Психологічна саморегуляція у військовій сфері: вітчизняний досвід, методи НАТО та перспективи інтеграції в ЗСУ

1.

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ОБОРОНИ УКРАЇНИ
КАФЕДРА ВІЙСЬКОВОЇ ПІДГОТОВКИ
ЛЕКЦІЯ
Тема №1 «Психологічна саморегуляція у військовій сфері: вітчизняний досвід, методи НАТО та
перспективи інтеграції в ЗСУ»
Заняття №1 «Способи та методи психологічної саморегуляції в ЗСУ та арміях країн НАТО»
КИЇВ-2025
1

2.

НАВЧАЛЬНІ ПИТАННЯ
2
Вступна частина.
Основна частина.
1. Поняття психологічної саморегуляції у військовій психології
2. Види методів та способів психологічної саморегуляції в ЗСУ
3. Способи та методи психологічної саморегуляції в арміях країн НАТО
4. Модель інтеграції методів психологічної саморегуляції НАТО у ЗСУ
Заключна частина.
НАВЧАЛЬНА МЕТА
1. Сформувати у здобувачів знання про поняття психологічної саморегуляції у військовій психології та її роль у підтриманні бойової
готовності військовослужбовців.
2. Ознайомити студентів з видами методів і способів психологічної саморегуляції в ЗСУ та арміях країн НАТО, а також продемонструвати
модель їх інтеграції у національну військову практику.
ВИХОВНА МЕТА
1. Виховати у здобувачів усвідомлене ставлення до психологічної саморегуляції як невід’ємного компонента професійної культури
військовослужбовця.
2. Сприяти формуванню почуття відповідальності за власний психологічний стан і розвиток готовності до впровадження сучасних методів
саморегуляції у військовій службі.
2

3.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА ТА ДЖЕРЕЛА
3
1. Бабатіна С.І. Прогнози психічного здоров’я особистості у фокусі коронакризи Психологічні ресурси в умовах життєвої та
суспільної кризи: / Колект.моногр. / наук. ред. О. Є. Блинова, відпов. ред. В. Ф. Казібекова. – Херсон : Вид-во ФОП
Вишемирський В. С., 2021. С. 9-28
2. Олефір В.О. Інтелектуально-особистісний потенціал саморегуляції суб’єкта діяльності [монографія].. Х., 2016. 265 с.
3. Бондарев Г. В., Круть П. П. Основи військової психології. Харківський національний університет внутрішніх справ.
Харків, 2020. 272 с.
4. Кокун О.М., Пішко І.О., Лозінська Н.С., Олійник В.О., Хоружий С.М., Ларіонов С.О., Сириця М.В. Особливості надання
психологічної допомоги військовослужбовцям, ветеранам та членам їхніх сімей цивільними психологами : метод. посіб.
К. : 7БЦ, 2023. 175 с.
5. Павлюк М. М., Шепельова М. В. Сучасні психологічні технології надання психологічної допомоги сім’ям постраждалих
у подоланні складних життєвих обставин: практичний посібник. Київ : Інститут психології імені Г. С. Костюка НАПН
України 2020. URL : http://psychologynaesua.institute/userfiles/files.pdf
6. Агаєв Н. А., Пішко І. О., Лозінська Н. С. Прийоми психологічної самодопомоги учасникам бойових дій : метод. реком.
для військовослужбовців учасників бойових дій. Київ : НДЦ ГП ЗСУ. 2014. 41 с.
7. Алгоритм роботи військового психолога щодо психологічного забезпечення професійної діяльності особового складу
Збройних Сил України (методичні рекомендації) / Міністерство оборони України, Наук.- дослід. центр гуманітар.
проблем Збройних Сил України: Н.А. Агаєв, О.Г. Скрипкін, А.Б. Дейко, В.В. Поливанюк, О.В. Еверт. К.: НДЦ ГП ЗС
України, 2016. 147 с.
3

4.

Навчальне питання №1.
4
Поняття психологічної саморегуляції у військовій
психології
4

5.

