Психотерапія як метод корекції суїцидальної поведінки

1. Психотерапія як метод корекції суїцидальної поведінки.

Екзестенціальний підхід
«Аналітик здатний зрозуміти самогубство
краще,ніж той, хто його здійснює»
Дж.Хіллман

2. «Самые счастливые, самые удачливые люди однажды задумывались о самоубийстве. И отвергли его.» Ричард Бах

«Самі щасливі і
успішні
«Самыелюди
счастливые,
задумувались
самые удачливые люди
про
самогубство,
однажды
задумывались
самоубийстве.
і овідкинули
його.»
И отвергли его.»
Ричард
Бах
Річард Бах
«

3. Відомо, що зіткнення зі смертю як з данністю, усвідомлення реальності смерті призводить до збагачення сенсу життя, до

підвищення
відповідальності за життя, що є
антисуїцидальним фактором.
Однак виявляється, що суїцидентам притаманне
недостатнє, бідне, обмежене осмислення смерті.
Сенс смерті у них виявляється збитковим,
скороченим, неповним; Через одержимість
суїцидентів думками про
смерть, фіксація на них не переходить в якість, і
усвідомлення ними
смерті обмежене і однобоке

4. Глибоке екзистенціальне опрацювання сенсу смерті і суїциду являється одним з важливих напрямків терапевтичної роботи з

суїцидентами
Об'ємне, динамічне,
нежорстке усвідомлення
ними сенсу смерті є кроком
до зміни їх свідомості.

5.

Суїциденти, втікають
не від життя в смерть,
а від тієї форми смерті,
в яку їх життя
перетворилося, в
невідомість, в якої,
можливо, ще
залишається якийсь
шанс набути сенсутому як спосіб набуття
сенсу виступає суїцид

6. Іншими словами, в деякому сенсі смерть передує самогубству

Іншими словами, в
деякому сенсі
смерть передує
самогубству

7. Якщо життя ряд авторів пов'язували з можливістю змін, то смерть за життя - це стагнація, окостеніння, припинення змін, опір їм,

кінець природної динаміки
особистості
«Життя - це довгий і болісний
процес створення душі. Коли
створення душі, яким людина
зобов'язана собі і стражданням,
завершується, приходить смерть »
А. Камю

8.

Стан «смерті за життя», на
щастя, на відміну від звичайної
смерті,
не є незворотнім. Тому це не
смерть, і не життя. Це стан, по
відношенню до якого
здійсненюється
профілактика.Зміст
профілактики - допомогти людям
не померти раніше
смерті, - терапевтичне завдання
полягає в психологічному
«пожвавленні»
людей, що знаходяться в цьому
стані.

9.

Сенс смертівідповідальність
за життя

10. Прийняти цю відповідальність може тільки особистість, людина з індивідуально обраною і прийнятою ідентичністю . Регідність і

розшарованість в сприйнятті суїцидентом життя є
віддзеркаленим процесом сприйняття ним свого Я. Ряд авторів
зазначали що суїцид є одночасно виявом агресії і автоагресії .
Особливість суїциду в розщепленні людини на суб єкта-вбивцю і об
єкта-жертву, яка повинна бути покарано. У зв язку із розщепленням
породжується ілюзія, що «жертва» буде вбитою, а «вбивця» житеме
далі. У суїцидальному розщепленні суб єктивне Я вбиває об єктивне
Я, оскільки дана конкретна ідентичність, і дане індивідуальне я себе
дискредитувало
.

11. «При горі внутрішній світ стає порожнім, бідним, а в даному випадку таким стає саме Я. При аналогії зі горем людина переживає

втрату
об'єкта, а з висловлювань суїциданта випливає
втрата власного "Я"
Якщо терпляче вислуховувати різні
самозвинувачення цієї людини, то в кінці кінців
не можна відокремиться від враження, що
найсильніші з них часто дуже мало підходять до
його особистості, але з незначною зміною
можуть підійти іншій людині, яку вона любить,
любила, або повинна була любити. ..
Амбівалентний конфлікт полягає в ідентифікації
себе із втраченим об єкторм, чи тим, що його
заміщає: втраченою ідеєю, свободою…агресія до
об єкта проектується на своє Я» (Зігмунд Фрейд)

