Інноваційні педагогічні технології. Технологія вибору раціональних методів навчання

1. Тема: “Інноваційні педагогічні технології. Технологія вибору раціональних методів навчання”

Модуль “Сучасні дидактичні
технології”
Тема: “Інноваційні педагогічні
технології. Технологія вибору
раціональних методів навчання”
Категорія слухачів
Викладачі професійнотеоретичної підготовки

2. План лекції

1. Сучасні педагогічні технології: ігрові,
проблемно-ситуаційне навчання,
інформаційні, використання опорних
схем тощо.
2. Технологія повного засвоєння,
випереджувального навчання, урок
групового контролю, технологія
розвиваючого навчання.
3. Технологія вибору та раціонального
використання методів навчання.
4. Створення ситуації успіху.

3.

1. Сучасні педагогічні технології:
ігрові, проблемно-ситуаційне
навчання, інформаційні,
використання опорних схем тощо.

4. Ознаки, що лежать в основі класифікації:

КЛАСИФІКАЦІЯ ПЕДАГОГІЧНИХ
ТЕХНОЛОГІЙ (за Селевко Г.К.)
Ознаки, що лежать в основі
класифікації:
• визначальний фактор розвитку,
• концепції засвоєння соціального
досвіду,
• орієнтація на особистісні структури.

5.

По сутнісним і інструментально значущим
властивостям виділяються наступні класи
педагогічних технологій:
По ведучому фактору
психічного розвитку:
•біогенні,
•соціогенні,
•психогенні
•ідеалістичні технології
По характеру змісту освіти:
•навчальні і виховуючі,
•світські і релігійні,
•загальноосвітні і професійно
орієнтовані,
•гуманітарні і технократичні,
•галузеві і предметні
По науковій концепції
засвоєння досвіду:
• асоціативно-рефлекторні;
• біхевіористичні;
• гетштальттехнології;
•інтеріоризаторські.
По орієнтації на особистісні
структури:
•інформаційні технології;
•операційні;
•емоційно-художні й емоційноморальні;
•технології саморозвитку;
•евристичні та ін.

6.

По типу організації і керування пізнавальною
діяльністю:
•класичне лекційне навчання;
•навчання за допомогою аудіовізуальних технічних
засобів;
•система «консультант»;
•навчання за допомогою навчальної книги;
•система «малих груп»;
•комп'ютерне навчання;
•система «репетитор»;
•«програмоване навчання».
Росповсюджені комбінації цих монодидактичних систем:
•класно-урочна система Я.А.Коменського;
•сучасне традиційне навчання;
•групові і диференційовані способи навчання;
•програмоване навчання.

7.

З позиції відношення до учня:
•авторитарні технології
•дидактоцентричні технології
•особистісно орієнтовані технології
По способу, методу,
засобу навчання:
•догматичні,
•репродуктивні,
•пояснювальноілюстративні,
•програмованого навчання,
•проблемного навчання,
•розвиваючого навчання,
•саморозвиваючого
навчання,
•діалогічні,
•комунікативні,
•ігрові,
•творчі та ін.
Особистісно орієнтовані
технології:
•гуманно-особистісні;
•технології співробітництва;
•технології вільного виховання.
По напрямку модернізації
традиційної системи:
• Педагогічні технології на основі
гуманізації і демократизації
педагогічних відносин;
• Педагогічні технології на основі
ефективності організації і
керування;
• Педагогічні технології на основі
методичного вдосконалення і
дидактичного реконструювання
навчального матеріалу;
• Природодоцільні;
• Альтернативні;
• Інтерактивні.

8. Ієрархія технологій, згідно І.П.Подласому

І рівень
Педагогічні технології
ІІ рівень
Розвіваючі технології
ІІІ рівень
Виховні технології
ІV рівень
Освітні технології

9.

2. Технологія повного засвоєння,
випереджувального навчання, урок
групового контролю, технологія
розвиваючого навчання.