5
Сутність психологічної саморегуляції
Психологічна саморегуляція — це процес свідомого управління внутрішніми станами,
реакціями і поведінкою для досягнення оптимальної функціональної рівноваги.
Військова специфіка додає наступні аспекти:
•Екстрений контроль над емоціями: паніка, страх, агресія.
•Оптимізація когнітивних процесів: концентрація, швидке прийняття рішень, оцінка ризиків.
•Підтримка фізіологічної стабільності: контроль дихання, серцебиття, м’язового тонусу.
•Соціальна адаптація: збереження ефективної взаємодії у підрозділі та команді.
Фаховий акцент: психологічна саморегуляція — це динамічний процес, який включає
оцінку стану, його корекцію та підтримку адаптивних ресурсів.
5

6.

Основні компоненти психологічної саморегуляції у військовому середовищі
6
1.Емоційний компонент
1. Контроль тривоги, страху, гніву.
2. Зниження рівня паніки та агресивної реакції.
3. Використання методів релаксації, дихальних вправ, коротких психоемоційних пауз.
2.Когнітивний компонент
1. Здатність зберігати концентрацію на завданні.
2. Структурування інформації для адекватного прийняття рішень.
3. Усвідомлення власних емоційних станів і їх впливу на мислення.
3.Поведенковий компонент
1. Усвідомлене регулювання дій: від виконання бойових завдань до взаємодії з побратимами.
2. Самоконтроль у конфліктних ситуаціях.
3. Оптимізація фізичної активності відповідно до психофізіологічного стану.
4.Фізіологічний компонент
1. Контроль дихання, серцебиття, м’язового тонусу.
2. Застосування базових методів самозаспокоєння: масаж, рухова активність, релаксаційні
техніки.
6

7.

7
Механізми психологічної саморегуляції
1.Зворотний зв’язок (feedback)
1. Військовий відстежує власні внутрішні сигнали: емоції, думки, фізичні реакції.
2. Усвідомлення стану дозволяє корегувати реакцію до оптимальної.
2.Цілеспрямоване переключення уваги
1. Перенаправлення уваги з травмуючих стимулів на конкретні завдання або ресурси.
2. Застосування технік «зосередження на моменті» (mindfulness).
3.Самоінструкції та афірмації
1. Використання внутрішнього діалогу для контролю емоцій: «Я можу впоратися», «Зараз
важливо зберігати спокій».
2. Усвідомлене формування адаптивних установок.
4.Моделювання оптимальної поведінки
1. Вивчення та наслідування дій досвідчених командирів або бойових побратимів у
кризових ситуаціях.
2. Відпрацювання стратегій поведінки у тренінгах та симуляціях.
7

8.

Методи та способи розвитку психологічної саморегуляції у ЗСУ та арміях НАТО
8
1.Дихальні та релаксаційні техніки
1. Глибоке діафрагмальне дихання, прогресивна м’язова релаксація.
2. Використовуються для швидкого зниження стресової активації.
2.Короткі когнітивні інтервенції
1. Структурування мислення під час бойових завдань.
2. Техніки позитивного самопідкріплення.
3.Мобільні та тренінгові методи
1. VR-тренажери для стресостійкості (НАТО).
2. Модульні тренінги з емоційної стійкості та peer-support (як у ЗСУ, так і у НАТО).
4.Групові методи підтримки
1. Наставництво, бойова взаємопідтримка.
2. «Де-брифінги» після бойових завдань або кризових ситуацій.
5.Індивідуальна саморегуляція
1. Планування короткострокових завдань, контроль реакцій.
2. Використання методик «зосередження на диханні», «зосередження на тілесних
відчуттях».
8

9.

Значення психологічної саморегуляції для військової діяльності
1.Збереження психічного здоров’я — зниження ризику ПТСР, депресивних і тривожних
розладів.
2.Підвищення оперативної ефективності — адекватна реакція у бойових ситуаціях,
швидке прийняття рішень.
3.Морально-психологічна стійкість підрозділу — позитивний вплив на групову
взаємодію та бойовий дух.
4.Попередження емоційного вигоряння — збереження мотивації та працездатності під
час тривалих операцій.
9

10.

Навчальне питання №2.
8
Види методів та способів
психологічної саморегуляції в ЗСУ
10

11.

