Практична робота №11
Мета. Ознайомитись з найголовнішими видами шкідників плодових (зерняткових) культур. Об’єкти вивчення
ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!
4.13M

73631

1. Практична робота №11

ШКІДНИКИ ПЛОДОВИХ КУЛЬТУР

2. Мета. Ознайомитись з найголовнішими видами шкідників плодових (зерняткових) культур. Об’єкти вивчення

1. Яблунева листоблішка
2. Грушева листоблішка
3. Зелена яблунева попелиця
4. Кров’яна попелиця
5. Яблунева комоподібна щитівка
6. Букарка
7. Казарка
8. Сірий буряковий довгоносик
9. Яблуневий квіткоїд
10. Червиця в'їдлива
11. Яблунева склівка
12. Яблунева горностаєва міль
13. Яблунева плодожерка
14. Яблуневий плодовий пильщик

3.

Яблунева листоблішка — Psylla mali Schm.
Ряд рівнокрилі - Ноmорtеrа.
Родина листоблішки — Psyllidae
Пошкодженість
Імаго
Імаго з личинками

4.

Яблунева листоблішка — найчисленніша в Поліссі. Південна
межа зони значної шкодочинності проходить по лінії Кам’янецьПодільський, Вінниця, Київ, Харків. Монофаг. Пошкоджує яблуню.
Імаго розміром 2,5 – 3 мм, відразу після окрилення голубуватозелена, до осені самиця стає карміново-червоною. Яйце розміром
0,3–0,4 мм видовжено овальне, оранжево-жовте. Личинка
малорухлива, у першому віці темно-оранжева, пізніше — світложовта або світло-коричнева. Німфа завдовжки 1,5 –1,8 мм, світлозелена з широкими криловими зачатками, тіло слабкоопукле.
Зимують запліднені яйця на пагонах. Навесні відроджені
личинки 3–4 доби живляться в міру розпускання бруньок,
проникають усередину і висмоктують сік з молодих, ще не
розгорнутих листків. У подальшому присмоктуються до квітконіжок і
черешків листків.
Відродження личинок завершується у фазу відокремлення
бутонів. Перед окриленням німфи переходять на нижній бік листків і
линяють востаннє. Після окрилення розлітаються і до осені
живляться на квітках трав’янистої рослинності.

5.

Восени, повертаються на яблуню і після спарювання самиці
відкладають яйця, занурюючи їхній відросток у тканину кори
біля основи плодових бруньок та тріщини гілок. Плодючість —
400 – 500 яєць. Розвивається в одному поколінні.
Пошкодження. Внаслідок висмоктування соків та під дією
ферментів слини листя недорозвинене. Значна кількість виділень
клейких цукристих екскрементів, які розпливаються липкою масою,
склеюють внутрішні частини бруньок, закупорюють продихи листя;
бруньки, квітки та зав’язі обсипаються. На забрудненій поверхні
розвиваються сапрофітні гриби.
Медяниць знищують сонечка, золотоочки, мухи-сирфіди,
туруни, хижі клопи, павуки, кліщі.
За х о д и з а х и с т у. При чисельності яблуневої
листоблішки, що перевищує 10–20 яєць на 10 см пагонів, навесні,
до розпускання бруньок,— обприскування — промивання дерев
овіцидами. Проти личинок при чисельності, що перевищує 4–8
особин на розетку — обробка яблуні інсектицидами.

6.

Грушева листоблішка — Psylla pyri L.
Ряд рівнокрилі - Ноmорtеrа.
Родина листоблішки — Psyllidae
Імаго

7.

Грушева листоблішка — найбільш шкодочинна в Степу, Криму й
Лісостепу. Монофаг. Пошкоджує грушу.
Імаго розміром 2,5 – 3 мм, колір від оранжево-червоного до темнокоричневого. Яйце розміром 0,3 мм, видовжено-овальне від молочно-білого,
до світло-оранжеве. Личинка плоска з округлим черевцем, світло-жовта,
пізніше до коричневого кольору. Німфа 1,6 – 1,9 мм завдовжки, довгаста,
зеленуватокоричнева.
Зимують імаго в щілинах і тріщинах кори дерев, під опалим
листям. Виходять рано навесні починається спарювання та відкладання
яєць.
Самиці, що перезимували, живуть до 45 діб. За цей час вони в кілька
прийомів з інтервалом 5–6 діб відкладають від 400 до 600 яєць,
розміщуючи їх у вигляді ланцюжка біля основи бруньок, на
квітконіжках. Наступні покоління відкладають яйця на листки групами по 20
– 30 штук. Через 8 – 10 діб відроджуються личинки.
Вони проникають усередину бруньок, які розпускаються, пізніше
переходять на квітконіжки, молоді пагони, черешки листя, зав’язі. Після п’яти
линянь перетворюються на імаго, що збігається із закінченням цвітіння груші.
Через 2 – 3 доби після окрилення листоблішки спарюються і розпочинають
відкладання яєць, даючи початок розвитку другого покоління.
Плодючість літніх поколінь — 700–1200 яєць із середньодобовою
кладкою 20 – 80 яєць.