10. Технологія повного засвоєння навчального матеріалу (за С.С. Смірновим)

Вибір методів,
додаткова робота з
групою або окремими
учнями
Діагностика і добір
груп (класів) з
близьким рівнем
підготовки учнів
Організація спільної
діяльності учнів на
засвоєння і закріплення навчального
матеріалу
Вибір методики
ліквідації прогалин у
знаннях учнів і накопиченому досвіді всієї
групи (класу)
Контроль за
якістю
засвоєння
матеріалу (не
засвоїли окремі
учні)
Діагностування
причин відставання (не
засвоїла більшість групи
(класу))

11. Етапи повного засвоєння навчального матеріалу

І етап
Розгорнуте, образно-емоційне пояснення
викладачем відібраних для уроку параграфів (блок
знань)
ІІ етап
Стислий виклад навчального матеріалу за опорним
плакатом
ІІІ етап
Вивчення опорних сигналів за опорними
конспектами
ІV
етап
Робота з підручником і опорним коспектом у
домашніх умовах
V етап
Письмове відтворення опорних сигналів на
наступному уроці
VІ
етап
Відповіді за опорними сигналами, зокрема
магнітофонні
VІІ
етап
Повторення й поглиблення раніше вивченого
матеріалу

12. Технологія інтенсифікації навчання на основі схемних і знакових моделей навчального матеріалу (В.Ф.Шаталов)

Віктор Федорович Шаталов – народний вчитель СРСР, педагог-новатор,
працював в загальноосвітніх школах м.Донецька, розробив і впровадив
педагогічну систему, результатом якої є високий рівень знань (без негативних
оцінок).
Основні принципи технології В.Ф.Шаталова:
•багатократне повторення;
•обов’язковий поетапний контроль;
•високий рівень труднощів;
•вивчення матеріалу крупними блоками;
•учіння без примусу;
•динамічний стереотип діяльності;
•безконфліктність навчальної ситуації;
•гласність успіхів кожного;
•відкриті перспективи для виправлення;
•всі діти талановиті;
•особистісно-орієнтований підхід;
•гуманізація відносин;
•поєднання навчання і виховання;
•застосування опор, опорних сигналів.
Один із основних
принципів
технології
Шаталова –
засвоєння знань
на основі
багатократного
повторення

13. Технологічна схема навчального процесу по Шаталову

Блок теорії
Введення
інформації
(пояснення)
Проговорю-вання
Самостійна
робота
дома
ЗУН
I повторенняфронтальне
відтворення
ОС
Орієнтувальна
основа - ОС
II повторення
всі види
вербального
опитування
III
повторення
взаємоконтроль
Блок практики
Практичні
роботи
(вправи)
Розв’язання
задач (вправи)
*ЗУН – знання, уміння, навички;
СНД – способи навчальної діяльності
Результат:
ЗУН*
СНД

14. Форми організації сприйняття, осмислення і первинного застосування навчального матеріалу

1. Перше, детальне викладення нового матеріалу.
2. Друге, стиснене викладення нового матеріалу;
3. Пробне опитування по опорному плакату.
4. Копіювання опорного конспекту (ОК) з опорного
плакату чи розбирання змісту по копії ОК.
5. Вдома розфарбовування учнями опорного
конспекту.
6. Читання матеріалу з підручника.
7. Запам’ятовування опорного конспекту.
8. На наступному уроці: письмове відтворення ОК
напам’ять.
9. Усне опитування біля дошки по опорному плакату.

15. Етапи створення опорних конспектів

І етап
Складання тексту пояснення нового
матеріалу з вибраної теми
ІІ етап
Виділення змістовного ядра тексту
ІІІ етап
Конструювання опорних сигналів
та їх оформлення
ІV етап
Компановка і вдосконалення
опорного конспекту

16. Технологія перспективно-випереджувального навчання (С.М. Лисенкова)

Технологія перспективновипереджувального навчання
(С.М. Лисенкова)
Основні концептуальні положення технології
особистісний підхід (міжособистісне
співробітництво);
спрямованість на успіх як головну умову
розвитку учнів під час навчальна;
запобігання помилок замість роботи над
ними;
диференціація, тобто доступність завдань
для кожного;
безпосереднє навчання.