Методи емоційної саморегуляції
Мета: контроль та стабілізація емоційного стану під час стресових ситуацій, попередження панічних
або агресивних реакцій.
Основні способи:
1.Дихальні техніки
1. Глибоке діафрагмальне дихання, «4-7-8», методика ритмічного вдиху та видиху.
2. Застосування для зниження рівня тривоги, стабілізації серцебиття та тонусу м’язів.
2.Релаксаційні вправи
1. Прогресивна м’язова релаксація (послідовне напруження та розслаблення м’язів).
2. Легкі рухові вправи для зниження напруги (розтяжка, рухи плечового поясу, кистей рук).
3.Аутотренінг та самонастанови
1. Використання афірмацій: «Я контролюю свій стан», «Я можу впоратися».
2. Усвідомлене перенаправлення негативних емоцій у конструктивну дію.
4.Використання сенсорних стимулів
1. Зосередження на конкретних відчуттях (дотик, запах, звуки) для заземлення та зниження
психоемоційної активації.
Практичний приклад для ЗСУ:
В польових умовах військовий може застосовувати дихальні та релаксаційні вправи прямо на бойовій
позиції для стабілізації емоцій перед виконанням завдання.
11

12.

Методи когнітивної саморегуляції
Мета: контроль мислення, структуризація інформації та підтримка адаптивних когнітивних процесів.
Основні способи:
1.Фокусування уваги
1. Перенаправлення свідомості на конкретну задачу або контрольовану дію.
2. Зниження впливу катастрофічних думок та страхів.
2.Планування дій та пріоритезація
1. Розподіл завдань на короткострокові кроки для зменшення психологічного навантаження.
2. Використання mental maps або чеклістів для контролю ситуації.
3.Когнітивне переосмислення
1. Усвідомлення реальності ситуації та корекція деструктивних переконань («Я нічого не можу
зробити» → «Я можу виконати конкретне завдання»).
4.Самоінструкції
1. Внутрішній діалог для керування поведінкою: «Зараз важливо спокійно оцінити обстановку»,
«Перш ніж діяти — оцінюю ризики».
Практичний приклад для ЗСУ:
Під час бойового завдання військовий використовує короткі самоінструкції для концентрації та прийняття
правильного рішення під вогнем.
12

13.

Методи поведінкової саморегуляції
Мета: контроль зовнішніх дій для ефективного виконання завдань і підтримки психоемоційної
рівноваги.
Основні способи:
1.Структурована поведінка
1. Виконання дій за встановленими алгоритмами (checklists, бойові процедури).
2. Зменшення хаотичних або імпульсивних реакцій.
2.Взаємодія з побратимами
1. Взаємопідтримка у підрозділі (peer-support).
2. Розподіл ролей і завдань для зменшення стресу та уникнення перевантаження.
3.Фізичні дії для самоконтролю
1. Короткі фізичні вправи для зниження напруги.
2. Використання «анкерних» рухів, які допомагають стабілізувати психоемоційний стан.
Практичний приклад для ЗСУ:
Перед виходом у бойовий сектор військовий виконує контрольні дії за алгоритмом, одночасно
підтримуючи контакт із побратимами для моральної стабілізації.
13

14.

Методи фізіологічної саморегуляції
Мета: стабілізація психофізіологічних функцій для оптимальної роботи організму під стресом.
Основні способи:
1.Дихальна регуляція
1. Контроль частоти та глибини дихання для стабілізації серцевого ритму та артеріального тиску.
2.Фізична активність
1. Легка рухова активність, розминка або вправи для зняття м’язового напруження.
3.Контроль сенсорного навантаження
1. Вибір місця з меншим шумом, світлом або вітром.
2. Використання тактильних стимулів (наприклад, предмети в руках) для заземлення.
14

15.

Групові та колективні методи саморегуляції у ЗСУ
Мета: підвищення психологічної стійкості підрозділу та підтримка взаємодії між
військовими.
Основні способи:
1.Де-брифінги після завдань
1. Короткі зустрічі для обговорення пережитого, стабілізації емоцій і усунення
дезінформації.
2.Наставництво та peer-support
1. Досвідчені бійці допомагають новачкам освоїти навички саморегуляції.
2. Формування командної психологічної підтримки.
3.Колективні вправи
1. Ранкові рухові або дихальні комплекси для підвищення боєздатності та морального
духу.
15

16.