8.

У лісостеповій зоні грушева медяниця розвивається в
чотирьох, на півдні — у п’яти поколіннях, що накладаються одне
на одне.
Шкоди завдають личинки та імаго, висмоктуючи сік із
бруньок, листя, квітконіжок, пагонів і плодів. Пошкоджені органи
недорозвинені, листки та зав’язі обпадають, плоди набувають
виродливої форми і дерев’яніють, гілки усихають; відбувається
загальне ослаблення дерев. Медяниця виділяє значну кількість
липких цукристих екскрементів (медвяна роса), якими при масовій
чисельності шкідника бувають покриті всі дерева і ґрунт
пристовбурних кругів. На забрудненій поверхні розвиваються
сапрофітні сажисті гриби.
За х о д и з а х и с т у. Пізнє осіннє заорювання опалого
листя і рослинних решток. Очищення штамбів яблуні від моху,
лишайників та відмерлої кори. Критерій чисельності листоблішок,
який визначає доцільність обприскування інсектицидами, — понад
10 колоній на 100 пагонів, або 10 колоній на 100 листків, або 5
колоній на 100 квіткових розеток. Листоблішки наступних поколінь
гинуть після обробки дерев інсектицидами для захисту від
плодожерок та інших шкідників.

9.

Зелена яблунева попелиця — Aphis pomi Deg.
Ряд рівнокрилі - Ноmорtеrа.
Родина попелиці — Aphididae

10.

Зелена яблунева попелиця — трапляється повсюдно.
Пошкоджує яблуню, рідше — грушу, айву, глід, горобину, кизильник,
іргу.
Безкрила партеногенетична самиця завдовжки до 2 мм,
зеленувата, з коричнево-жовтою головою. Крилата самицярозселювачка розміром 1,8 – 2 мм. Амфігонна самиця і самець
безкрилі, жовтувато-зелені або бурувато-жовтого кольору. Яйце
розміром 0,4 – 0,5 мм, видовжено-овальне, чорне, блискуче. Личинка
зелена з червонуватим полиском.
Зимують запліднені яйця на молодих пагонах біля основи
бруньок. У період набухання і розпускання бруньок відроджуються
личинки й розпочинають живлення. Через 10 – 15 діб, личинки
перетворюються на партеногенетичних самиць-засновниць.
Самиці-засновниці з’являються перед початком цвітіння яблуні,
засновниця відроджує 80 – 100 личинок.
Зелена яблунева попелиця — немігруючий вид. У літній період
одночасно з безкрилими розвиваються крилаті самки-розселювачки,
які розлітаються і заселяють нові кормові рослини.

11.

Упродовж вегетаційного сезону попелиця дає у північній зоні 6 –
8, у Лісостепу — 9 – 13, на півдні — 14 – 17 поколінь. У вересні —
жовтні з’являються самки-статеноски, що відроджують личинок, які
перетворюються на амфігонних самиць і самців. Запліднені самиці
відкладають 2 – 5 зимуючих яєць.
Личинки та імаго висмоктують сік із бруньок, що набрякають і
що розпускаються, заселяють нижній бік листків, зелені пагони, іноді
зав’язі. Пошкоджене листя скручується і відмирає. Пагони
затримуються в рості й викривляються. На сильно пошкоджених
деревах плоди дрібнішають, на них часто розтріскується шкірочка.
Яблуні та іншим плодовим культурам шкоди нерідко завдає
яблунево-злакова попелиця, червоногалова сіра яблунева
попелиця,
бура
грушево-зонтична
попелиця,
сливова
попелиця, вишнева попелиця.
Заходи захисту. Вирізання прикореневої порості й жирових
пагонів, які особливо інтенсивно заселяються попелицями. При
чисельності понад 10 – 20 яєць на 10 см пагонів необхідно в
осередках розмноження шкідника рано навесні, до розпускання
бруньок, провести обприскування — промивання дерев овіцидами.
Якщо щільність заселення попелицею перевищує 5 колоній на 100
листків, необхідна обробка інсектицидами.

12.

Кров’яна попелиця — Eriosoma lenigerum Hausm.
Родина пемфігі — Pemphigidae

13.