17. Особливості технології

• Для зменшення труднощів деяких питань
програми необхідно випереджувати їх
введення в навчальний процес.
• Для обговорення нового матеріалу
викладач залучає спочатку сильних, потім
середніх, далі – слабких учнів. Таким
чином всі учні навчають один одного.
• Інша особливість цієї технології – це
керування, яке коментується.
• Під час пояснення використовуються
опорні схеми, які мають вигляд таблиць,
карток, малюнків

18. Технологія уроку групового контролю

Особливості цієї технології
• На уроці кожен учень відповідає майже на 20
питань, отримавши декілька десятків оцінок,
з яких буде виведена узагальнена
підсумкова.
• Виходячи з уроку, учні самі собі поставлять
свою оцінку в “Відомість відкритого обліку
знань”, а вчитель (викладач, майстер в/н)
після цього перенесе цю оцінку в журнал.

19. Основні задачі УГК:

• Систематизація матеріалу, який був
вивчений за тривалий період часу,
• повторення цього матеріалу,
• контроль його засвоєння.

20. ТЕХНОЛОГІЇ РОЗВИВАЮЧОГО НАВЧАННЯ

Розвиваюче навчання – це орієнтація
навчального процесу на потенційні можливості
людини і їх реалізацію.
В даний час під розвиваючим навчанням
розуміється новий метод у педагогічній науці і
практиці, що йде на зміну пояснювальноілюстративному методу.
Розвиваюче навчання враховує і використовує
закономірності розвитку, пристосовується до рівня і
особливостей індивідуума.
В розвиваючому навчанні педагогічний вплив
випереджує, стимулює, направляє і прискорює
розвиток спадкоємних параметрів особистості.
У розвиваючому навчанні учень є повноцінним
суб'єктом діяльності.
Розвиваюче навчання спрямоване на розвиток
усієї сукупності якостей особистості.

21. Формула розвиваючого навчання

РН = ЗУН + СРД + СКМ + СЕН + СДП, де
РН – розвиваюче навчання;
ЗУН – знання, уміння, навички;
СРД – способи розумових дій;
СКМ – самокеруючі механізми
особистості;
• СЕМ – сфера емоційно-моральна;
• СДП – сфера діяльнісно-практична.

22. Технологія розвиваючого навчання Л.В.Занкова

Мета:
• високий загальний розвиток особистості;
• створення основи всебічного
гармонійного розвитку.
Основний принцип технології Л.В.Занкова
– принцип провідної ролі теоретичних
знань

23. Концептуальні положення

• Розвиток – це поява нових понять у психіці дитини, не заданих
прямо навчанням, а виникаючих у результаті внутрішніх,
глибинних інтеграційних процесів.
• Загальний розвиток є поява таких новоутворень у всіх сферах
психіки – розуму, волі, почуттів, - коли кожне новоутворення
стає плодом взаємодії всіх цих сфер і просуває особистість у
цілому.
• Тільки загальний розвиток (ЗУН + СРД + СКМ + СЕМ + СДП)
створює фундамент гармонійного розвитку людини.
• Знання самі по собі ще не забезпечують розвитку, хоча і є його
передумовою.
• У процесі навчання виникають не знання, уміння та навички, а
їх психологічний еквівалент – пізнавальні структури – тобто
вікна, крізь які людина дивиться на світ, бачить і розуміє його.
• Пізнавальні структури – це відносно стабільні, компактні,
узагальнені системні представлення знань, способів їх
отримання і використання, що зберігаються в довгостроковій
пам'яті.
• Пізнавальні структури і є та сутність, що розвивається з віком і
в процесі навчання.

