрією.
6. Рефрактометрія

73.

Зберігання. У захищеному від світла місці. Якщо субстанція не
містить стабілізатора, її зберігають при тем-рі нижче 15 С.
Маркування
Якщо субстанція містить стабілізатор, це має бути зазначено на
етикетці. Компетентний уповноважений орган може вимагати
зазначення назви стабілізатора на етикетці.
Застереження
Швидко розкладається при контакті з органічними окисниками,
деякими металами та при підлужуванні.
Застосування. Антисептичний, дезінфікуючий,
дезодоруючий, кровоспинний засіб.
Якщо в рецепті не зазначена концентрація, відпускають 3 %
розчин Н2О2. Якщо прописаний розчин іншої концентрації (не
3 %), то його готують розведенням розчину гідроген пероксиду
30 %.
Застосовують для полоскань (по 1 стол. ложці на склянку води) і
промивань при захворюваннях слизових оболонок (стоматит,
ангіна), гінекологічних захворюваннях. Виявляє кровоспинну
дію.

74.

75.

Випускають таблетки гідропериту по 1,5 г, що повинні містити не
менше 0,48 г Н2О2. Одна таблетка відповідає 15 мл (1 стол. ложці) 3
%-ного розчину Н2О2. Дія препарату ґрунтується на виділенні Н2О2
при розчиненні гідропериту у воді. При розчиненні 2 таблеток в 100
мл води одержують приблизно 1 % розчин гідроген пероксиду.
Використовують для полоскання ротової порожнини і горла при
стоматитах і ангінах, розчиняючи 1 таблетку гідропериту в склянці
води (0,25 % розчин Н2О2).

76. Фенол (Phenolum) (ДФУ)

OH
Властивості. Безбарвні, блідо-рожеві або блідо-жовтуваті
кристали або кристалічна маса, що розпливається на повітрі.
Розчинний у воді, дуже легко розчинний в етанолі (96 %),
гліцерині, метиленхлориді.
Зі своєрідним запахом У розчинах лугів та амоніаку легко
розчиняється з утворенням фенолятів. Реакція водного розчину
слабокисла. При додаванні невеликої кількості води до
кристалічного фенолу він переходить у рідину внаслідок
утворення гідрату C6H5OH·H2O, плавиться при 16 °С.

77.

Ідентифікація:
1.
Індофенолова реакція. Фенол розчиняють у розчині амоніаку
концентрованого і додають розчин натрію гіпохлориту
концентрованого – з’являється блакитне забарвлення, що
згодом стає інтенсивнішим:
2. Розчин фенолу дає з розчином феруму(ІІІ) хлориду фіолетове
забарвлення, що зникає при додаванні 2-пропанолу (реакція на
фенольний гідроксил):

78.

79.

Кількісне визначення
ДФУ. Броматометрія, зворотне титрування, з йодометричним
закінченням
До певного об’єму досліджуваного водного розчину субстанції в
колбі з притертим скляним корком додають надлишок
стандартного розчину бромід-бромату, кислоти хлоридної Р,
закривають корком, витримують протягом 30 хв, періодично
перемішуючи і залишають на 15 хв. Потім додають розчину
калій йодиду, перемішують і титрують 0,1 М розчином натрій
тіосульфату до появи слабко-жовтого забарвлення. Потім
додають 0,5 мл крохмалю Р, 10 мл хлороформу Р і продовжують
титрування, енергійно перемішуючи до повного знебарвлення
розчину. Еm(C6Н6О) = М.м./6
KBrО3 + 5KBr + 6HCl = 3Br2 + 6KCl + 3H2O
OH
OH
Br
Br
+
+ 3Br2
3H2O
Br
Br2 + 2KI = I2 + 2KBr
I2 + 2Na2S2O3 = 2NaІ + Na2S4O6

80.