Кров’яна попелиця — Eriosoma lenigerum Hausm.— заселяє
південні й західні області України.
Безкрила партеногенетична самиця завдовжки 1,8 – 2,5 мм,
яйцеподібно-еліпсоїдної форми, червонувато-бура, вкрита білими
воско-подібними нитками. Крилата партеногенетична самиця —
1,8 – 2,3 мм, видовжено-еліпсоподібна. Амфігонне покоління не
має хоботків. Самиця розміром 0,8 – 1,1 мм, яйцеподібна, яскравооранжева. При розчавлюванні попелиці витікає червоно-бура
гемолімфа (звідси назва виду).
Зимують личинки першогой другого віків на корінні дерев,
а також у тріщинах кори штамбів і скелетних гілок. Личинки, які
зимували на корінні, переходять у крону дерева, де починають
живитися. Після чого вони перетворюються на весняних
партеногенетичних самиць, які відроджують 150 – 200 личинок.
Плодючість другого і наступного поколінь — 30 – 50
личинок. За вегетаційний період кров’яна попелиця дає від 8 до
12 поколінь, які накладаються одне на одне. У другій половині
літа з’являються крилаті самки-розселювачки, які розлітаються і
утворюють нові осередки шкідника.

14.

У
Європі
кров’яна
попелиця
розмножується
тільки
партеногенетично. Восени з’являються крилаті статеноски, які
відроджують самиць і самців. Після запліднення самиці відкладають
по одному яйцю. Навесні з яєць відроджуються личинки. У жарку суху
погоду (липень, серпень) умови для розвитку попелиці погіршуються і
починається переселення личинок у ґрунт на коріння.
Під дією ферментів слини попелиць на гілках і корінні
відбувається ненормальне розростання тканин, утворення
пухлин і наростів. Кора в цих місцях розтріскується і вкривається
виразками. У тріщини проникають мікроорганізми, які спричинюють
гниття і руйнування деревини. У пошкоджених дерев затримується, а
іноді зовсім припиняється ріст, знижується урожай, погіршується
якість плодів.
Заходи захисту. Дотримання карантинних заходів. Розселення
афелінуса в нові осередки шкідника. З цією метою з осені
заготовляють живці яблуні з муміями попелиць, заселених афелінусом. Навесні живці розвішують по 15 – 20 на 1 га. У весняно-літній
період при чисельності, що перевищує 10 – 12 колоній попелиць на
100 молодих пагонів, дерева обробляють інсектицидами.

15.

Яблунева комоподібна щитівка — Lepidosaphes ulmi L.
Родина щитівки — Diaspididae
Імаго
Яйцекладка
Пошкодження

16.

Яблунева комоподібна — трапляється повсюдно. Пошкоджує
всі плодові, ягідні, різні листяні, іноді трав’яні рослини. Віддає
перевагу яблуні й тополі.
Самиця розміром 1,1 – 1,5 мм, прозоро-біла з жовтуватим
полиском, щиток коричневий, розширюється до заднього кінця.
Самець розміром 0,5 мм, червонувато-сірий, зі струнким довгастим
тілом. Яйце — 0,3 мм, видовжено-овальне, біле, блискуче. Личинка
(бродяжка) розміром 0,3 мм, плоска, овальна, блідо-жовта, з парою
щетинок на кінці черевця.
Зимують яйця під щитками самок на корі стовбурів і гілок.
Відродження і вихід личинок розпочинається наприкінці квітня — на
початку травня. Личинки розповзаються по дереву і присмоктуються
до кори стовбурів і гілок, рідше — до листя та зав’язі. Відразу ж
покриваються білими воскоподібними нитками, що переплітаються
між собою.
Через 15 – 20 діб личинки першого віку линяють, при цьому
втрачають очі, вусики і ноги. Щиток складається із секреторних
виділень і шкірок після линяння. Через 25 – 30 діб після другого
линяння личинки перетворюються на самиць.

17.

Досягнувши статевої зрілості, самиці відкладають 70 – 100
яєць. Завершивши яйцевідкладання, самки відмирають. У зв’язку з
тим, що самці трапляються рідко, більшість самок відкладає
незапліднені яйця. Розвивається одна генерація за рік.
У разі масового розмноження щитками бувають вкриті значні
ділянки кори. Висмоктування соків призводить до ослаблення
дерев, передчасного обпадання листя, засихання гілок,
зниження урожаю плодів та погіршення його якості.
Личинками
комоподібної
щитівки
живляться
сонечка,
золотоочки, хижі клопи, мухи-сирфіди, туруни, хижі кліщі, павуки
тощо.
Заходи захисту. За наявності більше п’яти щитків на 10 см
гілок або під час вегетації п’яти личинок на 1 см товстих гілок —
обприскування дерев в осередках шкідника інсектицидами через 2 –
4 доби після закінчення цвітіння яблуні. Точніше строк обробки
установлюють визначенням початку виходу личинок з-під щитків.

18.

Букарка – Coenorrhinus pauxillus Germ.
Ряд твердокрилі (Соleopterа).
Родина трубкокрути – Rhynchitidae
Імаго

19.