24. Дидактичні принципи розвиваючого навчання

• цілеспрямований розвиток на основі комплексної
розвиваючої системи;
• провідна роль теоретичних знань;
• системність і цілісність змісту;
• навчання на високому рівні складності;
• просування при вивченні навчального матеріалу
швидкими темпами;
• усвідомлення учнем процесу навчання;
• включення в процес навчання не тільки раціональної,
але й емоційної сфери (роль спостереження і
практичних робіт);
• проблематизація змісту;
• варіативність процесу навчання, індивідуальний підхід;
• робота над розвитком всіх – сильних і слабких учнів.

25. Урок залишається основним елементом освітнього процесу, але в системі Л.В.Занкова його функції, форми організації можуть істотно варіюват

Урок залишається основним елементом освітнього процесу,
але в системі Л.В.Занкова його функції, форми організації
можуть істотно варіюватися.
Основні його інваріантні якості:
• меті підпорядковані не тільки
повідомлення і перевірка ЗУН, а й
інші групи властивостей
особистості;
• полілог (діалог) в навчальній групі,
який базується на самостійній
розумовій діяльності учнів;
• співробітництво викладача та учня.

26. Методична мета – створити на уроці умови для стимуляції пізнавальної активності учнів.

Ця мета досягається таким чином:
− педагог створює проблемні ситуації;
− використовує різноманітні форми і методи організації
навчальної діяльності, що дозволяють розкривати суб'єктний
досвід учнів, складає й обговорює план уроку разом з
учнями:
− створює атмосферу зацікавленості кожного учня;
− стимулює учнів до висловлень, використання різних
способів виконання завдань без остраху помилитися,
одержати неправильну відповідь і т.п.;
− використовує в ході уроку дидактичний матеріал, що
дозволяє учню вибирати найбільш вагомі для нього види і
форми навчального змісту;
− оцінює не тільки кінцевий результат (правильно –
неправильно), але й процес діяльності учня;
− заохочує прагнення учня знаходити свій спосіб роботи
(рішення задачі), аналізувати способи роботи інших учнів,
вибирати та освоювати найбільш раціональні.

27. Особливості уроку:

• Гнучка структура: хід пізнання – «від учнів».
• Перетворюючий характер діяльності учня.
• Інтенсивна самостійна діяльність учнів, яка
пов'язана з емоційними переживаннями, що
супроводжуються ефектом несподіванки
завдання, включенням дослідницької реакції,
механізму творчості, допомогою і заохоченням з
боку педагога.
• Колективний пошук, що спрямовується
викладачем, забезпечується питаннями, які
будять самостійну думку учня, попередніми
домашніми завданнями.
• Створення педагогічних ситуацій спілкування на
уроці, що дозволяють кожному учню виявляти
ініціативу, самостійність, вибірковість у способах
роботи; створення обстановки для природного
самовираження учня.

28. Для виявлення і відстеження рівня загального розвитку учня Л.В.Занков запропонував наступні показники:

• спостережливість – вихідна
підстава для розвитку багатьох
важливих психічних функцій;
• елементи мислення – аналіз, синтез,
абстрагування, узагальнення;
• практичні дії – уміння створити
матеріальний об'єкт.

29. Технологія розвиваючого навчання Д.Б.Ельконіна – В.В.Давидова

Мети цієї технології:
• формувати теоретичну свідомість і
мислення;
• передати учням не стільки знання –
ЗУН, скільки способи розумових дій –
СРД;
• відтворити в навчальній діяльності
учнів логіку наукового пізнання.

30.

Розвиваючий характер навчання в
технології Д.Б.Ельконіна –
В.В.Давидова, пов'язаний насамперед з
тим, що його зміст побудований на
основі теоретичних знань.

