Administrativne-pravo-Istoriya-ta-rozvitok_bez_ii_simvoliv

1.

Адміністративне право: Історія
та розвиток
Від камералістики XVIII століття до сервісної держави XXI століття.

2.

РОЗДІЛ I
Історичні етапи розвитку адміністративного права
Камералістика (поч. XVIII ст.)— раціональне управління держмайном, фінансами та військом у Німеччині.
Поділ камералістики (сер. XVIII ст.)— розмежування на «стару» і «нову» гілки як прототип сучасного державного управління.
Поліцейське право (XVIII — сер. XIX ст.)— держава виступала абсолютним регулятором усіх сфер суспільного життя.
Класичний етап (друга пол. XIX — поч. XX ст.)— права людини протиставлені свавіллю держави, виникає адміністративна юстиція.
Радянський період— право слугувало інструментом державного примусу та ідеології в командно-адміністративній системі.
Сучасний етап— сервісна модель державного управління, цифровізація, захист прав людини та євроінтеграція.

3.

РОЗДІЛ II
Поліцейське право: сутність та інститути
Поліцейське право забезпечувало державний порядок, безпеку та загальну опіку над суспільством через владні й примусові заходи. Держава
виступала абсолютним регулятором усіх сфер суспільного життя — від релігії до торгівлі.
Засновником науки вважається Ніколас Деламар, який опублікував «Трактат про поліцію» у 1722 році. Подальший розвиток доктрини
пов'язаний з іменами І. Г. Г. фон Юсті, Й. фон Зонненфельса та Г. фон Берга.

4.

РОЗДІЛ III
Етапи розвитку адміністративного права в Україні
Козацько-гетьманська доба. Литовський статут і магдебурзьке право заклали первинні норми регулювання статусу посадовців та судів.
Університетський період. У XIX — на поч. XX ст. наукові осередки у Львові, Харкові, Києві, Одесі та Чернівцях сформували академічну базу галузі.
Періоди заборони. У 1917–1921 та 1928–1937 рр. галузь вилучалась з наукового обігу через ідеологічні причини.
Незалежність та євроінтеграція. Конституція 1996 р. започаткувала адміністративну реформу, гармонізацію з нормами ЄС і розбудову сервісної
моделі.

5.

РОЗДІЛ IV
Прогресивні чинники 1917–1921 років
Створено власну систему публічної служби та запроваджено державну мову.
Реалізовано принцип поділу влад і відновлено місцеве самоврядування.
Законодавчо закріплено громадянство та гарантовано рівність прав осіб.
Запроваджено контроль за діяльністю можновладців через Державний Сенат.
Опубліковано праці проф. А. І. Єлистратова в Таврійському університеті.

6.

РОЗДІЛ V
Радянський період: принципи та особливості
Демократичний централізм.Суворе підпорядкування нижчих органів вищим.
Керівна роль партії.Комуністична партія як головний суб'єкт управління.
Соціалістична законність.Безумовний пріоритет інтересів держави над особою.
Плановість управління.Централізоване планування як метод регулювання.

7.

РОЗДІЛ VI
Роль адміністративного права у
розбудові незалежної України
Пріоритет прав людини.Держава переорієнтована на сервісну модель, де особа є
центром уваги, а не об'єктом управління.
Реформа управління.Запроваджено прозорі процедури на основі Концепції
реформи адміністративного права України.
Адміністративна юстиція.Створено систему адміністративних судів для захисту
громадян від свавілля чиновників.
Євроінтеграція.Законодавство адаптується до стандартів Європейського Союзу та
Ради Європи.

8.

РОЗДІЛ VII
Концептуальні напрямки та джерела реформи
Напрямки реформування
1. Перехід до сервісної держави
2. Уніфікована адміністративна процедура
3. Розбудова адміністративної юстиції
4. Децентралізація владних повноважень
5. Реформа публічної служби
Джерела реформи
1. Конституція України — фундаментальна основа всіх перетворень.
2. Держстратегії реформування публічного управління.
3. Стандарти ЄС та Ради Європи як орієнтир для законодавства.
4. Практика ЄСПЛ — рішення суду для вдосконалення норм права.
5. Наукова доктрина за ред. В. Б. Авер'янова про пріоритет прав особи.

9.

РОЗДІЛ VIII
Місце адміністративного права у системі галузей
Адміністративне право посідаєцентральне місцесеред галузей публічного права, регулюючи відносини у сфері виконавчої влади та публічного
управління. Воно органічно взаємодіє з конституційним, цивільним, кримінальним, трудовим і фінансовим правом, формуючи цілісну систему
правового регулювання. Від цивільного права адміністративне відрізняєтьсяметодом владного підпорядкування— нерівноправним
становищем суб'єктів.

10.

РОЗДІЛ IX
Джерела адміністративного права та видатні науковці
Система джерел
1. Конституція України
2. Міжнародні угоди та стандарти ЄС
3. Закони та кодекси
4. Підзаконні акти
5. Судова практика
Видатні вчені галузі
Л. Якоб (1809)— «Основи поліцейського законодавства».
І. В. Платонов (1856)— розвиток теорії поліцейського права.
В. М. Лєшков (1858)— систематизація адміністративної науки.
М. X. Бунге (1873–1877)— курс «Поліцейське право».
А. Я. Антонович (1889–1890)— внесок у теорію управління.
В. Ф. Левитський (1894)— дослідження адміністративного права.
П. М. Шеймін (1891–1897)— розробка питань публічного управління.
В. М. Гессен (1903)— теорія правової держави.