Методи та способи психологічної саморегуляції у ЗСУ — це комплекс емоційних,
когнітивних, поведінкових і фізіологічних технік, який дозволяє:
•контролювати емоційний стан і зменшувати тривогу;
•зберігати концентрацію та ефективність мислення під стресом;
•підтримувати адекватну поведінку та взаємодію з підрозділом;
•стабілізувати фізіологічні показники для оптимальної бойової діяльності;
•підвищувати моральну та психологічну стійкість підрозділу.
Психологічна саморегуляція у ЗСУ — це ключова навичка виживання та ефективної
діяльності військових у сучасних бойових умовах.
16

17.

Навчальне питання №3.
17
Способи та методи психологічної саморегуляції в
арміях країн НАТО
17

18.

Методи емоційної саморегуляції в НАТО
Мета: швидка стабілізація психоемоційного стану та зниження тривоги під час бойових дій.
Основні способи:
1.Дихальні техніки (Breath Control Techniques)
1. Використовуються у всіх підрозділах НАТО як базовий інструмент зниження стресової
активації.
2. Техніки «box breathing» (4-4-4-4), глибоке діафрагмальне дихання та ритмічне видихання.
2.Міні-релаксації (Micro-Relaxation)
1. Короткі паузи для зняття м’язової напруги на полі бою.
2. Застосування прогресивної м’язової релаксації в польових умовах (наприклад, стискання і
розслаблення кулаків, плечей).
3.Техніки самозаспокоєння через сенсорні відчуття
1. Зосередження на конкретних сенсорних сигналах: дотик, запах, звук.
2. Використовуються для швидкого «заземлення» і відновлення контролю над емоціями.
Особливість НАТО:
•Військові тренуються використовувати ці техніки у симульованих бойових сценаріях, що
дозволяє автоматизувати реакцію в екстремальних умовах.
18

19.

Методи когнітивної саморегуляції
Мета: підтримка ефективного мислення, концентрації та адаптивних оцінок ситуації.
Основні способи:
1.Когнітивне переосмислення (Cognitive Reframing)
1. Перетворення деструктивних або катастрофічних думок на конструктивні.
2. Навчання військових усвідомлювати контрольовані аспекти ситуації та відпускати
неконтрольовані.
2.Фокусування та mindfulness
1. Навчання бути «тут і зараз», концентруватися на завданні, а не на емоціях.
2. Використовується як у повсякденних тренінгах, так і у польових умовах.
3.Використання самоінструкцій та ментальних сценаріїв
1. Короткі внутрішні фрази: «Я дію послідовно», «Я контролюю ситуацію».
2. Тренування прийняття рішень у стресових ситуаціях через моделювання подій.
Особливість НАТО:
•Когнітивні методи інтегруються з бойовою підготовкою: військові відпрацьовують алгоритми
поведінки під стресом і автоматично застосовують саморегуляцію.
19

20.

Методи поведінкової саморегуляції
Мета: контроль зовнішньої поведінки для ефективного виконання завдань та підтримки
психологічної рівноваги.
Основні способи:
1.Структуровані бойові дії (Structured Task Execution)
1. Виконання завдань за алгоритмом або чеклістом для мінімізації помилок.
2.Соціальна підтримка (Peer Support & Mentoring)
1. Використання взаємної допомоги у підрозділі.
2. Формування довіри та бойового духу через наставництво.
3.Ритуали та короткі фізичні активності
1. Колективні ранкові вправи, короткі розминки на полі бою для стабілізації стану.
2. Використання поведінкових «якорів» для зниження стресу.
Особливість НАТО:
•Підкреслюється важливість командної психологічної підтримки та взаємного контролю стану
підрозділу.
20

21.

21
Методи фізіологічної саморегуляції
Мета: підтримка психофізіологічної стабільності у стресових умовах.
Основні способи:
1.Контроль серцебиття та дихання
1. Біологічний зворотний зв’язок (biofeedback) у тренінгах.
2. Тренування самостійного зниження частоти серцевих скорочень.
2.Фізичні вправи для зниження напруги
1. Легка рухова активність: розтяжка, короткі пробіжки, силові вправи.
3.Використання сенсорних і технологічних методів
1. Тренування за допомогою VR-симуляторів стресових сценаріїв.
2. Біометричний моніторинг для оцінки та корекції психофізіологічного стану.
21

22.