31. Основу системи теоретичних знань складають змістовні узагальнення. Це можуть бути:

• найбільш загальні поняття науки, що
виражають глибинні причинно-наслідкові
зв'язки і закономірності, фундаментальні
уявлення, категорії (число, слово, енергія,
матерія і т.д.);
• поняття, в яких виділені не зовнішні,
предметно-конкретні ознаки, а внутрішні
зв'язки (наприклад, історичні, генетичні);
• теоретичні образи, отримані шляхом
розумових операцій з абстрактними
об'єктами.

32.

Висновок: розвиваюче навчання – це
колективна діяльність, діалог-полілог, ділове
спілкування учнів.
Позиція педагога – пропонувати учням не
відповіді (готові ЗУН), а питання. Викладач веде
до відомих йому цілей навчання, підтримує
ініціативу учнів у потрібному напрямку (інші
напрямки ігнорує).
Позиція учня – суб'єкт пізнання; за ним
закріплюється роль людини, що пізнає світ (у
спеціально організованих для цього умовах).
Методика Д.Б.Ельконіна – В.В.Давидова
спирається на пізнавальну мотивацію
діяльності.

33. Технологія розвиваючого навчання, спрямована на розвиток творчих якостей особистості (Г.С.Альтшуллер)

Узагальнені творчі здібності особистості:
самостійне бачення проблем, аналітичне
мислення;
уміння перенести ЗУН і СРД у нову
ситуацію;
бачення нового в знайомому об'єкті
(альтернативне мислення);
уміння комбінувати, синтезувати раніше
засвоєні способи діяльності в нові
(синтетичне, комбінаційне мислення).

34. Мета технології Г.С.Альтшуллера:

• навчання творчої діяльності;
• ознайомлення з прийомами творчої
уяви;
• рішення винахідницьких задач.

35. Теорія розв’язання винахідницьких задач (ТРВЗ) Г.С.Альтшуллера:

• теорія – каталізатор творчого розв’язання
проблем;
• знання – інструмент, основа творчої інтуїції;
• творчими здібностями наділений кожен
(винаходити можуть усі);
• творчості, як будь-якій діяльності, можна
навчитися;
• використовувати основні і доступні учням типи
проблем, характерні для даної сфери науки або
практики;
• спрямувати емоційні переживання учнів
безпосередньо на зміст проблеми.

36. Основним поняттям теорії розв’язання винахідницьких задач є протиріччя. Два шляхи розв’язання протиріччя:

• компроміс, примирення протилежних
вимог, пропонованих, наприклад, до
визначеної конструкції;
• висування якісно нової ідеї або
принципово іншої конструкції.

37. Колективні прийоми, що використовуються у методиці Альтшуллера:

• евристична гра;
• мозковий штурм;
• колективний пошук.
Оцінювання результатів творчості:
• похвала за будь-яку ініціативу;
• заохочення словом;
• демонстрацією роботи;
• виставка робіт;
• нагородження грамотою, дипломом і т.д.

38. 3. Технологія вибору та раціонального використання методів навчання

39. Умови, які визначають вибір методу навчання:

1. Смислові цілі освіти.
2. Закономірності та принципи навчання, які
випливають з них.
3. Зміст навчання на певному етапі засвоєння знань,
умінь та навичок.
4. Цілі і завдання уроку.
5. Індивідуальна ціль учня, мотиви його навчальної
діяльності.
6. Навчальні можливості учнів (вікові, рівень
підготовки, особливості класного колективу).
7. Наявні засоби навчання.
8. Можливості вчителів (досвід, рівень підготовки,
знання типових ситуацій процесу навчання).
9. Фактор часу.

40.

Обираючи певний метод навчання,
викладачу необхідно одночасно
враховувати багато обставин: методи,
загальні умови, випадкові (невідомі)
причини, величину і спрямованість
впливу яких не можна передбачити
завчасно.

41. Завдання оптимізації методів навчання:

у конкретних умовах із багатьох
методів слід виділити ті, які
забезпечують найвищу ефективність
навчання за прийнятими критеріями.

42. Застосування певного методу пред'являє певні вимоги до діяльності викладача, надаючи специфічний вплив на діяльність учнів.