Букарка – трапляється повсюдно. Пошкоджує яблуню, грушу,
рідше айву, вишню, терен, глід, горобину, черемху.
Жук завдовжки 2,5-3 мм, синього кольору зі сталевим металічним
блиском. Яйце розміром 0,3 мм, овальне, молочно-біле. Личинка
завдовжки до 3 мм, блідо-жовта, безнога, дещо вигнута, з темнокоричневою головою. Лялечка – 2,5-3 мм, жовтувато-біла.
Зимують статевонезрілі жуки у верхньому шарі ґрунту.
Виходять на поверхню в період набрякання бруньок і розпочинають
додаткове живлення спочатку бруньками, потім бутонами та листям.
Масова поява жуків відмічається у фенофазу висування бутонів. До
кінця цвітіння яблуні жуки спарюються. Самиця відкладає яйця в
черешок або в центральну жилку листка по одному, рідше – по
два у попередньо вигризену камеру. Вкриваючи його недогризками
з того самого черешка або центральної жилки. Плодючість – до 100
яєць.
Відроджені личинки живляться тканинами всередині черешка або
центральної жилки, заповнюючи вигризений канал бурими
екскрементами.

20.

Обпадання пошкодженого листя починається у третій декаді
травня і досягає максимуму в першій половині червня. Закінчивши
живлення в опалому листі, личинки переходять у ґрунт
заляльковуються в овальних колисочках.
Більшість новоутворених жуків залишається на зимівлю в своїх
колисочках у ґрунті і тільки невелика їх кількість виходить на
поверхню в теплі вересневі дні й живиться бруньками. Частина
личинок впадає в діапаузу і заляльковується наприкінці літа
наступного року.
Шкоди завдають жуки і личинки. З пошкоджених бруньок
розвивається потворне листя. Якщо на одній бруньці живилось
кілька жуків, вона буріє і засихає. В бутонах жуки вигризають
маточки, тичинки й квітконіжку. Личинки завдають шкоди листю.
Іноді личинки переходять на листкову пластинку і живляться
паренхімою, утворюючи своєрідні «міни».
Заходи з ахисту. Збирання і спалювання опалого листя до
виходу з нього личинок. Осінній обробіток ґрунту, який порушує
нормальні умови перезимівлі шкідника. При чисельності, що
перевищує 40 жуків на одне дерево, — обробка інсектицидами.

21.

Казарка – Rhynchites bacchus L.

22.

Казарка – трапляється повсюдно. Пошкоджує яблуню, сливу,
рідше грушу, абрикос, персик, терен, вишню, черешню.
Жук завдовжки 4-6 мм, з головотрубкою 7-10 мм, малиновочервоний з фіолетово-зеленим блиском. Яйце розміром 0,9-1,2
мм, овальне, молочно-біле. Личинка – 7-9 мм, жовтувато-біла,
дещо вигнута, без ніг, голова темно-коричнева. Лялечка 6-9 мм,
біла з жовтизною, вкрита рідкими волосками.
Зимують личинки в ґрунті й статевонезрілі жуки в
тріщинах кори та під опалим листям. Навесні, на початку
набрякання бруньок, жуки піднімаються в крону дерев і
розпочинають живлення. Вихід жуків із місць зимівлі закінчуєся до
початку цвітіння яблуні.
Через 6-8 діб після цвітіння жуки спарюються і починають
відкладання яєць. Самиця вигризає в зав’язі плода ямку
завглибшки 2-3 мм і відкладає на її дно яйце, прикриваючи
його недогризками та екскрементами. Поряд з яйцевою
камерою вигризає другу камеру і завдає поверхневих пошкоджень
шкірочці, вносячи при цьому в м’якуш плода збудника плодової
гнилі. Крім того, після відкладання яєць самиця підгризає
плодоніжку, що прискорює обпадання плода. Плодючість самки
– до 200 яєць.

23.

Через 8-9 діб з яєць відроджуються личинки, які живляться
гниючим м’якушем плода. Якщо плід не загнив, личинка гине, а на
місці відкладання яйця і надгризах утворюються пробкові бородавки.
Закінчивши живлення личинки залишає плід і переходить у ґрунт
де і заляльковується до 50%. Личинки, що залялькувалися,
перетворюються на жуків, які виходять на поверхню і до пізньої осені
живляться бруньками, плодами та молодими пагонами. З настанням
холодів переходять у місця зимівлі. Личинки, які залишилися в ґрунті,
впадають у діапаузу і заляльковуються у липні – серпні наступного
року. Таким чином, одна частина особин казарки має однорічну,
друга – дворічну генерацію.
Заходи захисту. Збирання і знищення загниваючих плодів.
Обробіток ґрунту під час масового заляльковування личинок і пізно
восени після обпадання листя. При чисельності, що перевищує 7 – 8
жуків на одне дерево, — застосування інсектицидів у фенофазу
відокремлення бутонів.

24.

Сірий бруньковий довгоносик – Sciaphobus squalidus Gyll.
Ряд Твердокрилі - Coleoptera
Родина довгоносики – Сurculionidae
Імаго

25.