22
Технологічно інтегровані методи НАТО
•VR- та AR-тренажери: імітують бойові стресові ситуації для тренування саморегуляції.
•Мобільні додатки та цифрові платформи для самоконтролю та mindfulness-тренінгів.
•Біофідбек-системи: відстежують серцевий ритм, рівень напруги, ефективність дихання і
допомагають швидко коригувати стан.
Фаховий акцент:
Технологічні методи дозволяють інтегрувати саморегуляцію у повсякденну підготовку
військових та формувати автоматизовані адаптивні реакції на стрес.
22

23.

Профілактична та тренінгова складова
23
•Регулярні тренінги з психологічної стійкості (Resilience Training).
•Симуляційні вправи з бойовими сценаріями під високим стресом.
•Тренування peer-support та наставництва для формування колективної саморегуляції.
Результат: військовий не лише вміє контролювати власні емоції та фізіологію, а й ефективно
підтримує стан підрозділу під час бойових та кризових ситуацій.
Методи та способи психологічної саморегуляції в арміях країн НАТО:
1.Емоційні: дихальні вправи, релаксація, сенсорне заземлення.
2.Когнітивні: фокусування, самоінструкції, когнітивне переосмислення.
3.Поведінкові: структуровані дії, взаємна підтримка, ритуали.
4.Фізіологічні: контроль дихання та серцебиття, фізичні вправи, біофідбек.
5.Технологічні: VR/AR-симуляції, мобільні додатки, біометричний контроль.
Цей комплекс методів дозволяє військовослужбовцям НАТО підвищувати стійкість до стресу,
ефективно реагувати у кризових ситуаціях та підтримувати боєздатність підрозділів.
23

24.

Навчальне питання №4.
24
Модель інтеграції методів психологічної
саморегуляції НАТО у ЗСУ
24

25.

25
Ключова ідея моделі
Інтеграція — це не просте копіювання інструментів НАТО, а адаптивний, поетапний
процес імплементації перевірених методик саморегуляції в український військовопсихологічний контекст із урахуванням локальної культури, структури підготовки,
законодавчих та ресурсних обмежень.
Обґрунтування (чому саме така модель)
NATO розробив керівні рамки та курси з резильєнсності/саморегуляції, які можна
використовувати як еталон (Resilience Reference Curriculum). Одночасно країни-члени
(наприклад, Велика Британія, США) застосовують практичні програми — MRT, CSF2 та
інші — що поєднують техніки дихання, заземлення, психокорекцію мислення, ментальні
репетиції та лідерську підготовку. Ці підходи мають наукову та практичну базу й
показують позитивний вплив на здатність діяти під стресом
25

26.

26
I.
Принципи моделі інтеграції
1.Адаптивність — підбір методик відповідно до завдань підрозділу (бойові,
тилові, логістика, офіцерський склад).
2.Командна/системна участь — включення лінійного командування у процес
(лідери мають опікуватись впровадженням і власним прикладом).
3.Науково-обґрунтований підхід — використання перевірених протоколів і
регулярна оцінка ефективності.
4.Каскадна модель підготовки — тренери-наставники (train-the-trainer), потім
інструктори в підрозділах.
5.Компліментарність — поєднання психотехнік (дихання, заземлення),
когнітивних навичок (рефреймінг, самодіалог), поведінкових (рутина, сон, фізична
активність) та організаційних заходів (пауза після бойових подій, доступна
психологічна допомога).
26

27.

