Осьовий час
Осьовий час розглядається в суто духовній площині.
5.01M
Категория: ФилософияФилософия

Осьовий час

1. Осьовий час

Виконав: Григоренко
Богдан

2.

Осьовий час термін, запропонований
німецьким філософом
Карлом Ясперсом для
характеристики
історичних процесів.
Тривав з 800 по 200 рік
до н. е., коли, на думку
філософа, стався
кардинальний поворот в
історії і з'явилася
людина такого типу, який
зберігся і донині. Доба
якісних трансформацій
соціокультурної системи

3.

Осьовий час — найважливіша віха в
історії
доіндустріальних
цивілізацій.
Свідомість
і
воля
окремих особистостей дедалі більшою
мірою
визначають
історичні
трансформації.
Такий
стан
речей
стихійно
позначився
на
підходах
учених до різних історичних епох.
Якщо провідні етнологи та археологи
виходять у своїх дослідженнях із
провідної
ролі
об'єктивних
соціокультурних
законів
та
технологічного
поступу,
то
при
розгляді подій осьового часу й доби
традиційних цивілізацій, тим більше

4. Осьовий час розглядається в суто духовній площині.

Ідейні зміни, що передували йому,
фіксуються вже в давньоєгипетських
текстах, в яких відображене почуття
відчаю
усамітненої
людини,
що
втратила зв'язок із космосоціальним
цілим під час суспільно-історичної
катастрофи.
У
пізніх
гімнах
«Рігведи»
та
давньоєгипетському
портреті,
особливо
ж
у
спробі
фараона Ехнатона (Аменхотепа IV)
здійснити
всупереч
традиціям
Давнього
Єгипту
масштабну
релігійно-соціальну
реформу,

5.

Карл Ясперс пов'язував осьовий
час з
ідейно-світоглядними
зрушеннями, що мали місце в
центрах випереджаючого розвитку
людства
(Греція,
Палестина,
Іран, Індія та Китай).

6.

Осьовий час дав людству таких
учителів як Піфагор, Сократ, Платон,
Арістотель,
Єремія,
Заратуштра,
Гаутама Будда, Лао-цзи, Конфуцій.
Вони
висунули
персоналістичні
цінності
та
постулювали
кінцеву
причетність кожної конкретної людини
до
трансцендентно-сакральної

7.

Осьовий
час
відповідав
переходу
людства
від
першої,
ранньокласової стадії розвитку
суспільств,
до
другої,
традиційної
(станово-класової),
яка
характеризується
якісно
вищим рівнем самосвідомості та
можливостей самореалізації особи
в різних сферах життєдіяльності
за умов порушення однозначної
кореляції
між
соціальним,
політичним
та
економічним
статусами індивіда.

8.

Внаслідок
бурхливих
трансформацій
на
середину
I
тисячоліття до н. е. виникають
антична
(початково
як
давньогрецька),
давньогебрейська
(іудейська),
давньоіранська
(зороастрійська),
давньоіндійська
(індуїсько-буддійська)
та
давньокитайська
(конфуціанськодаоська) соціокультурні системи, з
яких вийшли вищі релігії (буддизм,
християнство, іслам, зороастризм,
іудаїзм, джайнізм, індуїзм, даосизм

9.

Осьовий час варто зіставити з
глобальними технікотехнологічно-господарськими
змінами, що охопили смугу давніх
цивілізацій від Еллади до Китаю
між серединами II та I
тисячоліть до н. е.

10.

Техологічний
розвиток
не
зводився
лише
до
поширення
чорної
металургії,
а
мав
системний характер. Модернізація
знарядь
сільськогосподарської
праці і ремісничого обладнання,
верстатів
не
була
прямим
наслідком поширення заліза. На
Близькому
й
Середньому
Сході
вона в більшості випадків навіть
передувала
йому,
а
в
Середземномор'ї, Індії та Китаї
проходила одночасно з масовим

11.

Принципова відповідність між
зрушеннями в техніко-технологічній
та релігійно-філософській сферах
не була випадковою. У соціальноекономічному плані феномен
осьового часу пов'язаний із
виникненням автономних щодо
державних форм власності і
становленням у провідних містах
товарно-ринкових відносин, у
суспільно-моральному — із
визнанням за людиною права стати в
опозицію до освяченого авторитетом
предків і релігією світогляду або
навіть виступити з відкритим

12.

З
осьовим
часом
пов'язані
процеси
створення
світових
імперійдержава
Саргона
Аккадського та III династії Ура
у
Дворіччі,
давньоєгипетське
Нове
царство,
утворенням
перської імперії Ахеменідів. З
цього часу імперська структура
стає в більшості цивілізованих
регіонів
нормою
стабільного
життя.

13.

Духовно-культурні зрушення
осьового часу, як і утворення
великих і відносно стабільних
держав імперського типу зі
строкатим у культурно-мовному плані
населенням, істотно позначилися на
етнічному процесі, бо в межах
великих держав відбувалися
змішання, культурна синкретизація
та мовна нівеляція людей, різних за
етнічним походженням.

14.

Останні віч-на-віч стикаються з
такими проблемами буття у світі, на
які
в
їхніх
етно-релігійних
традиціях продуктивних відповідей
не було, тому створюються світові,
космополітичні релігії. Саме вони
знайшли
ті
форми
розв'язання
світоглядних питань, які виявилися
однаково придатними для сприйняття
представниками
всіх
суспільних
прошарків.
У
їх
межах
постав
оптимальний
синтез
чуттєвообразного, раціонально-логічного та
містико-символічного,
який
ми
English     Русский Правила