12. Варто згадати ще одну диференціацію, що відтворюється практично тотожно у самих різних мислителів - розрізнення духу, душі і

тіла як трьох
рівнів існування людини,
що надбудовуються один
над іншим

13. Це розрізнення відповідає добре відомому в психології поділу на «Я пізнавальне» і «Я пізнаване» (Джемс, 2003), «I» і «Me»

(Bugental, 1981),
«Екзистенціальне Я» і
«Психологічне Я» (Леонтьєв,
1997) та ін. на суб'єктне, екзистенціальне
Я і об'єктне Я.

14. Суб єктне і об єктне «Я»

Суб єктне «Я» відчувається
як «внутрішній центр»,
позбавлений змістовних
характеристик і виступає як
локус суб'єктивної причинності,
точка відліку, з якої я дію,
«виходжу» (Бахтін), або
«Точка зборки» (Мамардашвілі,
1997), навколо якої я
збалансований
Об єктивне- конкретна
ідентичність, образ мене: я такий
і не інший,
Я як конкретна індивідуальність,
описувана конкретними
характеристиками, зокрема,
Я-концепцією, Я як об'єкт
відносин і оцінювання з боку
інших і себе самого

15. Суб'єктне, або екзистенціальне Я ототожнюють, як правило, з духовним (смисловим) рівнем існування, на якому долаються багато

обмежень, що діють
на тілесному (фізичному) і душевному
(психологічному) рівнях. Конкретна
ідентичність співвідноситься з душевним
рівнем, але він, в свою чергу, не збігається з
тілесним. Тому, як справедливо зазначає
С.Джурард, втрати значущих аспектів
життя і своєї ідентичності служать
адекватною підставою для
вбивства ідентичності, яка зазнала краху але не тіла!

16. Хорошою тренінговою моделлю «вбивства ідентичності», свого «Психологічного Я» служить техніка «прогресивної дезідентіфікаціі

»Дж.ьюдженталя. Кожен пише
на 10 картках 10 відповідей на питання «Хто я?», потім вибирає
картки за ступенем глибини-поверховості характеристик, далі,
починаючи з поверхневих характеристик і закінчуючи глибинними, по 5
хвилин відводиться на медитативне розототожнення з кожної з цих
характеристик: яким було б моє Я, якби цієї характеристики у
нього не було. Після завершення цієї практики нерідко виникає
переживання свого внутрішнього центру,
«Екзистенціального Я» як джерела свободи, активності і змін,
яка дає можливість, «убивши» конкретну ідентичність,
конкретний спосіб життя, заново відродитися, почати будувати нове
психологічну життя в тому ж тілі

17. Щоб змінити фундаментально важливі аспекти наших способів визначення себе і світу, треба вбити цілий можливий спосіб життя.

«Убити» - чи не занадто сильне
слово? Воно може здатися таким нам,
стороннім, які пишуть або читають про це.
Але для того, хто зневірився, воно володіє
вбивчою
точністю» (Bugental, 1999, p.81). Відмова від
значимого образу Я сприймається як
самогубство, і в деяких випадках реальне
самогубство здається легшим

18. «Ніякий розвиток за великим рахунком неможливий без знищення в собі відмерлого. Саме життя є боротьбою живого з мертвим в

самому собі.»

19. Відома у всіх езотеричних духовних рухах основна трьохетапна формула роботи над собою: прокинутися - померти – народитися,

реалізується і в
терапії, для якої вмирання це
вивільнення місця для приходу і дії
внутрішньої сили ,що перетворює
«стару людину» в «Нову людину».
Це зруйнування того що є, щоб
«народитись наново»

20. Суїциденти ж надто буквально розуміють знищення того, що є, знищуючи своє тіло замість своєї конкретної ідентичності і

позбавляючи себе можливості
оновлення

21. Список літератури: «ЭКЗИСТЕНЦИАЛЬНЫЙ СМЫСЛ СУИЦИДА: ЖИЗНЬ КАК ВЫБОР» Д.А. Леонтьев «Скорбь и меланхолия» З. Фройд