Сірий бруньковий довгоносик – численний у Поліссі і Лісостепу, в
степовій зоні трапляється в стаціях з підвищеним зволоженням.
Пошкоджує всі плодові, ягідні культури, виноград і лісові породи.
Жук завдовжки 5-7 мм, вкритий мідно-рожевими і сірими лусочками.
Жук не літає. Яйце розміром 0,8 мм, видовжено-овальне; молочно-біле.
Личинка – 5-6 мм, біла, зі світло-бурою головою; у личинок першого віку
три пари довгих щетинок, призначені для пересування в ґрунті. Лялечка
завдовжки 5-6 мм, біла.
Зимують статевонезрілі жуки і личинки в ґрунті. Жуки виходять
на початку набрякання і розпускання бруньок. Піднімаються в крону
дерев і живляться впродовж 20-30 діб тільки вдень. На ніч вони
спускаються на землю і ховаються в різних укриттях. В середині травня,
після запліднення, самки розпочинають відкладання яєць
Яйця відкладають групами по 10-40 штук під пригнутий край
верхівки листка. Плодючість – 200-300 яєць.
Відроджені личинки падають на землю і проникають у ґрунт на
глибину до 40-60 см, де живляться дрібними корінчиками дерев, не
завдаючи істотної шкоди.

26.

Після перезимівлі личинки продовжують розвиток до
кінця наступного літа і у серпні заляльковуються в колисочках
на глибині 40-60 см.
Жуки, що сформувалися у вересні, залишаються в земляних
колисочках до весни. Одночасно з жуками зимують личинки
першого року. Таким чином, розвиток сірого брунькового
довгоносика триває два роки.
Основної шкоди завдають жуки, живлячись бруньками,
бутонами і листям. Бруньки з’їдають повністю або вигризають у них
широкі отвори, в бутонах вигризають маточки та тичинки, листя
об’їдають з країв.
Заходи захисту. При чисельності, яка перевищує 20 – 30
жуків на одне дерево, в період розпускання бруньок потрібно провести обприскування дерев інсектицидами.

27.

Яблуневий квіткоїд – Anthonomus
Ряд Твердокрилі - Coleoptera
Родина довгоносики – Сurculionidae
pomorum L.

28.

Яблуневий квіткоїд – трапляється повсюдно. Пошкоджує
яблуню.
Жук розміром 3,5-5 мм, темно-бурий, вкритий тонкими сірими
волосинками. Яйце довгасте, водянисто-біле, завдовжки 0,5-0,8
мм. Личинка розміром 5-6 мм, вигнута, безнога, жовтувато-біла,
звужена до заднього кінця, з маленькою темно-коричневою
головою. Лялечка – 4-6 мм, блідо-жовта, з двома шипиками на
кінці черевця.
Зимують статевонезрілі жуки в щілинах і тріщинах кори, у
ґрунті біля кореневої шийки на глибині 2-3 см, під опалим
листям. Вихід жуків із місць зимівлі починається за
середньодобової температури 6 °С. та відбувається масове
заселення дерев і активне живлення жуків.
Під час розпускання плодових бруньок відбувається
спарювання. В період оголення суцвіття яблуні і до розпушення
бутонів – активне відкладання яєць. Під час відкладання яєць
самиця віддає перевагу бутонам периферійної частини крони
дерева, що підвищує шкодочинність, оскільки ця частина
крони дає якісніші плоди.

29.

Самиця вигризає в бутоні отвір і відкладає яйце,
розміщуючи його між тичинками. Отвір закриває пробочкою з
екскрементів. Плодючість – 50-100 яєць. Через 4-8 діб
відроджуються личинки, які проходячи три віки. Личинки
заляльковуються там само, всередині пошкодженого бутона.
Утворені жуки знаходяться всередині бутона до затвердіння
покривів, потім прогризають отвір у ковпачку з висохлих пелюсток і
виходять назовні. Масовий вихід жуків відмічається через 8-12 діб
після закінчення цвітіння, приблизно в третій декаді травня.
Впродовж 20-25 діб жуки вигризають дрібні виразки на
плодах, скелетують листя. Восени жуки переходять у місця
зимівлі. Повсюдно розвиваються в одному поколінні.
Шкоди завдають жуки і личинки. Особливо небезпечні
пошкодження бруньок рано навесні, коли жуки вигризають у них
глибокі ямки, які нагадують уколи. З таких ранок виступають
крапельки соку («плач бруньок»).

30.

Личинки живляться тичинками і маточками, вигризають
квітколоже, склеюють із середини пелюстки. Бутон не
розпускається, буріє і засихає.
З а х о д и з а х и с т у. Осіннє очищення відмерлої кори на
підстилки та її спалювання. Осінній обробіток ґрунту в міжряддях і
пристовбурних кругах. У невеличких садах рано вранці—
струшування жуків на підстилки з наступним їх знищенням. При
чисельності понад 40 жуків на одне дерево — обприскування
дерев інсектицидами до початку утворення бутонів.

31.

Співідношення найбільш численніших довгоносиків,
що пошкоджують плодовий сад

32.