Методи усного викладу необхідно
застосовувати при:
• закріпленні,
• вправі,
• систематизації і повторенні,
• при поглибленні навчального матеріалу.
Метод усного викладу, який найбільш часто
зустрічається - це розповідь (лекція)
викладача.
Цей метод є найбільш раціональним
способом повідомлення нових знань.

43.

Метод перевірочної та екзаменаційної
бесіди використовується якщо
викладач збирається перевірити
ступінь підготовки учнів до уроку.
Тобто у формі опитування викладач
задає питання учням, на які вони
повинні відповісти.

44.

При виборі методів навчання і способів
їх реалізації слід враховувати такі
питання, як:
• вимоги до методів навчання;
• критерії вибору методів і способів їх
реалізації на планованому уроці.

45.

В даний час до всіх методів навчання
пред'являються дві обов'язкові
вимоги:
- вони повинні сприяти активності учнів
у навчальному процесі
- та забезпечувати глибоке розуміння
ними досліджуваного матеріалу.

46.

Крім вже названих, необхідно
брати до уваги здібності учнів, їх
знання, вміння, навички по
досліджуваному питанню, ставлення
до предмету, а також сильні і слабкі
сторони самого викладача

47. 4. Створення ситуації успіху

48.

Народження педагогічної технології
"Створення ситуації успіху" було
зумовлено самим життям.
• А. С. Макаренко – ідея "завтрашньої
радості",
• В. О. Сухомлинський – створення
"Школи радощів".

49.

Виходячи із Положень Закону України “Про освіту”,
“Про професійно-технічну освіту” завдання
професійної школи сьогодні полягає в тому, щоб:
виховувати здатність в учнів долати життєві
труднощі;
самостійно приймати рішення;
навчити учнів розвивати себе як особистість,
здатну робити вибір і контролювати своє життя;
здатну брати на себе відповідальність за свої дії;
здатну захищати себе і свої життєві цінності;
а також діяти відповідно до них, здатну
піклуватись про інших, діяти з ними і для них.

50. Концептуальні положення

• В основі педагогічної технології "Створення ситуації успіху"
лежить особистісно орієнтований підхід до процесу
навчання та виховання.
• Ситуація успіху — це суб'єктивний психічний стан
задоволення наслідком фізичної або моральної напруги
виконавця справи, творця явища.
• Ситуація успіху досягається тоді, коли сама дитина
визначає цей результат як успіх.
• Кожному педагогу слід звернути увагу на цей постулат.
Об'єктивна успішність діяльності учня — це успіх зовнішній,
тому що якість результату оцінюється свідками дійства.
• Створена ситуація успіху стає точкою відліку для змін у
взаєминах з оточуючими, для дальшого руху дитини вгору
щаблями розвитку особистості.
• Заряд активного оптимізму, здобутий в юності, гартує
характер, підвищує життєву стійкість, здатність до протидії.
Успіх, якщо його переживає дитина неодноразово,
відкриває період визволення прихованих можливостей
особистості, перетворення та реалізації духовних сил.

51. Мета і завдання

• Головна мета діяльності викладача —
створити ситуацію успіху для розвитку
особистості дитини, дати можливість
кожному вихованцю відчути радість
досягнення успіху, усвідомлення своїх
здібностей, віри у власні сили.
• Завдання педагога — допомогти
особистості дитини зрости в успіху, дати
відчути радість від здолання труднощів,
дати зрозуміти, що задарма в житті нічого
не дається, скрізь необхідно прикласти
зусилля.

52.