Зберігання. Список сильнодіючих речовин. У
повітронепроникному контейнері, у захищеному від світла місці.
Застосування. Антисептичний, дезінфікуючий засіб
Чистий фенол може спричинити опіки. Застосовують фенол у
вигляді 3 % або 5 % розчину для дезінфекції і дезінсекції
приміщень, дезінфекції предметів домашнього і лікарняного
побуту, інструментів, білизни, виділень; у вигляді 0,1 % розчину
для консервування лікарських засобів, сироваток. Для дезінфекції
приміщень застосовують мильно-карболовий розчин.
Іноді призначають при деяких шкірних захворюваннях і при
запаленні середнього вуха. Виявляє подразнюючу і припікаючу
дію на шкіру і слизові оболонки.
Форма випуску: 3 % і 5 % розчини фенолу в гліцерині; 2 % мазь
фенолова. Входить до складу розчину “Фукорцин” (разом з
кислотою борною, резорцином, ацетоном, спиртом, водою,
фуксином основним); застосовується як зовнішній
антисептичний і протигрибковий засіб.
“Орасепт” – аерозоль для змазування слизової оболонки горла
(містить 1,4 % фенол, гліцерол, воду). ”Фармасептик” – розчин
такого самого складу; застосовують для полоскання горла.
«Ферезол» (суміш крезолу і фенолу) застосовують для видалення
бородавок, папілом.

81. Резорцин (Resorcinolum)

HO
OH
Бензол-1,3-діол (ДФУ)
Властивості. Кристалічний порошок або кристали безбарвні, або
блідого рожево-сірого кольору. Червоніють під дією світла і
повітря. Дуже легко розчинний у воді Р та етанолі (96 %) Р.
Синтезують з бензену шляхом сульфування H2SO4 з наступним
сплавленням з NaOH, а потім дією кислоти за такою схемою:
H
HOSO3H
SO3H
HOSO3H
ONa
+2H+
-2Na+
SO3H
2NaOH
-2H2SO3
-H2O
SO3H
ONa
OH
OH

82.

Ідентифікація
А. Температура плавлення. Від 109 С до 112 С.
В. Отримання ауринового барвника при нагріванні субстанції з
хлороформом у присутності розчину натрію гідроксиду конц.
з’являється темно-червоне забарвлення, яке при додаванні
невеликого надлишку кислоти хлористоводневої переходить у
блідо-жовте:

83.

С. Специфічною реакцією є реакція сплавлення його з калію
гідрофталатом з утворенням флуоресцеїну, який у лужному
середовищі має інтенсивну зелену флуоресценцію:
Дає всі реакції, характерні для фенолів.
Реакція з ферум(ІІІ) хлоридом. При додаванні до водного
розчину субстанції розчину ферум(ІІІ) хлориду утворюється
синьо-фіолетове забарвлення, яке при додаванні розчину
амоніаку переходить у бурувато-жовте.
Випробування на чистоту. Визначають домішку пірокатехіну (одіоксибензол). До розчину S додають розчин амоній
молібдату і перемішують; жовте забарвлення має бути не
інтенсивніше за забарвлення еталону, приготованого
аналогічно випробовуваному розчину з використанням
розчину пірокатехіну Р.

84.

Кількісне визначення. Броматометрія, зворотне
титрування, з йодометричним закінченням
KBrО3 + 5KBr + 6HCl = 3Br2 + 6KCl + 3H2O
OH
OH
Br
+ 3Br2
OH
Br
+
3HBr
OH
Br
Br2 + 2KI = I2 + 2KBr
I2 + 2Na2S2O3 = 2NaІ + Na2S4O6
Em(С6Н6О2) =М. м./6
Зберігання. Список сильнодіючих речовин. У щільно
закупореному контейнері, у банках з оранжевого
скла, у захищеному від світла місці.

85.

Застосування. Антисептичний і протигрибковий засіб
Застосовують зовнішньо в дерматології для лікування
екземи, себореї, сверблячки, грибкових захворювань у
вигляді 2–5 % водних і спиртових розчинів і 5–10–20
% мазей. Разом з фенолом входить до складу розчину
“Фукорцин”, який застосовують як антисептичний і
противогрибковий засіб.
Лікарські форми: розчин
для зовнішнього застосування,
мазь і резорцин-формальдегідна
паста.

86.

ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!
с. Карпати, Закарпатська обл., замрк Шенборнів