Середня чисельність жуків, екз./дерево
Фенофази
розвитку яблуні
казарка
глодовий
червонокрил
ий
трубкокрут
букарка
яблуневий
квіткоїд
сірий
бруньковий
довгоносик
початок
набубнявіння
бруньок
0,4
2,4
–
0,1
–
набубнявіння
бруньок
3,2
4,3
–
0,3
–
розпускання
бруньок
14,8
6,8
0,5
0,3
–
висування
бутонів
8,4
7,8
1,9
0,9
1,7
відокремлення
бутонів –
рожевий бутон
0,8
0,8
3,7
0,2
3,2

33.

Червиця в’їдлива – Zeuzera pyrina L.
Шкідники ряду лускокрилі (Lepidoptera).
Родина червиці – Соssidае

34.

Червиця в’їдлива – трапляється повсюдно. Особливо
шкодочинна в степовій зоні та в Криму. Пошкоджує різні листяні
дерева, а також усі плодові породи, віддаючи перевагу яблуні.
Метелики великих розмірів. Самець з розмахом крил до 50 мм,
самка – 60-65 мм. Яйце розміром 1,2 мм, видовжено-овальне, жовте.
Гусениця – до 60 мм, біла з жовтуватим або рожевуватим відтінком.
Лялечка завдовжки до 30 мм, циліндрична, темно-бура, з
рогоподібним відростком між очима.
Зимують гусениці першого і другого років життя в ходах,
проточених у деревині. Після повторної зимівлі, починаючи з другої
половини травня, гусениці розширюють вихідний отвір і роблять
вертикальний хід, в якому заляльковуються. Перед виходом метелика
лялечка висувається з отвору назовні. Літ починається наприкінці
червня – на початку липня і триває до кіпця серпня.
Запліднена самиця відкладає яйця групами (по 20-150) на
бруньки, пагони, під кору всихаючих гілок, у старі ходи гусениць,
просто на ґрунт. Плодючість – до 2000 яєць. Відроджені через 9-12
діб гусениці розповзаються по дереву, часто повисають на павутинках
і вітром розносяться на значні відстані. В цей період відмічається
масова їх загибель, особливо у вітряну погоду.

35.

Потрапивши в крону дерев, гусениці вгризаються в
черешки листя і молоді пагони, де проточують поздовжні
ходи. До осені кожна гусениця проточує 3-4 ходи. Після першої
зимівлі, з квітня і до осені, гусениці вгризаються в деревину
стовбура, скелетних гілок і проточують одиночний поздовжній хід,
спрямований угору. Заселені дерева легко визначити за
скупченням екскрементів на ґрунті та за кінцевими пагонами, які
в’януть і всихають. Ходи, пророблені гусеницями в черешках
листків і пагонах, спричинюють їх усихання.
З а х о д и з а х и с т у. У серпні — вересні зрізати й
спалювати пагони, які в’януть і всихають. Корчування і спалювання
загиблих дерев. При слабкому заселенні саду шкідником (до 10 %
дерев) потрібно знищити гусениць другого року життя в стовбурах і
гілках впорскуванням у ходи інсектициду за допомогою тонкого
наконечника, приставленого замість розпилювача до ранцевого
обприскувача, або гумової груші. Найефективнішою є обробка
дерев інсектицидами в період масового відродження гусениць.

36.

Яблунева склівка – Aegeria myopaeformis Borkh.
Ряд двокрилі — Diptera
Родина склівки – Sesiidае

37.

Яблунева склівка – трапляється повсюдно. Пошкоджує
яблуню, рідше грушу, сливу, абрикос, горобину, вишню, глід.
Особливо шкодочинна в степових районах України.
Метелик з розмахом крил 18-22 мм. Яйце розміром до 1 мм,
жовто-коричневе, овальне. Гусениця завдовжки 22-25 мм, світложовта з червонуватим відтінком. Лялечка завдовжки 13-14 мм,
буро-жовта, з двома рядами шипиків на спинному боці черевних
сегментів.
Зимують гусениці молодших віків у ходах, пророблених у
корі та лубі, старших віків – у заболоні. У другій декаді травня
гусениці, що завершили розвиток, прогризають хід до самої
поверхні, залишаючи зовні тонкий шар кори у вигляді віконечка, і
заляльковуються в коконі. Через 15-16 діб, перед вильотом
метеликів, лялечка за допомогою щупиків висувається з отвору в
корі.
Літ метеликів триває з кінця травня до середини серпня.
Метелики, додатково живляться нектаром квіток різних рослин.
Самиці відкладають яйця в щілини й тріщини кори штамбів і
скелетних гілок. Плодючість – до 250 яєць.

38.