• З педагогічної точки зору ситуація успіху — це
таке цілеспрямоване, організоване поєднання
умов, за яких створюється можливість досягти
значних результатів у діяльності як окремо взятої
особистості, так і колективу в цілому.
• З психологічної точки зору успіх — це
переживання стану радості, задоволення від того, що результат, до якого особистість прямувала
в своїй діяльності, або збігся з її очіку-ваннями,
сподіваннями (з рівнем домагань), або
перевершив їх.
• З соціально-психологічної точки зору успіх —
оптимальне співвідношення між очікуваннями
оточуючих, особистості та результатами їх
діяльності.
• Констатований успіх — учень фіксує досягнення,
радіє йому. Передбачений успіх — дитина очікує
на успіх, сподівається на нього.
• Ситуація успіху — поєднання умов, які
забезпечують успіх як результат цієї ситуації.

53. Зміст педагогічної технології “Створення успіху”

Тільки особистісно орієнтоване навчання
дає можливість кожному учню реалізувати
індивідуальні особливості, розвинути
свою пошукову активність, відійти від
навченої безпорадності.
Ситуація успіху має характер штучно
створеної, бо педагог на деякий час
посилює оцінний акцент на позитивних
якостях праці учня, при цьому зовсім не
зважає на наявні недоліки.

54. Для створення ситуації успіху на уроках треба часто використовувати такі висловлювання:

• Це дуже важливо, і у тебе неодмінно
вийде...
• Саме ти і міг би зробити таку справу...
• І це зовсім не складно.
• Навіть якщо не вийде — нічого страшного.
• Я впевнений, що ти пам'ятатимеш про...
• Починай же! Ти це добре зробиш!
• Ось ця деталь (елемент, частина) вийшла
дуже гарно!

55. У цій педагогічній технології умовно розділили всіх учнів на групи

Категорія учнів "Надійні" — це учні різного
віку, які мають добрі здібності, сумлінно
ставляться до своїх обов'язків, активні в
громадській роботі. Рівень їх домагань
адекватний їх можливостям. На заняттях такі діти
почуваються спокійно, впевнено, захищено.
Взаємини в сім'ї, зазвичай, добрі. Основа їх
надійності — в постійному відчутті радості, яка
відбулася. Та хоча радість їх в чомусь буденна,
проте постійна та глибока.
У роботі з учнями категорії "Надійні" спеціальної
методики не потрібно.

56.

Категорія учнів "Впевнені" — здібності таких
учнів можуть бути і вищими, ніж у "надійних", але
система їх роботи не настільки відлагоджена.
Періоди підйому, злету змінюються
розслабленням; при сумлінному ставленні до
своїх обов'язків у таких учнів бувають періоди
спаду. Учні дуже емоційно реагують і на
досягнення, і на невдачі. В класі викликають
симпатію і в однокласників, і у вчителів. Однак
недоліками таких учнів, крім можливих збоїв у
роботі, є швидке звикання до успіхів,
переростання впевненості в самовпевненість.
Ростуть такі діти в дружніх, дбайливих сім'ях.

57.

Учні третьої категорії — "Невпевнені" —
цілком успішні учні, пізнавальні інтереси яких
пов'язані, зазвичай, з навчанням. Мають добрі
здібності і відповідально ставляться до справи.
Головна їх розпізнавальна риса — невпевненість
в своїх силах. Причини цього можуть бути
різноманітні: занижена самооцінка, нестійкий
настрій, складна психологічна атмосфера в сім'ї,
епізодичні невдачі тощо. Найбільш хворобливо
такі діти реагують на несправедливість
викладачів, на необ'єктивність оцінювання.
Вибір прийомів роботи викладача з учнем
категорії "Невпевнені" залежить і від особистості
учня, і від складених взаємин з педагогом, і від
конкретної ситуації.

58.

Категорія учнів "Зневірені" — це переважно
учні, які мають непогану підготовку, здібності,
успіхи в навчанні. Однак після відчутої колись
радості сподівань, що здійснилися, з різних
причин втратили її. Причини відчаю можуть бути
різноманітними: серія невдач, безтактність
педагога, позиція сім'ї, в якій спочатку дитина
займала місце загального улюбленця, а потім
потрапила в ситуацію "попелюшки".
Педагогам, які працюють з категорією учнів
"Зневірені", слід знати, що чим менше у дитини
надії на успіх, тим скоріше вона замикається в
собі і виставляє щодалі більш глибокий захист.