II. Складові моделі (архітектура)
27
1.Політика й стандарти
1. Наказ/розпорядження МО/ГШ про застосування програм саморегуляції; визначення ролей
(психологи, командири, медслужба).
2.Навчально-методичний блок
1. Резильєнс-курс (базовий, просунутий, лідерський).
2. Навчальні пакети тренера (TSP) — методичні вказівки, сценарії, перевірні листи. (Аналог TSP у
CSF2).
3. Кадровий блок
4. Підготовка тренерів (Master Resilience Trainers або нац. еквівалент).
5. Мережа менторів у бригаді/дивізії.
3.Технічні та цифрові інструменти
1. Онлайн самоперевірки (аналог GAT), мобільні додатки з вправами та трекінгом сну/стресу.
4.Посттравматична підтримка та медична інтеграція
1. Механізми скринінгу, маршрутизації до психіатра/психолога, системи кризової підтримки.
5.Оцінка та зворотний зв'язок
1. KPI (операційні показники, клінічні показники, соціально-поведінкові індикатори).
6.Локальна адаптація
1. Переклад/локалізація навчальних матеріалів; культурні модифікації прикладів і вправ.
27

28.

III. Покроковий план імплементації (фази)
28
Фаза 0 — Підготовка (0–3 міс.)
•Формування робочої групи (МО, Психологічна служба ЗСУ, представники JATEC/НАТО, науковці).
•Аудит поточних практик саморегуляції в ЗСУ: які методи вже застосовують, які тренінги існують.
•Визначення потреб за типом підрозділів (ліквідувати «one-size-fits-all»).
Фаза 1 — Пілот (3–9 міс.)
•Обираються 2–3 дивізії/бригади для пілоту (різні типи: бойова, логістична, технічна).
•Підготовка 20–30 тренерів у форматі Train-the-Trainer (курс 5–10 днів).
•Запуск базових модулів: короткі блоки (2–4 години) + щоденні вправи 5–10 хв.
•Збір даних: GAT-подібні опитувальники, вимір продуктивності, зниження інцидентів, зворотній зв’язок від
командирів.
Фаза 2 — Масштабування (9–24 міс.)
•Корекція програми на основі результатів пілоту.
•Впровадження каскадно у всі підрозділи та заклади підготовки.
•Інтеграція в програми підготовки військових в училищах/університетах.
Фаза 3 — Стабілізація та сталий розвиток (24+ міс.)
•Постійна професійна супервізія тренерів, щорічне оновлення TSP.
•Вбудована система моніторингу (dashboards у МО): показники використання, ефективності, рефералів на
лікування.
•Науковий супровід і публікація результатів для підвищення довіри й фінансування.
28

29.

29
IV. Навчальні модулі — прикладна програма (зміст)
(кожний модуль має лекційну частину + практичні вправи + сценарії для тренерів)
1.Базова саморегуляція (2–4 год)
1. Фізіологічні техніки: діафрагмальне дихання, прогресивна м'язова релаксація, короткі активні
перерви.
2. Короткі вправи на заземлення (5-3-1 техніка), корекція панічної реакції.
2.Когнітивні навички (4–8 год)
1. Самонавіювання та CGI (контроль інтерпретації ситуації), рефреймінг, планування сценаріїв.
2. Ментальні репетиції/візуалізація перед операціями.
3.Підтримка лідерства (4 год)
1. Як командиру помічати ознаки стресу, запускати короткі втручання, організувати відновлення.
(AMedP-8.10)
4.Просунута резильєнсність (8–16 год)
1. Тренінг на опірність хронічному стресу, відновлення після інцидентів, психоосвіта з профілактики
ПТСР.
5.Додаткові сервіси
1. Модулі для родин, для медичного персоналу, для ветеранів.
29

30.

30
V. Система моніторингу та KPI (що вимірюємо)
1.Охоплення та прийняття: % особового складу, що пройшов базовий курс; % командирів,
що пройшли лідерський модуль.
2.Поведінкові показники: кількість звернень за психологічною допомогою (зростання на
початку може свідчити про доступність), відсутність на службі з причин ПСЗ (PTSD,
депресія).
3.Операційні показники: кількість помилок/інцидентів під впливом стресу; показники
бойової готовності.
4.Психометричні вимірювання: зміни у GAT-подібних шкалах резильєнсу, самооцінка
стресостійкості, рівень сну/втоми.
5.Економічні індикатори: зниження витрат на лікування, реабілітацію.
Для надійності — комбінуйте кількісні та якісні методи: опитування, інтерв’ю, фокус-групи.
30

31.