Відроджені через 8-10 діб гусениці вгризаються під кору і
живляться заболонню впродовж двох вегетаційних сезонів. Є дані
про те, що в Криму яблунева склівка завершує розвиток за
один сезон.
Гусениці проточують звивисті ходи знизу вгору, заповнюючи їх
рідкими бурими екскрементами, які витікають із отворів. У разі
значних пошкоджень відбувається передчасне відмирання окремих
гілок і цілих дерев.
З а х о д и з а х и с т у. Осіннє очищення кори, побілювання
стовбурів 20%-м вапновим молоком для захисту дерев від
морозобоїн та сонячних опіків. Під час обприскування
інсектицидами проти шкідників (особливо яблуневої плодожерки)
слід обробляти також стовбури дерев для знищення метеликів і
гусениць склівки.

39.

Яблунева горностаєва міль – Yponomeuta malinellus Zell.
Родина горностаєві молі – Yponomeutidae

40.

41.

Яблунева горностаєва міль – трапляється повсюдно.
Монофаг. Пошкоджує яблуню.
Метелик з розмахом крил 17-22 мм. Яйце розміром 0,3 мм,
сплющене, округле, спочатку жовте, згодом бурувато-вишневе.
Гусениці завдовжки 16-18 мм, сірі. Лялечка завдовжки 12-14 мм,
спочатку оранжево-жовта, пізніше – зеленувато-жовта. Кокони білі,
з’єднані кількома десятками або сотнями в компактні пачки.
Зимують гусениці першого віку під щитками.
Навесні, на початку розпускання бруньок яблуні гусениці
виходять з-під щитків і відразу проникають усередину бруньок та під
епідерміс молодого листя. Впродовж 9-12 діб гусениці живляться
в мінах епідермісом. Після першого линяння, що збігається в часі
з цвітінням яблуні, гусениці залишають міни, переходячи на
поверхню листя, де плетуть павутинні гнізда й скелетують листки.
Завершивши розвиток, гусениці сповзаються в групи,
розміщуються одна біля одної (головою догори) й утворюють
кокони, в яких заляльковуються.

42.

Через 12-16 діб після виходу метелики спарюються і
розпочинають відкладання яєць. Плодючість – 90- 100 яєць, самки
відкладають яйця групами по 15-30 штук на гладеньку кору 23-річних
пагонів,
розміщуючи
їх
черепицеподібно
і
покриваючи кожну кладку слизом, який після застигання
утворює щиток розміром 4-7 мм. Через 9-15 діб відроджуються
гусениці. Упродовж 8-10 діб вони живляться оболонками яєць і
скоблять кору під щитком, після чого впадають у діапаузу до весни
наступного року. Генерація однорічна.
Здалека дерева, пошкоджені яблуневою горностаєвою
міллю, нагадують обпалені вогнем. На таких деревах
знижується кількість і якість урожаю, зменшується приріст
пагонів, порушується процес закладання плодових бруньок.
З а х о д и з а х и с т у. Економічний поріг шкодочинності до
цвітіння становить 0,5 – 1,0 щиток на 1 м гілки і після цвітіння — 1 –
2 гнізда на дерево. Під час масового виходу гусениць з-під щитків у
фази відокремлення бутонів — рожевий бутон обприскування
дерев системними інсектицидами. Після цвітіння можна
застосовувати біопрепарати або інгібітори синтезу хітину.

43.

Яблунева плодожерка – Сarpocarpa (Laspeyresia)
pomonella L.
Родина листовійки – Тоrtricidае

44.

Яблунева
плодожерка
– поширена в усіх регіонах
вирощування яблуні. Крім яблуні пошкоджує плоди груші, сливи,
абрикосу, айви, персика, волоського горіха.
Метелик з розмахом крил 18-22 мм. Яйце розміром 0,9-1 мм,
округле, плескате, молочно-біле напівпрозоре. Гусениця завдовжки
17-20 мм, зверху тілесно-рожева, з боків і знизу світло-жовта.
Лялечка завдовжки 8-12 мм, світло-коричнева з золотистим
відтінком.
Зимують гусениці, які завершили живлення, у павутинних
коконах під відсталою корою, щілинах підпор, у пакувальній
тарі,
сортувальних
приміщеннях,
плодосховищах,
муміфікованих плодах, рослинних рештках та інших місцях. У
молодих садах з гладенькою корою на деревах значне число
гусениць зимує у верхньому (до 3 см) шарі ґрунту, переважно
біля кореневої шийки.
Навесні на розвиток лялечки потрібно 14-20, улітку – 12-16 діб.
Початок льоту відбувається із закінченням цвітіння яблуні. Метелики
живляться краплинною вологою. Статеве дозрівання самиць триває
2-3 доби, після чого вони починають виділяти феромони, які
приваблюють самців. Після спарювання починається відкладання
яєць.

45.