59. Основні прийоми роботи з названими категоріями

Психологічний стан “Здійснена радість”
Прийом "Невтручання"
"Емоційне поглажування"
"Анонсування"
"Гидке каченя"
"Миша у сметані".
«Неочікувана радість»
Прийом “Сходи”, або “Стань у стрій”
Прийом “Даю шанс”
Прийом “Сповідь”
“Загальна радість”
“Сімейна радість”
“Радість пізнання”

60. Вимоги до особистості і діяльності педагога

• Педагог повинен піклуватися про те, щоб
навчально-виховний процес, який він
організує, містив у собі ситуацію успіху, як
при індивідуальної, так і групової
діяльності.
• Щоб сприяти успіху дитини в діяльності,
потрібні цілком певні психологопедагогічні впливи.
• Для викладача важливо розуміти
внутрішній світ учня, поважати його
переживання.

61.

У педагогічній технології "Створення ситуації
успіху" особливе значення приділяється
вербальному інструментарію.
Вона може мати такий вигляд:
"Я гадаю, що зручніше за все було б
зробити...",
"Мені здається, тут у центрі уваги
перебуває...",
"Я знаю, що люди звичайно починають з...",
"Досить виконати цю частину — і...".

62.

• Особистісно орієнтований підхід і педагогічна
доброта неподільні між собою. Але особистісний
підхід — це напрям, а педагогічна доброта — його
втілення, його матеріалізована сутність.
• Особистісно орієнтований підхід може
здійснювати хто завгодно, а педагогічна доброта
реалізується професійно, підкоряючись певним
закономірностям, правилам, спеціальним
прийомам.
• Педагогічна доброта — це здатність педагога
усвідомлено будувати свої стосунки з
вихованцями, спираючись на оптимістичну
перспективу їх розвитку, на їх найкращі якості,
переслідуючи благодійну мету і домагаючись її
досягнення тільки благодійними засобами.

63.

Головне, що треба викладачу,
приступаючи до роботи за
педагогічною технологією
"Створення ситуації успіху", — це
створити оптимістичну установку
учню, забути на деякий час про її
"недоліки", побачити тільки
перспективні лінії її розвитку.

64.

Дайте, будь ласка, відповідь на такі
запитання:
1. Ваше ставлення до технології
“Створення ситуації успіху”.
2. Як Ви оцінюєте стан “Створення
ситуації успіху у Вашому
навчальному закладі”.

65. Список рекомендованої літератури:

1.
2.
3.
4.
5.
6.
7.
1.
2.
Основна:
Дидактика професійної школи: Зб. наук. Праць. - Вип.4. - К.Хмельницький, 2006. - 28,0.
Мойсеюк Н.Є. Педагогіка. Навчальний посібник. 4-е видання,
доповнене. – К., 2003 р. – 615 с.
Педагогічний процес: теорія і практика: Зб. наук. праць. - К.: ЕКМО.
- 2006. - № 1. - 12,3.
Педагогічні інновації: ідеї, реалії перспективи: Зб. наук. праць /Ред.
кол. Н.Ф.Федорова. - Вип. 9. - К.: Інститут реклами, 2006. - 8,0.
Професійна освіта: Словник /За ред. Н.Г.Ничкало. – К., 2000.
Столяренко Л.Д. Педагогика. Серия «Учебники, учебные пособия».
– Ростов н/Д: ФЕНИКС, 2003. – 448 с.
Ягупов В.В. Навчальний посібник. – К.: Либідь, 2002. – 560 с.
Додаткова:
Інформаційне забезпечення навчально-виховного процесу:
інноваційні засоби і технології: Колективна монографія /АПН
України; Інститут засобів навчання. - К.: Атіка, 2005. - 252 с.
Педагогіка і психологія професійної освіти: Зб. наук. праць. - Л.,
2006. - № 1. - 12,0.