31
VII. Практичні рекомендації для МО та командирів
1.Видайте нормативний документ, який визначить програму, відповідальних та метрики.
2.Створіть робочу групу з представників МО, ПСУ, академічних центрів і партнерів
НАТО/JATEC для адаптації RRC.
3.Запустіть пілот у різних типах підрозділів; збирайте дані протягом 6–9 міс.
4.Інвестуйте в підготовку 1–2 груп тренерів-сертифікаторів на національному рівні.
5.Забезпечте цифрову платформу для самодіагностики й доступу до вправ (мобільний додаток
або внутрішній портал).
31

32.

32
X. Очікувані результати (що отримає ЗСУ)
1.Підвищення операційної стійкості персоналу у стресових умовах.
2.Зменшення частоти інцидентів, пов’язаних зі стресом/вигоранням.
3.Підвищення якості прийняття рішень у критичних ситуаціях.
4.Більша готовність командирів помічати та направляти особовий склад на профілактичну
підтримку.
5.Створення у ЗСУ сталої, науково-обґрунтованої системи підтримки психологічного здоров’я,
сумісної з НАТОвськими стандартами
32

33.

ВИСНОВКИ
33
1. Психологічна саморегуляція у військовій психології є ключовим механізмом підтримання психічної стійкості
та ефективності військовослужбовців у складних умовах служби.
2. Психологічна саморегуляція у військовій психології — це комплексна навичка, що об’єднує емоційний,
когнітивний, поведінковий та фізіологічний компоненти. Вона забезпечує: стабільність психоемоційного
стану у бойових і кризових умовах; ефективне управління стресом і тривогою; швидке відновлення
боєздатності після стресових подій; підвищення морального та психологічного потенціалу підрозділу.
3. Психологічна саморегуляція — це не лише індивідуальна компетенція, а й важливий елемент колективної
стійкості та бойової готовності сучасного військового.
4. У ЗСУ застосовуються різні методи саморегуляції – від дихальних та фізіологічних технік до когнітивноповедінкових прийомів, спрямованих на зниження стресу та підвищення бойової готовності.
5. Армії країн НАТО мають розвинену систему психологічної підготовки, де значна увага приділяється
інтегрованим програмам саморегуляції з використанням сучасних психотехнологій.
6. Модель інтеграції методів НАТО у ЗСУ передбачає поєднання національних традицій психологічної
підготовки з передовим міжнародним досвідом.
7. Успішне впровадження таких підходів сприятиме підвищенню психологічної стійкості особового складу та
зміцненню обороноздатності Збройних Сил України.
33

34.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ
34
1. Аналітичне завдання: підготуйте порівняльну таблицю методів психологічної
саморегуляції, що застосовуються в ЗСУ та арміях країн НАТО, з коротким
висновком про їхні переваги й обмеження.
2. Практичне завдання: оберіть одну з технік саморегуляції (наприклад,
дихальні вправи, метод заземлення, когнітивний рефреймінг) і протягом
тижня застосовуйте її у повсякденному житті; складіть щоденник
спостережень та оцініть власні зміни в рівні стресостійкості.
3. Проєктне завдання: розробіть модель міні-тренінгу (30–40 хвилин) для
невеликого підрозділу військовослужбовців із використанням інтегрованих
методів НАТО та ЗСУ; опишіть цілі, вправи та очікувані результати.
4. Дослідницьке завдання: знайдіть і проаналізуйте одну наукову публікацію
або офіційний документ НАТО, що стосується психологічної резильєнсності,
і підготуйте короткий реферат (2–3 сторінки) з акцентом на можливості
застосування в українських умовах.
34

35.

НАСТУПНЕ ЗАНЯТТЯ
35
ЛЕКЦЙНЕ ЗАНЯТТЯ
Тема 2. Методи та етапи первинної психологічної
допомоги у збройних силах України та арміях НАТО.
Тема 2 Заняття 1. Первинна психологічна допомога у
військовій психології: поняття, методи та етапи
надання
35

36.

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ОБОРОНИ УКРАЇНИ
КАФЕДРА ВІЙСЬКОВОЇ ПІДГОТОВКИ
ДЯКУЮ ЗА УВАГУ
36