Яйця самки відкладають по одному на листя й плоди. Як
було встановлено, до і 62-68 % яєць яблунева плодожерка
відкладає на периферійній частині крони дерев. Плодючість – 60120 яєць.
Відродження гусениць деякий час тримаються на поверхні плода,
потім вгризаються в м’якуш, заплітаючи вхідний отвір павутиною і
недогризками. Живлячись під шкірочкою плода 2-3 доби, гусениця
вигризає невелику камеру, в якій вперше линяє. Після цього
прогризає звивистий хід, в якому линяє вдруге. Третє линяння
відбувається в насінній камері, де гусениця живилась насінням. Після
цього вона переходить у другий, а іноді й у третій плід. У п’ятому віці
залишає плід і коконується. В Лісостепу і Закарпатті в друге
покоління переходить 30-40% гусениць, У всіх регіонах
заляльковування припиняється 10-12 серпня, що зумовлено
зменшенням тривалості світлового дня до 14-15 год, який відіграє
основну роль у регулюванні діапаузи.
Ходи гусениць у
плодах заповнюються бурими сухими
екскрементами.

46.

Пошкоджені
плоди обпадають. Гусениці першого покоління
пошкоджують 2-3, другого – 1-2 плоди. Як показали розрахунки, з
урахуванням усіх особливостей розвитку і виживання шкідника потомство
від однієї пари метеликів при двох поколіннях може пошкодити від 700 до
900 плодів яблуні.
Втрати плодів яблуні досягають 60-70%. Пошкоджені плоди передчасно
обпадають і загнивають. Найсильніше пошкоджуються ранньостиглі сорти
груші.
З а х о д и з а х и с т у. Після закінчення збирання плодів — збирання
і знищення залишків пакувального матеріалу; осіння оранка міжрядь і
обробіток ґрунту в пристовбурних кругах; дезінсекція тари, сходів
плодосховищ. Залежно від чисельності шкідника проводять одне або два
обприскування інсектицидами проти кожного покоління. Першу обробку
здійснюють на початку відродження гусениць яблуневої плодожерки.
Замість інсектицидів можна застосовувати інгібітори синтезу хітину. Задовільних результатів досягають розвішуванням на деревах спеціальних
випарників феромонів (поліетиленові й гумові трубки, кільця, шнури,
паперові стрічки з витратою 20 – 100 г/га феромону) з метою дезорієнтації
самців.
Економічний поріг шкодочинності: для першого покоління — вилов на
початку утворення зав’язі за 5 діб 3 – 5 метеликів-самців
на феромонну пастку.

47.

Яблуневий плодовий пильщик – Hoplocampa testudinea Klug.
Ряд перетинчастокрилі - Нуmenopterа
Родина справжні пильщики – Tenthredinidае

48.

49.

Яблуневий плодовий пильщик – трапляється повсюдно, особливо
численний у Лісостепу та Поліссі. Пошкоджує плоди яблуні.
Імаго завдовжки 6-7 мм; зверху темно-бурий, знизу жовтий. Яйце
розміром 0,7 мм, овальне, білувато-склисте. Личинка завдовжки 12-13 мм,
жовтувато-біла, зморшкувата, блискуча. Лялечка – 7-8 мм, біла, в щільному
овальному сірому коконі.
Зимують личинки в коконах у ґрунті, на глибині 5-10 см, рідше на
глибині 15-20 см. Розвиток лялечки триває 12-16 діб. Початок льоту
збігається в часі з фенофазою розпушування бутонів літніх сортів яблуні.
Самиці відкладають яйця по одному в надрізи – «кишеньки» в
тканині чашолистків і квітколожа, як правило, у продуктивні квітки,
відрізняючи їх від «пустоцвіту». Плодючість – 50-80 яєць.
Через 7-14 діб відроджуються личинки, які прогризають під шкірочкою хід
– міну в напрямку від чашечки до плодоніжки. Через 2-3 доби після першого
линяння личинки переходять в інший плід і роблять у ньому звивистий хід під
шкірочкою. В 3-6 плодах личинка прогризає прямий хід до насінної камери і
живиться насінням.

50.

В останньому віці личинка виїдає все насіння і руйнує насінну
камеру, яка заповнюється бурою червоточиною. Через 30-40 діб після
закінчення цвітіння ранніх сортів яблуні личинки переходять у ґрунт
на глибину розпушеного шару для коконування. Генерація
однорічна.
Плоди, міновані личинками молодших віків, зазвичай не
обпадають, а пошкодження зарубцьовуються і розростаються разом з
плодом у вигляді пояска з окорковілої тканини. Потривожена личинка
пильщика має неприємний «клопиний» запах.
З а х о д и з а х и с т у. Культивація з метою розпушування
шару ґрунту в міжряддях. Наступне розпушування ґрунту із
захоплюванням цього шару призводить до значної загибелі шкідника. Економічний поріг шкодочинності: відокремлення бутонів — 10
імаго на 10 гілок (одне дерево); цвітіння — 3 – 5 яєць на 100 квіток;
після обсипання пелюсток — три личинки на 100 плодів.
Найефективніше обприскування інсектицидами під час масового
льоту пильщика — у період розпушування бутонів яблуні літніх сортів.

51. ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!

English     Русский Правила